Валерій РУДАКОВ: «Поки що обійтися без валідолу не можемо»

— Валерію Вікторовичу, цьогоріч «Шахтар-3» вкрай слабко виступає вдома, тож перемога в рідних стінах над новокаховською «Енергією» стала лише другою у сезоні. У чому криються причини такого не надто втішного результату?

— Справа в тому, що в нас значно оновився склад, практично на 80 відсотків. Прийшло багато молодих гравців, у яких відсутній досвід виступів у дорослому футболі. Їм потрібен час для адаптації. Звичайно, поки ми набираємо необхідні кондиції й досвід, страждає результат. Я ще раз повторюся: на жаль, хлопці не мають потрібного ігрового досвіду. Ми створюємо чимало голевих моментів, однак підводить реалізація. При цьому припускаємося дитячих помилок у обороні, котрі й коштують нам очок.

— Наскільки для вашого колективу суттєва різниця між домашніми матчами та виїзними?

— Якоїсь суттєвої різниці не бачу. За великим рахунком, грати вдома чи на виїзді — різниці немає. У Карлівці маємо хороші умови для тренувань, матчів і помешкання. У цьому плані тут усе добре. Потроху награємо ігрові зв’язки, пробуємо різні варіації захисної ланки. Але на все потрібен час, отож наразі через матчі першості намагаємося створити боєздатний колектив.

— Вольову перемогу над «енергетиками» вважаєте заслуженою чи все ж справедливішим підсумком матчу була би нічия?

— Це за рахунком вийшла вольова перемога, а за змістом матчу й моментами ми значно переважали опонента. Ми ще в першому таймі могли вирішити долю поєдинку й обійтися без нервової кінцівки. Але в нас якось не виходить спокійно догравати, постійно виходять вольові закінчення. То ми програємо на останніх хвилинах, то вириваємо нічиї. Та й у зустрічі з новокаховцями суперник наприкінці створював напругу, намагався відігратися. Тобто поки що обійтися без валідолу не можемо.

— Можливо, проблема останніх хвилин лежить у площині психології?

— Безперечно, психологія тут має місце, однак упевненість приходить із досвідом. Хто досвідченіший, той діє впевненіше, грамотно розбирається у ситуації. А молодші гравці припускаються позиційних помилок, губляться, коли суперник починає тиснути. Тому потрібен час, аби матчів на такому рівні зіграти не 13, а бодай понад двадцять.

— Чи сильно допомогло команді в матчі з «Енергією» повернення до «гірників» Білонога, який відлучався до збірної України U-20?

— Про Дмитра можу сказати, що це — ключовий футболіст. Він і найкращий бомбардир, і добре грає, загалом значно додав останнім часом. А його відсутність, одверто кажучи, позначилася на команді. Не змогли ми йому знайти гідної заміни. Зараз він повернувся, зробивши значний внесок у загальний успіх проти «Енергії».

— Є вірогідність того, що вже взимку Білоног залишить «Шахтар-3»?

— Звісно, є така вірогідність. Ми й працюємо для того, щоби наші гравці рухалися в такому напрямі. Футболістам потрібен прогрес, вони не можуть надовго затримуватися в третій команді.

— Наступний матч ваші підо­пічні проведуть на виїзді проти лідера першості — «Оболоні-Бровара». Якого результату розраховуєте досягти в Києві?

— Певна річ, у цьому матчі шансів більше перемогти мають саме господарі. Тим не менше, ми на кожен поєдинок (що вдома, що на виїзді) налаштовуємося тільки на перемогу. У принципі, за статистикою ми непогано граємо проти «пивоварів», отож хочеться і цей поєдинок зіграти достатньо добре. А як воно складеться, вже покаже тільки гра. «Шахтар-3» налаштовується на перемогу навіть попри те, що «біло-зелені» цьогоріч удома всі матчі виграли.

— Після 13 турів «гірники» йдуть на сьомій сходинці. Ця позиція відповідає тій грі, котру демонструє команда?

— Гадаю, що ні. Із хлопцями налаштовувалися посісти значно вище місце. Та не завжди наші плани втілюються в життя. Для цього потрібен зіграний колектив, а в нас багато «сирої» молоді, немає справжнього лідера, який би зміг повести за собою хлопців. Якщо ж судити за грою, сьома сходинка — не наше місце.

Роман КИРІЄНКО.