«Дякувати богу, у нас є Паламарчук»: вихованець Шахтаря Лосенко – про першу перемогу Інгульця та супер-гол в УПЛ
Інгулець наприкінці першого кола розродився на першу перемогу в чемпіонаті. Під гарячу руку команди Василя Кобіна потрапила Ворскла, яка отримала на своєму полі три голи без відповіді.
Команді з Петрового вдалося організувати найбільш ранній гол цього сезону, автором якого став 20-річний Іван Лосенко. Орендований в Шахтаря центрхав вдало зловив м'яча після скидки ветерана Ворскли Олександра Скляра, запустивши його у сітку воріт за чудернацькою траєкторією з дальньої відстані.
- Чому після забитого м'яча автор гольового шедевру швиденько замінив бутси?
- Як зазнав дискримінації в клубі-гранді?
- З ким із зірок Шахтаря тренувався й конкурував?
- На яких умовах «Папа» Поворознюк запросив його із «гірників»?
Сайт «Український футбол» поспілкувався з півзахисником Інгульця Іваном Лосенком, який проводить свій перший сезон на дорослому рівні – він відповів на ці та інші запитання нашого сайту.
«Чому замінив бутси після голу? На це була причина…»
– Твій дебютний гол в УПЛ вийшов незабутнім. Після гри з Ворсклою не розривався телефон від дзвінків і повідомлень?
– Друзі, близькі, рідні, тренери привітали. Було дуже приємно.
– У тебе раніше залітало здалеку?
– В офіційних матчах не було, хіба що на тренуваннях і товарняках.
– Одразу після забитого м'яча ти змінив бутси. Не вгадав із шипами?
– Поле стало слизьким. На розминці ще було плюс-мінус нічого, а потім довелося міняти пластмасові шипи на міксовані.
– Як оціниш поле в Полтаві після реновації?
– Через погоду в'язке було поле, м'яч скакав на ньому.
– Інгулець ішов до першої перемоги все перше коло. Затяжна серія била по команді психологічно?
– Важко грати всі ігри на виїзді, проводити по 10-11 годин у дорозі, повертатися без перемог додому. Зараз моральне налаштування в нас піднялося, всі були щасливими після гри. Сподіваюся, що в турах, які залишилися, Інгулець зможе поправити своє становище.
– Як витягувати себе з психологічної ями?
– Ми багато попередніх ігор дивилися, аналізували, виправляли помилки. Потрібно вчитися швидко забувати погані моменти. Я не скажу, що я або інші хлопці зациклювалися на негативі. Усі хотіли перемогти, особливо проти Ворскли. Відчувався особливий настрій. Тренерський штаб вселяв нам упевненість, що вечір у Полтаві буде наш. Так і вийшло.
– В чому, все-таки, секрет такої перемоги над Ворсклою? Як ви це зробили?
– Тренери в першому таймі просили нас низько не падати після забитих голів. Намагалися пресингувати, хоч і дуже багато сил витратили. Були моменти, коли від втоми сідали до центру поля. Могли до перерви забити більше двох.
Ворскла особливо нічого не зробила в першому таймі. Після перерви вони прийшли до тями, заробили пенальті. Слава богу, що у нас є Олексій Паламарчук, який нас виручив. Намагалися потім зберегти рахунок, тому що фізично вже було не так багато сил постійно носитися, граючи на контрах.
Олексій Паламарчук (ліворуч). Фото: ФК Олександрія
«Добре, що Паламарчук відбиває пенальті. Погано, що їх було 6»
– Вся команда працює, щоб Паламарчук пішов на підвищення?
– Одразу скажу, що ми не навмисно привозимо собі пенальті:) Це збіг обставин.
– Складається враження, що якщо Паламарчука взимку буде продано, відсоток від продажу президент розділить із гравцями:)
– Добре, що Льоха відбиває пенальті. Погано, що їх було 6 у цьому чемпіонаті. Не справляємося з тиском суперника. Але якщо конкретно говорити про точку з Ворсклою, вона була спірна.
– Чому?
– Вілівальд не так сильно потягнув Ндукве. Так, за руку прихопив, але, як на мене, це м’який, невеликий контакт.
