Ігор РАХАЄВ: «Де-юре я ще не головний тренер»

— Ігоре Володимировичу, насамперед, прийміть наші вітання. Водночас, поділіться враженнями та першими думками, коли дізнались, що віднині ви — головний тренер «Металіста»?

— Це, звичайно, дуже приємно. Сподіваюся, що не тільки для мене, а й для гравців. Із іншого боку, це велика відповідальність — вести за собою такий елітний клуб, як «Металіст», відтак працюючи з великими футболістами, котрі перебувають у моєму розпорядженні. Отож, наступного сезону разом із підопічними намагатимемося довести, що таке рішення керівництва було виправданим.

— Після того, як із команди пішов колишній наставник Маркевич, певне, сподівалися, що саме вам — його помічнику — згодом доручать очолювати колектив?

— Ні. Коли Мирон Богданович залишив нас, до мене звернулися керівники клубу, щоби я тепер самотужки займався з колективом. Підкреслю, що розмова стосувалася винятково цього сезону. Щодо завдань мені поставили мету: зберегти місце на чолопку турнірної таблиці, з чим ми, зрештою, впорались.

— Виходить, пошуки нового фахівця не велися, чим, певне, дали зрозуміти, що зараз усе у ваших руках?

— Можна й так сказати. Було помітно, що мені довіряють, отож, якщо команда здобуватиме результат, а колектив мене прийме в новій ролі, мав надію, що наш нинішній тренерський штаб усе ж призначать уже на постійній основі.

— Після прощання зі слобожанами Маркевич дав не одне інтерв’ю, де зазначав, що поступово готував вас до такого кроку. На ваш погляд, яку роль зіграв Мирон Богданович у вашій тренерській кар’єрі?

— Маркевич — дуже хороший спеціаліст. Тим паче, що до його заслуг можна віднести не тільки сучасний рівень харківського ФК, а і стан місцевого дитячого футболу. Він мені дуже багато дав. Думаю, кожен тренер, який з ним працював, також багато отримав у фаховому плані. Було приємно, що у нас склалися хороші взаємини.

— Чи справді останнім часом він більше доручав вам роботу з командою?

— Чесно, я цього не помічав. Хоча, можливо, з боку це було краще помітно. Завжди слухався Маркевича, тому ніколи не зважав на доручений обсяг роботи.

— Чи тримаєте надалі контакт із Мироном Богдановичем? Либонь, отримуєте поради?

— Певно, що так. Маркевич, коли йшов, то говорив, щоби ми телефонували йому в будь-який час у разі необхідності. Якщо виникне така ситуація, то не посоромлюсь його щось запитати.

— За результатами сезону, що задовольнили керівництво, вас призначили повноправним керманичем. Для вас такий підсумок теж хороший, чи до останнього сподівалися, що зможете зачепитися за «срібло»?

— «Металіст» усі матчі грав на перемогу, результат. Думаю, що налаштування моїх підопічних на заключну гру з «Ворсклою», відтак перемога над полтавцями зможуть самі за себе відповісти на ваше питання.

— Зважаючи на те, що рано завершили ігрову кар’єру через травму, зараз немає відчуття, щоби надолужити втрачене вже на тренерській ниві?

— Гадаю, що не варто ці речі поєднувати. Передусім, я вдячний клубним функціонерам за отриманий шанс. Я готовий віддавати всі сили задля отримання хороших результатів. А як вийде — залежатиме від багатьох факторів.

— До речі, в повідомленні прес-служби не згадувалося про термін вашого контракту. Може, скажете, на який термін він розрахований?

— Детально говорити про це ще рано. Справа в тому, що я жодних паперів і документів іще не підписував. Насправді мене усно запевнили, що я — головний тренер, але на даний момент де-юре це не так.

— Таким чином, із яким настроєм ідете у відпустку?

— Зрозуміло, з оптимістичним, іншого й бути не може. Перед заслуженим вільним часом я говорив хлопцям, що зараз найголовніше — добре відпочити. Зважаючи, який насичений графік був у нас навесні (лише одного разу грали один матч на тиждень), то це справді зараз основне. 20 червня ми запланували збір у Харкові, де проведемо двотижневу підготовку. А далі летимо в Австрію, де безпосередньо готуватимемося до старту змагань.

— Ймовірно, передчасне запитання, та все ж: чи варто сподіватися місцевим уболівальникам на латиноамериканський «десант» після завершення відпустки? Гадаю, прізвища називати не варто…

— Справді, поки ще рано говорити про це. Зараз для нас головне у цій площині — зберегти нинішній склад виконавців. Зустрічатимемось із керівництвом, обговорюватимемо тему кадрів. Зізнаюсь, у нас уже є певні напрацювання селекційної служби. Конкретики поки немає, але, певне, з’явиться до 20 числа.

— Чи немає пріоритетного завдання, щоби до завершення відпочинку визначитись із усіма бажаними футболістами?

— У будь-якому випадку це було би дуже добре, але ніхто не може знати наразі, як воно складеться. Звичайно, краще розпочинати підготовку з тими виконавцями, з якими проходитимемо увесь турнірний відрізок, аніж у розпал сезону з деякими гравцями розпочинати все із чистого аркушу. Відзначу, що в нинішніх умовах не все залежатиме від нас, адже, хтозна, чи захочуть деякі футболісти їхати до України через нестабільну політичну ситуацію.

— Наостанок залишив, вочевидь, найнеприємнішу тему. Як позначається на життєдіяльності ФК, що президент клубу довгий час відсутній у країні внаслідок міжнародного розшуку та чималий список звинувачень?

— У сучасному світі є достатньо можливостей для спілкування на відстані. Повірте, у цій площині не виникає проблем. Тим паче, що наш президент доволі часто та із задоволенням контактує з командою. Якщо потрібно вирішити якісь питання, можна завжди звернутися до пана Курченка. А так, звичайно, хотілося, щоби він частіше був поруч із «Металістом». Тим більше, в такій ситуації в країні. Сергій Віталійович — хороша людина, котра, попри все, продовжує фінансувати та допомагати харківській команді. Сподіваюся, що із часом усе зміниться лише в кращий бік.

— Отож і проблем із фінансуванням у вас теж немає?

— Звісно, що ні! Навіть не знаю, хто розпускає такі чутки. У нас ніколи не було проблем із фінансуванням. Так, затримували на тиждень-другий виплати, але суттєвих негараздів — ніколи!

Євген ДЕМЯН.