Це ж Люксембург!!!

Про загальне враження. Що сказати? Яке може бути враження про матч із таким суперником, як Люксембург? Виграли — й крапка. Щодо гри… У першому таймі ми майже горіли — якби в нас був інший суперник, бодай трохи сильніший, ми пропустили би два м’ячі — люксембуржці такі моменти мали, що просто диво, як ми не пропустили. Такі контратаки не можна пропускати… Ну, а Ярмоленко — це вже Ярмоленко, тут уже величина.

Про гру центру оборони. Там не тільки помилялися конкретно Хачериді — Ракицький, усі страшенно помилялися. Особливо хочу «відзначити» гру наших центрхавів — що можуть зробити оборонці? Моментами виглядало так, що наші хлопці (через власну організованість) заважали один одному. Це ж Люксембург — хоч би що там ми говорили про зростання загального рівня світового футболу. Там країна складається з однієї вулиці, там уся протяжність країни — 10 км! У них виступають футболісти, котрі грають у других-третіх лігах європейських держав, не може Україна з таким суперником грати настільки неорганізовано, як ми в першому таймі.

Про гру Тимощука. Вище я вже говорив про роль нашої середньої лінії в тому, як нас люксембуржці розривали до перерви… Показовий момент: іде контратака люксембуржців, Тимощук помиляється позиційно, потім намагається наздогнати суперника й не може. Роки вже не ті. Не хочу когось образити, але скажу: мабуть, Анатолій уже відіграв своє. На його місце вже давно треба було почати пошук інших виконавців… Ніби є Сидорчук, але з ним треба провести певну виховну роботу: нагадати йому, що він, найперше, — опорник. А то він майже весь час проводить у штрафному суперника, весь час хоче забити. А хто ж буде оборонятися? У нас у суботу весь півзахист недопрацьовував у обороні — це просто неприпустимо! Навіть якщо перед нами — Люксембург… Так, я можу зрозуміти, чому не допомагав обороні Олійник — у нього, гадаю, функція така була, Фоменко просто звільнив його від чорнової роботи. Це був правильний хід нашого тренера, Денис міг забити кілька м’ячів іще до перерви, просто не реалізовував. Але ж інші — де інші?..

Про арбітра. Справді, я давно не бачив такої кількості ударів ліктями — й з нашого, й особливо — з їхнього боку. Що тут сказати? Це такий футбол сьогодні. Зверніть увагу: як часто сьогодні б’ють один одного, тримають не просто рукою — обома! Навіть у штрафному. Навіть маючи картки… Іноді дивлюся й маю враження, що переді мною — не футбол, а боротьба. Різновид вільної боротьби.

Про наші перспективи. Гадаю — не вище третього місця. Я ж професіонал, порахував, що й до чого. Ось словаки: взяли троє очок в Києві, потім обіграли Іспанію, а в суботу — Македонію; наступні два матчі в них — із Люксембургом, там буде шість очок, по тому з македонцями, буде три, а опісля вони приймають нас удома… А ми — чи візьмемо бодай очко з іспанцями?..