— Олександре, днями з’яви­лась інформація, що ви приєдналися до «червоно-жовтих». Чи розкажете, як опинились у кіровоградському ФК?

— Як опинився? Спокійно. Мені запропонували, як варіант, спробувати себе в «Зірці». Проаналізувавши пропозицію, зрозумів, що вона мені підходить. Усе ж таки в Кіровограді зібралася молода та хороша команда, з якою працює кваліфікований тренерський штаб. До того ж, з’явилася можливість повернутися до України, чого я раніше прагнув.

— Після Білорусі, де вам не вдалося проявити себе сповна…

— …Із чого ви взяли, що не вдалося добре грати? Може, статистика погана? У дев’яти матчах я забив п’ять м’ячів, хіба цього мало? У принципі, не відніс би білоруський етап кар’єри до її негативної частини.

— За сезон зіграти дев’ять поєдинків — хіба багато для вас?

— Справа в тому, що я зазнав ушкодження, через яке мені довелося пропустити завершення сезону. Так, могло бути краще, проте в даному випадку не бачу сенсу нарікати на щось. Навіть після того мав шанс залишитись у тій країні, тому наче нормально розпрощався із сусідньою першістю.

— Чи повідаєте, куди після «Білшини» вас запрошували?

— Конкретно, ясна річ, не назву клуби — цим займається мій агент. Поняття не маю щодо всіх варіантів, які в мене могли бути. Утім, наскільки знаю, були два варіанти знову пограти в російському чемпіонаті. Тільки, вочевидь, не «зрослось».

— А кіровоградці змогли задовольнити ваші потреби?

— Так, уже все погоджено з керівництвом, недавно поставив підпис під угодою щодо співпраці із «Зіркою». Усі сторони, здається, задоволені.

— Якщо порівнювати вищий дивізіон Білорусі та другий за значенням чемпіонат України, де пропонували кращі умови?

— Власне, яка різниця? Знає­те, я по-іншому скажу: я і там був задоволений, і тут мене не образили. Хоча для мене зараз не так важлива фінансова складова, як можливість отримувати постійно ігрову практику. А взагалі, за останні роки найкращий контракт мені пропонував «Севастополь».

— Обираючи «Зірку», не зупиняла ситуація, яка склалась на Східній Україні, зокрема — в Криму?

— А що, мене це має лякати? Не знаю, що вам відповісти. Я — спортсмен, усе решта мене не дуже цікавить.

— Ви грали в обох країнах, які мають нині непрості відносини. Не маєте сформованої позиції щодо останніх подій?

— Я ж вам кажу, що мені не до цього, позаяк я не в курсі всієї цієї ситуації. Зараз ні з ким не спілкуюсь із Росії, а якщо й говорив із знайомими, то не порушували вищезгадану тему.

— До речі, недавно кіровоградці проводили збори в Криму. Устигли взяти участь у цьому зібранні, чи приєдналися до колективу після нього?

— Тренувався шість днів із командою в Криму. Якраз устиг познайомитись із новими партнерами та оцінити рівень клубу. У цілому, мені все сподобалося, відтак навіть на місці підписали контракт.

— Саме в той час на наш півострів «завітали» російські війсь­кові. Не бачили озброєних людей у формі без розпізнавальних знаків?

— Російські військові? У Криму на зборах не бачив. Загалом, облишмо цю тему.

— Поділитеся першими враженнями од нової команди?

— Лише хороше можу сказати. Навіть за такий короткий проміжок часу відчувається, що в «Зірці» сформувався хороший підбір футболістів і досвідчений склад наставників. Із деякими гравцями знайомий. Пощастило, що такий хороший колектив. Думаю, з такими виконавцями пліч-о-пліч можна виконувати поставлені перед нами завдання.

— Із ким раніше разом грали?

— Ні, я інше мав на увазі: разом за одну команду я ні з ким не грав. Я візуально знаю кількох людей. До прик­ладу, колись приїхав у Севастополь, а Степанов звідти якраз перейшов до кіровоградського ФК. Хоча з ним уже давно знайомі, та ще не захищали кольори однієї команди. Лише один одному протидіяли: в зустрічах між «Зіркою» та «Севастополем».

— Із Федоренком також ви раніше не працювали.

— Звичайно, не працювали — я би згадав про це. Уже говорив, що Микола Іванович — хороший спеціаліст. У цій площині теж все нормально.

— Із головним тренером була розмова ще до запрошення?

— Я ж вам пояснюю, до приїзду в Крим усім займався агент із клубними функціонерами. А коли приїхав до Алушти, то, зрозуміло, що впродовж тренувального процесу ми спілкувались із Івановичем. Чи розраховує серйозно на мене? Думаю, що наставник на всіх рівно сподівається. Усе залежить од того, як хто працюватиме на зборах, а потім на тренуваннях. Лише в таких умовах конкуренції можливий подальший прогрес команди.

— Зараз гравці перебувають у Кіровограді. Скажіть, що далі заплановано? Здається, на черзі — закордонний збір?

— Так, 12 березня вилітаємо до Туреччини, де готуватимемося безпосередньо до початку другої частини змагань. Якщо не зраджує пам’ять, нас також очікують чотири-п’ять спарингів. А потім приїжджаємо саме перед першою офіційною грою цьогоріч.

— Чи знайомі з рівнем першої ліги? Чи слідкували після виступів за «Севастополь» за нинішнім клубом?

— Якщо брати конкретно «Зірку», ще за часів виступів за севастопольців, пам’ятаю, ця команда вважалась однією з найсильніших у лізі. Навіть прирівняв би «червоно-жовтих» до «Нафтовика-Укрнафти» та «Олександрії». У Кіровограді завжди вміли добре грати. А за вітчизняним чемпіонатом стежив навіть, коли грав у першості Білорусі.

— Нині ваша команда посідає десяту сходинку. Мету керівниц­тво поставило?

— Цілі насправді — річ абстрактна. Очевидно, що ми налаштовуватимемося лише на те, щоби щоматчу йти з поля переможцями. Чим частіше в «Зірки» це виходитиме, тим вище місце в результаті посядемо. Хоча у футболі всяке буває, тому розсудить нас лише час.

— Узимку кіровоградці попов­нилися кількома виконавцями, які мають за своїми плечима досвід гри на найвищому рівні в Украї­ні, Росії та Білорусі. До того ж, помітний прогрес у площині інфраструктури. Мабуть, наступного сезону можна вже говорити навіть про повернення до елітного дивізіону?

— Гадаю, це питання не до мене, а скоріше — до наших босів чи тренерів. Вони вже все зважать, вирішать і поставлять перед командою реальні завдання. У гравців ніхто не питатиме, а наша робота — вирішувати ці задачі.

— А на вашу думку, за рік реальне підвищення в класі?

— Як на мене, так! Звичайно, можна поборотися за таку можливість, ще й як можна! Цього сезону вже складно буде впритул наблизитися до групи лідерів, а вже наступного розіграшу в «Зірки» дуже хороші шанси. Можливо, навіть без проблем займемо місце, котре подарує нам омріяну путівку до «вишки».

— Розкажете, на який термін у вас розрахований договір із командою Федоренка? Чи плануєте незабаром шукати кращий варіант продовження кар’єри?

— Ні, тут справа не в тому, щоби шукати «найкращий варіант». У мене контракт передбачає три роки спів­праці з кіровоградцями, тому ваше друге запитання відпадає. Відтак усі мої думки та прагнення нині пов’язані винятково із «Зіркою».