Кого український футбол втратив за три роки війни із рф: вшановуємо пам’ять наших гравців та тренерів
Україна, на жаль, за три роки повномасштабної війни із росією втратила тисячі своїх синів та доньок. Не обійшла стороною ця страшна доля й українських футбольних людей. Хтось із них віддав своє життя, зі зброєю у руках захищаючи нашу батьківщину, а хтось трагічно загинув, знаходячись у тилу.
Сайт «Український футбол» вшановує пам’ять футболістів та тренерів, що загинули за нашу свободу. Заздалегідь перепрошуємо у рідних та близьких тих людей, яких ми, можливо, не згадали у даному матеріалі.
Віталій Сапило (21 рік) – загинув 25 лютого 2022 року
Віталій є вихованцем ДЮСШ Карпат. У 2017 році вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, навчався на факультеті бойового застосування військ.
Після вторгнення рф на територію України Сапило був командиром танка та обороняв столицю від окупантів. Він знешкодив три десятки одиниць техніки ворога та загинув під час авіаудару.
Дмитро Мартиненко (25 років) – про загибель стало відомо 28 лютого 2022 року
Дмитро був вихованцем Луганського футболу, виступав на позиції півзахисника. Грав за ФК Гостомель. Визнавався найкращим бомбардиром та гравцем Другої ліги аматорського чемпіонату Київської області.
Загинув разом із матір’ю внаслідок вибуху російської бомби, яка влучила в його будинок.
Дмитро Євдоченко (16 років) – загинув 11 березня 2022 року
Юний футболіст займався футболом у складі київської команди Атлет. Трагедія сталася під час евакуації сім’ї із Броварського району Київської області.
Родина виїжджала по «коридору» зі боку Чернігова, проте їхнє авто розстріляли російські солдати. Його мати та тітка загинули одразу, а Дмитра поранили в голову. Хлопця доставили до лікарні, але його життя врятувати не вдалося.
Богдан Семенчук (29 років) – загинув 13 березня 2022 року
У мирному житті Богдан займався футболом, був гравцем аматорського клубу Случ міста Березне, Рівненської області. З початком повномасштабного вторгнення рф, пішов добровольцем захищати Україну.
У складі Першої Окремої Бригади спеціального призначення ім. І. Богуна був кулеметником. Під час виконання бойового завдання під Києвом група потрапила у засідку. Загинув Богдан у бою, прикриваючи своїх побратимів.
Віктор Ткачук (53 роки) – загинув 9 квітня 2022 року
Віктор родом із містечка Берестечко Волинської області, де він грав за ФК Стир та інші місцеві команди. У 2000 році переїхав до Маріуполя і там розпочав свою тренерську діяльність. Був тренером у ДЮСШ «Азовсталь».
Після початку повномасштабної війни Віктор вивіз свою сім’ю із Маріуполя, а сам залишився у місті, аби допомагати людям. Загинув він від кулі снайпера, коли разом з іншими гасив пожежу після влучання у його будинок снаряда.
Артур Гриценко (43 роки) – загинув 22 квітня 2022 року
Уродженець Житомирщини як футболіст реалізувався у Львові, де виступав за Карпати та ФК Львів (у складі зелено-білих дебютував у елітному дивізіоні). Згодом грав у Сумах, Стрию та Кам'янському на рівні Першої ліги.
Після футбольної кар'єри певний час мешкав у Франції. Загинув під час боїв на Харківщині.
Олександр Поповченко (44 роки) – загинув 16 травня 2022 року
Олександр раніше був професійним футболістом. У сезоні 2000/01 провів у Другій лізі вісім матчів за сумський Фрунзенець. Згодом виступав на рівні аматорського чемпіонату ААФУ за Імпульс, Спартак (Глухів), Велетень та Дружбу (Соснівка).
Головний сержант Олександр Поповченко був інспектором прикордонної служби другої категорії, мав 10-річний досвід служби у відомстві. Отримав смертельне поранення у бою із диверсійно-розвідувальною групою росіян під час оборони державного кордону на території Сумщині.
