Воротар німців зробив усе, що можна й навіть не можна
228 
Юрій ДЕГТЕРЬОВ, найкращий у складі «Шахтаря» воротар СРСР-1977:
— Гра в Донецьку пройшла на зустрічних курсах із перевагою «Шахтаря». Але так сталося, що наша команда трохи недотиснула суперника. Однак велика заслуга у цьому голкіпера німців Лено, який відіграв на куражі. Це дуже рідкісний випадок, коли воротар потягнув практично все, що можна й навіть не можна. Він володіє чудовою пластикою, сміливістю на виходах, реакцією, м’яким прийомом м’яча. За своїм арсеналом Лено навіть ближче до радянської воротарської школи. Зауважу, що й наш Андрій П’ятов зібрався у цьому матчі й уже не допустив промахів.
У першому таймі візуально «Шахтар» виглядав свіжіше «Байєра», однак, із іншого боку, цілком можливо, в німців була така тактика: стримати поривання господарів, аби наші гравці загрузли у середині поля, набігалися, а потім самим проводити кинджальні контратаки. Треба віддати належне «Байєру», м’яч його гравці тримають дуже вміло. Упродовж усього матчу леверкузенці застосували цілий набір моделей ведення гри. Вони постійно переключалися: то пресингували, граючи щільно, на межі фолу, то відходили назад, економлячи сили, то стрімко проводили контратаки… Командним діям був підпорядкований і їхній лідер Штефан Кісслінг, який працював на оборону.
Приємно було бачити, що «Шахтар» грав із «Байєром» без тягаря, який міг бути на плечах хлопців після 0:4 у Леверкузені. Помітно, що тренерський штаб на чолі з Мірчею Луческу попрацював у цьому напрямку чудово. Містер зумів зробити так, аби команда повністю забула той матч і зуміла вийти з кризової ситуації.
«Шахтар» був ближчим до перемоги. Але команді для досягнення звитяги не вистачило акцентованого удару чи, простіше кажучи, майстерності виконавців, які мали шанси забити.
Нам тяжко зрозуміти вислів Мірчі Луческу, що «Шахтар» кращий, ніж «Байєр», адже наша команда за дві гри з німцями не забила жодного м’яча. Результат, ось він — суперник у двобої узяв чотири очки.
Як іде процес адаптації новачків, видніше, звичайно, Містерові, адже ми не перебуваємо в команді. Так, помітно, що трохи прогресують ті ж Бернард, Феррейра, Фернандо. Однак, уважаю, треба швидше додавати, адже це — коштовні гравці.
Звичайно, я розумію вболівальників «Шахтаря», які прагнули сатисфакції, але, вважаю, якістю гри нашої команди не можна розчаровуватися. Це має вселяти оптимізм. Так, до речі, ще невідомо, як би німці стали діяти, якби ми забили м’яч.
Із урахуванням нульової нічиєї в парі «Реал Сосьєдад» — МЮ, вважаю, шанси у «Шахтаря» на вихід із групи не втрачені. Можна й потрібно обов’язково вигравати в іспанців удома, а потім і в Манчестері брати очки. МЮ зараз не такий грізний, як раніше, тому, якщо вдасться продемонструвати високий рівень гри, то в Англії можна й виграти. Хто очікував, що МЮ недорахується очок у матчі з «Реалом Сосьєдадом»? Сподіваюся, що «Шахтар» проб’ється в плей-оф Ліги чемпіонів. Якщо ж із третього місця доведеться грати в Лізі Європи, то, вважаю, навіть із урахуванням кадрових змін, для такої команди, як «Шахтар», це стане невдачею, адже президент клубу ставить завдання грати в найсильнішій континентальній клубній лізі.