«До Карпат були думки зав’язати з тренерством»: Лавриненко – про зміну амплуа у Львові та роботу з Лупашком
Карпати у своєму дебютному сезоні УПЛ продовжують перебудовувати команду, яка з часом хоче замахнутись на щось серйозне. Тренерський штаб на чолі з Владиславом Лупашком продовжує вірити в свою ідею та витягувати максимум з наявного.
Владислав Вікторович у великому інтерв’ю нашому сайту вже розповідав про одного з асистентів, який підштовхнув його спробувати себе у тренерстві. Герой нашого сьогоднішнього інтерв’ю – Сергій Лавриненко, який змінив роль першого плану на асистентську.
Сайт «Український футбол» поспілкувався з Сергієм Лавриненком, який розповів про свій новий етап у кар’єрі, допомагаючи молодшим колегам по цеху на шляху їхнього становлення. Наш співрозмовник нечасто з’являвся в інформаційному просторі, тож питань назбиралося вдосталь.
«Бруніньйо може робити речі, але є над чим працювати»
– Карпати в останньому матчі покуражилися з Чорноморцем (4:0). Зміна тренера в таборі суперника ламає плани при підготовці?
– Зміна тренера завжди дає новий імпульс. Кожен захоче себе показати, не грали багато при попередньому тренері. Це не повинно бути проблемою, якщо Карпати прагнуть вирішувати серйозні задачі. Всі ті зміни, які є у Чорноморця – проблема самого Чорноморця.
– В УПЛ повернувся Олександр Кучер після паузи. Яку б характеристику дали вашому колезі по цеху?
– Олександр Миколайович взявся за новий виклик. Раніше він не працював з клубами, які внизу. Тиск наверху – одна справа, коли ти борешся за медалі, все на позитиві, висококласні виконавці. Це не можна порівняти. Якщо йому вдасться вирішити завдання, це покаже його тренерський клас.
– Бруніньйо видав просто розкішний матч…
–Він справді може робити речі на полі, але йому потрібно попрацювати над ігровою дисципліною, допомагаючи партнерам в захисних діях. Ми наголошуємо в індивідуальних розмовах, що скаути великих команд дивляться не тільки на техніку, але і на здатність бути корисним у всіх аспектах.
– Карпати, як для новачка ліги, демонструють непоганий результат. Що цьому сприяло?
– Сплав досвіду та молодості. Вдалося побудувати хороший колектив, робочу атмосферу, в якій працюють однодумці. Кажуть, що загальний рівень УПЛ просів, а зараз ми бачимо, ко кожна команда може відібрати очки в кожної. Головний тренер наголошує на тому, неважливо проти кого ми граємо. Ми повинні грати сміливо, щоб радувати вболівальників. Я розумію, що фахівці на дивані можуть десь хейтити, але Владислав Вікторович молодий. амбітний тренер, який гне свою лінію і готовий всупереч критиці відстоювати свої принципи.
– Пауза на збірні була своєчасною для Карпат?
– Для команд, які не делегують багато збірників – це плюс. Це новий досвід для нас. 7 гравців поїхали і коли нема повного складу трошки важко відпрацьовувати ігрові моменти. Могли поїхати 9 гравців, якби Квасниця та Очеретько не залишились і половини команди вже нема. Ми взяли велику групу гравців U-19, яких ми постійно моніторимо. Залишились задоволені їхнім бажанням і ставленням до роботи.
Бруніньйо. Фото: ФК Карпати
«В Шахтаря після 70 хвилин закінчився бензин»
– По першим матчам у тренерського складу були зауваження стосовно гри?
– Ми добре пройшли збори в Туреччині. Те, що всі побачили в перших чотирьох іграх є відлунням нашої програми підготовки. Зараз ми підтримуємо той фізичний стан на високому рівні, аби демонструвати інтенсивний футбол. Працюємо над покращенням в різних аспектах гри і намагаємось їх закріпити.
– Яку характеристику можете дати команді за підсумками зборів в Туреччині?
– Я би розбив відповідь на декілька частин. Першу половину сезону ми здебільшого знайомилися з командою, вивчали можливості наших гравців. Створювати нову команду по ходу сезону важче, попри наявність міжнародних вікон. Взимку – історія повторилася. Прийшла велика група футболістів, яких треба було знайомити з нашими вимогами. Необхідно було спрацювати швидко, аби новачки до рестарту УПЛ змогли інтегруватись в гру Карпат.
– Хлопцям з Руху важко було перелаштуватись?