Олег Мазур (26 років) – загинув 21 травня 2022 року
Олег був випускником СДЮШОР «Карпати». У 2009 році він у складі «левів» став переможцем турніру Володимира Вараксіна, забивши у фіналі один з трьох голів. Також встиг пограти за Галичину (Львів), Звенигород, Лапаївку та Рудно.
Олег загинув у бою з диверсантами, які намагалися прорватися через кордон на Сумщині.
Олександр Шишков (42 роки) – загинув 1 липня 2022 року
Олександр був президентом дитячого футбольного клубу Атлетік, очолював Асоціацію пляжного футболу Одеси, раніше виступав у складі національної збірної України з пляжного футболу. Загинув внаслідок російського ракетного удару по селищу Сергіївка в Одеській області.
Петро Гаврилів (21 рік) – загинув 2 липня 2022 року
Петро був вихованцем ФК Львів, грав у командах Нива-Кордія, Динамо-Сокіл, та Камула.
Юний гравець від перших днів війни долучився до волонтерської діяльності, а потім пішов захищати Україну від російських окупантів до лав добровольчого батальйону «Реванш». Загинув під час виконання бойового чергування у зоні бойових дій.
Сергій Баланчук (47 років) – про загибель стало відомо 9 липня 2022 року
Сергій розпочав футбольну кар’єру у спортивній школі київського Динамо. Згодом він приєднався до Маккабі Хайфа та у його складі виграв Кубок Ізраїлю. У 1999 році Сергій знову пробував себе в Динамо та виграв чемпіонат Першої ліги із Динамо-2.
Потім гравець перейшов до Ворскли, а наприкінці кар’єри у 2003 році виступав за Металіст.
Після повномасштабного вторгнення російських військ спортсмен став до лав Збройних сил України. Ексфутболіст загинув під Бахмутом внаслідок артилерійського обстрілу.
Дмитро Півень (31 рік) – про загибель стало відомо 5 серпня 2022 року
Дмитро був вихованцем ДЮФШ Динамо, але професійним футболістом не став.
З початку повномасштабного вторгнення рф до України Дмитро вступив до лав Збройних сил України. Захисник пройшов навчально-тренувальні збори, після чого у складі мотострілецького батальйону вирушив на передову. Загинув на донецькому напрямку.
Юрій Царик (28 років) – загинув 8 серпня 2022 року
Юрій виступав у першості України (ДЮФЛ) за чернівецьку Буковину. Грав у складі аматорських команд Чернівецької області Буковина-2, ФК Киселів, ФК Борівці, МСК Кіцмань, а також Пробій (Городенка, Івано-Франківська область). У сезоні 2017/18 Юрій зіграв один матч за чернівецьку Буковину.
Від березня 2021 року зарахований до особового складу військової частини міста Краматорськ. Загинув у бою з російськими окупантами в районі села Богородичне Донецької області.
Дмитро Фіалка (39 років) – загинув 1 вересня 2023 року
Останнім місцем роботи Дмитра була дитячо-юнацька школа футбольного клубу Львів.
З початком повномасштабного вторгнення вступив добровольцем до складу Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор». Займався відбором добровольців до лав новоствореного батальйону, був інструктором. Згодом отримав звання командира взводу. Загинув від кулі ворога під Бахмутом.
Руслан Курдас (28 років) – загинув 27 січня 2023 року
Руслан розпочинав свій шлях у дорослому футболі у 2011 році у складі Динамо з Хмельницького. Виступав на позиції правого захисника у командах Металург Запоріжжя, Таврія-Сімферополь, ФК Суми та Перемога. Останнім його клубом став Кристал з Чортківа, де він був капітаном.
Після початку повномасштабного вторгнення Руслан вступив до лав ЗСУ. Загинув він в одному із боїв під Бахмутом.
Григорій Барчишин (37 років) – загинув 21 травня 2023 року
З перших днів великої війни Григорій записався до територіальної оборони Києва, а згодом підписав контракт із ЗСУ. Виконував бойові завдання та допомагав із евакуацією побратимів. Біля села Попасна на Луганщині потрапив під артилерійський обстріл, снаряд влучив у його автомобіль. У мирному житті львів'янин Барчишин був футболістом, на позиції півзахисника пограв за такі команди, як Галичина-Карпати (Львів), Оболонь-2 (Київ), СК Чайка (Петропавлівська Борщагівка), Гостинний Двір (Вишневе), а також за ФК Синьковичі та Карпати-Кам’янка (Кам’янка-Бузька).
