Михайло ФОМЕНКО: «У людей має бути мрія, а також бажання її реалізувати»

— Михайле Івановичу, щойно (інтерв’ю записано у вівторок, 26 серпня, в обідній порі. — В.Б.) стало відомо про відмову парагвайців їхати до Києва. Також ми дізналися, що готується заміна у вигляді Молдови.

— Усе так і є. На жаль, команда з Південної Америки, зіславшись на загрозу тероризму в Україні, дала задній хід. Сподіваємося, наші сусіди підуть назустріч.

— Не хочу наврочити, та все ж: а якщо відмовляться?

— У такому випадку, мабуть, гратимемо зі збірною кореспондентів українських спортивних видань. Може, ви та ваші колеги продемонструєте свій клас не тільки на папері.

— Отак ми гарно перейшли до теми кадрів! Почнемо із задньої лінії: напевне, читали останнє наразі інтерв’ю Шовковського, де він говорить, мовляв, за потреби готовий повернутися до складу «синьо-жовтих»?

— Читав. Узяв до уваги… Справа в тому, що я вже говорив: подібні заяви немає сенсу коментувати, бо все залежить од конкретної людини. Якщо конкретний футболіст хоче грати й відповідає необхідному рівню, він обов’язково отримає шанс. Головне, вважаю, багато працювати над утіленням у життя того, що хочеш.

— Іще про останній рубіж. Даруйте, що вкотре запитую: чому ви знову проігнорували Каніболоцького? Натомість П’ятов, який став глибоким запасним у клубі, поїде до Кончі-Заспи.

— А я знову відповідаю: в кожного своя думка — у вас, у мене, ще в когось. Наш тренерський штаб бачить ситуацію по-своєму. Укотре кажу: не я один ухвалюю рішення, кожен мій крок продиктований колективною думкою. Отож ми вирішили: поки що Андрій нам більше потрібен за Антона.

— Продовжуючи тему кадрів: за останній місяць-півтора непогано заявили про себе кілька виконавців, які виступають не за клуби-гранди. Наприклад, лівий бек Воронін із «Волині», кіпер Шевченко із «Зорі». Запитання: чи набагато складніше звернути на себе вашу увагу «провінціалам»?

— У запитанні вже є відповідь: вони заявили про себе недавно, а в моєму розумінні до головної команди держави треба брати насамперед стабільних футболістів. Тих, хто довго витримує певний рівень ігрових виступів. Це ж старе правило: майстерність підтверджується насамперед стабільністю. Отже, подивимось, як буде далі… А щодо поділу на «столичних» і «провінціалів»: звісно, нічого подібного в нас не існує.

— Зате існує нова тенденція: через масові втечі легіонерів одразу розкрилося кілька українських гравців. Ось Кравець у двох зустрічах чотири м’ячі закинув… Уже відчули, що у вас — кращий кадровий вибір?

— Як сказати… Знову повертаємося до питання стабільності. Наприклад, де згадуваний вами Кравець був іще кілька місяців тому? Повторюю: в людей має бути мрія, а також бажання та можливість її реалізувати. Усе під контролем, усі — «на олівці».

— Неприємний момент: ви, безумовно, знаєте, що викликаний вами Ракицький недавно відпочивав у Криму. Причому в компанії дніпрянина Кравченка, теж потенційного збірника, котрому вистачило клепки ходити по пляжу з футболкою, де майорів напис «Я — зеленый человечек». Чи місце таким людям у національній збірній? Знаєте, свого часу тренер Сербії Михайлович вигнав із команди талановитого Льяїча, бо той усього-на-всього відмовився співати державний гімн…

— А ось усе це ми найближчим часом і з’ясуємо! Приїде Ярослав, приїдуть інші хлопці, ось я й побачу стан їхньої морально-патріотичної підготовки. Й давайте повернемося до того моменту, що кожен має право на власну думку, за яку несе персональну відповідальність. На всіх рівнях.

— Далі щодо кадрів: ви згадували, що «в усіх гідних є шанс». А чи є він у донеччанина Адріано? Нині знову мусолиться думка про надання йому українського громадянства, причому сам Луїс нібито дуже цього хоче.

— Ну й молодець! Хоче отримати український паспорт — треба людину підтримати в такому благородному прагненні! Проте поки ще тут немає над чим розмірковувати — предмет розмови не проглядається. Припустімо, я особисто не отримував ні якоїсь «заяви про наміри» з боку гравця, ні таких же заяв із боку відповідних установ.

— Останній момент щодо викликаних вами гравців: у списку прогнозовано відсутній Коноплянка, позаяк травма… Як висловився один ваш колега: «Немає Євгена — немає загальнокомандної швидкості».

— Без коментарів… Зрозумійте: я вже мав змогу кілька разів переконатися, що вітчизняну пресу читають не тільки в Україні, а й відповідні служби в тренерських штабах наших суперників. Тому так… Є, звичайно, наміри, ким замінити дніпрянина, проте вони не для ЗМІ.

— Невдовзі старт відбору Євро-2016, й уже сьогодні циркулюють розмови, що в зв’язку з українсько-російською війною на Донбасі нас «валитимуть» на континенті. У двох напрямах: опоненти вимагатимуть грати з нами на нейтральних полях, а рефері, скажімо так, «не симпатизуватимуть».

— Як це було навесні в єврокубках?.. Як це тепер відбувається — «Фейєноорд» не хотів приїжджати, «Рух» якісь вимоги виставляв?.. Офіційно відповім так: ваше запитання — до УЄФА та ФІФА. Якщо ж неофіційно, від емоцій: переживаю, щоби згаданого вами не трапилося, бо вважаю, що «ето нє єсть гуд».

— Трохи лірики наостанок: недавно країна відзначала День Незалежності. Якщо не секрет, де й як святкували?

— Чому секрет?.. Удома, в колі сім’ї. Дивилися, як усе проходить в інших містах.

— А погоджуєтеся, що цьогоріч у нас особливе святкування?

— Безумовно. Через оті події на сході та півдні України… У мене з цим проблем ніколи не було, а ось багато наших співгромадян лише тепер переоцінили своє ставлення до держави.

Володимир БАНЯС.