Чемпіон світу Олег Веремієнко – про СК Полтава: «Можна сказати, що у нас зараз три головних тренери»

СК Полтава здобула першу в історії перемогу в рамках української Прем’єр-ліги, здолавши рівненський Верес у другому турі. Єдиний та переможний гол у тій грі забив захисник Олег Веремієнко наприкінці першого тайму зустрічі. Для 26-річного оборонця цей м’яч став дебютним за полтавський клуб, до лав якого він приєднався влітку.

Оглядач сайту «Український футбол» Владислав Лютостанський зв’язався з Олегом Веремієнком, поговоривши про його враження від виступів за СК Полтава, старту в УПЛ, повернення на Кіровоградщину та спогади щодо перемоги на молодіжному чемпіонаті світу-2019.

«Мій гол? Пощастило, що м’яч відскочив до мене і я зміг забити»

– Олеже, вітаю тебе з історичним голом для СК Полтава в українській Прем’єр-лізі. Клуб та команда якось по-особливому привітали із взяттям воріт у поєдинку з Вересом?

– Та нічого особливого. Хлопці після гри привітали, сказали, що молодець та й все. Це ж лише початок сезону – ще все попереду.

– Якби ти сам описав свій дебютний гол за полтавський клуб?

– Я побачив вільний простір, вклинився з м’ячем, побачив партнера – віддав передачу і за інерцією побіг. А там трохи пощастило, що м’яч до мене відскочив і я забив гол. Трішки везіння допомогло. 

Відео дебютного голу Веремієнка за СК Полтава

– Ну, без фарту у футболі нікуди. А на чому ваш тренерський штаб акцентував увагу в грі Вереса?

– Ми розуміли, що Верес – хороша команда, яка пресингує, демонструє дуже непоганий футбол. Проти них було цікаво зіграти, якщо чесно. Звертали увагу на стандартні положення у виконанні Вереса, бо у них доволі висока команда. Вони нам і створили багато проблем саме після стандартів.

– Ти народився у Новоукраїнці, я теж родом із Кіровоградщини. Тому підозрюю, що стадіон у Кропивницькому, на якому СК Полтава гратиме свої домашні матчі в нинішньому сезоні, для тебе не чужий. Наскільки тобі та команді комфортно грати на Кіровоградщині, адже постійні переїзди не можуть не втомлювати?

– Відверто кажучи, мені подобається грати в Кропивницькому. Це мій рідний край, моя рідна земля. Мені приємно грати на Кіровоградщині, на стадіон приходять мої близькі, батьки. Якщо говорити загалом, то, напевно, це дійсно незручно, що команда базується в Полтаві, а домашні матчі проводить у Кропивницькому. Однак так склалися обставини, що ми не можемо грати на Полтавщині перед своїми вболівальниками.

 – Проте з відновленням після переїздів, припускаю, не дуже просто.

– Так, добре відновлюватися важкувато в такій ситуації. Але що поробиш – такі зараз реалії. Нічого страшного я в цьому не бачу.

– У першому турі СК Полтава зустрічалася з Рухом, твоїм колишнім клубом. Ви нав’язали львів’янам непогану боротьбу, проте програли 1:2. З ким складніше було грати – з Рухом чи з Вересом?

– Ой, ну ці дві команди грають по-різному. З обома клубами було цікаво зіграти. І проти Вереса, і проти Руху було важко грати – не можу так виокремити когось.

– У наступному турі ви грали з Кудрівкою, з якою СК Полтава перетиналася у Першій лізі минулого сезону. Вони дуже непогано стартували – перемогли Олександрію, були близькими до нічиєї в матчі із Зорею. Які враження від цього суперника зараз?

– Це дуже хороша організована команда зі своїм малюнком гри, яка класно діє на м’ячі. Також Кудрівка влітку підсилилася дуже кваліфікованими і досвідченими гравцями (зокрема лави команди поповнили такі виконавці, як Денис Безбородько та Андрій Тотовицький – прим. «УФ»). Було дуже цікаво з ними зараз зіграти. Звісно, старалися здобути позитивний результат у грі з Кудрівкою, але не вийшло. Надалі СК Полтава постарається покращити свої результати. 

Олег Веремієнко (праворуч). Фото: СК Полтава

«Насправді наш головний тренер – Сисенко. Він комунікує з командою через Тимченка»

– Чому б не в матчі з Зорею? Цього вам і побажаємо. Давай про твою нову команду. На твоєму рахунку зараз дев’ять матчів в УПЛ, більшість з яких ти провів ще до повномасштабної війни. За твоїми відчуттями, як змінився рівень чемпіонату України з тих часів?

– Тяжко так сказати. Мені здається, що загалом ніяк суттєво не змінився. Зараз вистачає хороших команд, які можуть конкурувати. Можливо, навіть трохи покращується чемпіонат, бо більше конкуренції стало.

– У минулому сезоні ти виступав за Поділля, а влітку приєднався до СК Полтава. Які враження маєш від роботи в новому клубі?