Микола Жидков (22 роки) – загинув 1 червня 2023 року
Вогнеметник Микола Жидков із Кропивницького виконував бойове завдання біля селища Новодонецьке на Донеччині. Загинув під час ворожого артилерійського обстрілу. За кілька років до війни грав за польський футбольний клуб Венгжанка, але після повномасштабного вторгнення ворога на батьківщину прийняв рішення повернутися й стати на оборону України. В Польщі футболіста, який полюбився місцевій публіці, прямо з газону стадіону проводжали з квітами в кольорах прапорів наших країн...
В'ячеслав Савицький (25 років) – загинув 8 червня 2023 року
Поблизу Білогорівки, що на Луганщині, загинув футболіст В'ячеслав Савицький. Він грав у футбол на рідній Чернігівщині, найкращий етап кар'єри провів у ФК Кудрівка. Якби не війна, не виключено, зараз зі своєю командою пробував би сили в змаганнях професіоналів - Другій лізі.
Кирило Молоков (21 рік) – загинув у червні 2023 року
Ще один захисник за амплуа, який виявився справжнім Захисником у житті. Пішов воювати добровольцем, героїчно загинув під час штурму ворожих позицій. У мирному житті Молоков був футболістом, грав за черкаський Дніпро в аматорських змаганнях і сподівався дебютувати серед професіоналів, куди пробився його клуб. Також підтримував форму в аматорських колективах.
Олександр Гончар (43 роки) – загинув 16 серпня 2023 року
Колишній півзахисник низки вітчизняних клубів, серед яких Борисфен (Бориспіль), Прикарпаття (Івано-Франківськ), Ворскла (Полтава), Десна (Чернігів), Металіст (Харків) Зоря (Луганськ), Княжа (Щасливе), ПФК Олександрія, ФК Полтава, Нафком (Бровари), Нива (Тернопіль). Загалом 301 матч провів на всеукраїнському рівні (відзначився 10 голами). Життя футболіста, сім'янина та українця обірвалося на Запорізькому напрямку.
Олександр Щетінін (33 роки) – загинув 29 вересня 2023 року
Щетінін пройшов академію київського Динамо та футбольну школу Локомотива. Хоча професіонально в футбол не грав, залишався відданим вболівальником і гравцем-любителем. Із позивним "Динамо" захищав нашу батьківщину на півдні. Загинув під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Роман Годований (33 роки) – загинув 29 листопада 2023 року
Свого часу високий і спритний захисник Годований був одним із тих, у кому вбачав великий потенціал Кварцяний. Із тернопільської Ниви Роман перейшов у Волинь, зігравши за лучан 20 матчів. Також недовго віг пограв за білоруську Славію (Мозир) - 8 матчів, 1 гол. Велику частину виступів Годований провів у студентському футболі - вигравав чемпіонат Європи серед вишів у складі команди ФК Тернопіль-ТНЕУ та ще раз здобув бронзові медалі. Воював у 33-й окремій механізованій бригаді, загинув під час танкового обстрілу внаслідок детонації міни.
Віталій Залізняк (50 років) – загинув 3 грудня 2023 року
Колишній захисник таких клубів, як Смотрич (Кам'янець-Подільський), Колос (Осокорівка), Шахтар (Павлоград), Металург (Новомосковськ), Металург (Маріуполь), Торпедо (Запоріжжя), Вуглик (Димитров), Сталь (Дніпродзержинськ), Електрометалург-НЗФ (Нікополь). Загалом 294 матчі (5 голів) провів тільки на професіональному рівні, багато років грав і на аматорському. Загинув у бою поблизу селища Залізничне у Запорізькій області.
Сергій Рожок (38 років) – загинув 23 січня 2024 року
Центральний півзахисник Рожок до початку повномасштабного вторгнення грав за сильний аматорський клуб - іванківський Штурм, але добровільно зголосився стати на захист батьківщини. Чудовий гравець, він пройшов знаменитий академклас Яковенка, грав за резервні склади Динамо, а також у складі таких команд, як Таврія, Закарпаття, ЦСКА (Київ), ФК Харків, Десна, Оболонь, Кривбас, Чорноморець, Зірка та низку білоруських команд. Про біографію талановитого футболіста та мужного захисника вітчизни - в статті нашого сайту "Позивний "Футбол".
