Володимир МАРИНОВСЬКИЙ: «такі Питання вирішує Конгрес ФФУ»

— Двома основними порушеннями, допущеними Комітетом із етики та чесної гри (далі — КЕЧГ. — О.Н.), є те, що на його засіданні не був присутній керівник, а також перший віце-президент ФФУ, з яким проведення подібного засідання має бути узгод­жене. Я все можу зрозуміти, трапляються різні форс-мажори — хвороба, наприклад, але поки я живий-здоровий, засідання КЕЧГ не могло проводитися, наголошую на цьому. Я не давав добро на подібні посиденьки.

Чому це відбулося? Як ви пам’ятаєте, на останньому Виконкомі ФФУ різні сторони домовилися про перемир’я, зумовлене тим, що незабаром у нас почнеться аудит, який повинен показати певні речі. Та більше того — нині в нас непроста ситуація, нам працювати треба. Однак, не склалося… Тому й вирішив дехто провести смішне засідання КЕЧГ, де на порядку денному було два питання: про висловлювання першого віце-президента ФФУ Анатолія Попова плюс «різне».

Причому перед цим не було жодних офіційних заяв, повідомлень про організацію засідання КЕЧГ. Жодного звернення ні до мене, ні до мого секретаріату — та досі не надійшло бодай якогось папірця (розмову записано у середу. — О.Н.), не кажучи вже про те, що нічого подібного у вівторок не було.

Ось і вийшло, що провів засідання Комітету мій перший заступник, який мав на те право тільки у випадку, коли певні обставини завадили би мені зайнятися відповідною справою. І ось ухвалили рішення стосовно Попова, а наприкінці, «на закуску», — ще й по мені.

… Зрозумійте, я свого особистого інте­ресу не маю й не захищаю. Просто сьогодні у ФФУ диктатура, а ті, хто з нею не погоджуються, отримують на горіхи. Ось я на виконкомах завжди голосую так, як вважаю за потрібне, однак багатьом це не подобається. Відтак трапляються такі кумедні речі: наприклад, це не відповідає жодним статутним нормам Федерації, коли на засіданні, де розглядається питання конкретних людей (в даному випадку — Попова та мене), цих людей немає, вони суто фізично не присутні!

Найгірше в тому, що трапилося: таким чином повністю нівелюється значення КЕЧГ. Якщо всім відомо, що тут усі рішення ухвалюються за дзвінком однієї людини, то навіщо сюди звертатися? Тобто тепер я не уявляю, як найближчим часом ми працюватимемо.

Хоча… Якщо подумати, цей Комітет, попри те, що я в ньому головую, від самого початку був не моїм: я зразу запропонував список людей, яких хотів бачити під моїм керівництвом, там, до речі, були двоє журналістів — Бондаренко та Сай, однак більшість осіб у списку не задовольнила Конькова та колишнього першого віце-президента ФФУ Стороженка, тож їх усіх викреслили. Я переконаний, що в нашій організації представники ЗМІ мусять бути.

Найбільший парадокс у тому, що навіть у випадку, коли би засідання КЕЧГ відбулося би за всіма правилами, рішення, які були ухвалені у вівторок, нічого не значили б, адже питання зняття з посад першого віце-президента та віце-президентів може вирішувати тільки Конгрес ФФУ — навіть у Виконкому таких повноважень немає!

Тоді виникає запитання: навіщо все це було зроблено? Гадаю, для психологічного ефекту — просто налякати, показати, хто в домі господар, і що очікує того, хто «рипається».

Найближчим часом, безумовно, тема отримає продовження: десь до літа відбудеться черговий Виконком, де ми все розглянемо. Ось наприкінці квітня почнеться обіцяний аудит ФФУ, за підсумком якого ми й зберемося, де, поміж усім іншим, торкнемося теми нелегального засідання КЕЧГ, що відбулося у вівторок.