Збірна України в Ужгороді: травма Пономаренка, 88-річна фанатка й автобус після Класичного – репортаж

Національна збірна України розпочала підготовку до завершальних поєдинків Ліги націй міні-збором в Ужгороді, перше тренування в рамках якого зробили відкритим для вболівальників та медіа. Приїзд команди Андреа Мальдери викликав на Закарпатті справжній ажіотаж. Задовго до анонсованого часу початку заходу до стадіону Авангард почали стікатися джерельця людей. Здебільшого, зрозуміло, йшли діти – напевно, цього дня в Ужгороді було встановлено рекорд за шкільними прогулами.

Готель Old Continent, де зупинилася збірна України. Фото: В. Тахтерін

Кореспондент сайту «Український футбол» Вадим Тахтерін побував на відкритому тренуванні та розповідає про найцікавіші події, несподівані зустрічі й атмосферу справжнього футбольного свята.

88 років, високий тиск і мрія побачити Малиновського

Утім, серед охочих побачити збірну були й люди поважного віку. Поспішаючи, я обігнав бабусю з палицею та випадково почув уривок її розмови з підлітками. Стало зрозуміло: вона теж прямувала на зустріч із футболістами!

Як виявилося, Софії Тимофіївні 88 років. Попри високий тиск зранку та спроби онуки відмовити від футбольної авантюри, все ж пішла на стадіон. Особливо хотіла побачити Руслана Малиновського, але довелося дещо засмутити стареньку новиною про його відсутність.

– А Мудрик буде? Він же вже почав грати за «Тоттенгем», – цікавилась вболівальниця, демонструючи обізнаність у справах збірників. – А Забарний, Миколенко, Шапаренко? Боже, я Шапаренка пам’ятаю від його найпершої гри за юнацьку команду! Одразу подумала, що хлопець може далеко піти. У Шапаренка добре майбутнє – тільки потрібно для нього гарного тренера.

Футбол люблю з дитинства: дядько водив на стадіон. А свекр та брат чоловіка були футболістами. Дивлюся всі ігри: чемпіонати світу та Європи, єврокубки. Не лягаю спати, поки не додивлюсь футбол. Ось тільки останнім часом погано запам’ятовую нові прізвища. Хочу усіх побачити. Адже зовсім різні речі: дивитися футбол по телевізору та бачити людей поруч, як з вами розмовляю зараз.

Фанати збірної України в Ужгороді. Фото: В. Тахтерін

Він бачив перший гол збірної України: спогади легенди «Авангарду»

От тільки фотографуватися Софія Тимофіївна категорично відмовилася. Натомість Сергій Поліщук охоче позував перед камерою. Він – справжня легенда та свого роду талісман «Авангарду» на прізвисько «Копчений». Виходець із Вінницької області приїхав до Ужгорода 1980 року: був гравцем, потім суддею, і вже багато років працює на «Авангарді». Чомусь в деяких анонсах відкритого тренування йшлося, що це перший візит збірної України до Ужгорода, хоча саме тут наша команда провела дебютний матч в історії у 1992-му році. 75-річний Поліщук – наочний свідок тієї гри.

– Це був історичний матч! Пам’ятаю, як забивав Кіпріх за Угорщину. А за рахунку 0:3 Іван Гецко, який починав грати на Закарпатті, поклав красивий м’яч зі штрафного. У ворота праворуч від головної трибуни. Пишаюся, що колись судив матч на першість області, в якому одночасно грали Іван Гецко, його брат Сергій та їхній батько.

Сьогодні гарний день! Дуже приємно, що прийшло так багато людей, і особливо дітлахів. Хочеться побажати нашим футболістам, щоб гарно зіграли у Північній Ірландії. Я обов’язково поїду до Кошиць на матч проти Грузії!

Сергій Поліщук «Копчений». Фото: В. Тахтерін

Жодної спецпідготовки: як «Авангард» зустрів збірну України

Представники збірної, у тому числі Андреа Мальдера, раніше приїжджали до Ужгорода: вивчити інфраструктуру, перевірити умови для роботи та перебування команди. Директор стадіону Авангард Віктор Качур розповів, що на випадок негоди запасним полем визначили газон, який ужгородці починали капітально ремонтувати декілька років тому ще спільно з клубом «Дніпро-1». І зізнався: спеціальної підготовки до візиту збірної на стадіоні не було зовсім!

