П’ять тижнів без війни

Щодо заголовка, то автор не приміряється до слави кіноповісті «Двадцять днів без війни» Олексія Германа за книгою Костянтина Симонова. Адже там акторський ансамбль мега-зірковий — Юрій Нікулін, Людмила Гурченко, Ангеліна Степанова, Олексій Петренко, Лія Ахеджакова, Рашид Садиков.

Ну а в нас буденна розмова про перебування доброї третини команд прем’єр-ліги поза власними аренами, тренувальними базами й домівками. Так уже триває чотири тури, й найприкріше — ніхто не скаже, наскільки довго подібна ситуація затягнеться? Адже військове протистояння на Донбасі із футболом несумісне. Болюче рішення перемістити ці команди подалі від обстрілів та вибухів дозволило, власне, розпочати сам чемпіонат. А принагідно — забезпечити участь у єврокубках.

Коли луганці готувалися прийняти албанського суперника в Києві, то мешкали в «Президент-отелі». Така інформація могла налаштувати обивателя, що зрештою, не дуже обтяжливе те життя-буття в наших майстрів шкіряного м’яча. Проте це враження помилкове. Звісно, учасники елітних перегонів не сплять у наметах і не харчуються сухими пайками. І все ж, їм точно не позаздриш.

Приміром, коли вже ми торкнулися «Зорі», то хлопцям банально зняли квартири в Запоріжжі. Тренуються вони на стадіоні «Титан». Але ж відчуття «пос­тійного виїзду», по-перше, не кращий порадник професіоналу. По-друге, тактичні настанови Юрія Вернидуба, найскоріше, доходять до адресатів четвертим темпом. Адже три попередні — це думки про сім’ю, безпеку пересувань і бізнес засновників, на якому замкнено твій контракт.

Саме з тривалого відрядження розпочався вищоліговий дебют «Олімпіка». Із надр адміністрації клубу (конкретні імена не називатиму — так, для надійності) довелося почути, мовляв, чотири вистраждані наразі очки — то вміння футболістів вчиняти не завдяки, а всупереч. Сказавши, що такий гостьовий режим, певно, вимагає зовсім інших фінансових витрат, отримав коротке: «Ви самі на ваше запитання й відповіли». Аналогічно про настрій: «Який він має бути, коли в Донецьку війна?».

І все ж, команда Владислава Гельзіна та Романа Санжара встигла заявити про себе в новій якості. Знаючи, що колектив мешкає в Щасливому Бориспільського району, хотів би побажати йому таких же амбітності й незламності, які були притаманними попереднім завсідникам зі столичного «Арсеналу». Пригадуєте, всі навкруги говорили, мовляв, «каноніри» безхатченки. А вони, знай, чіпляли іменитіших опонентів — по «Металіст» і «Шахтар» включно.

Вимушеним розширенням географії змагань УПЛ ми зобов’язані… дублерам. Так, резервістів вищезгаданого «Олімпіка» прихистила Біла Церква. Свої календарні поєдинки підопічні Дениса Хомутова проводять там на стадіоні «Зміна». Та й мешкають неподалік — у обласному спортивному ліцеї в одному із селищ району. В свою чергу, «молодіжка» донецького «Металурга» опанувала й «Локомотив» у Раві-Руській на Львівщині. й «Ювілейний» — у Бучі, що під Києвом. Це, безумовно, пов’язано з тим, що слідом за стартовою зустріччю МД з «Дніп­ром» у Львові, хлопці Володимира П’ятенка все одно повинні були грати з «Карпатами» як з господарями. Тож поєднали корисне з логічним. Ну а згодом, знайшовши пансіон у Ірпені, пришвартувалися на «Оболонь-Арені» як на тимчасовому домашньому полігоні для основи. Принаймні з «Металістом» мають зіграти 31 серпня в оцих стінах, а на перспективу не загадують. Точніше, заявляють: «Хочемо додому!» В чому їх неважко зрозуміти!