Микола Мишко (42 роки) – загинув 25 лютого 2022 року
Багато років захисник України віддав спорту: грав у футбол за Колос у рідній Височанській громаді, працював інструктором з фізичного виховання та спорту ВОКСМС Височанської сільської ради. Служив в АТО. Коли ж окупант рушив на рідну область, зустрів його зі зброєю в руках. Загинув на другий день повномасштабного вторгнення.
Денис Котенко (25 років) – загинув 24 березня 2022 року
Уродженець Дніпра займався боксом, але був футбольним фанатом. Один із багатьох ультрас ФК Дніпро, він добровільно пішов обороняти батьківщину в АТО та вийшов назустріч ворогу під час повномасштабного вторгнення. Загинув у бою за звільнення села Лук’янівка на Київщині. Тепер вулиця Дениса Котенка існує в Києві та Дніпрі.
Віктор Ярмола (24 роки) – загинув 21 травня 2022 року
Мріяв стати коментатором, сам грав у футбол для задоволення. Учасник АТО ще з 2021 року. З першого дня повномасштабного вторгнення воював у Донецькій області. Поліг неподалік Слов’янська після артилерійського обстрілу. Мріяв стати футбольним телекоментатором. Пам'ять воїна відзначають на турнірі-меморіалі в рідному селі Вишеньки Київської області.
Володимир Киричук (23 роки) – загинув 1 жовтня 2022 року
Вихованець рівненського Вереса грав за один із найкращих клубів Рівненщини - оржівський ОДЕК - і інші аматорські клуби. Проходив навчання. Проте все залишив, ставши до лав захисників України. Під час евакуації з передової на Херсонщині їхня автівка підірвалася. Особу загиблого встановили за аналізом ДНК.
Валентин Рябоконь (46 років) – загинув 6 жовтня 2022 року
Він працював як головний тренер футбольного клубу АГРО-КМР (Троїцьке), проте, коли ворог вдерся в Україну, знову став на захист батьківщини. Раніше він служив в АТО. Пережив тяжкі поранення, проте повертався на фронт. Загинув біля Бахмута в бою.
Віктор Скороденко (54 роки) – загинув 21 січня 2023 року
Народився у селищі Велика Багачка Полтавської області, навчався в Харкові, працював учителем фізичної культури у своїй рідній школі. Був гравцем футбольної команди Старт і найкращим районним легкоатлетом. Перемагав у конкурсах Учитель року. Був депутатом селищної ради та учасником танцювального колективу. Пішов добровольцем в тероборону, воював на передовій. Загинув біля Соледара Донецької області. На честь героя проводиться Меморіал вчителя з волейболу.
Андрій Петренко (41 рік) – загинув 22 квітня 2023 року
Андрій з дитинства грав у футбол - і як школяр, і як студент, і вже як ветеран. Грав за низку команд у рідному Покровському, що на Дніпропетровщині. Воював від лютого до квітня 2023 року, поліг у бою біля Білогорівки на Луганщині.
Сергій Дергунов (37 років) – загинув 2 червня 2023 року
Працював у банку, а для задоволення грав у футбол за ФК Дмитрівка в рідному селі на Кіровоградщині. Сергій служив на посаді старшого сапера Окремої Президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. Загинув поблизу селища Керменчик Донецької області після мінометного обстрілу.
Василь Смолієвський (36 років) – загинув 21 серпня 2023 року
Випускник кафедри футболу Національного університету фізичного виховання і спорту України. Працював тренером з футболу у Бориспільській ДЮСШ. Став на захист України й воював на гарячих напрямках. Загинув у мінометному бою в Запорізькій області.
Олександр Стрілець (36 років) – загинув 31 серпня 2023 року
Родом із Оржева, що на Рівненщині, Стрілець грав за такі місцеві команди, як Фіалка (Зоря), РОКО-Зоря (Оржів), Арсенал-Факел (Обарів), Клевань-1-Діана, ОТГ Клевань-Оржів, Оріон (Грабів). Воював добровольцем, навчав тероборонівців. Був командиром Азову. Загинув у бою неподалік Кремінної Луганської області.