– Ми працюємо в штатному режимі, – сказав Віктор Качур. – Щоденна кваліфікована робота приносить свої плоди, тому й не було абсолютно ніякої спеціальної підготовки. Я розумію, що Ужгород обрали, перш за все, з міркувань безпеки, але й інфраструктура, над якою щоденно працює колектив стадіону «Авангард», повністю задовольняє потреби національної збірної. Для нас це приємно й почесно, а також є визнанням нашої роботи. 

Сьогодні не стільки тренування, скільки свято. Тренування та настільки близький контакт з футболістами національної збірної для дітей, талантів, які живуть цим видом спорту – це щось мега! Думаю, це не лише позитивні емоції для вболівальників, а й порція енергії та підтримки для футболістів, якої їм бракує, коли вони грають за кордоном.

Віктор Качур. Фото: В. Тахтерін

Учора – суперники на полі, сьогодні – в одному автобусі

Погода в Ужгороді була, немов на замовлення. Попри ранковий мороз, до середини дня вже сяяло сонце, створюючи на стадіоні по-справжньому святкову атмосферу. Для відвідування була відкрита центральна трибуна. Загалом на тренування прийшли понад чотири тисячі вболівальників. Під їхні оплески гравців збірної викликали по черзі. Ось тоді й з'ясувалося, що з легіонерів на перше тренування встигли прибути лише Віталій Миколенко, Іван Варфоломєєв та Олексій Кащук. Польові гравці Динамо та Шахтаря працювали за окремою скороченою програмою – в них було відновлення після гарячого класичного напередодні. Завершивши гру у Львові, збірники наших грандів до Ужгорода прямували в одному автобусі. 

Микола Шапаренко та Микола Матвієнко. Фото: В. Тахтерін

– На полі ми були суперниками, – каже півзахисник Шахтаря Єгор Назарина. – Вирували емоції – по-іншому бути не може, адже це класичне, напруга відчувається. Але після гри ми сіли разом в автобус – і вже стали товаришами по команді, зі спільною метою. Звісно, дорогою обговорювали гру, але вже із жартами, тому все добре. Все, що було на полі, там і залишилось.

Дуже приємно бачити стільки вболівальників на трибунах, багато дітей, для них це свято. Ми ще не повністю зібрались, не всі доїхали, не було теоретичних занять. Але всі розуміють важливість результату у наступних двох матчах та відповідальність. Будемо робити все залежне від нас для перемоги.

Єгор Назарина. Фото: В. Тахтерін

Пономаренко не вийшов на тренування: що розповів Мальдера

Класичне додало клопоту й наставнику збірної України. На поле Авангарду не вийшов Матвій Пономаренко, який зазнав ушкодження. Про ситуацію з форвардом вдалося запитати безпосередньо в Андреа Мальдери, який залюбки роздавав автографи та фотографувався з вболівальниками.

– В нього сьогодні МРТ, і ми чекаємо інформації про його стан, – ексклюзивно для «УФ» прокоментував італієць ситуацію з форвардом Динамо (Згодом УАФ офіційно повідомила, що Пономаренко залишив розташування команди через травму, а замість нього до збірної довикликали Артема Довбика, – Прим. В. Т.).

– Як вам атмосфера в Ужгороді?

– Це неймовірно! Пристрасть вболівальників – наша сила! Звісно, вони надають нам позитивний заряд. Нам усім дуже приємно тут перебувати.

– Якими ви побачили гравців на сьогоднішньому тренуванні?

– Ми лише почали сьогодні і ще перебуваємо в очікуванні решти гравців. Але впевнений, що команда буде готова до боротьби.

Андреа Мальдера. Фото: В. Тахтерін

Гол Михавка, сотні автографів і розпродані м'ячі

Загальна група польових гравців цього разу складалася лише з десяти осіб, кістяк яких склали футболісти Полісся. Після розминки та декількох ігрових вправ до них долучилися голкіпери Дмитро Різник та Георгій Єрмаков, і ця компанія на радість публіки провела гру на обмеженому просторі. Трибуни були в захваті, затамовуючи подих під час кожного ефектного епізоду. Ось головою забив Тарас Михавко! І тут же він від своїх воріт знайшов діагоналлю Олександра Андрієвського – той першим дотиком прийняв не найлегший м’яч, а другим потужно пробив у поперечину! А ось результативно завершив швидкісний ривок дебютант Олексій Кащук!

