Верес — остання команда в сезоні УПЛ, яка все ще не вигравала вдома. Їх що, прокляли?

Вісім турів підряд від початку листопада й до квітня місяця Верес не може виграти в чемпіонаті України. 15 турів поспіль пропускає один м'яч і більше – в жодної команди немає такої затяжної пропускної серії. Проте є цифра про рівненський клуб, яка навіть гірша за наведені раніше – Верес залишається останнім учасником УПЛ сезону 2022/23, який все ще не здобував домашніх перемог. 

Чому так сталося і як виходити з цієї кризи? Розбираємося в авторській колонці Артура Валерка. 

Верес в принципі заточений під футбол «другим номером», але раніше Вірту добре вдавалися домашні матчі

Тут треба згадати, що рівненський стадіон «Авангард» тривалий час – біля п'яти років – перебував на реконструкції. Весь цей час Верес поневірявся по інших містах – встиг пограти по своїй області (Млинів, Березне, Вараш – хіба всі згадаєш), а потім приймав суперників на «Арені Львів», аж поки не сталося «ноу-хау» по обміну лігами з ФК Львів. 

За цей час у Вереса виробився специфічний ігровий менталітет – граючи в чужих містах, призабувши, що таке – великі аншлаги, як це було в Рівному в перші роки відродження, колектив почав грати в швидкий футбол по супернику. Простіше кажучи, Вересу було зручно віддати м'яча й ловити опонента на контратаках. Навіть говорили, що це наскрізний стиль – так грали не тільки при Вірті, а й при його попередниках, до того ж, із різними варіантами складу. Причому, Верес міг бути лідером, як у нижчих лігах, чи середняком – як в УПЛ, а тенденція залишалася чинною.

Проте ось ще одна особливість Вереса – в останніх сезонах після перезавантаження він незмінно був успішним у домашніх матчах. У Другій лізі сезону 2019/20 він набрав 22 із 36 очок вдома, у Першій лізі 2020/21 – 41 із 68, в УПЛ неповного минулого сезону – 16 із 23. Зрозуміло, що суто за іграми на власному полі Верес традиційно був за таких обставин успішнішим, ніж на виїздах. 

Аж до провалу сезону 2022/23 ми мали б підстави навіть говорити про «домашній Верес». Поточний чемпіонат перекреслив статистику й змусив шукати причини такого провалу. Чотири матчі поспіль провели рівняни в рідному місті й набрали в 2023 році лише одне очко. Це – фіаско. Проте в нього є свої причини. 

Так чому ж Верес провалюється вдома? Пора говорити про «прокляття «Авангарду»?

У нинішньому сезоні Верес немов би підмінили. Лише два очка в дев'яти домашніх матчах набрали підопічні Вірта – це найменше за всіх, навіть від тих, хто в своїх рідних містах і на рідних стадіонах не грав цього сезону взагалі. Тільки Верес не вигравав удома в цьому чемпіонаті. Це аномалія як порівняно з попередніми сезонами рівнян, так і порівняно з лігою в цілому, де домашні матчі завжди є надійним бастіоном для наших заточених на прагматичний футбол команд. 

Причин вам можна накидати багато – починаючи від ірраціональних і до найбільш реалістичних. Але, на мою думку, треба виділити всього п'ять – і вони пояснять нам майже все. 

Перше – воно ж досить серйозне, Верес елементарно перехвилювався за свої домашні ігри. Річ у тім, що цей клуб будує таку собі дружню атмосферу з об'єднанням зусиль місцевого бізнесу, з залученням вболівальників, із особливою увагою до того, як на Верес реагують в місті та області. Це тим, хто і до війни та до ковіду звик грати при порожніх трибунах і не мав своїх фанів, досить байдуже, домашній матч чи виїзний. Верес у кращі часи збирав найбільший відсоток заповнюваності стадіону. Зараз клуб дуже хотів тріумфально повернутися в рідне місто – проте не вийшло це зробити ні за самою атмосферою (вхід вболівальників все ще заборонено, скільки б авторизованих людей не приходило в VIP-зону), ні за результатами. Надмірне бажання домашніх результатів часто й підводить Верес: лише два матчі рівняни програли вдома з різницею більш як в один м'яч (Шахтарю та Чорноморцю), розгромних поразок взагалі не зазнавали, проте часто втрачали очки якраз у матчах, де можна було брати максимальний результат. Не останню роль відігравав якраз психологічний тиск – бажання перервати невдачі й виграти, нарешті, вдома. 