Данило Намись (19 років) – загинув 7 вересня 2023 року
Уродженець Чернігівщини грав за команду рідного міста - ФК Городня, навчався в Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту. Пішов у військкомат відразу після 18-річчя. Воював на Донеччині. Героїчно загинув біля селища Керамік Донецької області.
Олег Макаренко (49 років) – загинув 28 листопада 2023 року
Уродженець Бучі, що на Київщині, змалечку любив футбол і з братом Славою грав на різних рівнях. У 2003 році Макаренки стали засновниками футбольного клубу Буча-03, за який грало чимало відомих особистостей. Разом вони ставали чемпіонами Бучі та вигравали районні змагання. Олег став на захист України й воював на багатьох напрямках. Прийняв останній бій в обстрілі під Бахмутом.
Віталій Залізняк (50 років) – загинув 3 грудня 2023 року
Криворіжанин Залізняк займався футболом, грав на позиції захисника у павлоградському Шахтарі, новомосковському та маріупольському Металурзі, запорізькому Торпедо, Вуглику з Димитрова, дніпродзержинській Сталь та нікопольському Електрометалург-НЗФ. Виступав у Вищій лізі. Виходив на поле й ветераном. Загинув від осколкового поранення на Запоріжжі.
Станіслав Водолажський (26 років) – загинув 20 грудня 2023 року
Уродженець Запоріжжя займався футболістом у місцевій команді Аякс. Працював у рідній ДЮСШ помічником тренера й тренером. Захищати батьківщину розпочав уже в перші місяці великого вторгнення. Воював на Донеччині. Загинув під час виконання бойового завдання біля села Новомихайлівки Донецької області.
Вікторія Котлярова (27 років) – загинула 29 грудня 2023 року
Гинуть люди не лише на фронті, нема в Україні безпечного місця, всі дістають обстрілами агресори. От і колишня футболістка Вікторія Котлярова разом із мамою загинула в себе вдома, в рідному Києві, під час передноворічного обстрілу. Менш як за тиждень після свого весілля... Тоді ракетно-дронова атака призвела до загибелі більше 30 киян, і серед них - колишня футболістка чернігівського Спартака, уманської Ятрані та київського Атекса.
Роман Сорока (46 років) – загинув 27 травня 2024 року
Герой війни виступав за тернопільську Ниву в Вищій лізі, також пограв за низку аматорських колективів. Повернувся з Німеччини, став зі зброєю супроти окупантів. Зробив свій вклад у захист Харкова, проте під час виконання бойового завдання загинув біля кордону нашої країни.
Володимир Безборотько (27 років) – загинув 9 січня 2024 року
Відомий в Чернівецькій області арбітр, співробітник місцевої Асоціації футболу. Багато зробив для розвитку та популяризації футболу на малій батьківщині. Вирушив добровольцем захищати вітчизну після повномасштабного вторгнення. Загинув на передовій на Запорізькому напрямку.
Артур Галстян (29 років) – загинув 24 січня 2024 року
Уродженець Обухова, Київська область, навчався в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, грав за футбольну команду селища Козин, займався боксом у київському клубі Козак. Потім працював фітнес-тренером. На фронті отримав позивний “Тренер”. Обороняв Васильківський аеродром, воював під Бахмутом, повернувся на фронт навіть після важкого обмороження ніг. Загинув під Кліщіївкою Донецької області.
Владислав Купцов (28 років) – загинув 17 лютого 2024 року
Вихованець легендарного Дніпра-75 грав за аматорську команду Скіф, але змушений був залишити футбол і улюблені справи, щоб захищати батьківщину. Від 24 лютого воював з ворогом. Загинув під час відступу з Авдіївки, мужно прийнявши бій і ціною свого життя врятувавши побратимів. Похоронений на Алеї героїв Краснопільського кладовища Дніпра. Пам'ять воїна вшановує турнір-меморіал Владислава Купцова.
