Руслан ЗАБРАНСЬКИЙ: «Модних» футболістів у нас не буде…»
141 
— Руслане Михайловичу, вітаю вас із збереженням прописки в першій лізі. Однак, зізнаюся, після домашніх 0:0 шанси проти «Кременя» у вас були не надто високі…
— Для нас було важливо не стільки збереження прописки в першій лізі, скільки зберегти клуб. Самі знаєте, в якій ситуації опинилися, й неабиякою серйозною була ймовірність того, що ФК може недограти чемпіонат. Я розумів, що ті мінімальні фінанси, які отримував клуб, виділялися за умови, що я керуватиму ФК. Відмовитися я, звісно, не міг. Хоча й усвідомлював рівень відповідальності, яку брав на себе, й знав, що буде витрачено багато нервів, доведеться почути вдосталь нарікань на свою адресу. Прекрасно усвідомлював, що за підсумками сезону найімовірніше доведеться проводити перехідні матчі за право залишитися в першій лізі. Зрештою, так і вийшло. Хоча, проана-
лізувавши матчі, дійшов виснов-
ку, що могли набрати й більше очок, відповідно уникнувши перехідних матчів. Однак нам банально забракло футбольного фарту.
Уже перед матчами з «Кременем» були розмови, що з першої ліги вилітати ніхто не буде. Але за будь-яких розкладів і сценаріїв не хотіли на когось покладатися. Хлопцям я сказав, що ми вже розпочинаємо підготовку до першої ліги, запевнив, що клуб зможе стабільно функціонувати. Можливо, ця впевненість і передалася їм. Хоча усвідомлював, що «Кремінь» здолати буде непросто. Якщо команда тривалий час грає разом, здолати такий колектив дуже важко. Сподівався, що й пощастить. Нам не щастило впродовж усього другого кола. Колись же ця смуга мала перерватися! Після першого матчу, в роздягальні, напряму запитав у хлопців, що мені говорити на прес-конференції після домашніх 0:0? Вони мені сказали, що заб’ють на виїзді, й «Миколаїв» переможе. Так журналістам і сказав.
— Пригадую, перед поєдинком у Кременчуці ви нарікали, що команди опинилися в дещо нерівних умовах, оскільки «Кремінь» проводить матчі на штучному газоні. Проблем із цим не виникло?
— Попри позитивний для нас рахунок, усе ж уважаю, що ми були в дещо нерівних умовах. Готуючись до матчів, навмисне вирішили не проводити жодне з тренувань на штучному газоні, оскільки не знали, як це може вплинути на м’язи гравців. Дякувати Богу, все минулося й ніхто не травмувався. Але вважаю, що цей випадок має стати винятком. І навіть один матч не повинні в такому випадку проводити на полі зі штучним покриттям. Комсомольськ не так уже й далеко від Кременчука, тож гру можна було й перенести, а глядачів привезти автобусами.
— Із усіх передматчевих розмов, я так зрозумів, що в разі поразки чи вильоту «Миколаєва» до другої ліги клуб ризикував опинитися на межі життя і смерті.
— Буду відвертим: про це намагалися навіть не говорити. Хоча мені самому було цікаво, а що буде, коли команда вилетить до другої ліги? Я, мабуть, найбільше переймався із цього приводу, бо не хотілося увійти в історію клубу як тренер, із яким ФК понизився в класі чи ще гірше — знявся би з чемпіонату.
За моєю роботою всі уважно спостерігали. Довелося вислухати багато й критики на свою адресу. Якщо раніше, відкриваючи зранку свої сторінки в соцмережах, отримував до сорока запитань щодо гри команди, то зараз не більше одного-двох. Одне із свідчень того, що пішов прогрес.
Гадаю, із завданням ми впоралися. Велика заслуга у цьому й голови наглядової ради ПАТ «Завод «Екватор» Сергія Кантора, який за останній час дізнався багато нового про футбол. Гадаю, якби він бодай трохи запізнився з допомогою клубу, то, можливо, «Миколаєва» вже й не було би на футбольній мапі України. Особливо останній місяць усі зобов’язання перед клубом виконувалися своєчасно, щоби гравці не подумали, що їх можуть обдурити.
— Просити вас оцінити загалом увесь сезон «корабелів» було би, мабуть, не зовсім доречно. А ось почути коментар щодо гри команди за останні кілька місяців, коли ви були біля керма, все ж хотілося б. Чому як результати, так і гра залишали бажати кращого?
