«Дрогба – легенда Кот-д’Івуару, адже він зупинив війну»: Жан По про важку хворобу та період кар’єри у Кривбасі

Автор – Ігор ДМИТРІЄНКО

Жан По став першим івуарійцем в історії Кривбасу. Криворізький клуб оголосив про підписання По в січні 2023 року, але повноцінний контракт підписали тільки восени того ж року. За цей час івуарієць зіграв у Кривому Розі 20 матчів у всіх турнірах та забив 1 гол. Свій єдиний та дуже важливий м’яч По забив у ворота Олександрії більше року тому. Цей гол переломив хід зустрічі, а Кривбас здобув неймовірну вольову перемогу.

Півзахисник Кривбасу Жан По в ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» розповів про:

• те, чим би займався, якби не футбол
• того, хто має великий вплив у Кот-д’Івуарі
• який європейський чемпіонат може порівняти за силою з УПЛ
• те, чому всім легіонерам у Кривому Розі дуже добре

«В Кот-д’Івуарі є традиційний аксесуар у вигляді слонячого бивня. Один такий кулон завжди подорожує зі мною»

– Жане, розпочнемо наше інтерв’ю з питань про твої перші футбольні кроки. Як та коли це відбулось?

– Моя футбольна кар’єра розпочалась доволі пізно. Мені було 17 років, коли я вперше прийшов на тренування, адже до цього батьки були проти мого футбольного шляху. Проте увесь цей час я слідкував по телебаченню за іграми топових клубів та надихався стилем гри таких гравців як Роналдіньо. Я постійно мріяв про футбольну кар’єру, і одного разу чоловік моєї сестри відвів мене на перше тренування. Дякуючи Богу, я сподобався головному тренеру і він прийняв мене в команду. 

– Твої перші клуби – Вільямсвіль та АСЕК Мімозас з Кот-д’Івуару. Що представляють собою ці команди?

– Вільямсвіль – мій перший клуб. На той час ми були в третьому дивізіоні Кот-д’Івуару, але боролися за підвищення в класі. Досягнувши згодом з командою цього рівня, я підписав контракт з найкращим клубом Кот-д’Івуара — АСЕК Мімозас. Чесно кажучи, я був надзвичайно задоволений собою в новому клубі, адже з новою командою ми двічі стали переможцями в нашому чемпіонаті. Цей період в моїй кар’єрі додав мені впевненості і багато нового досвіду. 

– Ти народився в столиці Кот-д’Івуару – Абіджані. Розкаже про свої місто.

– Так, Абіджан — дуже гарне місто, яке приваблює своєю красою та цікавістю. До того ж, у нас є океан — місце сили та натхнення. Але моє найулюбленіше місце для відпочинку — Асіні. Це надзвичайно гарне місто між океаном та озером. 

Жан По, фото: Instagram

– Кот-д’Івуар ще називають Берегом Слонової Кістки. Звідки пішла ця назва?

– За легендою колонія французів знайшла неймовірне місце на березі океану з поселенням слонів. Тому вони і вирішили назвати – Берег Слонової Кістки. Цікавий факт, що в нас є навіть традиційний аксесуар у вигляді слонячого бивня. Один такий кулон завжди подорожує зі мною. 

«Я щасливий, що маю велику дружню родину. В мене є дві сестри та два брати, з якими ми постійно на зв’язку»

– Який наразі рівень дитячо-юнацького футболу в твоїй країні?

– На сьогоднішній момент, велика кількість інвесторів та спонсорів вкладають гроші у розвиток футболу в моїй країні, що не може не тішити. Через стрімкий підйом футбольної галузі кількість юних і прогресивних гравців зростає. Один із прикладів — Сімон Адінгра, 22-річний хлопець, який вже виступає в Брайтоні. В цілому дуже круто, що наша влада зацікавлена в футбольному напрямку і робить все можливе, щоб ця спортивна сфера прогресувала. 

– Чим займаються твої батьки? Чи є в тебе брати чи сестри? 

– Мій батько був лікарем. На жаль, його вже немає з нами, він помер рік тому. Моя мама працювала секретарем, але зараз пішла на пенсію. Я щасливий, що маю велику дружню родину. В мене є дві сестри та два брати, з якими ми постійно на зв’язку, багато спілкуємося та підтримуємо один одного. 

– Дрогба, Ромарік, брати Туре, Жервінью… Цей список можна продовжувати і продовжувати. Але все ж, кого б відзначив ще з зіркових гравців з твоєї країни?

– Насправді, дуже багато гравців можна згадати, але мої топ-3 взагалі – Яя Туре, Коло Туре і Дідьє Дрогба. Саме ці футболісти досягли великих вершин у кар’єрі, тому вони легенди Кот-д’Івуару. Я не знайомий з ними особисто, проте багато разів перетинався на полі. Вони – справжні профі.

«Дрогба – один з найповажніших людей у моїй країні, адже колись він зміг зупинити громадянську війну»

– Дрогба – найкрутіший футболіст Кот-д’Івуару? 

– Дрогба — це один з найповажніших людей у моїй країні, адже колись він зміг зупинити громадянську війну. В той тяжкий період південь країни продовжував грати у футбол та спокійно жити. Коли Дрогба прийшов до національної збірної, він, можна так сказати, привів з собою досвідчених сильних гравців, які на той час грали в топових клубах світу. Чесно кажучи, ми ніколи не могли подумати, що вони могли погодитись грати за нашу збірну у військовий час. 

Дідьє Дрогба, фото: Getty Images

Згодом всі вони створили велику потужну команду, яка почала перемагати та грати на Чемпіонатах світу. Всі без виключення поважають та захоплюються Дрогбою. Він має потужний вплив на людей, тому після однієї важливої переможної гри Дрогба звернувся до всіх людей та попросив зупинити кровопролиття. Після його промови люди замислилися та провели переговори, які привели до заключення миру. 

– Якби не футбол, чим міг би займатись в Кот-д’Івуарі?

– Був би бізнесменом. Чесно кажучи, я не люблю чіткий офісний графік, тому відкрив би свій ресторан, щоб мати вільний графік та кожного дня комунікувати з новими людьми. Над назвою мого майбутнього закладу треба подумати, але перше, що спало на думку – Sweet Food. 

«В Білорусі зустрічав Мілевського, а також, звісно, хлопців, з якими зараз граємо за Кривбас»

– У 2018 році ти переїхав до Білорусі. Як виник цей варіант?

– Зі мною зв’язався мій агент та запропонував варіант — грати в Білорусі. Я подумав, та, врешті-решт, погодився. 

– Чи перетинався у Білорусі з Іваном Дібанго, Даніелем Сосою?

– Так, у Білорусі ми вперше зустрілися з хлопцями та згодом добре потоваришували. 

– В Білорусі ти за три роки змінив чотири команди. З чим пов’язана постійна зміна клубів?

– У першому клубі ФК Торпедо через деякий час змінився тренер, який привів з собою багато нових гравців. Я відчув себе зайвим, тому погодився грати в оренді за менш сильний клуб – Смолєвічі. Просто, щоб не втрачати ігрову форму. Були певні переживання, адже це був мій перший досвід гри у Європі, тому не хотілося сидіти на лаві запасних. 

Клуб Торпедо вирішив не продовжувати зі мною контракт і я перейшов у Німан (Гродно), в якому зіграв доволі успішний цілий сезон, після цього провідні клуби цього чемпіонату запропонували приєднатися до них. Головний тренер Німану відпустив мене, адже бачив мій прогрес як футболіста та перспективи розвитку. Після цього ще встиг пограти за Динамо (Мінськ).

– З ким з відомих гравців перетинався в Білорусі?

– Я зустрічав Мілевського з Динамо Брест, проте, на жаль, не встиг поспілкуватися з ним особисто. 

«Хотів би подякувати Вернидубу за його тепле відношення до нас, легіонерів»

– Процес переходу до Кривбасу став доволі довгим. Наскільки це впливало на твій психологічний стан?

– Дуже складно було приїхати в Україну через труднощі з візою. Звичайно, це негативно впливало на мене, адже я дуже хотів якнайскоріше приєднатися до Кривбасу, грати в цій команді та допомагати хлопцям вигравати. Проте я прийняв режим очікування оформлення документів та продовжував тренуватися один. Дякувати Богу, все вдалося і я зміг приїхати. 

Жан По, фото: Instagram

Можу сказати, що всім легіонерам у Кривому Розі дуже добре, ми почуваємось в безпеці, не дивлячись на непросту ситуацію в Україні. Кривбас Це Ми – це не просто слова. Дійсно, у нас велика червоно-біла родина, починаючи від маленьких вихованців і вихованок Футбольної Академії Кривбас і до головної команди.

– Ти приєднався до Кривбасу на зборах в Туреччині. Які були перші думки про нову команду?

– Я був щасливий побачити усміхнені обличчя хлопців та тренерів, веселу атмосферу в команді, де всі багато жартують один з одним. 

– Якось ти сказав, що Юрій Вернидуб – топ-тренер. 

– Так, Юрій Вернидуб – це топовий спеціаліст який цінить гравців з характером, спонукає виходити за межі своїх можливостей. Якщо слухати його поради, ти зможеш досягти справжніх вершин і стати топовим футболістом. Для всіх хлопців він, як батько, до якого завжди можна прийти за порадою. Окремо хочу подякувати Юрію Миколайовичу за його тепле відношення до нас — легіонерів, адже під час війни він багато спілкується з нами, створює спокійну атмосферу в колективі, робить все, щоб ми відчували себе у безпеці. Я дуже ціную його. 

