Сергій ЛАВРИНЕНКО: «Спробуємо зачепитися за призові місця»

— Сергію Дмитровичу, після того, як ви очолили «Зірку», команду просто не впізнати. Як поясните таке перевтілення?

— Почнемо з того, що відбулися кадрові зміни у середовищі керівництва ФК. Одтепер у клубі немає віце-президента (Миколи Тітова. — Є.Д.), зате з’явився спортивний директор у особі Гасанова. Самір Назімович відіграє важливу роль: допомагає як у організації роботи, так і порадами тренерському штабові. На мою думку, така переміна стала основоположним фактором в успіхах команди. Окрім того, позначається злагоджена робота всього персоналу: від президента до прибиральниці. Зараз усі трудяться на благо «Зірки». Щодо першої команди: вочевидь, колектив знайшов розуміння в роботі. До того ж, узимку ми провели якісні збори. Уважаю, що все вищенаведене зумовило нинішні результати.

— Чим відрізняється теперішня «Зірка» від власного зразка піврічної давнини?

— Насамперед, хорошим колективом, де панує чудова атмосфера. Це — найголовніша різниця. Загалом же, як у першій, так і в другій частині змагань були зібрані кваліфіковані гравці. Проте були певні нюанси, котрі впливали на згуртованість команди, із чим наразі немає проблем. У результаті це втілилося в позитивний підсумок нашої праці навесні.

— Як на мене, ключова відмінність — у площині реалізації моментів: за п’ять матчів команда відзначилася 13-ма результативними ударами. Що посприяло краще використовувати створені нагоди?

— Не думаю, що справа в майстерності, позаяк цей фактор залишився на тому ж рівні. Річ радше в тім, що зазнала змін психологія футболістів, які почали впевненіше почуватися поблизу воріт опонента. Відтак вони розкутіше діють під час небезпечних моментів. Разом із атмосферою в колективі поліпшилася реалізація — це взаємопов’язані між собою нюанси.

— Певне, цим і пояснюється надрезультативність Чичикова, кот­рий нині не залишає поле без забитого м’яча? Олексій за п’ять поє­динків записав до активу стільки влучень, скільки за всю першу частину сезону — п’ять.

— У цьому питанні потрібно завдячувати не лише Чичикову, а й усій команді. Зараз працюємо як єдиний механізм. Не потрібно когось виокремлювати. Сьогодні Олексій забиває, завтра — хтось інший це робитиме.

— Чому на лаві запасних міцно осіли колись найкращий голеадор першої ліги Акименко, а також місцевий вихованець, гравець молодіжної збірної Фатєєв?

— Стосовно останнього: залишила відбиток участь Дмитра в «молодіжці», через яку він пропустив частину підготовки на початковому етапі. Ймовірно, тому він «випав» у функціональному та психологічному плані. У цілому, виступає сильніший. Тим паче, в задній лінії в нас серйозна конкуренція, яку підсилили новобранці Ковальов і Кучеренко. Навіть Бочкур (до слова, капітан команди) не завжди з’являється на полі. Повірте, в нас усе відбувається за спортивним принципом.

Зазначу, що взимку награвали Олександра в основі, однак напередодні поновлення змагань він зазнав мікротравми. Це його підкосило. Раніше він був у хорошій формі, а зараз усе ніяк не може знайти свою гру. Не подумайте, що він погано працює. Навпаки: Акименко нині гарує вдвічі більше за всіх. Іще один важливий нюанс: склад і тактика формується з огляду на суперника. Отож, думаю, іще прийде його час.

— Яку роль відіграють нові гравці Лупашко, Ковальов і Кучеренко, котрі зразу стали виступати в основі?

— Додам, що таке підсилення було запланованим: ми чітко розуміли, хто нам потрібен. У цьому контексті потрібно дякувати нашому президенту пану Березкіну, котрий затвердив підписання названих виконавців. Зрештою, вони відіграють ключову роль у своїх ланках і створенні конкуренції, що лише сприяє результатам.

— Попри максимальний результат, чого ще бракує «Зірці»?

— Навіть за ідеальної гри та підсумку матчу виникають помилки — без цього ніяк. Отож існує ще вдосталь моментів, які потребують поліпшення. Нас чекає ще багато роботи заради втілення задуманого — ми готові продовжувати наш прогрес. Хоча не приховуватиму, що ми задоволені результатами, атмосферою в колективі та обраним шляхом розвитку.

— Як наразі втримати команду від ейфорії?

— Сподіваюся, хлопці з розумінням ставляться до цього. Думаю, втримати психологічний тонус було складніше, коли програвали більше, ніж зараз. Погоджуся, що важливо не піддатися ейфорії. Проте в нашій команді — золота середина між досвідченими й молодими футболістами, котра сприяє емоційному балансу. Розумію, що ні у чому не можна бути впевненим остаточно, втім, намагатимемося уникнути негативного впливу.

— Навесні команда піднялася із 14-го на 6-те місце. Наскільки важливе в Кіровограді турнірне питання?

— Турнірне становище відображає клас команди, котрий впливає на оцінку гравців. Футболіст — це завжди «товар». Чим краще він зарекомендує себе, тим більший буде на нього попит на трансферному ринку. Очевидно, що на команду з групи лідерів приїздить більше селекціонерів, аніж на аутсайдерів.

— На останній грі через стан здоров’я в Тернополі вас не було. Як підтримували зв’язок із асистентами?

— У нас налагоджений контакт із спортдиром Гасановим, який багато років віддав клубу. Відтак спілкувалися за день до поєдинку і в матч-дей: обговорили все щодо певних моментів і нюансів. Отож був упевнений, що все буде добре.

— Яким бачите наступний двобій із дніпродзержинською «Сталлю»?

— Дуже складним і захоплюючим, знаючи суперника й їхнього амбіційного наставника. Тим цікавіше буде вболівальникам, заради яких ми виходимо на поле.

— Утім, боротьба за підвищення в класі переноситься на наступний сезон?

— Який клуб не хоче спробувати свої сили в прем’єр-лізі? Дай Боже, щоби нас оминули травми та всілякі негаразди. Як сказав очільник, цьогоріч виконати таке завдання практично нереально. Відтак, попри все, боротимемося за якнайкращі результати.

— У поточному сезоні реально поборотися за медалі?

— А чому ні? Спробуємо зачепитися за призові місця. Головне — зробити все, що від нас залежить.

— Знаю, що недавно ви розпочали навчання на тренерських курсах для отримання диплому категорії «Pro». Це не заважатиме в роботі?

— Жодним чином! Зрозуміло, що доточка не зникне, допоки не здобуду диплом. Це — суто юридичний момент. Для мене неважливо, що перед моїм прізвищем присутні дві літери «в.о.». Найважливіше, що працюю в клубі, за який довго виступав, і займаюся улюбленою справою.

Євген ДЕМЯН.