«Шахта Динамо»: Ребров, Лобановський, Коньков і навіть Жуніор Мораес – по обидві сторони Класичного

Класичне 2023 року цікаве саме по собі: перше для Маріно Пушича та N-не для Мірчі Луческу, повернення Ракицького та Чигринського, очікуване протистояння Бондаренка та Судакова проти оновленої середньої лінії киян із Бражком. Врешті-решт, перше загальноукраїнське дербі за тривалий час, яке номінально не центральний матч туру – сьоме місце проти четвертого, тоді як лідер гостює в свого головного переслідувача (говоримо про матч Полісся – Кривбас)… 

Але матчі Динамо – Шахтар поза часом і поза контекстом. Напередодні Класичного сайт «Український футбол» називає символічну збірну із гравців, які встигли пограти за обидва клуби. 

Воротар ‒ Віктор Чанов

• За Шахтар ‒ 62 матчі, 62 пропущених м’ячі в 1978-81 
• За Динамо – 202 матчі, 167 пропущених м’ячів у 1982-90

Між Динамо та Шахтарем – чомусь уже так вийшло – курсувало багато класних воротарів. У давні часи – Скрипченко та Лемешко, в пізні радянські – Михайлов і Ковтун, уже в наші дні – Худжамов, Рибка і навіть сучасний Рудько. Проте, при всій величезній повазі, вони далеко від Чанова. 

Основний воротар Динамо середини 80-х, володар Кубка кубків і лише через постать Дасаєва – не основний воротар збірної СРСР. Важко сказати, за кого зараз був би Чанов, тому що донецький Шахтар – рідний клуб і велика воротарська династія, а Динамо – це золоті роки, головні трофеї та столичний регіон, де він оселився після завершення виступів і тренерської кар’єри. Пішов із життя в 2017 році. 

Правий захисник ‒ Володимир Щегольков

• За Динамо – 209 матчів, 5 голів у 1961-67
• За Шахтар ‒ 5 матчів у 1967-68

Одесит, якого запрошував Спартак, обрав Динамо – і не помилився. Зібрав багато медалей і кубків, а коли в 1961 році свіжий чемпіон СРСР проводив турне по Великобританії, сам Арсенал нібито пропонував викупити в киян їхнього дорогоцінного новачка. Куди там! Такий потрібен і самим! У Шахтар він переходив, щоб продовжити футбольне довголіття, але, як і Лобановський із Базилевичем, ненадовго там затримався. В пізні роки працював у закладах громадського харчування. 

Центральний захисник ‒ Василь Євсєєв

• За Динамо – 94 матчі у 1983-87
• За Шахтар ‒ 109 матчів, 5 голів в 1988-91

Вихованець Зорі кращі роки провів у ротації Динамо, будучи важливою частиною легендарної команди 80-х. Але при цьому ніколи не почувався в Києві по-справжньому основним при Балтачі, Кузнєцові та низці універсалів, здатних зіграти в центрі захисту. Перехід у Шахтар був успішним для Євсєєва, проте з розпадом СРСР він поїхав за кордон ‒ у Маккабі (Хайфа). Не реалізувався повною мірою, хоча був справжнім професіоналом, відповідальним і старанним оборонцем. Загинув у 2010 році. 

Альтернатива – щоб було ясно молодим: Володимир Єзерський

• За Динамо – 10 матчів у 1998-2000
• За Шахтар ‒ 21 матч, 1 гол в 2007-10

Зараз Єзерський – старший тренер юнацької збірної України U-17, а також входить у штаб ФК Олександрія. Як педагог, він би не рекомендував своїм підопічним дивитися, як свого часу обганяв динамівця Бангура навколо стадіону в Харкові. Це хайлайт Володимира як гравця грандів – у Динамо він, більшою мірою, програвав конкуренцію й побував в оренді в Кривбасі. В Шахтар переходив уже досвідченим гравцем для підстраховки – такий боєць це мрія будь-якого тренера. А по-справжньому пограв за Карпати та Дніпро – напевно, головні клуби в своїй кар’єрі гравця. 

