Білі плями в чорній «справі Неймара»

04 февраля 2014 г., 16:12
Распечатать
З одного боку, «афера десятиліття», буцімто, розкрита й винний отримав по заслугах, а з іншого — «справа Неймара» й відставка Роселя викликає низку запитань

«Ніж у спину»

Неймар обійшовся далеко не в 57 мільйонів! Керівництво «Барселони» збрехало! Преса здійняла ажіотаж і уболівальники, точніше уболівальник, вимагав почути від керівництва каталонського клубу правду. Правду почули лише після запуску судового процесу. За Неймара віддали вдвоє більше — 95 мільйонів.

Поштовх так званій «справі Неймара» дав один з членів сосьос «Барселони» на ім’я Хорді Касес. Сосьос це такий собі привілейований клуб уболівальників, який діє у низці іспанських клубів і значною мірою впливає на долю своєї команди. Так от, сеньйор Касес забажав знати, чому ЗМІ називають інакшу цифру трансферу Неймара, аніж ту, яку влітку озвучило керівництво клубу, і якщо так, то куди ж насправді пішли кошти його улюбленої команди. А це, на хвилинку, — 40 мільйонів євро. Не отримавши відповідей від вищого керівництва «Барселони», Касес вирішив шукати їх у суді.

Сам Касес заявив, що, звертаючись до служителів Феміди, не прагнув нічиєї крові: «Я був просто незадоволений останніми діями ради директорів «Барселони». Наприклад, мені не подобається, що спонсором клубу стала компанія Qatar Airways, яка прилаштувала свій логотип на футболках. Ну і взагалі, я вважаю, що сосьос мають право знати, на що клуб витрачає гроші. Повторюю, якби мені дали чітку відповідь на моє запитання, я б до суду не пішов. Якби вони не стали розписувати, на що конкретно витратили гроші, а прос­то запевнили, що інакше б (тобто за менші гроші) Неймар просто не перейшов — я би тим цілком задовольнився. Але вони нічого не сказали. І я мав усі підстави думати, що вони брешуть».

Утім, до самого судового слухання справа так і не дійшла. Президент «Барселони» Росель зібрав прес-конференцію, заявивши, що його совість чиста і ні копійки з казни «Барселони» він до кишені своєї не поклав. А після цього оголосив про свою відставку. На прощання додав: «Для мене було честю служити клубу і бути його президентом. Тепер я прошу підтримати Бартомеу».

ЗМІ звинуватили Роселя в шахрайстві й, окрім втрати посади, йому загрожував і цілком пристойний термін ув’язнення. Та справа далі не пішла. Ініціатор позову заявив, що боїться тиску зі сторони керівних осіб «Барселони» й забажав від них письмової гарантії своєї недоторканності. «Мені погрожували, що захочуть від мене багатомільйонну компенсацію. Вони поки не готові дати мені письмове підтвердження, що цього не буде, тому я не збираюся відкликати позов у справі про трансфер Неймара». Втім на наступний день Касес позов таки відкликав. За його словами, «він досягнув поставленої цілі».

У підсумку — менше ніж за тиждень у «Барселони» змінився президент, статус Неймара в колективі похитнувся і авторитет «прозорого й демократичного» клубу, над яким так плідно працював Сандро Росель, підкосився.

ЯКА Ж ВОНА, ТА ПРАВДА?

Правда, якої так добивався Хорді Касес, таки спливла на поверхню. Безпосередня вартість Неймара складала всього 17 мільйонів євро. Тобто стільки отримав попередній клуб бразильця — «Сантос». Решта — тобто 78 мільйонів євро — була потрачена, «щоби Неймар дістався саме «Барселоні». Бажаючих отримати молодого й перспективного було вдосталь, а отже боротися за нього доводилося мільйонами.

Із решти 78 мільйонів, 40 відійшло мамі і татові футболіста, точніше їхній компанії «Neymar&Nadine», яка володіє правами на гравця Неймара: 10 за те, що подружжя заздалегідь гарантувало, що буде вести переговори виключно з «Барселоною» і 30 — винагорода за те, що переговори завершилися успіхом.

