☰
Авторські матеріали

«Слава Україні!» від грузинів і нервові 1:0: репортаж «УФ» із Кошиць про матч Україна – Грузія

Крістіна Пастухова
284
Репортаж з матчу Україна – Грузія. Колаж: «УФ»
Україна обіграла Грузію й залишилася в лізі B. Крістіна Пастухова з «УФ» розповідає, як цей матч у Кошицях прожили вболівальники.
Зміст

Напередодні матчу грузинські вболівальники вигукували «Слава Україні!» в одному з пабів Кошиць. Наступного вечора українці проводжали оплесками обидві збірні. Між цими двома епізодами — гол Данила Сікана на першій хвилині, нервові 1:0 і збережене місце в дивізіоні B Ліги націй.

Кореспондентка сайту «Український футбол» Крістіна Пастухова розповідає з Кошиць, як уболівальники підтримували збірну і чому навіть після перемоги над Грузією залишилися запитання до її гри.

З Одеси до Кошиць через Ужгород

Моя поїздка на матч 17 листопада почалася за кілька днів до гри. Спочатку — близько 19 годин потягом з Одеси до Ужгорода. Дорогою довелося застати евакуацію, через яку потяг затримався приблизно на 40 хвилин. В Ужгороді я все ж устигла зустрітися зі знайомими, які наступного дня теж вирушали до Кошиць.

Якщо любите спортивні паби, в Ужгороді раджу зазирнути до Labda. Власник сам збирав колекцію клубних футболок, яку тепер можна роздивитися в закладі. Поруч — прапори різних команд. Гарне місце для тих, кому після стадіону хочеться ще трохи побути у футбольній атмосфері.

Футболки українських футболістів. Фото: К. П.

Наступного ранку я вирушила до Кошиць. Місто мені давно знайоме, але цього разу на прогулянки часу майже не було. Та й погода відповідна: дощ, холод, листопад як листопад. У готелі дозволили заселитися раніше, тож я трохи перепочила після дороги й одразу вирушила на передматчеві заходи. З корабля на бал.

Благодійний футзал і повна зала на пресконференції

За день до гри збірних Ліга українських футбольних команд Європи (UEFL) влаштувала благодійний турнір із футзалу. Грали збірна UEFL, журналісти з Грузії та словацькі вболівальники. Кошти збирали на потреби дітей-сиріт із Донеччини.

Матч українців із грузинами був ще й своєрідним прогнозом. Раніше підсумок таких аматорських зустрічей підказував, хто переможе в матчі збірної України в Лізі націй. Цього разу українська діаспора обіграла грузинських журналістів 6:5. Наступного вечора прикмета знову спрацювала. Гру судив Олександр Салій, який працював на матчах англійського Чемпіоншипу, а захід провів телеведучий і волонтер Микола Васильков.

Учасники турніру з футзалу. Фото: К. П.

Неподалік тренувалася збірна України. Для журналістів відкрили перші 15 хвилин заняття, тож я встигла заскочити й туди. Команда з перших хвилин серйозно взялася до роботи. Помітила, як президент УАФ Андрій Шевченко давав вказівки одному з асистентів головного тренера.

Україні вистачало нічиєї, щоб залишитися в лізі B. Поразка відкидала б команду на останнє місце й відправляла у стикові матчі за право залишитися в дивізіоні. Для Грузії єдиним способом уникнути стиків була перемога.

Під вечір своє відкрите тренування провела й грузинська збірна. Після нього головний тренер Рамаз Сванадзе розповів журналістам, як непросто його команді після серії невдалих матчів. Він із повагою говорив про Андреа Мальдеру та потенціал українців і чекав рівної гри, у якій багато вирішить характер. Від своїх футболістів хотів більшої рішучості біля чужих воріт та інтенсивності протягом усіх 90 хвилин. Завдання для Грузії було простим — забити й перемогти.

Отримавши акредитацію на стадіоні, я вирушила на пресконференцію збірної України. Зала була майже повна. Я вже працювала на міжнародних матчах, але такого ажіотажу після невдалих результатів збірної не очікувала. Переважно зібралися українські журналісти, серед них було чимало знайомих. Запитань вистачало, розмова йшла спокійно.

Тренування гравців збірної України. Фото: К. П.

Я запитала Андреа Мальдеру й Георгія Судакова, що вони хотіли б сказати вболівальникам, які попри останні результати приїдуть підтримати збірну. Мальдера подякував за підтримку й визнав, що люди мають право критикувати команду. Найбільше, за його словами, футболістів засмучувало те, що вони давно не дарували вболівальникам радості. Тренер хотів, щоб відповідальність додала команді сил, і запевнив, що гравці викладуться заради перемоги.

Судаков сказав, що команда й сама розчарована останніми результатами та розуміє реакцію людей. Збірна грає для вболівальників, а виправити ситуацію футболісти можуть своєю грою.