Іван Харченко (29 років) – загинув 31 травня 2024 року
Відомий у місті Харкові футболіст, який пройшов академію Металіста та грав за його резервний склад, а також за ФК Велика Багачка на рідній Полтавщині. Молодим загинув у своїй квартирі, адже під час обстрілу Новобаварського району Харкова було влучання в його будинок.
Ігор Северенчук (31 рік) – загинув 13 серпня 2024 року
Вихованець Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з футболу Карпати та гравець дублюючого складу футбольного клубу Говерла був приватним підприємцем і аматором спорту. Проте став на захист батьківщини й брав участь у визволенні Ізюма та Лиману. Загинув 13 серпня 2024 року поблизу села Погребки Курської області.
Денис Скляренко (36 років) – загинув 30 серпня 2024 року
Киянин Скляренко займався футболом у ФК Троєщина, а, закінчивши Національний університет фізичного виховання і спорту та отримавши диплом тренера з футболу, почав вчити дітей у рідному клубі. У перший же день пішов добровольцем воювати. З позивним "Сармат" воював у найгарячіших точках фронту: під Авдіївкою, у Серебрянському лісі в районі Кремінної, на Куп’янському напрямку. Рятував побратимів як водій евакуаційної машини. Загинув у бою біля села Кислівка, Купʼянського району Харківщини під час евакуації поранених.
Вадим Папірович (32 роки) – помер 11 жовтня 2024 року
Папірович був одним із найталановитіших вихованців Кременя свого покоління, викликався в юнацьку збірну України та пройшов також школу запорізького металурга, ужгородської Говерли. Виступав за Кремінь, Гірник-Спорт (Горішні Плавні), МФК Миколаїв. Грав за низку аматорських колективів і навчався за кордоном. Служив кулеметників і неодноразово після поранень і контузій повертався на фронт. Загинув поблизу селища Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області.
Дмитро Богачов (32 роки) – помер 21 жовтня 2024 року
Справжній лідер, наймолодший капітан – Богачов був провідним футболістом ПФК Суми, ФК Тростянець і Вікторії (Миколаївка), багато вмів на полі. Недарма ж викликався до молодіжної збірної України! Пішов служити в якості бойового медика, врятував багато життів. Проте сам зазнав важких травм і помер під час лікування в Головному військовому клінічному госпіталі у Києві.
Сергій Міщенко (48 років) – загинув 15 грудня 2024 року
Уродженець Одещини грав у футбол, був його організатором у Федерації футболу Біляївського району Одеської області. Футбольна команда Чайка Холоднобалківської сільради, яку Міщенко заснував, неодноразово здобувала звання чемпіона Біляївського району. Воював зі своїм сином як доброволець. Загинув на Донеччині.
Сергій Сторожев (44 роки) – помер у грудні 2024 року
Вихованець Кривбасу грав за такі клуби, як «Сокіл» (Золочів), «Фрунзенець-Ліга-99» (Суми) та «Гірник» (Кривий Ріг), на позиціях півзахисника, нападника. Від 2022 року воював, але помер у лікарні після загострення хвороби, спричиненого важкими фронтовими умовами. Скільки років украла в Сергія війна…
Михайло Коваль (44 роки) – загинув 12 січня 2025 року
Відомий на Тернопільщині аграрій та депутат місцевих рад був великим любителем і меценатом футболу. Його футбольний клуб Поділля (Васильківці) грав на ошатному місцевому спорткомплексі, реконструйованому та зведеному за допомоги мецената. Пішов зупиняти агресора в 2022 році та мужньо виконував свої бойові завдання. Загинув під час атаки дроном автомобіля в районі селища Ямпіль Краматорського району Донецької області.
Микита Калін (23 роки) – загинув 6 лютого 2025 року
Уродженець міста Жовті Води, що на Дніпропетровщині, зростав у пристоличних Броварах і починав тут грати в футбол. Пройшов академію ковалівського Колоса та грав за шановані аматорські клуби Броварщини, зокрема Фаворит (Требухів) і МФК Бровари. Займався також футзалом і бойовим мистецтвом хортинг, що в нього виходило також чудово. Пішов добровльцем воювати в липні 2024-го, проте в штурмовому батальйоні загинув поблизу села Зелений Гай Ізюмського району Харківської області на українській землі.
Вічна їм слава!