Центральний захисник ‒ Олександр Сопко 

• За Динамо – 1 матч у 1976-80
• За Шахтар ‒ 251 матч, 6 голів в 1981-90

Хтось знає Сан Санича як телеексперта, комусь він знайомий як один із керівників Дитячо-юнацької футбольної ліги. А насправді це був добротний оборонець, який починав форвардом і в цій якості став чемпіоном світу серед молоді 1977 року – точно так, як Лунін, Сікан і Супряга – в 2019-му з Петраковим. У Динамо в криворіжця було мало шансів, зате в Шахтарі на ціле десятиліття Сопко став основним. Аж поки не відправився за кордон. 

Лівий захисник ‒ Віктор Кондратов

• За Динамо – 16 матчів у 1969-74
• За Шахтар ‒ 192 матчі, 1 гол у 1975-81

Корінний киянин Кондратов – із славетного покоління Блохіна. Будучи правшею, все життя грав ліворуч у захисті – де прославився як оборонець без підключень, а з винятковою надійністю. В Динамо на флангах оборони традиційно виступали іногородні – Щегольков із Одеси, Матвієнко з Запоріжжя, Трошкін із Єнакієвого. Всього рік не дочекався Кондратов тріумфу в єврокубках, зате в Шахтарі на тривалий час став основним і незамінним. Аж поки не поїхав служити в армію – в СКА Карпати (Львів) і в групу закордонних військ.

Центральний півзахисник ‒ Анатолій Коньков 

• За Шахтар ‒ 141 матч, 20 голів в 1968-74
• За Динамо – 193 матчі, 10 голів у 1975-81

Якщо ви знаєте Конькова тільки як чиновника – президента ФФУ, наприклад, ми вам співчуваємо. Ви не застали дійсно великого футболіста, який, поряд із Колотовим, Буряком і Мунтяном, був стилеутворюючим гравцем великого Динамо-1975. Перш ніж стати володарем Кубка кубків і Суперкубка Європи, Коньков був блискучим півзахисником Шахтаря, якого хотіли, здається, всі московські клуби. Проте Анатолій захотів творчого виклику – подібно до Беккенбауера, в Лобановського він розширив і розвинув свій талант, уже після 26 років загравши і вище – в центрі поля, і нижче в обороні.

Правий півзахисник ‒ Андрій Канчельскіс

• За Динамо – 22 матчі, 1 гол у 1988-90
• За Шахтар ‒ 21 матч, 3 голи в 1990-91

Важкий у нас вибір, але аргументуємо. Здібний уродженець Кропивницького володів такою легкістю й швидкістю, що в Зірці дебютував школярем і невдовзі потрапив у Динамо. Трішки не дочекався відходу всіх ветеранів за кордон – перейшов у Шахтар. І не прогадав! У той час, як навіть найбільш талановиті гравці його покоління отримували пропозиції типу Спортинга чи Логроньєса, Канчельскіса придбав Манчестер Юнайтед. І Фергюссон був настільки вдоволений «Літаючим українцем», що юний Девід Бекхем сидів у нього за спиною десь глибоко в запасі, їздив по орендах. 

Канчельскіс не пропустив вигідних контрактів у Евертоні та Фіорентині, побував у Саудівській Аравії ще до того, як це стало мейнстрімом, а на міжнародному рівні став російським збірником – учасником Євро-96, при тому, що в РПЛ дебютував у віці далеко за 30. Нашій збірній після тяжкої хвороби Похлєбаєва якраз тільки такого гравця й не вистачало для повної гармонії. 

Лівий півзахисник ‒ Валерій Лобановський

• За Динамо – 144 матчі, 42 голи у 1957-65
• За Шахтар ‒ 50 матчів, 14 голів в 1967-68

Один із найвеличніших тренерів світового футболу в молодості був добротним футболістом. Лобановський грав, переважно, лівого крайнього, проте, на думку багатьох тренерів, так марнували його талант – як центрфорварда за покликанням. Тим не менш, і на фланзі Валерій грав стильно та несхоже ні на кого – технічний, з умінням накрутити суперника, він прославився «сухим листом» з кутового. Якби не така величина, як Месхі, був би найкращим на своїй позиції в СРСР. 

У Шахтар із другом Базилевичем їхав уже не надто вмотивованим грою – думаючи про тренерську роботу. Від знаного по Києву Ошенкова пішов у Чорноморець, де й завершив виступи. Щоб відразу ж вивести Дніпро в Вищу лігу, а невдовзі очолити Динамо. 