– Молодь швидко все схоплює, швидко прогресують. Головне, щоб не підводило здоров'я, адже Квасниця більшу частину зборів не міг працювати на повну, були у Федора проблеми, а по приїзду в Україну підхопив вірус, пропустивши певний відрізок. Сич та Краснопір з перших тренувань стали гравцями стартової 11-ки. Дуже швидко схопили наші вимоги.
– Стецькову і латиноамериканцям було складно інтегруватись?
– Всі відмічають, що тренувальний процес в Карпат вищий за інтенсивністю. Кожне тренування носить елемент навчання. Кожен елемент на тренуваннях намагаємось довести до автоматизму, аби під тиском матчів показувати гру, яку ми хочемо бачити. Дуже багато інформації потрібно було засвоїти. Це не так просто на початках. Зараз вони наблизились до того, щоб повністю зрозуміти наші принципи.
– Відсутність голів у виконанні профільних нападників вас засмучує?
– Ми би хотіли, щоб один Ігор та інший забивали в кожній грі. Ми бачимо їхнє бажання і ставлення до роботи. Ми сподіваємось, що Невеса і Краснопіра прорве і голи понесуться. Краснопіру потрібен час, а Невесу – забити один і дали його вже буде не зупинити:) Ми не хочемо створювати додатковий тиск на гравців. Вони все розуміють. Підтримуємо їх, щоб не драматизувати ситуацію. Ми не знаємо коли, але те, що їх прорве – не сумніваюсь.
Якщо так глибоко копнути, то в нашому чемпіонаті забивати досить складно. Незалежному футболу понад 30 років, а в нас тільки Довбик, Тейшейра і Мхітарян досягли позначки 25 голів. Можна пофілософствувати, але маємо, що маємо.
– Який із перших чотирьох матчів Карпат в новому році вам найбільше сподобався?
– Всі матчі провели рівно, включно з грандами. Я не відкрию Америку, якщо оберу гру проти ЛНЗ (1:0).
– Залишитись вдесятьох і зберегти структуру гри. Три очки по такому сценарію дорогого варті.
– Ключовою в цій грі була промова головного тренера. Владислав Вікторович заспокоїв хлопців, що нічого страшного не трапилось. Треба вийти та відпрацювати за себе і за Пабло. На тренуваннях у нас є вправи 10х8 або 10х9. Психологічно стали легше. Навіть якщо б програли, то нам би ніхто не дорікнув. Хороша фізична робота на зборах допомогла нівелювати відсутність одного гравця.
З Шахтарем в першому колі був класний футбол, але 3 голи нам забили з рикошету. У суперника в той день все залітало, що можна і не можна:) Головний тренер зробив висновки з цього і в другій грі у Шахтаря закінчився бензин після 70 хвилини. Ми спробували замінами посилити атаку і мали передумови, якби трохи пощастило, хоча і ми не безгрішні. Є певний дисбаланс у тих хлопців, які з нами довше працюють і новенькими. Я сподіваюсь, що після березневої паузи вдасться стабілізуватись в цілому. Як би ми не показували на макеті, на планшеті, не розбирали, час на відпрацювання певних моментів все одно буде потрібним.
«Вікторович може закинути спірну ідею, а потім усвідомлюю – щось тут є»
– В Карпатах ви пішли працювати на роль другого плану. Зміна амплуа у тренерстві легко давалася?
– Зараз я можу назвати себе щасливою людиною. Отримую максимальне задоволення від процесу, спілкування, нема такого тиску, як на головного. Кайфую від атмосфери, яка створена в клубі. Ми – одна велика родина. Не треба нікого змушувати працювати. Всі віддаються на повну, починаючи від керівництва і стафу на базі. У Карпатах зараз сімейна атмосфера, що наваіть підтверджує недавній випадок.
– Який саме?
– Працівники бази надіслали відео, як в конференцзалі всі дивились гру з ЛНЗ і непідкупно раділи. Ти приїжджаєш і тебе так зустрічають, за тебе переживають. Так само можу сказати про менеджмент. Андрій Анатолійович Русол завжди запитує: Що не так? Що треба покращити? А нам і сказати нема чого. В Карпатах все побудовано на дуже високому рівні.
– Десь футбольна доля вас винагородила за вашу відданість...
– Я сам собі іноді не можу повірити, що працюю поруч з такими людьми. Зранку прокидаєшся і ти вже швидше хочеш на роботу приїхати.
– Робота асистента по функціоналу відрізняється?
– У головного тренера немає часу ні на що. Ти постійно на телефоні, вирішуєш робочі питання. Тільки робота. В помічника більш розвантажений графік. Якщо у головного відпустки від слова зовсім нема, то асистент може бути на аутсорсі.
