Північне сяйво над «Аспмірою»: романтика й сила Буде/Глімт – і символічний зв'язок з Україною
Буде/Глімт після 5-го туру основного етапу Ліги чемпіонів мав лише 0,3% шансів вийти до стиків! І що зробили норвежці після цього? Як і вікінги багато століть тому, пройшлися бурею по Європі:
- Боруссія Дортмунд – Буде/Глімт – 2:2;
- Буде/Глімт – Манчестер Сіті – 3:1;
- Атлетіко – Буде/Глімт – 1:2;
- Буде/Глімт – Інтер – 3:1;
- Інтер – Буде/Глімт – 1:2.
Це перший в історії Буде/Глімт вихід до 1/8 фіналу Ліги чемпіонів. Ба більше, вони стали першою норвезькою командою, яка дісталася цієї стадії. І тепер на них очікує або лісабонський Спортінг, або Манчестер Сіті. Це вже вирішить жеребкування.
З приводу настільки ж красивої, наскільки й сенсаційної історії, сайт «Український футбол» за допомогою Данила Моісеєнкова підготував матеріал, в якому розповідає історію того, як писалася ця північна казка.
Від експерименту до вершини: звідки прийшов Буде/Глімт?
За Полярним колом, де північне сяйво іноді танцює над засніженими горами, а рибацьке містечко Буде живе ритмом хвиль і вітру, народилася одна з найяскравіших казок сучасного європейського футболу. Буде/Глімт – команда, яку ще недавно вважали дивакуватим експериментом півночі, сьогодні змушує весь континент говорити про себе з сумішшю подиву й захоплення.
Історія цього клубу – це історія про те, як маленьке місто з населенням трохи понад 50 тисяч душ перетворило обмеженість на перевагу. Довгі десятиліття норвезький футбол крутився навколо Русенборга та Мольде. Північ була відрізана: до 1963 року команди з регіону навіть не пускали до національного кубка, а в еліту їх допустили лише 1972-го. Та Буде вже 1975 року виграв Кубок Норвегії – перше «вікно» у великий світ.
Справжній же прорив стався в останнє десятиліття: чотири чемпіонські титули, чвертьфінал Ліги конференцій, історичний півфінал Ліги Європи, а тепер – дивовижний шлях у Лізі чемпіонів, де Глімт уже обіграв Манчестер Сіті, Атлетіко та навіть Інтер (чинного фіналіста турніру).
Матч Буде/Глімта проти Інтера. Фото: Getty Images
Кому варто завдячувати за це диво?
За всім цим стоїть К'єтиль Кнутсен – тренер-трудоголік, який прийшов у клуб 2015-го як асистент, а з 2018-го очолив команду. Уродженець Бергена, колишній учитель, він десять років викладав у школі, перш ніж повністю присвятити себе футболу. Його шлях – від юнацьких команд п’ятого дивізіону до полярної вершини. Кнутсен – це людина, яка каже:
«Я повністю зосереджений на роботі. Я трудоголік. Жодних соціальних мереж, тільки працювати на максимум. Іноді я почуваюся самотнім, але в цьому весь секрет. Якщо віддаєш навіть 98% часу та сил, цього недостатньо для успіху».
І саме ця одержимість, помножена на 100% віддачу щодня, стала основою феномену. Але Кнутсен не один. Ні для кого не секрет, що Норвегія, попри один з найвищих рівнів добробуту населення у світі, часто потрапляє в рейтинги самогубств й депресій. Маю на увазі, що психологія в цьому випадку відіграє фундаменту роль.
2017 року клуб запросив Бйорна Маннсверка – військового льотчика й психолога, якого познайомили з командою під час візиту на авіабазу в Буде. Він прийшов до розбитого поразками колективу й почав змінювати мислення. Без примусу: футболісти самі йшли на розмови. Маннсверк знизив тиск результату, навчив фокусуватися на процесі, ввів нові підходи до харчування й режиму. Один із лідерів, Патрік Берг, згадував, як психолог буквально врятував його від завершення кар’єри через стрес і проблеми зі шлунком.
Тепер у Буде/Глімт не говорять про «три очки» чи перемогу – тільки про щоденну роботу. І парадокс: саме таке ставлення приносить результат.
