Іван ГЕЦКО: «У нас не настільки великий вибір виконавців, аби розкидатися наявними»

01 апреля 2016 г., 12:21
Распечатать
Нападник національної команди 1990-х скептично оцінює побачене в Одесі та Києві, втім, зазначає, що маємо час для покращення стану справ

… Якщо чесно, враження від двох березневих матчів національної команди більше песимістичні, ніж життєствердні. М’яко кажучи, багато проблем. Розумію, що є об’єктивні причини: приїхали не всі, кого хотіли бачити, є травмовані, дехто явно не у формі. До Євро маємо час, втім, чи встигнемо щось виправити — ще те запитання…

… У другій зустрічі Фоменко випустив основний на сьогодні склад, у першій спробував «синтезувати» молодь і ветеранів — що з того вийшло, всі бачили. Саме тому, думаю, на НСК він зробив лиш одну заміну. Висловлю свою думку: ветерани — корисне явище за деяких обставин, часом такі гравці можуть стати в нагоді, проте, як мені видається, треба бути самокритичним і мати силу зважитися на вольовий учинок. Кажучи простіше — деяким збірникам треба «зав’язувати» з оцим етапом кар’єри й звільнити шлях молодшим колегам. Розумію, що перспектива взяти участь у Євро дуже заманлива, проте якщо тобі за 35, до того ж, ти вже брав участь у великому форумі для збірних, варто тверезо оцінювати себе. Не називатиму імен — усім зрозуміло, кого маю на увазі…

… Я би сказав, що у нас проблеми в усіх ланках, окрім воротарської. Візьмемо першу гру в Одесі, на якій я був: за відсутності Ракицького та Хачериді ми мали просто-таки жахливі провали в центрі захисту, тож якби не чудові дії Бойка, поступилися б із розгромним рахунком. У середній ланці також є труднощі: сподобалися молоді Коваленко та Малишев, але все ж травма Рибалки давалася взнаки. Ну, а в нападі майже катастрофа! Розумію, що Зозуля — корисний гравець, який багато працює, бореться, «кусається», відпрацьовує в обороні, проте він же форвард, однак не забиває. А що робив Ярмоленко? Грав сам із собою: тягнув м’яч, підігравав собі, проте користі майже не приносив. Що парадоксально, маємо вибір у цій ланці: у чудовій формі Девич, забиває Селезньов. Утім, їх не викликають під стяги національної команди через те, що виступають у чемпіонаті РФ. У кожного може бути свій погляд на це питання, я ж схиляюся до думки, що у нас не настільки великий вибір виконавців, аби розкидатися наявними. Самі себе підставляємо, звужуємо простір для маневрів. Із огляду на побачене в Одесі та Києві, нам не завадили би не тільки згадані Селезньов із Девичем, а й Пилявський із Бутком. Знаєте, наведу, можливо, не зовсім правильну аналогію: чимало моїх земляків-закарпатців виїжджають на тривалі заробітки в Москву, так вони це роблять не тому, що «зрадники», а тому, що не можуть знайти гідну роботу на Батьківщині. Те ж саме стосується наших повпредів у російському чемпіонаті: вони ж не прийняли громадянство, вони там на конт-
ракті відпрацьовують гроші й горять бажанням виступати за збірну своєї країни. А ми ставимо перед ними шлагбаум…

… Іще спаринги з Кіпром та Уельсом продемонстрували, яку вагу для нашої команди мають лідери: не було, приміром, Коноплянки, не було половини атакувального потенціалу. Лячно уявити, що під час Євро не зможемо розраховувати на хавбека «Севільї» або, припустімо, того ж Ярмоленка…

… Мене здивувало ігнорування ще кількох виконавців, які, вважаю, могли би допомогти. Насамперед Малиновського та Пластуна. Особ­ливо шокував невиклик «бельгійця»: він там і м’ячі забиває, й асистує, виступає за одну з найсильніших команд хорошого чемпіонату, втім, запрошення приїхати не отримав…

… Знову стали свідками того, що товариський матч національної команди для деяких її гравців є повинністю. Багатьох дивує, чому ж так, і чому не граємо із колективами топ-рівня. Тут, на мій погляд, замкнуте коло: в Україну не хочуть їхати, адже на частині території війна; на Захід самі не хочемо їхати, бо це вимагає серйозних фінансових затрат (якщо, наприклад, хочеш зустрітись із бразильцями, маєш викласти кілька мільйонів доларів); коли ж наші гравці виходять на спаринг із Молдовою, Кіпром, Вірменією й т. д., для них це несерйозний подразник, аби викладатись. Я не знаю, як із цим боротися…

Володимир БАНЯС.

Patrick-Україна

 

Подписка электронной версии газеты

ИТОГОВОЕ ПОЛОЖЕНИЕ КОМАНД