Геннадій ПРИХОДЬКО: «Намагаюся опускати гравців із неба на землю»

— Геннадію Миколайовичу, як оціните пройдений шлях криворіжців?

— Найперше зазначу, що цьогоріч підібрався рівний склад учасників. Усі команди добре вкомплектовані, тож виступають на хорошому рівні. Дебют був невдалим. Утім, підопічні зробили, сподіваюся, правильні висновки з поразки «Іллічівцю». Поки маємо непоганий вигляд. Хоча, звичайно, не обходиться без помилок у організації гри. У цілому, порівняно з минулим чемпіонатом «Гірник» помітно додав.

— Дебютанти, зазвичай, успішно проводять перший сезон, а наступний провалюють. У вашому випадку, здається, усе навпаки.

— На даний момент рано говорити, навпаки чи ні. Першість триває. Отож нічого не можу сказати з цього приводу. Перший сезон після підвищення в класі, скажемо так, ми приглядалися до чемпіонату. Зізнаюся, давно хотіли спробувати свої сили на цьому рівні. Щодо цього сезону підводитимемо підсумки після його завершення.

— Хіба ще рано говорити, що «гірники» краще виступають, аніж раніше?

— Так, адже це лише початок першості. Відтак жодних висновків, жодних припущень.

— «Гірник» запам’ятався тим, що після вилучень регулярно врятовує матчі. Як поясните цей парадокс?

— Це не парадокс. Якщо команда виграла, значить, проявила характер. Хлопці — молодці. Неодноразово продемонстрували силу волі й бажання перемогти. Дорогого варті ситуації, коли футболісти, граючи в меншості, зуміли переломити хід поєдинку. Це називається чоловічий характер. Удячний їм за це.

— Вочевидь, приємно очолювати колектив, який за будь-яких умов не опускає руки.

— Авжеж! Приємно працювати, коли хлопці постійно прагнуть прогресувати. З такими людьми легко трудитися. Буває, що комусь щось не вдається, гра не йде, але футболісти завжди стараються грати на результат, доповнюючи один одного.

— Коли телефонував, думав, ви не стримуватимете оптимізм. Натомість складається враження, ніби «Гірник» у середині турнірної таблиці, а не претендує на перше місце.

— Просто реально дивлюся на речі. Перед кожним матчем кажу підопічним, що нам протистоять рівні й гідні суперники. Відтак на кожен поєдинок налаштовуємося окремо. Не ділимо їх за важливістю й пріоритетністю. Кожну зустріч використовуємо як черговий етап удосконалення. Усіх опонентів вивчаємо та ретельно готуємося.

— Принаймні тішить, що підлеглі одні з найрезультативніших у лізі?

— Працюємо над тим, аби часто завдавати результативні удари, грати видовищно. Проте, на жаль, разом із цим багато пропускаємо. Турбує, що за десять матчів нам забили дев’ять м’ячів. Тим не менш, налаштовуємося лише на позитив. Хочемо, щоби був баланс у нападі й захисті, щоби всі гравці брали участь у обох фазах. Отож нормально, коли захисник вириває перемогу, а нападники стеляться у підкатах. Вважаю, так повинна діяти команда.

— Криворіжців нерідко хвалять, зокрема, Володимир Книш не скупився на приємні слова. Як гадаєте, це може мати негативний ефект?

— Слова приємні, однак намагаюся опускати гравців із неба не землю. Зустріч із «Нафтовиком-Укрнафтою» вже минула, ставши частиною історії. Не звертаю уваги на ці слова, бо в подальшому це може вилізти боком. Не хочу, щоби гравці зменшували до себе вимоги.

— Скільки спілкуємося, ви ніколи не говорили на тему суддівства. Натомість інколи на прес-конференціях дозволяєте собі слово-друге в бік арбітрів. Це від емоцій?

— Так. Футбол — це емоції. Відтак після гри можу щось сказати про Феміду. Потім відходжу, тому не хочу повертатися до цього питання.

— У чому «Гірнику» потрібно додати? Який компонент викликає найбільше головного болю?

— Про це можна говорити довго. Подобається, що команда має характер — це основне. Буде характер — буде прогрес. Коли всі гравці, що перебувають у заявці, думають про максимальний результат, це приносить ефект. Повірте, вистачає й проблем. Постійно збираємося з футболістами: розбираємо матчі, аналізуємо, вказуємо на помилки, щоби в майбутньому їх не було.

— Зараз уже маєте думки, як потрібно провести зиму в плані комплектації?

— Так, знаю, що нам потрібно. Проте не хочу це афішувати. Після першого кола спілкуватимемося з нашим президентом паном Караманицем, а тоді вирішуватимемо, кого запрошувати.

— Принагідно дізнаєтеся зав­­-
дання?

— Думаю, так. Ви праві.

— Отож зараз вас краще не розпитувати про амбіції та мету?

— Ні-ні. Поки ні.

— Як представите наступного свого суперника?

— Яка би не була назва — «Динамо», «Динамо-2», «Динамо-3» — це все одно флагман вітчизняного футболу. Дуже серйозно готуємося. Тим паче, кияни зараз очолюють турнірну таблицю, демонструючи змістовний футбол. Чесно, мені динамівці завжди імпонували. Сподіваюся на хорошу гру з обох боків.

— Чи не дивує їхнє нинішнє становище?

— Якщо йдуть першими, значить, це заслужено. Переглядав їхні поєдинки: мені подобається їхня манера гри. Намагаються грати в осмислений і комбінаційний футбол. Окрім того, команда — молода й перспективна. Тим паче, мають за плечима досвід навчання в одній з кращих академій. Примітно, що вони прагнуть проявитися на рівні першої ліги, щоби зарекомендувати себе перед тренерським штабом основного колективу.

— Не повідаєте, як протидіятимете «блакитно-білим»?

— Ні. Спочатку це розповім пі-
допічним на теоретичному занятті, а потім сподіваюся побачити це на полі.

Євген ДЕМЯН.