Осібно читається історія з «Іллічівцем», який, може хто не в курсі, обійшовся без наперед визначеного альтернативного поля. Головний тренер азовців Микола Павлов пояснює це тим, що керівництво клубу розглядало провідну версію — грати в рідному місті, попередньо звільненому від бойовиків. Утім, гарантії, озвучені територіальними органами МВС, не переконали спочатку «Волинь», а пізніше «Чорноморець». Відтак суперники зіграли, відповідно, в Луцьку та Одесі.

— Зрозуміло, що погодитися на це рішення нас змусили, — каже Микола Петрович. — Ми пропонували на крайній випадок спробувати нейтральні поля, що ставило обидві сторони в рівні умови. Знаєте, зараз паралельно з підготовкою до кубкової гри в Миколаєві залучаємо телебачення. Зробимо такий собі фільм «із перших уст», де мешканці Маріуполя поділяться думками про обстановку в місті. Й передамо відео до ліги й ФФУ — це буде незалежна оцінка ризиків для тих, хто має розуміти наше кочове життя.

— Але ж тут справа не тільки в безпеці на спорткомплексі. Ваші суперники вказують на проблему потрапляння до Маріуполя повз ті місцевості, що буквально вчора згадувалися у фронтових зведеннях.

— Зрозуміло, що чемпіонат України вперше стикнувся з такими речами. Власне, нічого подібного не можу згадати за всю свою гравецьку та тренерську кар’єру. Але, дивіться: «Іллічівець» раз по раз повертається з виїздів. Бува, о пів на шосту ранку. У нас переважно футболісти з інших регіонів, тож дехто живе на квартирі по троє. Для довідки: житло нині в Маріуполі на оренду навіть подорожчало. Так от, ми тренуємося вдома, й щоразу манд­руємо в зв’язці автобус-літак. Конкретно — вирушаємо до Запоріжжя, а це понад три години трасою, а звідти замовляємо чартер. У принципі, така схема до снаги й нашим гостям. Поки не ясно, чи зможемо зіграти в своєму оточенні з «Говерлою»? На мій погляд, цей тур з базовим днем 13 вересня має стати новою точкою відліку й переломним моментом.

— Знаю, що ваш тренерський штаб — чи не найстабільніший. Підозрюю, що певні футбольні ділянки доручаєте асистентам, а собі — роль політрука?

— Не зовсім буквально, але щось на цей кшталт ви вгадали. Хлопцям складно, тож днюю й ночую в команді, вселяю в них надію на кращі часи. Та свою сім’ю, по суті, не бачу вже два місяці. Мрію про зайвий вихідний, але це радше розкіш. Та й перед своїм вболівальником ми в боргу. Погодьтеся: якщо на Театральній площі влаштовують концерт відомого піаніста, а в сусідньому Урзуфі свій рок-фестиваль провели байкери, то невже не забезпечили б спокій для аудиторії в три-чотири тисячі на стадіоні?

… Ця теза Павлова спонукала подивитися уважніше стрічки новин та репортажі. Й на втіху собі вичитав у суботньому числі «Урядового кур’єра», що порівняно з мирним серпнем-2013 зарплатня на тому-таки ММК ім. Ілліча зросла на 19 відсотків, а в робітників торгового порту — на 22. Отже, маріупольці реально відновлюють звичні декорації, й футбольні видовища тут не завадили б. Хоча в нашій темі на емоціях навряд чи зіграєш.

А стосовно інтересу вболівальників, то багато що залежить і від винахідливості конкретного клубу. Скажімо, «гірники» напередодні недавнього поєдинку з харків’янами влаштували відкрите тренування на «Арені Львів». Бутси «від Срни», рукавички «від П’ятова» чи футболки, приміром Степаненка й Луїса Адріано — це те, що здатне пригорнути до себе публіку й за сотні верст від своїх країв. Понад 18 тисяч глядачів — це щось. А принагідно — ще один день подалі від війни, хай би їй грець…

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ.