Двірники в команді, місто на вулкані, полювання на птахів: український футболіст Наконечний – про Ісландію 90-х

Сьогодні, у неділю, 16 листопада, збірна України зіграє з Ісландією в заключному матчі відбору на ЧС-2026. Початок зустрічі о 19:00 за Києвом. Команді Сергія Реброва задля виходу до плей-оф раунду кваліфікації на Мундіаль потрібна лише перемога в грі з острів'янами.

В зв’язку з цим оглядач сайту «Український футбол» Владислав Лютостанський поговорив з першим українським легіонером в чемпіонаті Ісландії Ігорем Наконечним, який відомий своїми виступами за одеський Чорноморець.

Колишній півзахисник ексклюзивно для «УФ» розповів, що собою являла Ісландія і тамтешній футбол на початку 90-х, а також зробив прогноз на матч року для команди Реброва.

«В Ісландії тоді більше билися, ніж грали у футбол»

– Ігорю Анатолійовичу, можете пригадати, як у 1993 році у вас виник такий екзотичний варіант з переїздом до Ісландії та переходом в клуб Вестманнаейя? Чи довго думали над цієї пропозицією?

– Ви, можливо, й не пам’ятаєте 90-ті роки, але в той час багато часу на роздуми не було. На той момент я працював граючим тренером в СК Одеса. Потім ось запропонували такий варіант з Ісландією, а я взяв і погодився. 

Хто запропонував? У нас тоді в Чорноморці працювали хлопці з Ісландії, які привозили форму. На той період В’ячеслав Михайлович Лещук був начальником команди. І ось ісландці сказали, що їм там в одну команду потрібен технічний гравець. Власне так мене і запропонували їм – вони погодилися, після чого я і поїхав до Ісландії.

– Що на той момент знали про цю країну?

– Знав, що це країна гейзерів і вулканів – все:) Про тамтешній футбол я взагалі нічого не знав. Вже по приїзду туди я зорієнтувався і в повній мірі зрозумів, що таке ісландський футбол.

Фото з архіву І. Наконечного, надано для сайту «УФ»

– То що ж таке цей ісландський футбол?

– Хочу сказати, що їхня гра стала для мене одкровенням. Ісландські команди без виключення грали в настільки контактний футбол і билися за кожний м’яч, що аж шибки летіли! У Союзі такого не було. Тоді ж у нас як було: якщо в якійсь команді є грубі гравці, то їхні імена знали абсолютно всі. А в Ісландії такими жорсткими були абсолютно всі футболісти в команді. До цього футболу потрібно було звикнути.

– Ісландські футболісти були в порядку, якщо порівнювати з Чорноморцем, київським Динамо?

– Звісно, що в СРСР гравці були вищого рівня майстерності. Але в Ісландії була своя специфіка: вони більше билися, ніж грали у футбол.

– Надзвичайно контактний футбол потім не переходив у з’ясування стосунків поза полем або навіть на ньому?

– Та ні, такого не було. Це просто їхній стиль. До того ж ісландці тоді намагалися наслідувати англійців у футболі. А який тоді жорсткий був футбол в Англії – це годі й говорити. Загалом рівень команд в Ісландії був дуже хорошим. Для мене це був цікавий досвід. Хоча мені той момент було 33-34 роки.

Мені було доволі важко. Тим більше, що я наприкінці кар’єри вже почав грати опорного півзахисника, а в Ісландії мене почали ставити крайнім хавбеком, де потрібно носитися по флангу.

«Я міг зайти в магазин і безкоштовно взяти продукти. Одного разу господар будинку взяв мене на полювання на птахів»

– Відома історія, що в Ісландії футболісти зазвичай мають ще одну (основну) роботу. Навіть колишній головний тренер їхньої національної збірної Хеймір Хадльгрімссон, який пограв з ними на Євро та Мундіалі за професією стоматолог. З представниками яких професій ви тоді грали за Вестманнаейю?

– Основна професія там була – двірники. Хтось із гравців тренував дітей, молодь. Наприклад я тоді працював з молодшими дітьми, навчав їх футболу. Зустрічалися й механіки. Загалом там всі мали ще одну роботу, ніхто без діла не сидів:)

– Чи довелося перетнутися з кимось із зірок збірної Ісландії?

– Там було декілька хлопців з національної збірної, але я їхні імена вже, якщо чесно, не згадаю. Загалом в клубі все було доволі скромно, але панувала хороша атмосфера. Той-таки домашній стадіон був маленький, але затишний – і ще в такому мальовничому місці.

Фото з архіву І. Наконечного, надано для сайту «УФ»

– А який рівень зарплат тоді був у клубі?

– Я вам не можу так сказати. Коли я приїхав туди, то був задоволений. Тим більше, що у них чемпіонат тривав усе літо – на цьому все. Ось тоді я той сезон відіграв та поїхав назад в Україну. Мені хотілося залишитися в Ісландії, але там були проблеми з цим.

– Які саме?

– Тоді контрактів, як таких, не було. Інший час був, розумієте? Я ж потрапив до Ісландії за рекомендацією. Як платили зарплату? Я там грошей отримував. 

– Як це?

– Мені дали певну суму грошей вже по завершенню. Але не подумайте поганого, умови там були хороші. Мене годували, я міг заходити в магазини і брати все, що мені потрібно з продуктів. Все безкоштовно. Клуб оплачував приватний будинок, в якому я жив з рибалками. На другому поверсі там мешкали чоловік з дружиною, а я мешкав на першому.

– Вестманнаейя – це клуб з Вестманнових островів, площа яких складає 15 км², а населення менше 5000 людей. Дуже мальовнича місцина, з того що я міг побачити на світлинах. Як вам там жилося взагалі?