Ким норвежці наповнюють склад?
З часом клуб перетворився на справжню сім’ю. Тут грають багато місцевих хлопців і вихованців академії. Лише кілька легіонерів на ключових ролях – російський воротар Нікіта Хайкін та данський форвард. Капітан Патрік Берг – представник четвертого покоління футболістів родини: прадід грав за Глімт, дід Харальд підіймав Кубок-1975, батько нині працює в клубі.
Сім’я Бйорканів, Колстадів – усі вони вплетені в ДНК клубу. Спортивний директор Хавард Сакаріассен виріс за 50 метрів від стадіону «Аспміра». Колись його трансфер у Брюне врятував клуб від банкрутства. Тепер він побудував систему, яка продає гравців за мільйони:
- Гренбак – за 15 млн до Ренна;
- Мумбанга – за 8 млн до Марселя;
- Ветлесен – за 7,75 млн до Брюгге.
Клуб навчився заробляти по-данськи, а не по-норвезьки. Фінансів у Глімт менше, ніж у грандів, але вони компенсують атмосферою. На домашніх матчах збирається 15% населення міста – це близько 8 тисяч душ на трибунах. Усі знають одне одного. Вболівальники називають себе «Жовтою ордою», а символ клубу – гігантська жовта зубна щітка, яка «вичищає» суперників з поля. Капітанам гостей вручають маленьку копію разом із вимпелом.
Фото: Getty Images
Коли Кнутсена дискваліфікували на матч із Ромою, фанати зібрали 10 тисяч євро й зробили 2 тисячі картонних масок його обличчя – так вони підтримували команду на «Олімпіко». У Буде/Глімт є своє поняття – «Vardesmate», «наш шлях». Воно відсилає до кам’яних пірамідок-варде, які вказують дорогу в горах. Кожен камінь важливий: гравець, тренер, психолог, фанат, аналітик.
Кнутсен – головний архітектор. Його філософія – атакувальний футбол завжди, незалежно від суперника. Теорія «восьми капітанів» від Маннсверка розподіляє лідерство. Патріотизм півночі, сімейна близькість і щоденна віддача – це суміш, яка дозволяє перемагати гігантів.
Сьогодні, коли Глімт уже вибив Інтер і йде далі в Лізі чемпіонів, Кнутсен підписав новий контракт до 2029-го. Він каже, що відчуває самотність у своїй одержимості, але саме це й робить диво можливим. У місті за Полярним колом, де зима триває вічно, а сяйво освітлює шлях, Буде/Глімт показує: великі історії не завжди починаються в Мілані, Мадриді чи Лондоні. Іноді вони починаються з маленької зубної щітки, жовто-чорних футболок і людей, які просто люблять свою справу на 100%.
Чи має Буде зв'язок з Україною?
Невеличкий. Історія протистоянь Буде/Глімт з українськими командами не така вже й довга. Загалом, клуб з Буде зустрічався з українцями лише один раз – і це було в груповому етапі Ліги конференцій сезону 2021/22 проти луганської Зорі. Тоді Глімт здобув перемогу вдома з рахунком 3:1, а в гостях зіграв унічию 1:1. Завдяки цим результатам норвежці посіли друге місце в групі C і вийшли в плей-оф, де згодом дійшли аж до чвертьфіналу турніру.
Щодо ширших зв’язків з українським футболом, вони переважно обмежуються гравцями та символічними жестами підтримки. У історії клубу було двоє українців: воротар Сергій Погорілій (з харківського Металіста, грав у 2016/2017 роках, 7 матчів) та півзахисник Руслан Бабенко (з кам’янської Сталі, теж 2016/2017, 23 матчі). Бабенко, до речі, пізніше повернувся в Україну й грав за ту саму Зорю, з якою Глімт зустрічався в Європі – цікавий збіг.
Крім того, фанати Буде/Глімт відомі своєю підтримкою України під час повномасштабного вторгнення росії. У 2022 році, перед матчем Ліги чемпіонів проти дортмундської Боруссії, близько 5000 норвезьких уболівальників несподівано з’явилися на гандбольний матч норвезької збірної в Осло, де розгорнули банери на підтримку України.