Нападник ‒ Сергій Ребров

• За Шахтар – 26 матчів, 12 голів  у 1991-92
• За Динамо ‒ 242 матчі, 113 голів у 1992-2000, 2005-08

Що й говорити, крутим гравцем був нинішній головний тренер збірної України. Ребров забивав ще ледве не школярем у чемпіонаті СРСР, круто проявив себе в Шахтарі й був обміняний в Динамо на самого чемпіона світу серед юнаків (кажуть, ще й з доплатою не то в 100, не то в 200 тисяч у валюті). Вже в столиці були голи Барселоні, Реалу та Спартаку, а також повернення вже в якості півзахисника, в пізні роки кар’єри після Англії та Туреччини. 

Нападник ‒ Олег Матвєєв

• За Динамо ‒ 23 матчі, 1 гол у 1992-95
• За Шахтар – 142 матчі, 61 гол у 1996-2000

Чемпіон світу серед юнаків приходив у Динамо з великими перспективами, проте за Саленком, Юраном і іншими талантами було не пробитися. Коли ж Матвєєва обміняли з доплатою на Реброва, Шахтар отримав культового форварда 90-х. Олег створив шикарний дует із Ателькіним, причому, якщо товариш більше славився верховою боротьбою та гольовим чуттям, то «Мотя» міг віддати шикарний пас, виконати стандарт, підіграти так, що не забити було важче, ніж забити.

Альтернатива – щоб було ясно старшим: Олег Базилевич

• За Динамо ‒ 161 матч, 53 голи у 1957-65
• За Шахтар – 32 матчі, 9 голів у 1967-68

В історії він залишився дещо в тіні, але насправді Базилевич – повноправний співтворець Динамо-75 з Лобановським, системний тренер, який підготував майбутні успіхи збірних Болгарії та України, а також творець кількох колективів, які, за іронією долі, «вистрелили» після нього. В Шахтар приходив догравати, вже думаючи про тренерську роботу, проте теж встиг дещо забити, дещо пережити, та ще й керувати донеччанами в якості тренера. 

Нападник ‒ Жуніор Мораес

• За Динамо ‒ 54 матчі, 22 голи у 2015-18 
• За Шахтар – 106 матчів, 62 гол у 2018-22

Промовиста лялька зі смачною лайкою португальською мовою – це квінтесенція ставлення до Мораеса в столиці. Динамо пощастило перехопити його з донецького Металурга, проте повністю адаптувати Жуніора так і не вдалося. А от коли він відбув дискваліфікацію та китайську оренду й тихенько змовився з земляками про перехід у найкращий європейський клуб Бразилії, виявилося, що з пасів Марлоса та Тайсона Жуніор Мораес може ще цілком позабивати. Зокрема, і в ворота Динамо. Курйозний гол Олександрії, який в підсумку вивів Шахтар у Лігу чемпіонів, ‒ останній привіт форварда збірної України перед поверненням на батьківщину. 

Альтернатива – щоб було ясно молодим: Олександр Гладкий

• За Шахтар – 118 матчів, 43 голи у 2007-10, 2014-16
• За Динамо ‒ 8 матчів у 2016-17

Загалом-то, Гладкий – лютий бомбардир, який загалом у кар’єрі провів 501 матч, забивши 136 м’ячів і віддавши 63 результативних передачі. Унікум – пограв не лише за грандів, а й за Металіст і Дніпро, Карпати та Чорноморець, Металіст і ФК Харків. Навіть жаль, що зараз такий колоритний персонаж не грає, береже себе для чогось більшого? В Шахтарі місцями був цілком переконливим, хоча з Луїсом Адріано та Євгеном Селезньовим важко було конкурувати. В Динамо став у один ряд із Громовим, Федорчуком і іншими мега-трансферами лихоліття. Легенда!

Олег Ошенков, Мірча Луческу та Анатолій Бишовець

Нам є кому довірити цю прекрасну збірну, проте наостанок згадаємо кількох персоналій, яких вписати сюди не можна, але не віддати на лежне – не можна ще більше. Олександр Кучер – уродженець столиці, який став легендою Шахтаря. За основну команду Динамо не грав. Анатолій Тимощук був у республіканському спортінтернаті, фактично в полі зору Динамо, проте з тяжкою образою транзитом через Волинь опинився в Шахтарі. Віктор Онопко в Динамо не підіймався вище дубля, а з Шахтаря перейшов у Спартак і – раптово – російську збірну. А скільки молодих встигло пограти за Динамо та Шахтар, ох! Артур Рудько – тільки остання крапля в цьому океані.