– Це острівне місто, яке по суті стоїть на вулкані. Там вся вода та газопостачання йде саме від вулкану. Тому жити там було не дуже-то й безпечно:) Але пощастило, що за мій час перебування там все було добре. 

– От ви приїжджаєте з України, і як там погодка?

– Там літо не таке, як у нас – в Ісландії навіть в цю пору року просто тепло, десь +18 градусів. Так ось, влітку там і басейни були всі з доволі гарячою водою.

«Це фантастика, що Ісландія змогла дійти до 1/4 фіналу Євро-2016»

– А що найбільше здивувало в житті на Ісландії?

– Екзотикою для мене став похід на риболовлю, але не на риболовлю:) Ми пішли ловити птахів разом з господарем будинку. Пам’ятаю, що там був такий великий сачок і саме ним і ловили тих птахів, які є саме на цьому острові (іпатка атлантична, вони ж ісландські тупіки – прим. «УФ»). Потрібно було непогано так приловчитися, аби піймати їх. Полювання полягає в тому, що ти тихенько сидиш в засаді й потім тобі потрібно вміло спіймати цього птаха сачком. Ці птахи – місцевий делікатес, який вони відправляли в Рейк’явік.

Фото з архіву І. Наконечного, надано для сайту «УФ»

– І на гейзерах також бували?

– Так, я підходив. Той гейзер був діючим, хоча не дуже активним. Дим ішов з нього, можна було подивитися, як там все бурлить.

– Якраз влітку 1993 року вийшов дебютний альбом нині всесвітньовідомої ісландської співачки Бьорк – «Debut». Чи говорили про неї тоді в Ісландії, зокрема у вашому оточенні?

– Якщо чесно, то я не пригадаю, аби про неї там багато говорили чи її музику вмикали. Хоча ісландці дуже любили музику. Після тренування та перед тренуванням постійно щось грало. Саму Бьорк я знаю, але в той час це якось повз мене пройшло.

– Чи могли ви у той час уявити, що національна збірна Ісландії в певний період своєї історії зможе досягти таких успіхів? Маю на увазі знамените Євро-2016, коли острів’яни дійшли до 1/4 фіналу турніру, вибивши на своєму шляху Англію та закохавши всіх вболівальників своєю самовідданою грою.

– Ви правильно сказали, що вони самовіддані хлопці. Це не якісь велетні, але вони настільки віддаються футболу… Я не міг уявити, що ісландці зможуть досягнути такого успіху. Навіть нещодавно вони внічию зіграли з Францією (2:2) у відборі на чемпіонат світу. Це фантастика насправді. Я б не повірив, якби мені тоді сказали, що в майбутньому ісландці так гратимуть.

«Сподіваюся, що Малиновський знову гратиме з ісландцями – нам потрібна лише перемога»

– Зараз збірна Ісландії вже більше намагається грати, контролюючи м’яч, діяти в пас. Що можете сказати про сучасну збірну острів’ян?

– Мені подобається їхня команда. Хоча раніше вони в інший футбол грали. Зараз все більше через пас – вони теж намагаються в такому стилі грати. Все-таки це європейська збірна. Хороший в них перший матч з Україною вийшов, багато голів побачили. Добре, що наша команда перемогла (5:3) та ще й стільки забила. Сподіваюся, що Малиновський знову гратиме.

Руслан Малиновський, фото: Getty Images

– А як вам нинішня збірна України? Багато критики лунає на адресу головного тренера Сергія Реброва, однак шанси на вихід з групи відбору на ЧС-2026 досі залишаються.

– Давати повну оцінку можна буде вже після результатів відбору. Єдине, що мені не сподобалося раніше – це те, що Ребров почав ставити основним воротарем Андрія Луніна на Євро-2024. Лунін же наприкінці сезону не грав за Реал, був не в роботі, але його все одно ставили. Ну, ось він і привіз ті голи. 

Тренер має відчувати гравців, бачити, хто в якому стані зараз перебуває. Наприклад, гравець може бути в хорошому фізичному й технічному стані, але з ментальністю є проблеми. Можливо, це якраз про історію Луніна. Він не був готовий саме тоді грати в основному складі збірної. За все відповідає головний тренер.

– А хто з нинішніх півзахисників збірної України вам подобається? 

– Подобається Калюжний з Металіста 1925 (Іван теж грав у Ісландії, у 2022 році захищав кольори Кеплавіка – прим. «УФ»). Я був приємно здивований, коли він з’явився у збірній. Він грає саме як класичний опорний півзахисник, руйнує атаки суперника. Таких гравців у нас небагато, їх ще потрібно знайти. В збірній є і більш зіркові півзахисники, але мені імпонує самовіддана гра Калюжного.

– Чого очікуєте від матчу року для України? Зможе наша команда перемогти та посісти друге місце у відбірковій групі?

– Думаю, якщо ми зіграємо в свою гру, то все буде добре. Головне, аби заздалегідь не було зайвої похвали. Ось у нас постійно говорять про Шапаренка, Бражка, що вони вже однією ногою, то в одній команді, то в іншій. Це найгірше, що може бути! 

Я дивлюся на цього Шапаренка, з нього зробили вже таку зірку… Якщо він гравець, то він має бути ним до кінця. Я сміявся, коли в одному з єврокубкових матчів Шапаренку заборонили виходити на поле з якимось браслетом. Хіба це серйозно? Про які браслети можна думати, якщо ти виходиш грати? Професіоналом потрібно бути до кінця.

– Ваш прогноз на матч Україна – Ісландія?

– Якби ми заробили очки в матчі з Францією, то нам було б легше. Зараз потрібна тільки перемога. Одного разу нам вже вдалося обіграти ісландців, тому сподіваюся, що вийде і в неділю взяти три очки. 

Щодо рахунку, то схиляюся до варіанту з мінімальною перемогою України.