Віктор ЛЕОНЕНКО: «Таке враження, що в нас більшість футболістів не проходили дитячу школу»

Про нинішнє «Динамо», або лебідь, рак і щука в обороні

Я, певне, як і всі ті, кому небайдуже «Динамо», хочу щоби команда повернулася до свого традиційного стилю гри. Думаю, що й Ігор Михайлович цього хоче, інакше навіщо тоді взагалі вкладати гроші. Але для цього потрібно підбирати відповідного тренера й гравців. Не те що зараз Беланда й Ленс, які не знають, що на полі робити. Той же Драгович, який, певне, й гадки не має, що таке діагональна підстраховка. Може, в теорії й чув про таке, але виходить на поле й забуває. Так, як кияни пропустили від «Ворскли», це просто смішно! Напевне, й у дитячому садочку знають: якщо ти вільний, то потрібно підстрахувати, а не стояти руки в боки… Звичайно, можливо, він понадіявся на Коваля, але це неприпустима помилка!

Усі прекрасно знають, що найслабкіше місце «Динамо» — це оборона. Там же незрозуміло, що відбувається: просто лебідь, рак і щука зібралися. Вони не розуміють один одного. Ну елементарне ж правило: потрібно підстраховувати! Думаю, якби зарубати це собі на носі, англійську на відмінно знати не обов’язково.

Це моя суб’єктивна думка, але грати в обороні далеко не найскладніше. На нападника грає вся команда, і йому потрібно її відчувати.

Захист це тільки перше, що бачать очі. А оці безглузді дальні передачі від Велозу? Таке враження, що вони розраховані на «тупеньких захисників». Вони ж проходять раз у рік, прямо з такою частотою, як і палиця стріляє. Зараз мало хто так грає у футбол.

Як на мене, єдиний із динамівських легіонерів, який бодай трохи вписується в традиційну схему гри київської команди, це — Мбокані. Він добре бореться за м’яч, грає головою, й до того ж, доволі успішно. Цим потрібно користуватися, частіше робити навіси, акцентовані передачі.

Я не кажу, що Ленс і компанія — погані гравці. Може, просто вони потрапили не в ту команду. Таке буває. Згадати бодай Андрія Шевченка. Першокласний футболіст! У «Мілані» все залітало. Забивав, як тільки хотів: і з кутового, й з ауту, й так, і сяк… А прийшов у «Челсі», і не пішло. Просто прийшов не у свою команду.

Про особливості українського чемпіонату та зарплатню картоплею

У нас же, відверто, зараз не дуже сильний чемпіонат: комусь картоп-
лею зарплатню сплачують, хтось виїжджає на матч і на півдорозі розвертається, всі ці переноси, недоноси… Звучить начебто й смішно, але плакати хочеться. Об’єктивно, в нас зараз боротьба ведеться між «Шахтарем» і «Дніпром», і все. Гаразд, 4–5 команд зараз б’ються, копирсаються, а реш­та що?! І це добре, що Григорчук день і ніч працює. Усе-таки тримати марку в команді, яку за один день залишило п’ятеро основних гравців, це просто завдання не з легких. І йому поки вдається, слава Богу.

Таке враження, що в нас більшість футболістів не проходили дитячу школу. Тобто, їм стукнуло 18, і вони уже «оп» — одразу в «команді майстрів». І виходить так, що тренеру потрібно ледве не повертатися до абетки футболу, декого взагалі треба вчити ногами перебирати. Як на мене, якщо ти вже такі сумки з грошима тягаєш, то будь ласкавим знати ВСЕ! Я вже не кажу, що потрібно бити й з правої, й з лівої, й якою хочеш. А в нас постійно хтось щось не вміє. Узяти ту ж рубрику «Ти попав», коли опитують, яка нога робоча. Таке враження, що тільки я й Ротань можемо з обох ніг бити! І це при тому, що в нас по суті всі футболісти — мільйонери. Якось по-дурному виходить. Із цього потрібно починати!

Чому практично в усіх командах така слабка реалізація? Можливо, за винятком «Чорноморця», та й там усякого буває. У нас же доходить уже до того, що з двох метрів по горобцях стріляють. Згадати того ж Тейшейру, який не забив донецькому «Металургу». Я вже давно дійшов висновку, чому так відбувається. Як на мене, вони просто ухвалюють неправильне рішення в останній момент. Тут і майстерність, начебто, ні до чого. Простріл справа, й Тейшейра з метра хоче забити зовнішньою стороною стопи. Та там і спиною можна спробувати було спрямувати м’яч у сітку, але ж потрібно бути впевненим, що це тобі вдасться. Там же рахунок не 5:0 був, що можна дозволити собі не забити.

Те ж саме відбувається із Селезньовим. Уже 25 м’ячів міг забити, якби все залітало. Зрозуміло, що після «Волині» там і взагалі можна було найкращим бомбардиром стати.

Про матч «Дніпро» — «Волинь». Чи не дивилися ми театр?

Я нічого не беруся стверджувати, бо скільки людей, стільки й думок, але, як на мене, вийшло справді негарно. Навіть люди, які не дуже у футболі розбираються, помітили, що в другому таймі щось, м’яко кажучи, пішло не так. Можливо, якби проти «Дніпра» була якась інша команда, було би не так помітно. Я добре знаю Кварцяного. Та й узагалі не великий секрет, що в нього навантаження більші, ніж у Лобановського. Просто в «Динамо» тоді грали зірки, й забити там міг будь-хто: захисник чи півзахисник, я не кажу вже про нападника. А тут, навпаки, Кварцяний ганяє своїх хлопців, бо вони, відверто кажучи, далеко не все вміють. І за рахунок бійцівських якостей команда тримається. А в другому таймі із цією «командою бійців» трапилося неладне. Не зрозуміло, чому вони зупинилися. Навіть не окопалися, а просто зупинилися!

