Рух тричі переміг на старті і йде першим в турнірній таблиці: це закономірність чи випадковість?

Ми звикли до Руху Кучука – команди прагматичної, надійної в організації гри, проте повністю позбавленої родзинки імпровізації. Звідси – й звичне сприйняття львів’ян, як механізму з однакових деталей, який може зберігати місце в УПЛ, може дати бій місцями навіть сильним суперникам, але ні про що вище, ніж друга половина таблиці, навіть не мріє. 

Молоде покоління, яке львівський клуб поступово вводить у дорослий футбол, розбиває всі стереотипи. Рух, по-перше, послідовно розправився на старті з двома представниками України в єврокубках і найбагатшим новачком УПЛ. По-друге, забив сім м’ячів у трьох стартових турах, а це показник грандів і зараз навіть більше за Шахтар. По-третє, Рух – лідер на старті четвертого туру. 

Напередодні центрального матчу цих вихідних в УПЛ, Рух – Колос, ми підіймаємо питання: чи надовго «леви» серед лідерів і чи справедливо туди потрапили. А також, звичайно, розбираємо особливість їхнього протистояння з ковалівцями.

«Дитсадок», який розрісся паралельно з зірковою першою клубною командою

Якщо коротко, історія ФК Рух така. Ще представляючи Винники та граючи на аматорах, Козловський запрошував у свій клуб топових футболістів. Тут догравали Олександр Алієв і Максим Шацьких, пізніше – ціла плеяда топових вихованців Карпат, включаючи братів Баранців, Гурського, Габовду, Федоріва. Проте з часом власник клубу здійснив свою давню мрію – збудував клубну академію та зібрав у юнацьких складах цілу плеяду юних гравців. 

Розпадалися та банкрутували інші клуби. Не виходило підійнятися в інших. На вулиці залишалися цілі класи талантів. Один із таких – це були вихованці колишнього арбітра Пономарьова, які перейшли в Рух фактично всією командою. Поки в першій клубній команді змінювалися головні тренери, одні досвідчені гравці – на інших, приходили та відходили легіонери, ціла плеяда юних гравців спокійно проходила свої футбольні університети. 

Юнацька команда Руха, фото: ФК Рух

Це завдяки цій системній роботі Рух виграв юнацьку першість УПЛ і прогримів у юнацькій лізі УЄФА, на рівних змагаючись з Міланом і Інтером. Звідси ж почали все більше потрапляти гравці в вікові збірні. Власне, на молодіжному Євро-2023 також були рухівці – ті ж Сич із Ляхом. Нема нічого дивного, що з приходом Пономарьова на пост головного тренера першої клубної команди все більше молодих гравців почали регулярно грати в УПЛ.

І вони довели свою профпридатність, коли допомогли Руху зберегти місце в Прем’єр-лізі навіть без плей-офф. Новий сезон показав – це лише початок їхніх амбіцій.

Рух рано чи пізно мав заграти. Допомогли особистість Пономарьова та стабілізація складу

Звісно, говорячи про успіх нинішнього Руху, ми віддамо належне попередникам Пономарьова – Федику та Кучуку. Це вони не побоялися ставити зовсім молодих хлопців у стартовий склад. При них дебютували багато хто з тих, хто в нинішній львівській команді вважається вже досить досвідченим (у свої 20-23 роки) лідерами.

Проте саме Пономарьов огранив і довершив цю команду. Саме він дав молодим хлопцям свободу творчості. У 27 із 30 матчів минулого сезону Рух був молодшим за своїх суперників за середнім віком задіяних гравців. Середній вік гравців Руху змінювався від 22 до 24,5 років залежно від тих ветеранів, яких задіювали (чи ні) в першій клубній команді. І місяць за місяцем, тур за туром, їх стає все менше в стартовому складі. 

Раніше здавалося, що Рух не зможе витримати баланс без такого лідера середньої лінії, як Мартинюк. А зараз уже навіть Довгий все частіше допомагає друголіговій резервній команді, там же опинилися колишні захисники першої команди Білий і Дуць – вони поряд із досвідченим Беззуб’яком розпочинають там свою тренерську роботу. Замість Паньківа, схоже, вже системно награють Ледвія та Герету. Навіть Таллес Бренер, найкращий легіонер УПЛ 2022 року, поступово програє конкуренцію на місці атакувального півзахисника – частіше там грають у зіграній трійці Притула, Сапуга та бразилець Едсон. 

