Дмитро СЕЛЮК: «Воєнні дії не можуть бути підставою для розриву контракту»

— Недавно прочитав у Інтернеті чийсь висновок, що клуби УПЛ поводяться дуже скромно на цьогорічному трансферному ринку. Висновок цілком правильний, навіть логічний: із огляду на те, що коїться в кількох регіонах України, що взагалі переживає сьогодні держава, було би дивно, якби українські клуби вели себе «нескромно»!

Цікавіша інша деталь: рано чи пізно військове протистояння закінчиться, ситуація нормалізується, проте, повірте, чимало команд навіть елітного дивізіону матимуть життя не набагато краще, ніж сьогодні. Уже незабаром економічне становище низки українських ФК із категорії «непросте» перейде в іншу — «вкрай складне». Навіть сьогодні ледь не половина учасників прем’єр-ліги думає не про те, де, як і кого купити, а як вигідніше продати, що мають.

Треба елементарно розуміти: від початку, з перших незалежних кроків футболу України він отримав у спадщину та всотав надто багато негативних явищ. Деякі з них до недавнього часу лише тліли, одначе, як свідчать економісти, в критичних ситуаціях усі болячки виходять назовні.

Одне з таких негативних явищ — колосальна корупція. Проявляється вона, зокрема, тоді, коли доступ до участі у чемпіонаті отримують клуби-банкроти. А треба дія­ти так, як у Європі: перед стартом першості кожен учасник ліги дає паперові підтвердження того, що всі футболісти, які перебувають у його розпорядженні, не мають заборгованості по зарплатні. Тільки так! Тільки тоді, коли в нас існуватиме аналогічний закон, навіть ширше: тільки відтоді, як ми почнемо жити за законами, матимемо справжній футбол.

У іншому випадку — скандали, погане реноме в очах світу й, знову-таки, корупція. Тоді нам доведеться миритися з тим, що В’ячеслав Грозний, тренер колективу УПЛ, каже, що в його розпорядженні троє футболістів!!! І цей клуб пройшов атестацію на участь у наступному сезоні! Питається: навіщо Україні такі інституції-банкроти (за моїми даними, вже невдовзі ужгородці можуть повторити шлях «Арсеналу» й «Таврії»)? Краще було би скоротити найвищий ешелон до 12-ти, 10-ти учасників — так чесніше, досить ламати комедію!

Інший приклад: минулого тижня український медіа-простір цілком проігнорував інформацію, що Віталій Іванко виграв у Лозаннському суді апеляцію проти свого колишнього ФК — донецького «Металурга». Суть справи така: згаданий нападник не отримував кілька місяців зар­платню, вирішив розірвати контракт (і правильно: відповідно до законів ФІФА, гравець, якому не платять гроші хоча би два місяці, має право на отримання статусу вільного агента), проте Палата спорів ФФУ вирішила справу не на його користь, змусивши Віталія сплатити «Металургу» штраф у вигляді 135000 доларів! Тепер Лозанна постановила: Іванко — вільний агент, а донеччани ще й виплатять податок на судові витрати. Й ось запитання: чому Палата спорів ухвалила таке абсурдне рішення, зганьбившись на весь світ? А тому, що в Україні все вирішується не по закону, а «за телефонним правом».

Або такий приклад: як ви знаєте, СК «Таврія» (Сімферополь) офіційно припинив існування, а на його місці виник ФК «Скіф». Таким чином Олександр Бойцан та КО хочуть одного: списати борги. Проте в них нічого не вийде! Запевняю вас: якщо вони таки отримають право грати в російській першості, я через ФІФА досягну того, щоби «Скіф» стартував із найнижчого професійного дивізіону — другого, під яким — регіональні змагання.

… Чи зможуть деякі гравці українських клубів, які перебувають за кордоном (наприклад, на мундіалі в Бразилії), розірвати чинні конт­ракти на підставі того, що в країні, де вони виступають, іде справжня війна? Ні, не мають такого права. Міжнародне законодавство тут чітке: названа причина не може бути передумовою розриву трудової угоди. Інша справа, що всі ми люди, тобто мусимо вміти йти на ком­проміси, тож за схожих ситуацій існують дві основні моделі їхнього вирішення. Перша: якщо клуб виступає й мешкає в місті, де бойові дії не ведуться, відтак спроможний забезпечити своїм виконавцям безпеку, ті грають, відпрацьовуючи свої гроші. Друга виникає за складніших умов: тоді, зазвичай, ФК і гравець доходять згоди, й останнього відправляють у тимчасову оренду. Ось так… Головний же принцип у тому полягає, що кожен випадок індивідуальний, отож розглядається окремо. Гадаю, так буде з Ленсом, Бернардом, Беландою, Мбокані та іншими.

Записав Володимир БАНЯС.