– Довго вбивали в собі головного тренера?
– Психологічно перелаштовуєшся, коли не ти делегуєш завдання, а тобі. Зараз я в іншому амплуа, відчуваю відповідальність за нас всіх. Я розумію, коли можна реагувати на ті чи інші моменти, бо потім я картав себе, що змовчав, а це могло бути на користь. Владислав дуже сильно прогресує, не боїться відповідальності за свої рішення. І для мене є прикладом для гордості, коли він сам до чогось дійшов у своїх рішеннях плюс здатність до самонавчання. Я до цього йшов рік часу, а сьогодні процеси пришвидшені. У нього цікаві ідеї. Не завжди може бути рішення в моменті, але з часом вимальовується певна картина. Вікторович може закинути ідею, яка на старті видається суперечливою, а за декілька днів, я усвідомлюю – щось тут є. Я вчусь у нього чомусь.
У нас підібрався досить харизматичний тренерський штаб.
Крім Лупашка і Лавриненка є також Ігор Геннадійович Єрмаков, який може не так помітний. Дуже чітко бачить вимоги тренувального процесу, змушує кожного гравця методично аналізувати роботу. Цілий день в комп'ютері, опрацьовуючи терабайти інформації на відео. Проаналізувати всі сесії і кожному футболісту пояснює, де треба додати. Це знахідка для Владислава Вікторовича.
У нас іноді виникають гарячі дискусії в тренерському штабі в різних моментах. Але якщо Владислав Вікторович має фінальне рішення до гри – ми не втручаємось. Вся відповідальність виключно на головоногому тренері. Він може всіх вислухати, почути і прийняти рішення самостійно. Виходячи з цього розписуємо план на гру, заміни, склад, стандарти. Рутина в ігровий день.
Так само би відзначив Богдана Шуста та Юрія Шевчука, які тренують воротарів. Саня Кемкін, Яша Кінарейкін сильно спрогресували
– На вас тиснув бренд Карпат?
– Певне хвилювання мало місце. Але за ці півроку я переконався, що зробив правильний вибір. Ми не відчуваємо цього тиску. Лише у позитивному контексті. Підтримуємо спілкування з фанатами, які щиро нас підтримують і цінують нашу роботу. Ми можемо програти, а стадіон може скандувати тобі молодці і аплодувати. Я все життя в футболі і не бачив нічого подібного. Бренд Карпат – це не тягар, а відповідальність.
Владислав Лупашко. Фото: ФК Карпати
«Лупашко та Єрмаков сидять на адреналіні»
– Вам цікаво дивитись за новою плеядою наших тренерів?
– Однозначно. Цікаво дивитись за еволюцією Ротаня, як він системно будував Олександрію і зараз це приносить довгоочікуваний результат. Бартулович, Шандрук, Лупашко. Це все молоді тренери, які зовсім нещодавно грали. Створюють конкурентні команди. Найголовніше – мати час показати себе, як це було у випадку з Ротанем. Головне, щоб був футбол в ці тяжкі часи.
– Карпати свій перший сезон в УПЛ проводять на достойному рівні. Ця команда готова боротись за щось серйозне?
– Ніхто не ставить за мету зробити це за рік. Ми рухаємось поступово. Треба закласти фундамент, побудувати інфраструктуру. Я розумію, що Владислав Вікторович та Ігор Геннадійович сидять на андреналіні і готові працювати нонстоп, незалежно від планів і стратегії керівництва. Ми хочемо зростати не тільки результатом, а в цілому.
«Після історії з Вересом думав закінчити з тренерством»
– Сергію Дмитровичу, давайте про давнє. В історії з вашим попереднім клубом в Палаті з вирішення спорів з'явилась конкретика?
– Відбулося засідання кілька тижнів тому, яке тривало 3 години. Заслухали обидві сторони, але рішення не було ухвалено. Більше подробиць сказати не можу, аби не нашкодити розгляду справи.
– Особисто вас сильно підкосила ця історія?
– Я довго приходив до тями після цього. Не міг навіть дивитись футбол. Мене охопила апатія з нотками депресії. Важко було повертатись у звичне русло. Я вдячний долі, що зараз я працюю в команді однодумців, маю можливість реалізуватись і отримувати задоволення від футболу. Нехороші думки в голову приходили закінчити з тренерством.
– Що допомогло пройти через це?
– Родина. Мій найкращий антидепресант – це онука, яку береш на руки, дивишся на неї і про все забуваєш.