Анатолій БЕЗСМЕРТНИЙ: «Якби нашому президенту йшли назустріч, він би побудував український Париж»

— Анатолію Петровичу, як складається підготовка?

— Нормально. Недавно провели наш турнір, на якому святкували перемогу. Правда, не ставили за мету обов’язково виграти. Головне — провели чимало матчів. Це добре, бо переглянули багато кандидатів у команду. Зараз визначаємося з новачками. Отака ситуація. Робота триває планомірно. На щастя, умови на базі дозволяють повноцінно працювати. Днями грали з Комсомольськом. На перше березня домовилися зустрітися із «Сумами», після чого роз’їжджаємося. Знову зберемося четвертого числа. Коротше, все йде за планом. Одне слово, рутина. Робочі будні.

— Мене найбільше цікавить комплектація. За останній місяць переглянули багато гравців. Яка їхня доля?

— Так, пройшла велика група футболістів. Зараз лише починаємо вирішувати, кого залишимо. Зрештою, підписуємо контракти. Поки не називатиму прізвища. Та зразу кажу, що не чекайте відомих особистостей і гучних трансферів. Беремо тих виконавців, у яких бачимо потенціал.

— Наскільки розумію, впродовж зими маєте дібрати майже десяток виконавців.

— Ну, думаю, семеро новобранців точно буде.

— Знаєте, найбільше здивувало, що відпустили Кучинського в Черкаси.

— Справа в тому, що хлопець переріс нашу команду. Максим отримував хороші запрошення. Хоча цей гравець для мене багато означає. Я брав його в команду, коли він був юним. Уклав у нього душу. Кучинський заграв на гідному рівні. Усвідомлювали, що йому потрібно прогресувати та заробляти, бо в нас скромні умови, а він одружився, має дитину. Чесно скажу, не з легким серцем відпускав його. Просто розумів, що Максим п’ять років на одному місці, виріс у лідера й символ колективу. Нам його не вистачатиме. Ні президент пан Соболєв, ні я не горіли бажанням розлучатися з ним. Просто віддали йому належне за те, що стільки років відслужив правдою і вірою «Полтаві». Відтак пішли назустріч.

— Бачив, у вас на перегляді були хлопці з Тернополя.

— Так, уже підписали Поповича на заміну Кучинському. Гудака ще переглядаємо. Стежили за ними ще впродовж чемпіонату. Отож завчасно підбирали людей для вибіркового підсилення.

— Пам’ятаємо, яка ситуація була в «Полтаві» в зимовий антракт. Чи залишила вона негативний слід?

— Авжеж, що таке нашкодило. У нас були попередні домовленості з гравцями, котрі мали приїхати на збори. Відтак, коли почалася колотнеча, футболісти поїхали в інші клуби. Я розраховував на них, а вони згодом не під’їхали на початок підготовки. Правда, слава Богу, все вчасно усталилося.

— Упродовж зими «містяни» часто перемагають. Чи не насторожує, що це зіграє негативну роль на початку поновлення змагань?

— Євгене, повірте, не тішимо себе цими перемогами. Не можу сказати, що ми когось обіграли за грою. Поталанило — забили, супернику не пощастило — не забив. Усі поєдинки проходили на одному рівні. Не сказати, що в нас була значна перевага чи обігравали всіх у одні ворота. Сподобалося, що зав-
жди мої підопічні проявляли характер і грали до останнього. Натомість змістом гри на даний момент не задоволений, потрібно працювати. Після кожного матчу вказую гравцям на помилки. Ми не задираємо носи, бо знаємо, чому перемагаємо. Та поки жодного разу не сказав, що ми виграли по ділу.

— Помітив, що принаймні на Кубку Пожечевського завітав очільник ФК пан Соболєв. Чи була можливість поспілкуватися з президентом щодо перспектив команди?

— Поки готуємося, а далі буде видно. Якби Леоніду Давидовичу місцева влада йшла назустріч, він би побудував український Париж. Людина вкладає у футбол особисті кошти, нічого не беручи взамін. А коли ти робиш благо для людей, а тобі заважають, очевидно, що опускаються руки, виникають конфлікти. Спасибі нашому президенту, що він у нас є. Якби його не було, то не було б і клубу.

— Спілкувався кілька тижнів тому з директором ФК паном Козіним. Віктор Володимирович натякав: якщо до літа справа із землею не вирішиться, ситуація може повторитися. Причому із значно гіршими наслідками.

— До літа потрібно дожити. Подивимося, як воно буде. Думаю, що наші керівники області й міста не зовсім же невігласи.

— Гаразд. Яка у вас мотивація буде навесні?

— Яка? Грати, підніматися вище в таблиці. Хлопцям потрібно себе проявляти, показувати хорошу гру. Чим вище піднімешся, тим більше отримуватимеш пропозицій. Команда молода, всі хочуть виступати. Подивимося, як усе складеться.

— Принаймні відрив од шостого місця незначний.

— Поки в турнірну таблицю не заглядаємо. Нам потрібно працювати, працювати і ще раз працювати. Завдання — готуватися до кожного матчу. Ось і все.

Євген ДЕМЯН.