Леонід БУРЯК: «Коли очолював «Динамо», в мою роботу ніхто не втручався»

— Думаю, призначення Реброва є зараз найоптимальнішим варіантом, — сказав Леонід Буряк. — Усі колись починали. Дай, Боже, щоб у нього вистачило сил і натхнення. Просто справа стосується київського «Динамо», бренд якого треба відновлювати. Клуб із такою славною історією не може влаштовувати ні друге, ні третє, я вже мовчу про четверте місце. Тільки перше! Думаю, вболівальники зі мною погодяться, що хочеться бачити гру команди в найкращих динамівських традиціях.

— Ігор Суркіс однією із сильних сторін назвав те, що Ребров знає мови, тож може вільно спілкуватися з легіонерами. А ви що відзначите в нового тренера?

— Те, що Ребров знає мови, звичайно, добре, але головне — гра. Працювала система, яка давала результат. Скільки успіхів із нею пов’язано, скільки поколінь трудилося, щоби вибудувати свій неповторний стиль! Розумію, що час не стоїть на місці, все рухається вперед. Але, починаючи від Юрія Сьоміна, закінчуючи Валерієм Газзаєвим, вся динамівська система зламалася. Звісно, щоби повернути втрачені позиції, потрібен досвід. Проте Ребров достатньо бачив у своїй кар’єрі, виступав у сильних колективах, працював із кваліфікованими тренерами. Хоча не рекомендував би впадати в ейфорію після перемоги в Кубку країни. Попереду багато тяжкої праці.

Багато кажуть про перспективних вітчизняних виконавців, але я би на це не спокушався. Звичайно, за молоддю — майбутнє, треба підпускати хлопців до складу, давати грати, та мені не хотілося, щоби молодь штучно виходила на поле. Гравці, які подають надію, повинні бути рівноправними з усіма іншими виконавцями, своєю тяжкою роботою на тренуваннях, повною самовіддачею в матчах заслужити це право, й у жодному разі не зменшувати вимог до себе.

— Чи побачили якісь зміни в діях «Динамо» після того, як Реб­ров очолив команду?

— Мені не хотілося би заглиблюватися у цю тему, бо трохи під іншим кутом дивлюся футбол. Якщо «Динамо» хоче скласти справжню конкуренцію «Шахтарю», «Дніпру», «Металісту», то треба виходити на новий рівень. Весняна частина цього сезону була якоюсь зім’ятою. Треба змінювати ситуацію.

— Як на мене, сплеск гри «Динамо» наприкінці сезону пов’язаний не стільки з призначенням Реброва, скільки зі звільненням Блохіна, з яким будь-кому складно знайти спільну мову. Що думаєте з цього приводу?

— Не схиляюся до думки, що саме відставка Олега Володимировича сколихнула колектив. Наскільки складна Блохін людина, краще знати його дружині й дітям. Ми ж не мешкаємо з ним під одним дахом, і футболістам треба було більше уваги звертати на свою гру, сумлінно виконувати свої обов’язки. Зрештою, саме за це вони отримують гроші. Те, що Блохін пішов, а його місце зайняв Ребров, це — нормальний робочий процес. Завжди казав, коли приходить новий наставник, він надихає команду, футболістам хочеться краще проявити себе, щоби претендувати на місце в основному складі, адже, як відомо, в кожного фахівця свої погляди на формування складу, на інші моменти. У цій ситуації мобілізуються всі клубні структури: починаючи від футболістів, закінчуючи президентом. Помітив, що в кінці сезону команда стала агресивнішою, почала більше грати вперед, пресингувати, вже навіть проглядаються риси динамівського футболу.

— Коли Ребров був ще футболістом, останнім тренером, із яким він працював, був Курбан Бердиєв. Не думаєте, що співпраця із цим тренером позначилася, тож і «Динамо», як і «Рубін», гратиме в обережний футбол?