Ще 7,9 мільйона євро «Барселона» перерахувала «Сантосу» за право першим викупити його трьох гравців. Це ніяк не гарантувало, що вони одягнуть футболки каталонського клубу, а лише давало привілегію: якщо «Сантос» вирішить їх продати, то каталонцям запропонують купити їх першими.

10 мільйонів Неймар отримав у якості «підйомних». І решта суми відійшла його батькові-агенту у якості комісійних (і це не враховуючи виручених 40 мільйонів його ж компанією).

Хоч суд і припинив розгляд за позовом Касеса, однак іспанська прокуратура продовжує ретельну перевірку угоди. Наразі відомо, що Росель поки не отримав офіційного звинувачення у шахрайстві. Попри все, слідство триває. Як зазначають представники тамтешнього правосуддя, найбільш сумнівним видається стаття про гарантію першочергового придбання трьох футболістів бразильського «Сантоса».

А МОЖЕ, РОСЕЛЬ ЖЕРТВА?..

З одного боку, «афера десятиліття» розкрита й винний отримав по заслугах, а з іншого — «справа Неймара» й відставка Роселя викликає низку запитань. Чи насправді Хорді Касес діяв за совістю й шукав справедливості, чи став лише інструментом у руках недругів і конкурентів Роселя? Чому така висока мета, як «пошук справедливості», зупинилася лише на відставці президента й позов був відкликаний? І з огляду на це, чи не була відставка Роселя самоціллю? Чому усю відповідальність повісили на президента, тоді як його команда, тобто вище керівництво, залишилася у білому світлі й надалі буде управляти клубом?

Якщо у справі є білі плями — то чому б усім миром не шукати, звідки ростуть ноги. За чутками, є три найбільш ймовірні причини усунення Роселя з посади президента. Перша, канонічна: Хорді Росель просто був украй ображений, що його і мільйони уболівальників обманули, й бажав знайти правду. І обман коштував президенту його посади.

Друга — внутрішній заколот. У структурі клубу знайшлася достатня кількість невдоволених, які вирішили покрити свої образи на відставці першої особи каталонського клубу. Сюди ж дотично приписують і Мессі, мовляв, Росель аж занадто дорожив аргентинцем. Свого часу він оцінив його в астрономічні 580 мільйонів. До того ж, згадують його цитату: «Поки я є президентом, Мессі буде досить складно залишити клуб, якщо не сказати більше — неможливо». От і виходить, що знайшлися такі, що не бажали більше терпіти особливого статусу Мессі, й, щоб дістатися до Ліонеля, почали із Сандро. Злили інформацію, знайшли небайдужого і — справа до суду.

Третя ж причина — закулісні ігри мадридського «Реала». Буцімто Флорентіно Перес доклав зусиль, аби кинути тінь на «прозорість та демократичніть» каталонського клубу. Уже новий президент «Барселони» Жозеп Бартомеу звинуватив «королівський клуб» у відставці Сандро Роселя. «В «Реалі» не хочуть миритися, що Неймар віддав перевагу нашій команді. Тепер Мадрид вживає проти нас конкретні дії. У них не вийшло виграти на полі. Тепер вони хочуть перемогти в кабінетах». Згодом мадридці спростували свою причетність до пертурбацій у таборі каталонців і навіть пригрозили судом журналісту, який поширив інформацію, що Перес переконав прокурора повторно взятися за так звану «справу Неймара».

Так чи інакше, тавро шахрая до Сандро Роселя не надто клеїться. Його наступник Хосеп Бартомеу підкреслив: «Ми зробили все можливе, аби переконати Роселя залишитися, але він прийняв рішення. Президент пішов у відставку не лише через «справу Неймара». Були проб­леми особистого характеру — питання, пов’язані з безпекою. Якби не він, Неймар ніколи б не перейшов до «Барселони».