– Та все супер. Мене дуже добре прийняли в команді. Хороший тренувальний процес, чудовий колектив. Якщо чесно, то я задоволений.

– Зараз офіційно головним тренером СК Полтава є Павло Матвійченко, попередній сезон команда догравала під керівництвом Ігоря Тимченка, водночас керівництво клубу говорить, що де-факто наставником залишається Володимир Сисенко, який нині перебуває за кордоном на лікуванні. Яка реальна тренерська ієрархія зараз в СК Полтава?

– Головний – Сисенко. Він завжди на контакті з Тимченком, який і веде тренувальний процес. Також з нами є Матвійченко. Можна сказати, що в нас три головних тренери:) А так загалом процесом керує Сисенко, який веде з нами комунікацію через асистента Тимченка.

– Президент СК Полтава Сергій Іващенко багатьом глядачам УПЛ уже запам’ятався своїми анекдотами та історіями. Як часто ви бачитеся з власником клубу, чи «травить» анекдоти він і команді?

– Так, буває, що розповідає :) Ми його бачимо щотижня – він приїжджає на тренування, підтримує нас. Сергій Васильович – абсолютно проста людина, дуже приємно з ним працювати.

– У СК Полтава ти возз’єднався з Олексієм Хахльовим, разом з яким ставали переможцями молодіжного чемпіонату світу 2019 року. Чи підтримував з ним контакт раніше, встигли згадати славне минуле? Загалом непогано виходить, що за новачка УПЛ виступає два чемпіони світу.

– Та ми і раніше трохи підтримували контакт із ним. Звісно, згадували ті часи, але то вже історія. Потрібно жити сьогоднішнім днем і рухатися далі.

Володимир Сисенко. Фото: СК Полтава

«Я не вважаю себе повноцінним чемпіоном світу. Мені добре запам’яталися слова Петракова»

– Якщо все-таки згадувати виступи збірної України на ЧС-2019 (U-20), то які найяскравіші спогади лишилися? Коли в команді повірили, що можна дійти до фіналу турніру?

– Якщо чесно, я не відчуваю себе повноцінним чемпіоном світу, бо не зіграв ні хвилини на тому турнірі. Хоча все одно приємно, що я був частиною того колективу, який зробив таку історію. Дуже приємні емоції лишилися, але змішані відчуття, бо хотілося зіграти на тому турнірі. Але це футбол. 

Мені здається, ніхто в команді не вірив, що ми можемо дійти до фіналу і перемогти там. Ми просто рухалися від матчу до матчу. Можна сказати, що наполеглива праця і везіння допомогли нам здобути такий результат.

– Практично всі футболісти, які свого часу працювали під керівництвом Олександра Петракова відзначають його значний вплив на свою кар’єру та становлення. А як тобі працювалося з Олександром Васильовичем?

– У мене лише позитивні враження лишилися від роботи з Петраковим. Він дуже вимогливий тренер, який взагалі не давав нам спуску. В мене лише велика подяка до нього, що ми разом з ним змогли досягти таких результатів. Не хочу вдаватися в подробиці, але з Петраковим бували різні моменти в роздягальні :) Він дійсно емоційна людина.

– А ти запам’ятав фразу, яку сказав Петраков після завершення чемпіонату світу в Польщі, що зараз гравці і тренерський штаб – це герої, але вже завтра про це всі забудуть?

– У мене цей вислів тоді одразу закарбувався. Та воно по життю так і є – досягнення дуже швидко забуваються. Не потрібно жити минулим: сьогодні ти можеш бути на висоті, а завтра впадеш. Не потрібно зупинятися на досягнутому – щодня потрібно підтверджувати свій рівень якісною грою.

– У команді Петракова на тому Мундіалі вистачало яскравих гравців. А хто тебе особисто здивував своїм прогресом, а від кого навпаки очікував більшого в майбутньому?

– Якщо чесно, то я від усіх чекав більшого. Все-таки не кожен рік команда стає переможцем чемпіонату світу. Мені здавалося, що більше гравців з тієї команди зможуть дуже класно спрогресувати. У кожного були різні причини, чому вони після того турніру не поїхали до Європи, а лишилися в чемпіонаті України.

За потенціалом п’ять-сім гравців тієї команди мали б грати за кордоном у дуже хороших клубах. По прізвищах не хочеться нікого вирізняти. Чому? У нас тоді була команда не індивідуальностей – наша сила полягала в колективі.

– Повернімося до поточної ситуації. Наскільки я розумію, завданням СК Полтава на цей сезон полягає в тому, аби закріпитися в еліті. Чи під силу це нинішній команді, чи ваш колектив може стрибнути навіть вище?

– Перед нами стоїть задача зберегти прописку в УПЛ. Ми не забігаємо наперед, а рухаємося від матчу до матчу. Думаю, що з кожною грою набиратимемося впевненості й будемо лише додавати.

– В чому головна сила СК Полтава?

– У командних діях, колективі. Тільки так ми зможемо чогось досягнути в нинішньому чемпіонаті України.