На запитання про власне майбутнє Мальдера відповів, що думає лише про матч із Грузією. Визнав, що травми Віктора Циганкова й Олександра Зубкова — відчутні втрати, але наголосив, що довіряє тим, хто в його розпорядженні. Тренер допускав зміни у стартовому складі й говорив про те, як важливо команді впоратися з тиском і триматися разом. Наприкінці пресаташе збірної Віталій Плецан подякував журналістам за увагу та підтримку.

Спільні пісні в пабі й хода до стадіону

У футбольних відрядженнях готель мені зазвичай потрібен, щоб переночувати. У Кошицях через дощ я проводила там значно більше часу. Біля готелю збірної чергувала посилена охорона, збиралися вболівальники, було багато української символіки. Футбол відчувався ще задовго до стадіону.

Увечері напередодні матчу ми зібралися в пабі в центрі міста. Були українські й грузинські журналісти, вболівальники, Микола Васильков. Співали, жартували й бажали одне одному удачі. Грузинські вболівальники навіть вигукували «Слава Україні!». У футболі легко знайти спільну мову, навіть якщо завтра твої збірні вийдуть одна проти одної.

За трибуни я все ж переживала. Від самих уболівальників чула, що чимало людей передумали їхати, хоча вже купили квитки. На невеликій арені навіть кілька тисяч порожніх місць були б помітні.

У день матчу знову дощило. Зранку хотілося замовити каву в номер і нікуди не поспішати. Ми все-таки зібралися на спільний сніданок. Того ж ранку УАФ запросила вболівальників на ходу. Збір призначили на 19:30 за місцевим часом біля зупинки Kruhový objazd на вулиці Alejová. За десять хвилин мали вирушити до стадіону. Усіх просили брати українську символіку.

Після обіду біля готелю вже чекали на футболістів. Люди стояли надворі під дощем: хтось сподівався на фото, хтось — на автограф, а хтось хотів просто побачити команду. Коли гравці виходили до автобуса, їх проводжали оплесками. Андрій Шевченко подякував уболівальникам за підтримку. Це були свої.

Автобус збірної України. Фото: К. П.

Дорогою на стадіон ми бачили групи українців із прапорами й шарфами. Підтримка почалася ще на вулицях міста. На трибунах наших виявилося помітно більше, ніж я очікувала напередодні. Грузинських уболівальників було небагато, та свою команду вони підтримували активно.

Перед стартовим свистком стадіон вшанував хвилиною мовчання пам’ять Романа Максимюка, колишнього гравця збірної, який загинув, захищаючи Україну. Символічно, що саме в матчі проти Грузії Максимюк дебютував за національну команду в 1998 році.

Гол на 54-й секунді й нервова кінцівка

Данило Сікан скористався помилкою грузинської оборони, підхопив м’яч і пробив низом у кут. Від стартового свистка минуло 54 секунди. Це найшвидший гол збірної України в офіційних матчах.

Після гола грузини поступово перехопили ініціативу. Кочорашвілі влучив у поперечину, а Дмитро Різник упорався з ударами Жоржа Мікаутадзе та Гіоргі Квернадзе. Після перерви Грузія й далі шукала нагоди зрівняти рахунок, а Україна відповідала контратаками. Забити другий могли Геннадій Синчук, Едуард Сарапій та Єгор Назарина. Удар Сарапія відбив Гіоргі Мамардашвілі, а Назарина зі штрафного пробив поруч зі стійкою.

У компенсований час Лука Лочошвілі отримав другу жовту картку, і Грузія догравала вдесятьох. Україна втримала 1:0, фінішувала третьою із сімома очками й залишилася в лізі B. Грузія з двома очками посіла останнє місце та зіграє у стиках.

Вболівальники збірної України. Фото: К. П.

Грузини мали 60% володіння м’ячем, більше били по воротах (12:11), частіше влучали в площину (4:3) й подали більше кутових (11:5). За показником очікуваних голів перевага була в України — 1,23 проти 0,53 за даними Football Web Pages.

За даними FotMob, на матч прийшли 5 400 глядачів. Арена на 12 658 місць була заповнена менш ніж наполовину. На стадіоні мені здавалося, що людей більше.

Що сказали футболісти в мікст-зоні

Після фінального свистка гравці й тренерський штаб підійшли до трибун. Разом із вболівальниками скандували «Україна! Україна!». Наші футболісти пішли до роздягальні під оплески. Українські вболівальники провели оплесками й грузинську команду. Ця повага до суперника теж частина гри.

Першою відбулася пресконференція Рамаза Сванадзе. Він вважав, що Грузія не заслужила на поразку, особливо з огляду на перший тайм. За словами тренера, команда намагалася грати першим номером у кожному матчі групи, але їй раз у раз бракувало точності в завершенні атак. У Кошицях, на його думку, результат теж вирішили деталі.