Друге – воно найбільш суттєве: Верес має свій стиль, але він зручніший саме в грі по супернику – на виїзді, при більшому володінні м'ячем опонента. Вдома підопічні Вірта часто вимушені більше атакувати, довше розігрувати м'яч, долати низький блок оборони гостей. А надійності захисту, яка б дозволяла не боятися бути побитими своєю ж зброєю, не вистачає. Гончаренко, Нємчанінов, Мірошник, Махнєв, Є.Пасич, С.Шестаков – низка захисників покинула рівненський клуб за останніх рік-півтора. Це не сприяло надійності побудов Вірта, і новачки (крім, хіба що, одного Вовченка) точно не перевершили своїх попередників. 

Третє – воно теж має свій вплив: у Вереса чудернацький календар. По кілька турів підряд грають то вдома, то в гостях. Станом на зараз на своєму полі приймали найтяжчих суперників – включаючи Динамо, Шахтар, Зорю та Дніпро-1. До речі, виїзди підопічних Вірта до киян, донеччан і луганців будуть великим козирем для конкурентів Вереса в боротьбі за виживання. 

Четверте – його теж треба мати на увазі: Верес далеко не найкращий у позиційних атаках, що все-таки необхідно для домашньої успішності. Третина голів команди (сім із 21-го) зі стандартів – прямим виконанням чи після подач із добиваннями. У Вереса давно нема забивного форварда – Гайдучик забив тричі, М.Шестаков – двічі, Сергійчук (якого вже теж нема в команді) – лише раз. У Кльоца чотири голи – і найвлучніший гравець рівнян є ніби уособленням їхньої гри, забиває то з пенальті, то дальніми ударами. А от затяжні багатоходівки з розіграшем до вірного – це не те, що можна назвати сильною стороною їхнього стилю. 

П'яте – заключне: Верес в принципі в затяжних невдачах, а в таких випадках треба струс для колективу, який і пообіцяв Юрій Вірт: «Є непогана гра, але нема результату. Хотілося б, щоб футболісти несли відповідальність за гру. Вони – переді мною, а я вже – відповідаю перед президентом. Зараз серйозно будемо розмовляти. Бо футболісти чомусь не ті, які були в минулому році. Мабуть, це і моя відповідальність. Бо було більше пряника, ніж кнута. Зараз перейдемо до кнута». Відкинувши звичні жарти про «фізруків», «гатальського», тут є своя частка правди. Якщо на старті сезону Верес був значно вище, ніж на це дозволяли сподіватися його базові можливості, то зараз він нижче, ніж може за своїм потенціалом. 

Ну й наостанок – а що ж буде далі?

За нашими даними, Юрій Вірт ще має кредит довіри від керівництва клубу. Врешті-решт, у Вересі мають розуміти, що після зимової перерви команда лишається недовкомплектованою та має очевидні кадрові проблеми. Можливостей для маневру практично не лишилося, трансферне вікно закрилося, вільні агенти – на ціну золота, адже Україна втратила низку гравців, зарубіжний легіонський загін великий, як ніколи, і зараз навіть ті, хто спокійно комплектувався під завдання, змушені поглядувати на нижчі ліги. А це звичний для Вереса ареал, де він раніше виловлював посилення, тепер же і на тому трансферному ринку велика конкуренція. А Верес же ще й продає гравців – відповідно, потребує регулярного оновлення основи. 

Переживши період, коли за календарем майже кожен тур випадали гранди й учасники єврокубків, Верес вступає в дуже відповідальний відрізок. Напередодні чотирьох турів квітня, де суперники за календарем у Вереса значно легші, команда може або скинути з себе тягар відповідальності та відштовхнутися від дна, або ж завалитися ближче до Львова та значно погіршити свої шанси на виживання.