Едсон, фото: ФК Рух

А тим часом Рух грає з молоддю на всіх ключових вузлах. Як виявилося, можна не вилетіти із захисниками 2001-2003 років народження. Не страшно грати проти учасників єврокубків із центрхавами, які грають другий-третій сезон серед дорослих. Навіть воротар 19-річного віку поряд із ровесниками в захисті – це не гарантія проблем із пропущеними м’ячами, а якраз навпаки. 

Зараз Рух утримує першість за кількома показниками: 

• три рази гравці, яких випускав на заміни Пономарьов, відзначалися голами
• загалом чотири результативних дії від «джокерів» Руху
• відразу шість із семи голів Рух провів після перерви

Задумайтеся, це можливо було б, якби Рух не омолодив склад і далі мав би по 5-8 ветеранів у віці далеко за 30-ть? Так що Рух обов’язково б розбігався, тому що поєдналися талановиті молоді гравці, довіра до них і потреба в них, а також головний тренер, який не кричить «назад», «стій», «не загострюй» ‒ а навпаки підтримує творчу ініціативу футболістів.

І ось яскравий приклад, що це працює. 

Львів’яни розкрили найбільш яскравого та різнопланового нападника в УПЛ поза грандами

Раніше це вважалося неможливим: всі провідні нападники країни з юних літ збиралися в грандів. У Динамо та Шахтарі, зрідка – в Дніпрі, Металісті. Проте уявити собі футболіста, який би вийшов на такий рівень, оминувши провідні команди країни, було важко. А ось і він – Юрій Климчук. 

Вихованець столичного Локомотива подавав надії в кам’янській Сталі, але там його бачили то правим півзахисником, то навіть правим захисником. Той же Кучук Юрія волів бачити латералем, фулбеком, фланговим оборонцем із затяжними підключеннями. Натомість, вийшло так, що Климчук додав і в свої 26 років продовжує прогресувати. 

Юрій Климчук, фото: ФК Рух

В трьох матчах нового сезону Юрій оформив п’ять результативних дій – 3 голи та 2 асисти. Заробив кілька стандартів під голи. Експерти Леоненко та Федорчук дивуються, що Климчука не викликають у збірну України, а чутки повідомляють, що ним уже цікавилися реально всі вітчизняні топи – і деякі зарубіжні. 

Колос – багато в чому антипод Руху. Ну, що ж: тим цікавіше

Колос ми теж з охотою б похвалили. Тут багато нового:

• Вишняк освоїв гру в три центрбеки
• він зумів замінити багаторічного основного воротаря Волинця (молодим маловідомим хлопцем)
• Колос досягнув прогресу багатьох гравців – перш за все Велетня, а також давно відомого Оріховського
• добре зайшли досвідчені новачки, хоча багато хто ставив «хрест» на подальших успіхах тих же Бурди, Цурікова, Бондаренка

Для Руху суперник із трьома центрбеками може створити багато проблем. По-перше, позбавити простору вінгерів і Климчука – і це реально. Тому що при грі без м’яча до трьох центрбеків у Колоса «сідає» фланговий захисник, і виникає кількісна перевага перед суперників. 

По-друге, Колос здорово атакує на просторі – сприяє наявність таких «живчиків», як Ільїн, Велетень, Лучкевич, Цуріков. У Руху на старті бували проблеми, коли Зоря чи навіть Ворскла вмикали швидкість і направляли передачі на хід швидким гравцям. Що вже говорити про нового житомирянина Макуана, який добряче тероризував суперників на всій протяжності флангу. 

По-третє, Рух був десь п’ятим-шостим за кількістю пропущених м’ячів зі стандартів минулого сезону. А Колос із Оріховським, Богдановим і Цуріковим просто зобов’язаний використовувати цю перевагу. 

Футболісти Колоса, фото: ФК Колос

Багато хто не вірить ні в Рух, ні в Колос – в одних, бо надто молоді, в інших, бо на багатьох провідних точках поля в них надто старі гравці. А насправді випадковістю підйом цих команд не назвеш. Ну, чесно: якщо ви за літо підписуєте Лучкевича, Цурікова, Бурду, Бондаренка, Ранжела – який дурень назве вас слабкими? Навіть при втраті гравців калібру Волинця, Чоботенка чи Кравченка. 

Тому для становлення такої все ще молодої команди, як Рух, матч із ковалівцями означатиме багато. І якщо продовжиться переможна серія і на Колосі, сторонні спостерігачі зовсім іншими очима будуть дивитися на команду Козловського та Пономарьова. Почнеться новий етап у розвитку рухівської молоді – коли недооцінка зміниться надмірною пересторогою та подвійною перестраховкою. Ну, що ж – це теж частина роботи професіонального футболіста. До певної міри, страх суперника свідчить, що ти все робиш правильно й далеко підеш.