Для Олександра Андрієвського цей збір став першим за дев'ять років. У вересні хавбек Полісся вже отримував виклик до національної команди, але тоді не зміг приєднатися до неї через екстрену операцію з видалення апендикса. Тож тепер футболіст був у захваті і від довгоочікуваного повернення, і від атмосфери, в яку занурився.

– Скажу одне: я просто щасливий бути у збірній, – посміхався Андрієвський. – Атмосфера – топ! Все супер, багато дітей. Дуже важливо, щоб збірна приїжджала до різних міст України, особливо зараз. Дітям цього не вистачає – це я навіть по своєму дитинству знаю. І та кількість присутніх лише доводить, що це дійсно важливо.

Під час тренування ведучий розважав публіку конкурсами, а футболісти час від часу вибивали на трибуни м'ячі з автографами. Але, звичайно, найбільше глядачі чекали можливості особисто отримати автографи футболістів та сфотографуватися з ними. Треба віддати належне доброзичливості та терпінню збірників: автограф-сесія тривала ледь не довше, ніж саме тренування. Приємно було бачити спеціально підготовлені картки для автографів, які роздали дітям на трибунах.

Валерій Бондар роздає автографи. Фото: В. Тахтерін

Юрбився натовп і біля намету фан-шопу УАФ. Енергійні продавці Кирило та Влад зізналися, що облаштовувати торговельну точку довелося поспіхом через затримку поїзда. Але все встигли, і атрибутика збірної України розліталася, як гарячі пиріжки в обід.

– Після Львова для нас це зовсім інший досвід, – розповіли хлопці. – Дуже багато людей, всі цікавляться збірною, готові приходити хоч кожного дня. Ми випустили нову колекцію дитячого мерчу – і вже майже нічого не залишилося. Розлітаються набори зі шкільним приладдям, рюкзаки, футболки, шапки. Всі м’ячі розкупили!

Фан-шоп УАФ в Ужгороді. Фото: В. Тахтерін

Дві сотні дітей із Мукачева та тренування за зачиненими дверима

Одразу після завершення тренування збірної України на іншому полі Авангарду відбувся фестиваль футболу. Ці два заходи дали змогу залучити дітей не лише з Ужгорода, а з усього Закарпаття. Зокрема, з Мукачева приїхали аж близько двох сотень. Як розповів екс-арбітр ФІФА, голова Мукачівської районної Асоціації футболу Ярослав Козик, прибули не лише вихованці мукачівської школи та академії Мункач, а й діти, які не займаються футболом. Вони побачили впритул зірок, відчули атмосферу, і, хто знає, можливо, ця зустріч спонукає і їх розпочати футбольний шлях.

– Ми бачили, що це подія не лише для дітей, а й для багатьох дорослих, – додав Ярослав Козик. – Впевнений, якби збірній України дозволили грати в Ужгороді якийсь відбірковий матч, був би аншлаг.

Ярослав Козик з частиною мукачівської делегації. Фото: В. Тахтерін

Подарувавши без перебільшення свято закарпатцям, підопічні Андреа Мальдери продовжили підготовку в закритому режимі (хоча читачів «УФ» чекають ще декілька ексклюзивів). Увечері, після прибуття Іллі Забарного, Анатолія Трубіна та інших легіонерів, збірна України провела теоретичне заняття. У вівторок команда тренуватиметься на стадіоні Минай, а у середу повернеться на Авангард, після чого вже візьме курс на Північну Ірландію.

• Нагадаємо, що збірна України проведе два заключні матчі групового етапу Ліги націй сезону 2026/27. 14 листопада команда Андреа Мальдери зіграє на виїзді проти Північної Ірландії в Белфасті, а 17 листопада прийматиме Грузію в словацькому Кошице. Обидва поєдинки розпочнуться о 21:45 за київським часом.
• Після чотирьох турів Україна посідає третє місце в групі B2, маючи чотири очки. Лідирує Північна Ірландія (8 балів), другою йде Угорщина (7), а замикає квартет Грузія (2).