Микита ШЕВЧЕНКО: «Розумію одне: не все й зразу»

13 ноября 2015 г., 15:54
Распечатать
Після новини про травму П’ятова «УФ» ексклюзивно поспілкувався з можливим стражем воріт у найближчих матчах збірної

— Микито, класна музика грає, коли до вас телефонуєш. На жаль, не обізнаний у світі репу…

— Це «Баста» виконує.

— Допомагає налаштуватися?

— Перед матчами не слухаю. Просто подобається творчість.

— До серйозного: до головної команди викликали ще більший луганський десант. Вочевидь, подобається така тенденція?

— Авжеж! Значить, не проходять безслідно наша праця в «Зорі» та здобуті результати. Тішить, коли стільки людей разом із тобою вирушають до табору збірної.

— Чи є певний негатив од того, що викликають, але поки не дуже довіряють?

— Розумію одне: не все й зразу. Ми сумлінно працюємо, тренуємося. Остаточне рішення — за тренерським штабом. Думаю, ні в кого немає образ на те, що небагато граємо. Зрештою, переймаємося лише тим, що від нас залежить.

— Коли багато одноклубників у команді, чи допомагає це швидше зрозуміти, що таке збірна?

— Уважаю, що так. Допомагаємо один одному, підтримуємо. Зрозуміло, що в такій атмосфері набагато простіше пройти процес адаптації.

Зараз до дебютанта Петряка прикута велика увага. Це не зашкодить Івану?

— Він звичайний хлопець. Як на мене, йому це не завадить, він нормально з цим упорається. Можете бути певні, Ваня не зловить зіркову хворобу. Принаймні я впевнений.

— Із яким настроєм приїхали з Запоріжжя? Знаю, Вернидуб, попри розгром «Металурга», був незадоволений роботою підопічних. Більше того: відмінив кілька днів вихідних під час паузи в першості.

— Та все нормально: перемогли, здобули троє залікових балів. А те, що тренер засмучений грою… Приїдемо після збірної, будемо розмовляти й розбирати певні моменти.

— Будьте щирим: яка була перша думка, коли прочитали новину, що П’ятов може не зіграти зі Словенією?

— Насправді, я спілкуюся з Андрієм, часто телефонуємо один одному. Знав, що він відновлюється. Тож, чесно кажучи, навіть не читав інформацію, що він може не допомогти нам.

— Перше тренування пропустила низка лідерів: Федецький, П’ятов, Гладкий, Ярмоленко й Коноплянка. Зараз уже зрозуміло, хто готуватиметься до першого поєдинку?

— Це питання краще поставити лікарям збірної.

— Михайло Іванович не підходив до вас, не говорив щось на кшталт: «Микито, готуйся сумлінніше, бо П’ятов — під питанням»?

— Ведете до того, що я погано тренуюся? Жартую. Насправді подіб­на розмова не мала місця. Повірте, я готуюся, а там буде видно. Я завжди готовий вийти на поле.

— Ви вже проходили шлях, коли сидиш за спиною досвідченіших партнерів по амплуа. Із якими думками працюєте в збірній в такій ролі?

— Попри все, це все одно серйозний досвід. Отож із нормальними думками їду в збірну.

— Уже щось розповідали вам про Словенію?

— Ні. Поки ні. Сьогодні (розмовляли у вівторок. — Є.Д.) лише розбирали матч із Іспанією.

— Раніше не випадало можливості передивитися їхні матчі?

— Відповім чесно: не дивився.

Бодай склад переглянули?

— Нє-а (саме так, глузливо відповів Микита. — Є.Д.). Знаю лише, що воротар хороший — Ханданович.

— Коли читають список гравців словенців, нерідко можна почути слова захвату. Мовляв, «нічого собі, майже всі з топ-чемпіонатів».

— У нас теж грають у топ-чемпіонатах! Але ж усі ми — люди, проти кожного суперника можна грати. Кажете, виступають у провідних лігах? Нехай собі й далі виступають.

— Спершу вдома, потім на виїзді. Це якось упливає на шанси?

— На мій погляд, легше спочатку грати на виїзді. Та нічого! Треба робити значний заділ удома, а потім їхати в Марибор. Отож необхідно забезпечити собі запас.

— Зараз багато говорять про Коноплянку після успішного матчу проти «Реала». Як думаєте, усі підсвідомо гратимуть на нього? Мовляв, «віддам м’яч Жені, а він щось вигадає».

— Не знаю, чесно. Не до мене запитання.

— Уявіть, що ви дієте в полі.

— Не хочу уявляти. Я — воротар. Мені у стулці добре.

— Чи відчуваєте зараз тиск на збірну перед надважливими матчами плей-оф?

— Принаймні я не помічав. Утім, усі й без цього прекрасно усвідомлюють важливість найближчих поєдинків. Повірте, хочемо зруйнувати стереотипи, подолати цей раунд.

— Як намагаєтеся думати про вирішальні зустрічі, щоби не перегоріти раніше часу?

— Приміром, ми в приставку граємося. Таке.

— Пам’ятаю, перед Францією світовою павутиною розлетілося фото, де наші гравці «рубляться» в карти. Зараз уже без цього?

— Поки не бачив, чесно.

— Може, вас просто не 
кличуть?

— Може бути.

Наостанок про клубні справи. Чи дограєте цей сезон в «Зорі»?

— У мене контракт із луганським ФК до завершення чемпіонату. Утім, як складеться все, не знаю. Швидше за все, взимку дивитимемося, що й до чого. Поки не можу відповісти, як продовжиться кар’єра.

Євген ДЕМЯН.

Patrick-Україна

 

Подписка электронной версии газеты

ИТОГОВОЕ ПОЛОЖЕНИЕ КОМАНД

return_links(5); ?> return_links(); ?>