Нікола КАЛИНИЧ: «Я лікоть не виставляв»

— Ніколо, дніпропетровці дуже обережно вибудували свою гру й практично позбавили «гірників» вільного простору. Можна сказати, що ваша команда виконала настанову головного тренера?

— Так. Перед матчем Мирон Богданович просив щільніше грати проти гравців «Шахтаря», щоби не дати їм можливості проводити швидкі атаки. У першому таймі в них узагалі моментів практично не було. Ми ж, у свою чергу, грали з повною самовіддачею й ні в чому не поступалися суперникові. Дуже прикро, що не вдалося реалізувати свої нагоди, адже і в першому таймі, і в другому ми змарнували чимало хороших моментів. Якщо ж брати в цілому, гадаю, нічия — закономірний результат.

— Щодо нереалізованих го-
левих нагод. У першій сорокап’ятихвилинці після прострілу Стринича з лівого флангу вас на долю секунди випередив П’ятов. Як гадаєте, чи могли зіграти краще в тому епізоді?

— Епізод справді був класним, й Івану варто віддати належне за прохід та передачу. Прикро, що м’яч пішов мені за спину, й голкіпер дещо завадив завершити передачу. Чи міг я зіграти інакше? Дуже складно щось сказати, адже усе відбувалося в динаміці. Начебто все робив правильно, і якби не вихід П’ятова, цілком можливо, що м’яч опинився б у сітці воріт.

— Після вашого зіткнення зі Степаненком гравця «помаранчево-чорних» шпиталізували. Здалося, що ви навмисно вдарили Тараса ліктем, чи це сталося випадково?

— Ну як я міг навмисно його травмувати, якщо стояв спиною до гравця «Шахтаря»? Була звичайна боротьба на «другому поверсі», я лікоть не виставляв. Не знаю, можливо, він сам на нього наткнувся, адже у боротьбі вся увага зосереджена на м’ячі, й на інше просто не звертаєш уваги. Як вже потім побачив, у нього сталося розсічення. Зрештою, мою невинуватість визнав арбітр, який не зафіксував ніякого фолу. Тобто якоїсь навмисної грубості з моєї сторони не було.

— Також після травми Степаненка Зозуля несподівано «завівся» із Шевчуком. Що між собою не поділили футболісти?

— Я не знаю, яка кішка пробігла між ними. Це гра, емоції. Можливо, їхній гравець щось сказав Роману, а той мовчати не став, відповів. Чесно кажу, не знаю, що там сталося.

— По перерві перевага «Дніпра», зокрема в моментах, була ще суттєвішою. Як гадаєте, чому не вдалося дотиснути «Шахтар»?

— Я ж кажу, що загалом грали непогано, але не може команда забивати в кожному матчі. Тим паче, суперник був далеко не з простих — чинний чемпіон. Потрібно також відзначити й те, що і в них не було багато моментів. «Гірники» лише наприкінці матчу почали створювати щось більш-менш небезпечне, а до цього наш захист діяв практично безпомилково. Ми не виграли, але й не програли. Нічия з «Шахтарем» — це зовсім непогано, але могли досягнути більшого.

— Наприкінці матчу Бартулович отримав червону картку. Наскільки рішення арбітра справедливе?

— Я не бачив того моменту. Тому не можу напевне сказати, за що його вилучили.

— А ви з ним не спілкувалися в роздягальні?

— Говорили. Він сказав, що так сталося, навмисно не хотів порушувати правила. Просто пішов у підкат, який потім перетворився для нього в пряму червону картку.

— Напередодні матчу з «Карабахом» стало відомо, що ви уклали з «Дніпром» нову угоду терміном на п’ять років. Чому вирішили продовжити трудові відносини з дніпропетровцями саме зараз і наскільки узагалі задоволені новим контрактом?

— Справа в тому, що на мене вийшло керівництво дніпропетровців з конкретною пропозицією. Ми разом з агентом розглянули її й прийшли до висновку, що є сенс й надалі залишатися в «Дніпрі». Запропонованими умовами повністю задоволений, і над своїм рішенням довго не думав. Скажімо так, усе відбулося без зайвих питань — мені запропонували — я підписав. Зрештою, наразі я маю ігрову практику — і це дуже добре.

Роман КИРІЄНКО.