— Розпочати варто з того, що «Миколаїв» так і не провів належних зборів. На другу частину чемпіонату команди, як такої, в нас не було. Залишилися ті гравці, які іншим були не потрібні. Новачків довелося шукати в місцевій ДЮСШ та з першості області. Об’єднувати ці три групи гравців довелося нам — новому тренерському штабу. А часу, як ви знаєте, було не те що обмаль, його в нас взагалі не було! Інколи тренування тривали вдвічі довше, ніж зазвичай. Адже доводилося мало не на пальцях розказувати та показувати, як, наприклад, тим же оборонцям грати в лінію, хто кого має страхувати. Усе це доводилося робити вже впродовж чемпіонату.
— «Миколаїв» попри збереження прописки в першій лізі, на новий сезон атестату поки не отримав. Які зауваження були до ФК, і чи реально їх ліквідувати?
— Зауваження, які були до нашого клубу, я передав Сергію Кантору, який зі свого боку пообіцяв, що необхідну оплату буде проведено й атестат ми отримаємо.
— А як бути з боргами перед гравцями, які клуб не може ліквідувати ось уже кілька років?
— Якщо мені не зраджує пам’ять, клуб залишається винний Голенкову за два місяці 2012 року. Є ще кілька незначних боргів. Хлопці особисто мені пообіцяли, що скарг не подаватимуть, а ми з ними домовимося про терміни й поступово виплатимо все, що винні.
— Наразі клуб фінансується з трьох джерел. Мова — про місцевий бюджет, акціонерів і вже згаданого нами голову наглядової ради ПАТ «Завод «Екватор» Сергія Кантора. Чи достатня на сьогодні їхня фінансова допомога, щоби клуб міг закрити всі проблемні питання й без боргів увійти в новий сезон?
— Стабільність у клубі залежатиме від стабільності в країні. Зараз головне — вижити. Як бачимо, апетити гравців дещо зменшилися. Зараз можна працювати за 40 відсотків од тих бюджетів, які були кілька років тому. Зауважу, що Сергій Кантор не сидить на місці, а постішно перебуває в пошуках додаткової допомоги та підтримки клубу, оскільки усвідомлює, що самотужки йому не під силу утримувати ФК. Хоча й допомагають мер міста, друзі. Сьогодні часто доводитися чути думку, мовляв, якщо дати клубу гроші, їх мало не зразу розкрадуть. Якщо існує така вже недовіра, то можна ж у інший спосіб підтримати «Миколаїв». Наприклад, заправити автобус (одна поїздка на матч обходиться майже у 14 тисяч гривень), придбати форму, м’ячі, оплатити харчування тощо. Було би лише бажання. Хочу запевнити, що нині в клубі фінансові питання взяті на такий контроль, що жодна копійка не проходить повз бухгалтерську відомість.
— До старту нового чемпіонату залишається обмаль часу. І, як ми вже сказали, гра команди залишає бажати кращого. Чи встигнете вчасно зібрати та підготувати колектив, і що може цьому завадити?
— Часу, звісно, обмаль, але ми вже знаємо можливості футболістів, яких залишаємо в команді, це так званий стрижень (воротар Восконян, захисники Андрієвський, Хохлов, Бичков, Лещенко, півзахисники Момот, Кошелюк, Рогозинський, Берко та Сторубльовцев). Є група виконавців, із якими попередня домовленість щодо переходу в «Миколаїв». «Модних» футболістів у нас не буде, а ось перспективна молодь у команді отримає шанс себе проявити, щоби згодом піти на підвищення в команди прем’єр-ліги.
— Із планами на літнє міжсезоння вже визначилися?
— Збираємося 25 червня. Перші десять днів готуватимемося вдома. 3-го липня проведемо контрольний матч із «Олександрією». За два дні вирушимо на збір до Поляни, що на Західній Україні, де сприятливий клімат для підготовки. За попередньою домовленістю проведемо контрольний матч із дніпродзержинською «Сталлю». Можливо, вдасться провести спаринг із кимось із клубів західного регіону: «Скала», «Говерла», «Карпати»… У цих матчах ми й перевіримо готовність «Миколаєва» до нового сезону.
Олександр ТРАВЯНКА.