І таких незрозумілих моментів, які навряд чи підпадають під поняття «чесна гра», в матчі стільки, що всі й не перелічиш. Отой, приміром, епізод, коли на фланзі Коноплянка приймає м’яч і поблизу нього в радіусі 30 метрів жодної душі! Ну як це тверезо можна пояснити? І знову ж таки, хто міняє форварда за рахунку 0:1?! І чому один із найкращих із поміж гравців — Мемешев — на лавці?..

Очевидно, можна сказати «в того-то чи того-то травма пахових м’язів», і все, шукай вітер у полі. Ніхто ж перевіряти не буде, це абсурдно. Та чому далеко забігати — сказав, що в гравця температура, й кінці — у воду! Можна багато таких дурниць наговорити, це проблеми не складає. Доходить ще й до того: «Ну як же я можу його випустити, в нього ж три жовтих картки? І наступна гра в нас відповідальна (наче ця — просто так, аби побігати)» Я не кажу, що це було безпосередньо з «Волинню», але такого в нас у футболі вистачає.

Зрештою, як кажуть, і домовлятися потрібно вміти. Цікаво буде подивитися на подальший розвиток подій. Неприємно, що «Дніпро» — команда, яка грає, тож могла обіграти лучан і без усієї цієї незрозумілої полови. Виникає багато запитань, на які тяжко відшукати вмотивовані відповіді.

Узагалі, в «Дніпра», починаючи з осені, аж занадто багато косяків. То туман не пустив до Одеси. За чотири дні не могли дістатися з Дніпропетровська до Одеси, ну це ж — смішно! Та сядьте ви на свої мерседеси/порші, й за три години вже на місці. А після цього всього ще й подають апеляції.

Про незарахований гол «Дніпра» та провокатора Матеуса

Знову ж таки, в тому матчі із «Чорноморцем» теж якась казусна ситуація. Як на мене, головний провокатор там Матеус. Це він усю цю кашу заварив. На повторі видно, що перед тим, як укидати аут, він подивився на арбітра. Тобто, напевне, бачив, що Жабченко біжить до гравця, який лежить на полі. Елементарна ситуація: крайній захисник, якому ніхто не заважає, навмисно вибиває м’яч за межі поля, щоби його партнеру надали допомогу. Суддя біжить до «травмованого», а ні з того ні з сього молодчик Матеус побачив, що арбітра немає, хапає м’яч, аби ввести його в гру. Та й лайнсмен щось незрозуміле з прапорцем учудив. Я не думаю, що він положення поза грою хотів показати. У мене й коти знають, що з ауту ніякого офсайду бути не може! А він же — арбітр прем’єр-ліги! Інша справа, якби Матеус не бачив, і на куражі погнав, а на повторі же чітко видно, що він побачив, де перебуває суддя. Це просто неповага до суперника, тут ні про який Respect не може бути й мови.

Про зіткнення Гусєва й Бойка, або як останній байки плів

Напевне, потрібно зателефонувати старшому Бойкові, нехай вгамує свого воротаря. Щось у нього останнім часом стало багато різних неприємностей. Чому Гусєв тоді постраждав? Я то знаю, що в Дениса забагато амбіцій, ось він і «прибив» динамівського півзахисника. Добре, що все обійшлося. Потрібно ж розуміти: як воротарі в повітрі можуть «ламати», так само й польові гравці можуть ноги не прибирати. І що тоді буде? Кому такий футбол потрібен? Навіть у Англії, де така собі умовна грань грубої гри дещо вища за нашу, й то такого не дозволяють. А Бойко почав після матчу розказувати, мовляв, я скакав, сконцентрувався на м’ячі, нічого не бачив… Коротше кажучи, байки різні почав плести. Воротарю ж простіше все побачити: і хто віддавав передачу, і хто на неї біжить… Зрештою, м’яч то виходив за лінію воріт, він же летів повз ворота. Інша справа, коли у штрафному майданчику скупчення гравців, тоді ризик таких зіткнень більший. Я вже пропонував, щоби в нас запровадили спеціальну комісію чи що, до якої увійшли би поважні люди й за подібні інциденти карали, до того ж, карали не по-дитячому. Аби постфактум уже розбиратися.

Про мир між ультрасами та дітей на стадіонах

Єдиний плюс із цієї непростої політичної ситуації в країні, це те, що ультраси не сердяться, нічим не кидаються, не б’ють вікна та між собою не б’ються. Тепер хоч із дітьми можна на стадіони приходити й не потрібно їм очі-вуха закривати. Оце справді тішить. Я пішов далі й запропонував, аби вони, як і молодіжні склади, грали між собою на базах. Наприклад, їде «Іллічівець» у Дніпропетровськ грати, й напередодні поєдинку ультраси команди побігали би на базі, відтак мирно-полюбовно йдуть дивитися гру вже на стадіон. Це їх ще більше об’єднало би.

Про іноземних тренерів, або навіщо кримчанам болгари

Не зрозуміло, що буде з «Таврією». Вона як не грала, так і продовжує. Я не розумію, навіщо кримським клубам болгарські тренери, коли немає грошей. У нас, куди не кинь оком, усюди тренери: молоді, старі, досвідчені, перевірені — на будь-який смак. Так ні — вони покликали болгар, і виграють із ними раз у рік. У тій же «Таврії» Назаренко не грає, Калиниченко не грає. Не зрозуміло, що твориться.

Віталій КРИЖЕВСЬКИЙ.