Звідти я вирушила до мікст-зони. Не пригадую, коли після матчу збірної стільки футболістів і представників штабу зупинялися, щоб поговорити з пресою. Один ішов, за ним підходив наступний.

Гравці та тренери збірної України дякують вболівальникам за підтримку. Фото: К. П.

Одним із перших зупинився Едуард Сарапій. Захисник радів перемозі й шкодував, що Мамардашвілі відбив його удар у другому таймі. Це міг бути його перший гол за збірну. Після дебюту Сарапій хоче закріпитися в команді й регулярно грати на міжнародному рівні.

Ігор Краснопір говорив про емоції. Йому здавалося, що суперники кілька разів порушували проти нього правила, і на деякі рішення арбітра він відреагував надто бурхливо. Нападник визнав, що цим може нашкодити команді, тож має навчитися стримуватися. Окремо подякував Сікану за переможний гол і сказав, що їм добре вдавалося взаємодіяти на полі.

Георгій Судаков пояснив, чому після швидкого гола Україна сіла глибше. Команда прагнула менше ризикувати, тримати оборону компактною й обмежувати простір для грузинських атак. Згадав і свого друга Іраклі Азарова. Їхні словесні перепалки, пояснив Судаков, були жартами між друзями.

Віталій Миколенко теж говорив передусім про дисципліну без м’яча. Українці оборонялися низьким і середнім блоком, як вимагав тренерський штаб. За словами захисника, стан поля ускладнював комбінаційну гру, а кілька небезпечних стандартів Грузія отримала після помилок нашої команди. Такі матчі, зауважив Миколенко, теж треба вміти вигравати.

Асистент Мальдери Тарас Степаненко сказав, що після гола Сікана гра загалом пішла за планом. У штабі розуміли, що Грузії потрібна перемога й вона йтиме вперед. Для України було важливо організувати оборону та не дати супернику скористатися вільним простором.

Десять за самовіддачу, 6,5 за результат

Після мікст-зони нас запросили на пресконференцію Андреа Мальдери. Перше запитання було про оцінку виступу збірної в Лізі націй за десятибальною шкалою. Тренер дав дві оцінки — десять за самовіддачу футболістів і близько 6,5 за результат.

Мальдера визнав, що гра вийшла не надто видовищною. Під таким тиском він найбільше цінував те, що команда трималася разом і витримала до кінця. Для футболістів, за його словами, було важливо подарувати вболівальникам цю перемогу. Тренер наголосив, що група була рівною, а останнє місце Грузії не відбивало її потенціалу. Його самого здивувало, що Україна виграла, хоча м’яч більшу частину часу був у суперника.

Андреа Мальдера на пресконференції після матчу України та Грузії. Фото: К. П.

Мене ж зачепила інша його думка. Мальдера сказав, що такі важкі матчі можуть бути корисними для команди, адже допомагають формувати характер і згуртованість. Я не можу сказати, що повністю погоджуюся з таким підходом. Звісно, важливо вміти вигравати, навіть коли гра не складається. І все-таки хочеться бачити збірну, яка впевнено контролює гру, створює моменти й діє зі зрозумілим задумом. У Кошицях надто довго доводилося переживати за мінімальну перевагу.

Того вечора я багато говорила з людьми, які свого часу професійно грали у футбол або судили матчі на високому рівні. Їхні оцінки лише зміцнили моє відчуття, що за однією перемогою варто бачити весь виступ збірної в Лізі націй. Андреа Мальдера ще знайомиться з командою, шукає оптимальний склад і будує свою модель гри. Наступний орієнтир — жеребкування відбору на Євро-2028, яке відбудеться 6 грудня.

Пісні після фінального свистка

Коли ми вийшли зі стадіону, вболівальники вже святкували. Хтось відкрив багажник автомобіля й увімкнув музику. Лунали українські пісні, майоріли прапори. Без наливки в таку погоду теж не обійшлося. Ми чекали на машину й дивилися, як люди все ніяк не розходяться.

Мені запам’ятається саме ця картина. Люди зібралися, щоб разом подивитися футбол, а після гри ще трохи побули разом, посміялися й поспівали. Думаю, таких моментів нам зараз дуже бракує.

І все ж тієї повної радості, якої чекаєш після перемоги, я не відчула. Україна виконала мінімальне завдання, але після цієї Ліги націй залишилося чимало запитань. Схоже відчуття було й у багатьох людей, із якими ми говорили після матчу.

Ми й далі дивитимемося й підтримуватимемо. А хлопцям хочеться побажати виходити на поле з повною самовіддачею. За кожним, хто вдягає футболку збірної України, стоять і ті люди, які чекали під дощем біля готелю, ішли містом із прапорами й співали після гри. Хочеться, щоб футболісти це пам’ятали.

Читайте також:

Реклама
9.9
150000 грн за депозит
Сайт
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність.
Дотримуйтеся правил (принципів) відповідальної гри