— Це складна й довга розмова. У сучасному футболі команди зі світовим ім’ям повинні бути гнучкими, мати в арсеналі кілька тактик. Відрізняються матчі вдома й на виїзді, треба добре вивчати кожного конкретного суперника. Не можна, наприклад, на поєдинки із запорізьким «Металургом» або «Таврією» виходити із сімома гравцями в обороні. Є питання щодо гри в одного чи двох нападників. Варто насичувати середню лінію достатньо сильними виконавцями. Маючи таку середню лінію, як в «Реалі», «Атлетико» чи «Ромі», звичайно, можна діяти з одним висунутим на вістря нападником. Але гра в одного нападника розв’язує руки супернику, зараз усі навчилися підключатися, розігрувати зайвого. Це особлива професіональна розмова. Думаю, є люди, які підкажуть Реброву, але, звичайно, йому треба рухатися своїм шляхом, і самому ставати особистістю. Щиро бажаю йому успіхів у подальшій роботі.

— Дехто з експертів висловлював думку, що до тренерського штабу Реброва треба вводити досвідчених фахівців. Як до цього ставитеся?

— У структурі «Динамо» є багато досвідчених фахівців, які прекрасно знають свою справу. Проте у самого Реброва повинна бути модель, як грати команді, що саме вимагати від підопічних. У всі часи київське «Динамо» спиралося на дуже сильну середню лінію, вправних швидкісних нападників, на бездоганно відпрацьованих контратаках, у рідних стінах зазвичай усе вирішували в першому таймі. Знову ж таки, все залежить од головного тренера, якою він бачить команду. Глядачі ж ходять не на якусь одну людину, ходять на команду, хочуть бачити ту гру, яка знову зробить «Динамо» лідером вітчизняного футболу. І немає різниці, виходить на поле 18-річний хлопець чи досвідчений боєць, люди приходять на трибуни, щоби бачити гру найвищого ґатунку. Зараз столичний клуб у боргу перед уболівальниками. За п’ять років виграти один Кубок країни — це, безу­мовно, «чудово й престижно». Але, принаймні, ненормально, коли між динамівцями та «гірниками» різниця в понад 10 очок.

— Із тими футболістами, котрі є зараз у розпорядженні тренера, чи можна вирішувати високі задачі?

— Можна грати й вирішувати якісь завдання і з цими виконавцями, але, на мій погляд, якщо «Динамо» хоче зробити крок уперед, потрібне підсилення. Останнім часом «Шахтар» вийшов на стабільно високий рівень, розправив крила «Дніпро», який уперше в історії пробився в кваліфікацію Ліги чемпіонів і, напевне, захоче повторити успіх. Не забуваймо й про «Металіст», який при всіх проблемах посів місце вище киян. Не перебуваю усередині колективу, мені складно говорити на цю тему, але щоби на рівних конкурувати із цими суперниками, не поступатися двічі в Донецьку, Харкові, Дніпропетровську, Луганську, на своєму полі — з одеситами, потрібні футболісти, які освіжать динамівську команду й посилять боротьбу за місце у складі. Думаю, це десь три-чотири гравці.

— Чи зможе Ребров бути незалежним тренером, коли ніхто, в тому числі й президент клубу, не міг би вплинути на його рішення?

— Усе залежить од того, як людина себе поставить. Не казатиму за Реброва, можу сказати за себе. Коли очолював «Динамо», в мою роботу ніхто не втручався, ніяких порад не давав. Президент не тиснув на мене, не нав’язував свою думку. Ігор Михайлович знав, що я звик зав­жди відстоювати свою позицію, тож робитиму так, як вважаю за пот­рібне. Є тренерський штаб, який радиться між собою, кожен висловлює своє бачення ситуації, ділиться враженнями про можливості того чи іншого футболіста. Не одна людина ухвалює рішення, зазвичай це відбувається колегіально, а вже потім головний тренер бере відповідальність на себе й робить остаточні виснов­ки. Це достатньо складний процес, не для короткочасної бесіди.

Сергій ТАЛИМОНЧИК.