Василь КОБИН: «Металіст» протримається максимум до літа»

— Василю, для ясності: чому 14 гравців відмовляються грати?

— Уже менше: Шарпар і Шуст розірвали контракти та перей­шли у «Волинь». Отож наразі 12 футболістів не бажають виступати, позаяк клуб не виплачує зарплатню та кошти на проживання, загалом, не дають нам будь-яких ресурсів для існування. Ми приходимо на тренування, працюємо. Проте заявили: «Поки не поч­нуть ліквідовувати заборгованість — на поле не вийдемо».

— Після озвученого ультиматуму відбулися бодай якісь зрушення?

— Жодних розмов не було, ніхто до нас не звертався. Інші умови нам також не пропонували.

— Як у такій ситуації чинить головний тренер Ігор Рахаєв?

— Ігор Володимирович нічого не говорить, отож на цю тему не спілкуємося. Лише вітаємося на базі. Зараз він тренує тих гравців, які зобов’язані грати. Знову ж таки, конкретно нашій групі він нічого не говорить.

— Уточню: чи в орендному договорі з «Металістом» зазначено, що клуб повинен у повному обсязі виплачувати вам зарплатню?

— Мій перехід і Сергія Болбата — одна із частин трансферу Азеведо в зворотному напрямі. Аби ця операція відбулася, харківський клуб узяв на себе зобов’язання — впродовж наступного року виконувати всі умови наших контрактів. Єдине: перед підписанням угод нам сказали, що премій не буде, лише зарплатня — ми погодилися. Натомість, виявляється, що вони і цього не роблять. Лише взяли гроші за Азеведо, й не платять обіцяне.

— Дивно, що на такому тлі слобожани підписали чимало новачків…

— Зрозумійте, в мене є чинний конт­ракт, отож можу говорити лише за себе. Вище сказане — справа керівників і новобранців, якщо вони укладають нові договори. Я виконував свої обов’язки, але не бачу сенсу грати, коли мені не виплачують кровно зароблені. Така моя позиція.

— Чи правильно розумію, що з моменту переїзду до Харкова вам жодного разу не поповнювали банківський рахунок?

— Із того часу, як перейшов у «Металіст», я отримав лише одну зарплатню.

— Це — за півроку?

— Так, зараз уже буде шостий місяць.

— І що вам говорили у цьому плані впродовж тривалого часу?

— Скажу за себе: за понад чотири місяці перебування в команді я навіть не знав, хто генеральний директор. Хто, чим займається? По суті, ніхто нічим не займається. Вочевидь, ніхто не зацікавлений у клубі, щоби втримати команду. Так, зараз «Металіст» існує. Однак у мене таке враження, що я перейшов у колектив, який бореться за 14-16 місця. Тобто менеджмент і політика ФК — на дуже низькому рівні.

— До речі, гендир Нотченко недавно пішов у відставку. Це якось позначилося на нинішній ситуації?

— Та я думаю, що це не матиме жодного впливу. У «Металісті» що генеральний директор, що спортивний, що віце-президент — вони нічого не вирішують. Їх ставлять, змінюють, немов шило на мило, проте зрушень — жодних. Вони ж свої кошти не вкладають, а у футболі мало хто розбирається.

— Наївне питання: бачили колись президента клубу Сергія Курченка?

— Ні, не бачив.

— Побутувала інформація, що Ярославський має намір викупити клуб. Подібні розмови в ФК мали місце?

— На мій погляд, дана інформація — надумана. Конкретного точно нічого не було. Скільки стежу за пресою та телебаченням, ніколи не бачив заяву пана Ярославського, мовляв, він бажає знову займатися «Металістом».

— У «Шахтарі» не закликають вас повернутися назад?

— Розмови були. Утім, сам розумію, що зараз у Луческу багато гравців, а команда вилетіла з Ліги чемпіонів, отож залишився лише національний Кубок і кілька матчів чемпіонату. Відтак не бачу сенсу повертатися до табору «гірників», а вони — повертати мене: людей багато, а матчів — обмаль. У «Шахтарі» пообіцяли допомогти мені в моїй справі, проте як буде далі — подивимося.

— Шарпар мені розповідав, що харківські «вигнанці» вже починають подавати позови до Палати вирішення спорів. А ви вже займалися цим питанням?

— Я тільки зараз зібрав увесь потрібний обсяг документів. Отож днями також подаватиму їх для позову. До цього пот­рібно було все зібрати, обговорити всі питання з керівниками донецького клубу.

— Стосовно інших не знаєте, як у них ідуть справи?

— У кожного ситуація аналогічна. Наразі всі збирають потрібні документи, щоби все правильно юридично оформити, щоби потім не виникало непорозумінь. Щодо чисельності: думаю, вже зо п’ять гравців точно подали документи до Палати вирішення спорів.

— Яким бачите розвиток ситуації?

— Достеменно не знаю. Тут проблема, насправді, не у цій ситуації, а в тому, щоби клуб продовжив існування. Як я усе бачу, перебуваючи всередині подій: «Металіст», максимум, протримається до літа. Якщо команда гратиме в наступному чемпіонаті — це буде дуже добре.

— Тобто харківський ФК має перед­умови до припинення існування?

— Така поведінка людей, які працюють у клубі, показує, що команда нікому не потрібна. Думаю, влітку «Металіст» або виставлять на продаж, або він зніметься із чемпіонату. Повірте, у харківського ФК великі борги. Я не знаю, як вони вибиратимуться із цієї боргової ями.

— Едмар говорив, що з вами поводилися, як із пустим місцем. У вас відчуття схожі були?

— Я взагалі був шокований! Як уже говорив, коли в клубі працюють люди, котрі не розуміються на футболі, від них не варто чекати певних дій. Багато гравців, які зараз перебувають на завершенні кар’єри, віддали чимало років «Металісту», щоби бути корисним команді й радувати вболівальників, а з ними так учинили… Для мене це дуже дивно.

— Наостанок: улітку на вас розраховують у «Шахтарі»?

— Розраховують чи не розраховують, у мене чинний контракт із донеччанами. У будь-якому випадку повернуся до розташування «гірників», аби відпрацювати свій договір і виконувати зазначені зобов’язання.

Євген ДЕМЯН.