Денис КОЖАНОВ: «Молодь уже наступає на п’яти»

«Неприємно прощатися з такими футболістами, як Балажиц і Мартинюк»

— Денисе, для початку: як і де провели відпустку?

— Трішки в одному місці, трішки — в іншому. Усі свята відзначав у сімейному колі. Усе доволі традиційно відбулося.

— На початку року Голодюк і Ксьонз відсвяткували іменини. Запрошували увесь колектив?

— Ні, адже на той момент не всі були у Львові. Відтак поздоровив їх у телефонному режимі. Думаю, зараз, коли вже всі зібралися, обов’язково ще раз привітаємо іменинників.

— Із яким настроєм повернулися до розташування клубу?

— Дуже хорошим! Після відпочинку завжди повертаюся наснаженим і з бажанням працювати.

— До слова, чи була впродовж зимового антракту можливість змінити прописку чи попередньо підписати з галичанами повноцінний контракт?

— На даний момент у мене є чинний орендний договір із «Карпатами». Я хочу тут грати, проте не знаю, як складеться моя подальша доля. Повторюся, маю величезне бажання захищати зелено-білі кольори.

— Складно вам після відпочинку повертатися до режиму?

— Для мене це не складає особливих труднощів. Це питання буквально двох-трьох днів, аби ввійти в тренувальний процес і рухатися далі у цьому напрямку.

— Що показали медогляд і тести? Чи уникли зайвої ваги?

— Із цим теж проблем не виникає. Загалом, усе в нормі. Щодо ваги: повернувся в такому ж стані, як ішов у відпустку.

— Як у команді сприйняли втрату в особах Балажица та Мартинюка?

— Завжди неприємно, коли доводиться прощатися з партнерами. Тим паче, такими, як Балажиц і Мартинюк. Утім, що вдієш? Таке футбольне життя. Усі прекрасно усвідомлюють, що потрібно рухатися далі. На цьому нічого не завершується, на їхнє місце прийдуть нові футболісти.

Стосовно Ґреґора: читав, що він був у казахському «Актобе», проте мені колеги розповіли, що його там немає. Гадаю, найближчим часом дізнаємося, де опиниться Балажиц.

— Оголошений Йовичевичем план роботи чимось особливий чи все як завжди?

— Наскільки розумію, на першому зборі робимо акцент на фізичних кондиціях, а на наступному — на ігрових. У принципі, більшість керманичів саме так розплановують підготовку.

— Отож нічого новаторського у цьому немає?

— Ні, та в кожного тренера є своя родзинка. Упевнений, що безпосередньо на зборах Містер привнесе щось своє в наші тренувальні будні.

— Загалом, уже звикли до манери роботи хорватського тренера, його вимог і бачення?

— Так. Думаю, вже всі розуміють, чого наставник вимагає від нас, і, відповідно, втілюють це на полі.

— «Карпати» найближчі два збори проведуть у Туреччині. Іще не набридло взимку постійно готуватися на середземноморському узбережжі?

— Як на мене, це — оптимальний варіант. Чому? Тому що там багато команд готуються під час пауз у своїх чемпіонатах, отож виникає багато можливостей для різноманітних контрольних поєдинків. Відтак для зборів узимку Туреччина якнайкраще підходить.

«Брат і бабуся понині залишаються в Донецьку»

— У львів’ян на першому етапі заплановано три спаринги: хорватський РНК, польський «Гурнік», австрійська «Адміра Ваккер». Для вас суттєво, з якими командами грати на зборах?

— Це дуже важливий момент, насправді! Чим сильніший суперник, тим із ним цікавіше грати та, водночас, краще перевіряти свої можливості. У цьому контексті вважаю, що ми підібрали непоганих за рівнем опонентів. Сподіваюся, зустрічі з ними принесуть багато інформації для роздумів нашим тренерам.

— За словами Йовичевича, разом із командою полетить чимало молодих виконавців із структури ФК. Як гадаєте, серед них можна знайти гідну заміну тим гравцям, які залишили вас?

— На мою думку, на це питання відповість сам збір і те, як вони себе зарекомендують.

— До речі, впродовж клубного курсу на власні ресурси, коли шанс проявити себе отримують іще юні футболісти, у вас, бува, немає підстав зменшувати до себе вимоги, зважаючи на ваш статус й ім’я?

— Знаєте, тут молодь така, що вже на п’яти наступає. Відтак, якщо зменшити до себе вимоги, очевидно, що втрачу своє місце. Отож вимогливість до себе залишається на найвищому рівні.

— Яке ключове завдання стоїть перед львів’янами на час підготовки до другої частини змагань?

— Мені складно над цим розмірковувати. Для цього є тренерський штаб, їм видніше, на чому потрібно акцентувати увагу, що варто змінювати, які аспекти в грі необхідно покращувати. Нам же треба буде прислуховуватися до слів тренерів і виконувати їхні вказівки.

— Востаннє від свистка до свистка ви грали ще в кінці вересня. Вочевидь, найближчим часом особливо працюватимете над своїм функціональним станом?

— Маєте слушність. Принаймні так мені пояснювали, чому я останнім часом не грав матчі повністю. Однак причина на поверхні: влітку я не проходив збори з «Карпатами». Таким чином, ближче до зими функціонально «підсів». Справді, зараз над своїми кондиціями слід доб­ряче попрацювати.

— Чи була зустріч із керівництвом, на якій останні висловлювали свої побажання щодо весняних виступів?

— Ні, такого ще не було. Думаю, зустрінемося із функціонерами ФК безпосередньо перед стартом другого кола.

— За вашими прогнозами, чого згодом можуть очікувати львівські вболівальники від своїх улюбленців?

— Напевне, ще рано давати якісь прогнози. Як кажуть, поживемо — побачимо. Бажання? Насамперед, хочеться бачити в нашому виконанні яскравий футбол, який би подобався нашим уболівальникам і повернув би їх на стадіон. До того ж, жадаю з цією командою досягти максимальних висот або ж завоювати якийсь трофей.

— Наостанок, не про «Карпати». Побутують чутки, що ваш колишній колега екс-карпатівець Зеньов підписав контракт із московським «Торпедо». А чи можете уявити себе в російському чемпіонаті?

— Чесно кажучи, ні. Навіть не хочу порушувати цю тему взагалі. У мене зараз є клуб, за який я виступаю й бажаю далі грати. Інші перспективи я навіть не розглядаю.

— Раніше моєму колезі ви розповідали, що в рідному для вас Маріуполі залишилися брат і бабуся. Коли востаннє бували на малій батьківщині?

— Дуже давно. Навіть не можу зараз згадати, коли це було. До речі, вони не в Маріуполі, а в Донецьку. Звичайно, підтримую зв’язок. Що говорять? Ситуа­ція жахлива. Там відбувається справж­ня війна, в якій гинуть люди. Це дуже сумно…

Євген ДЕМЯН.