Олександр ПОВОРОЗНЮК: «Мені друга ліга нецікава взагалі, мінімум — перша»

«УФ» продовжує знайомити читачів із дебютантами другої ліги. На черзі — ФК «Інгулець», президент якого налаштований не просто взяти участь у чемпіонаті, а вивести незабаром свою команду до еліти вітчизняного футболу. У розмові з Олександром Поворознюком журналіст дізнався чимало цікавинок із буднів клубу з Петрового, зокрема, чому команда продовжує свої виступи в першості аматорів.

— Олександре Григоровичу, у вас доволі молода команда (створена 2013 р. — В. Б.), але, попри це, «Інгулець» робить серйозні кроки в українському футболі. Після підкорення аматорського футболу, ви гратимете з наступного сезону в другій лізі. Чи розкриєте секрет успіху вашого клубу?

— Секрет криється у стабільності. Я не обіцяю людям золоті гори, але гарантую хороше стабільне майбутнє. Важливим чинником є також те, що ми заохочуємо не зарплатнями, а преміальними. За виграний Кубок України ми дали футболістам 500 тисяч преміальних. Я завжди кажу гравцям, що найголовніше — це кінцевий результат. Це те, що завжди стоїть на першому місці в нашому колективі.

— Коли 2013-го ви створювали команду, чи ставили собі ще тоді за мету, що цей клуб має неодмінно незабаром грати в професіоналах?

— Тут справа ось у чому: свого часу в мене була історія з «Десною», коли всі просто мене не зрозуміли, що я приїхав у чужий край і хотів вкладати гроші. Я заробляю гроші своїми руками й розумом. Мені обіцяли золоті гори — будівлю у центрі міста, стадіон добудувати… А коли нічого із цього не вийшло, я собі поставив за мету, що я на своїй маленькій батьківщині зроблю все, що хотів зробити у Чернігові. Створивши команду, вже тоді розумів, що потрібно виходити, мінімум, до першої ліги. І на сьогодні, слава Богу, ця задача вирішується.

— Коли отримували атестат для участі в другій лізі, якихось нарікань щодо інфраструктури не було в представників ПФЛ?

— Я все тут робив, створював планово: перш ніж побудувати стадіон, я зібрав усю потрібну інформацію. Оскільки хотів виступати в першій лізі, я це все робив із перспективою, щоби до нас не було жодних зауважень, коли будемо проходити атестацію.

— Цікаво, що й зараз ваша команда продовжує виступати у чемпіонаті серед аматорів. Чи не було думки знятися зі змагань, аби футболісти змогли відпочити перед стартом у другій лізі, як це зробив, приміром, «Колос»?

— Відповім одверто: ми б усе одно дограли чемпіонат аматорів, адже інакше це було би нечесно по відношенню до самого аматорського футболу, до Федерації футболу. Хоча, скажу зразу, буду утримувати дві команди — одна гратиме в першості аматорів, інша — в другій лізі. Ми вже встигли дозаявити кількох гравців, і що може бути для них краще, ніж зіграти офіційну гру? Відіграти просто товариський матч — звісно, ні.

— Я так розумію, що на свій дебютний сезон у другій лізі ви не ставите ніякого іншого завдання, ніж перше місце в таблиці?

— У нас інших завдань і бути не може. Лише перемога в усіх турнірах, у яких «Інгулець» бере участь. Мені друга ліга нецікава взагалі, мінімум — це перша. Ми до цієї мети йдемо поступово, тож зараз задача — переступити другу лігу й перейти в першу. А ось як воно складеться насправді — час усе покаже. Але задачі перед клубом стоять максимальні, у цьому можу вас запевнити.

— Ви зазначили на початку розмови, що остаточний результат для вашої команди завжди стоятиме на першому місці. Але, крім самого результату, що ви, як власник клубу, бажаєте бачити від своїх футболістів? Що для вас буде важливим?

— Боротьба й бажання в кожному матчі. Можна програти, але поступатися потрібно достойно. Ми граємо заради вболівальників, і так, як ходять наші вболівальники в Петровому, не ходять ніде на цьому рівні. Коли ми навіть програємо, глядачі йдуть задоволеними від побаченої гри. Є такі матчі, коли ми поступаємось, але я все одно даю хлопцям преміальні, адже у футболі бувають такі дні, коли просто «не йде». Наприклад, коли ми програли кубок області, ми «облизали» всі стійки, не забили пенальті — це був просто не наш день. Але хлопці билися, старались, і я їм за це віддячив. Результат, звичайно, дуже важливий, але найперше — добросовісне ставлення до своєї роботи. Це те, за що я ціную найбільше як працівника агрофірми, так і футболіста.

Володимир БОБИР.