«Кривбас змінив мою долю на краще, адже підтримав та допоміг побороти важку хворобу»

– Історія твоєї хвороби. На Ютуб-каналі Кривбасу навіть вийшло спеціальне відверте відео. Що зараз відчуваєш, коли той складний шлях вже позаду?

– Я дуже вдячний ФК Кривбас за те, що підтримали у складний період, не відмовились від мене, а навпаки, намагалися вирішити всі труднощі та відправили до лікарні (у гравця діагностоване системне хронічне захворювання, – прим. І.Д.). Я пройшов складний шлях, але всюди зі мною був Кривбас. Зараз, дякувати Богу, я почуваю себе чудово, на всі сто відсотків. Ще раз дякую Клубу. Вони змінили мою долю на краще. А це дорогого вартує.

– Багато хто з легіонерів відзначають, що УПЛ – сильна ліга. Назви топ-3 клуби, проти яких було важко грати особисто тобі?

– Я виділив би Динамо, Шахтар. В останньому сезоні мені сподобався стиль гри Чорноморця – гідний опонент. 

– В цьому сезоні ти виходиш на поле не так часто, як би хотілось. В чому причини?

– Напевно, це питання більш для тренера. Проте я намагаюся не думати про це, а завзято працюю, тренуюся та віддаю всього себе. У кінці минулого сезону Юрій Вернидуб дав зрозуміти, що я чудовий гравець і, якщо гарно покажу себе на зборах – буду грати. Наразі, ситуація не змінилися, проте я ні в якому разі не засмучуюся, просто чекаю свого шансу. 

– Хто найкращий гуморист у Кривбасі?

– Я вважаю, що Даніель Соса найвеселіший, адже він завжди в гарному гуморі, ніколи не бачив його злим. Даніель завжди може підняти тобі настрій. 

Даніель Соса, фото: ФК Кривбас

«Можливо, мені треба подумати про свій бренд одягу»

– Бронза УПЛ у складі Кривбасу – найкращий період твоєї професійної кар’єри?

– Безумовно, після всіх труднощів на моєму шляху — хвороби, проблем з візою, складним ментальним станом, надзвичайно цінно отримати бронзову медаль, адже з цим досягненням ти розумієш, що всі старання не були марними. Я відчуваю безцінні емоції та гордість за команду. 

– Ти у Кривбасі – один з найстильніших. Це ми бачимо як на світлинах у соцмережах, так і в буденному житті. Звідкіля у тебе потяг до модного одягу?

– Мені дуже приємно, що ви це помітили. Проте не вважаю себе стильним. Я полюбляю американський та французький реп, слідкую за стилем реперів. В цілому стараюся завжди бути доглянутим. Можливо, мені треба подумати про свій бренд одягу. 

– Хто у Кривбасі твої конкуренти в цьому плані?

– Я вважаю, це Даніель Соса. Також мені сподобалися декілька аутфітів Ноа Ндомбазі. 

– Ти провів 2 матчі за збірну Кот-д’Івуару у 2016-2017 роках. Чи мріє Жан По ще зіграти за національну збірну?

– Дійсно, моя мрія — ще раз зіграти за свою національну збірну, адже вона дуже потужна. Там грають футболісти, які виступають в Англії, Франції. Український чемпіонат теж на високому рівні, тому, якщо ми з Кривбасом будемо займати найвищі позиції в турнірній таблиці та регулярно брати участь в єврокубках, у мене з’явиться така можливість. Я вірю, що досягну цієї вершини. 

«Мрія? Я вже живу життя своєї мрії»

– В чому сила збірної Кот-д’Івуару зараз? Яких гравців би відзначив? Хто є лідерами наразі?

– Рушійна сила — це топові досвідчені футболісти на різних позиціях. На мою думку, Сімон Адінгра — дуже небезпечний атакувальний футболіст. Також виділю захисника Ндіку з Роми та півзахисника Кесс’є, який грав у Барсі.

– Про що мріє Жан По?

– Буду відвертим, я вже живу життя своєї мрії. Я завжди прагнув грати в футбол — зараз я професійний футболіст, тому отримую задоволення від життя. Звичайно, я дуже хочу досягти найвищих вершин у футболі, грати в топовому клубі світу — Реалі. 

– Про що першим питають знайомі та друзі, коли дізнаються у тебе про футбол в Україні?

– Звісно, вони турбуються про мою безпеку, запитують про ситуацію в країні. Щодо питань про футбол, я завжди відповідаю, що рівень УПЛ високий, не поступається, наприклад, чемпіонату Бельгії, адже багато талановитих та сильних гравців виступають в українському чемпіонаті. Я в цьому впевнений.

– Банальне питання: чи їв борщ, як тобі?

– Я обожнюю борщ з салом та часником. В меню мого майбутнього ресторану буде саме український борщ, без сумнівів.