До слова, перехід Неймара — не єдиний здобуток Роселя на трансферній ниві каталонців.

КОЛИ РЕНОМЕ НЕ В СИЛІ ВРЯТУВАТИ

Свого часу Сандро Росель був одним із тих, хто привів маловідомого на той момент юриста Жоана Лапорту на пост президента каталонського клубу. Натомість він отримав посаду віце-президента і разом із своїм начальником почав будувати нову, сучасну «Барселону». У 2003 році, коли до керма прийшов Жоан Лапорта, каталонський клуб не являв собою і десятої частини теперішньої міці чемпіона Іспанії. Клуб загруз у боргах, які на той момент зашкалювали за 350 мільйонів євро.

Та команда працювала на славу. Уже за два роки по тому «Барселона» вибралася із боргової пастки і почала поступово нарощувати бюджет, який у 2005 році складав рекордні на той час 250 мільйонів євро.

Зокрема, Сандро Росель та нинішній спортивний директор «Манчестер Сіті» Айтор Бегирістайн, більш відомий на прізвисько «Чікі», взялися формувати тренерський штаб «Барси», а також докорінно оновили її склад.

Свою трансферну політику Ро­сель почав із невдачі. Як виявилося, він передчасно анонсував майже невідворотний перехід до стану каталонців зіркового Девіда Бекхема. «Я на 80% впевнений, що Девід одягне синьо-гранатову футболку», — запевняв Сандро. Та склалося не так, як гадалося. Бекхем одягнув іншу футболку — мадридського «Реала».

Усе ж таке фіаско не підкосило впевненості Роселя. Він зробив висновки і переключився на бразильця Роналдіньйо із паризького ПСЖ. За Зубастика «Барселона» сперечалася у той час із значно потужнішим у фінансовому плані «Манчестером Юнайтедом». Та особисті стосунки Роселя й Роналдіньйо зіграли свою роль. Виклавши майже 28 мільйонів, каталонцям таки вдалося одягнути бразильця у синьо-гранатову футболку.

До того ж Роселю вдалося отримати Роналдіньйо набагато дешевше від тієї суми, яку тоді пропонували основні конкуренти. Вслід за бразильцем Росель і Ко провели ще низку успішних у фінансовому плані трансферів. Рафаель Маркес, Луїс Гарсія, Деку, згодом і ван Бронкхорст… Справи у «Барселони» йшли, ліпше не вигадаєш.

Втім, тандем Роселя й Лапорти тримався недовго. У 2005 році Сандро залишив пост віце-президента і взявся за перо. Наступного року випустив книжку «Ласкаво просимо до реального світу», в якій шквально критикував подальші дії Лапорти. Все ж, окрім критики, у книзі були й позитивні оцінки діяльності тодішнього президента. Зокрема угода з Хосепом Гвардіолою.

І нарешті, 2010 року, Росель став президентом і почав втілювати в життя свою концепцію «прозорого й демократичного клубу». Сезон-2011/2012 був найуспішнішим у фінансовому плані за усю історію «Барселони». Загальний дохід клубу становив понад 495 мільйонів євро, що було на порядок більше за аналогічні досягнення «МЮ», «Арсеналу» та інших.

А потім і Неймар. Росель був на коні до 24 січня 2014 року, допоки уболівальник Хорді Касес не забажав дізнатися, скільки насправді грошей пішло на купівлю бразильця.

Сандро Росель пішов. І, судячи з розмаху скандалу, навряд уже повернеться до керма «Барселони». Поки ж прокуратура веде слідство, чи привласнював президент 40 мільйонів, чи просто зробив усе можливе, аби таки одягти багатообіцяючого Неймара у синьо-гранатову футболку.

Віталій КРИЖЕВСЬКИЙ.

Подібні новини:

Patrick-Україна

 

Подписка электронной версии газеты

ИТОГОВОЕ ПОЛОЖЕНИЕ КОМАНД

Букмекерская контора Леон ру – ставки на спорт с бонусом 100$

Последние новости футбола сегодня на https://realfootball.org/