Україна програла стартовий матч на Євро Румунії: Валерко називає несподівану причину і пояснює до чого тут Фоменко

Очікування від збірної України напередодні Євро-2024 були настільки великими, що лідерам громадської думки доводилося виступати із заспокійливим. Вони намагалися донести до вітчизняної футбольної громадськості, що наявність кількох легіонерів із топ-чемпіонатів ще не є гарантією перемоги над суперниками, будемо чесними, нашого ж рівня. Що на таких швидкоплинних турнірах, як сучасний чемпіонат Європи, все пишеться на чистовик і без коректур – і нема права на помилки.

Проте ось у чому справа – наші суперники також читають трансферні новини, дивляться оціночні вартості гравців та читають хайп в інсайдерів. Тому збірна Румунії поставилася до України як до фаворита. Вона, прекрасно розуміючи свою посередність, вийшла грати по супернику.  

Це був максимально спрощений футбол від Йорданеску-молодшого – віддали м’яча суперникам, поклалися на виняткову простоту дій оборони та опорної зони, а також старалися по можливості пробивати по воротах із різних дистанцій. Для довідки: саме Румунія завдала першого удару в площину воріт у матчі, саме вона відкрила рахунок, і кого хвилювало, що володіння м’ячем цієї команди під час матчу хиталося в межах 15-25%.

Перший гол Румунії у ворота Луніна, фото: AMA/Getty Images

Для України це досить незручна ігрова ситуація. Ще з 90-х, від часів, коли нинішні президент УАФ і головний тренер збірної самі грали в футбол, Україні легше було піднести сенсацію, відібравши очки в чинних чемпіонів світу чи Європи, аніж спокійно набрати три очки в матчах з умовними вірменами чи литовцями. 

Як виявилося Україна ще не готова трощити й нищити таку спрощену й організовану оборону, як у румунів. З однієї сторони, над нашими гравцями стояв тяжкий тиск остраху помилитися. З іншої – навіть найбільш креативні гравці нашої збірної не виходили за рамки свого звичного футболу. Не було яскравих індивідуальних дій, сольних проходів, несподіваних рішень. 

А тільки цього й треба було досвідченій і злагодженій обороні румунів із Дрегушином і Бурке. Вони діяли надзвичайно просто, не ускладнюючи. Весь час створювали додатковий тиск на тих же Довбика, Мудрика та Циганкова. Жорстко та нахабно втручалися в ігрові ситуації, часом навіть показно провокуючи наших гравців. І таки вивели їх із рівноваги. Йорданеску – просто тренер-реаліст і грамотно розпорядився наявними кадрами та можливостями.

Був певний шанс, що десь із 60-ї хвилини в цьому енергозатратному футболі румунам почне зводити ноги й почне втрачатися концентрація. От тут був би шанс для всіх наших швидких і технічних гравців – Циганкова, Мудрика, а, може, й когось із лавки запасних. Але його також українці змарнували, невдовзі після перерви пропустивши два необов’язкових м’ячі. 

Михайло Мудрик у матчі з Румунією, фото: Getty Images

Це було фіаско, спроможне вибити з рівноваги. 

На тлі високих очікувань раптово виявилося, що реалізовувати володіння в 70-75% у нас нікому, що просте математичне подвоєння атаки не працює без пошуку нестандартних шляхів до воріт, а надвольових якостей на такий відіграш за заключну третину гри не вдалося назбирати.

І тут пригадався, царство небесне, Михайло Фоменко. 

Всі любили познущатися з його футболу «з трьома опорниками», але ж він – чи не єдиний тренер в історії збірної, який давав результат вище очікуваного. М’яко кажучи, в нього на полі не було Шевченка, Реброва чи Довбика. У нього не було 5-6 гравців із стабільною ігровою практикою в топ-чемпіонатах. Але він вивів на фінальний турнір Євро-2016 більш слабку за підбором і актуальним станом футболістів команду.

Інколи треба просто себе запитати: ми хочемо феєрії чи результату? Якщо результату, був варіант для андердога. А саме, віддзеркалити румунів і віддавати їм ініціативу. Відразу після відбору довгими передачами запускати на оперативний простір Мудрика та Циганкова. Та й Довбик уміє користатися вертикальним футболом з пасами на хід. Така тактика від перших хвилин могла б поставити в незручне становище якраз румунів, у яких ще менше за нас можливостей грати «першим номером».

Звісно, футбол Гвардіоли – красива штука. Але ж для цього треба мати Хаві, Іньєсту, Давіда Сілву, Гюндогана. А коли ти ними не володієш, для Дрегушина, Бурке та інших Раціу варто давати спрощену установку з легшим для виконання футболом.

Румунія святкує гол Україні, фото: Reuters

Чи переграла Румунія Україну? За рахунком – так. Але аж до часу, коли все в матчі було вирішено, у них не було жодного удару з меж карного майданчика. У володінні програвали з тріском. Два голи з трьох – дальніми ударами, так, гарно виконаними, але це х-фактор, а не основний компонент. 

Грали дві команди зі статусом середняків континентального футболу. Проте один розумів, що він середняк. Інший спробував виконати Барсу 15-літньої давнини чи «фурію роху». Звісно, не залети ці дальні м’ячі, не помилися Лунін і оборона в ключових моментах — ми ще б подивилися на результат. Було відразу кілька сценаріїв, за якими навіть 1-2 м’ячі можна було відіграти. Якби не програли ще й початок другого тайму…

Дивним чином у наших завданнях нічого не змінилося – як треба було зіграти з максимальною самовіддачею два матчі, що залишилися, так і треба. Проте перша в історії розгромна поразка в групових турнірах фінальних етапів чемпіонатів Європи сталася, і не від Бельгії, Франції, Німеччини чи Нідерландів – а від Румунії, з якою можна й треба було грати на результат.

Далі – справа за висновками. Одним із них має стати, безперечно, адаптивність і прагматизм, адже тільки вона може допомогти нам залишитися в Німеччині і після групового етапу.