– Під час розбору Ворскли на чому робився акцент?
– Ворскла грає більш вертикально, довгими передачами, крайні захисники високо грають. У нас постійно виходило вибігати 4 в 3 або 5 в 4. Добре на цьому їх ловили в першому таймі, чого не вистачало в другому. Ближче до кінцівки всі «наїлися».
– Тріумф у Полтаві може стати відправною точкою для Інгульця?
– Сподіваюся, що так. Такий самий настрій залишиться в нас надалі.
«Інгулець єдиним був готовий на виставлені Шахтарем умови оренди»
– Наступний суперник у вас Зорі. Жага реваншу за звичайний програш у 1 турі присутня?
– Будемо старатися. Подивимося, який буде остаточний результат.
– Позаду половина дистанції в УПЛ. Поточний результат Інгульця можна назвати реальним показником?
– Не погоджуся. Ми мали бути вищими. Було чимало матчів, коли віддавали більш виграшні матчі, як це було із Зорею (1:2) або з Вересом (2:2).
– Який матч можеш виділити з хорошого боку і не дуже?
– Хороших ігор було чимало, але результат був негативним. Верес, Карпати, Зоря, Ворскла… Неприємно було отримати повну торбу від Руху (0:5), тому що ми реально готувалися до них. Розуміли, що це хороший суперник.
Сподіваюся, що в другому колі нам буде легше. Морально і фізично ми стали кращими.
– Давай відмотаємо час назад. Як Шахтар відпустив тебе в Інгулець?
– Інгулець єдиним був готовий на виставлені Шахтарем умови.
– Без права викупу?
– Так. Мені й Олегу Пушкарьову особисто телефонував Василь Васильович Кобін. Він хотів бачити нас у команді. Сказав, що розраховує на нас. Так і вийшло.
– Пушкарьов більше отримує ігрового часу, але, крім яскравої гри в Кубку України з Пробоєм (2:2, 4:6 за пен.), продовження не було...
– Олег, як на мене, готовий показувати більше. У нас постійно йде ротація. Усім дають грати. Я сподіваюся, що в нього все вийде.
«Коли я приїхав в Інгулець, Кобін сказав, що ми гратимемо в атакувальний футбол»
– Для тих, хто не в темі, розкажи, який футбол хоче прищепити Кобін Інгульцю?
– Атакувальний, агресивний футбол першим номером. Коли ми приїхали, він нам сказав, що ми будемо грати в такий футбол. Василь Васильович хоче контролювати гру, грати з позиції сили.
– Що вимагає Кобін від гравця твоєї позиції?
– Під час гри з м'ячем постійно підлаштовуватися під захисника з воротарем, щоб активно брав участь у білдапі, переводили з флангу на фланг через центр. Кобін від позиції шостого номера хоче активних дій. Постійно бути в підборі, читати гру, руйнувати атаки суперника.
– Побачене в Петровому на контрасті з Шахтарем свідчить про те, що Інгулець, як клуб, готовий розвивати інфрастуктуру?
– На вигляд новий стадіон дуже гарний зробив президент. Команді треба закріплюватися в УПЛ і з кожним сезоном прогресувати. Я радий, що волею долі опинився тут.
– Хлопці, яких відсторонили, мали суттєвий вплив на гру команди?
– Досвідчені, хороші футболісти. Вони точно допомагали команді. Десь могли напхати, десь і пожартувати. Нічого поганого про них сказати не можу. Від якихось оцінок їхньої ситуації я б хотів утриматися.
– Добре. Ти проводиш дебютний сезон в УПЛ. Перехід у дорослий футбол проходить легко?
– У Шахтарі ти звикаєш бути постійно вгорі, грати з позиції сили, виносити всіх суперників, відчуваючи конкуренцію тільки в Юнацькій лізі УЄФА. У чемпіонаті України в тебе не було сильної опозиції, якщо не брати до уваги матчі з Динамо і Рухом, Колосом.
В УПЛ я зіграв не так багато (4 матчі, 1 гол). Тут постійно потрібно вигравати єдиноборства, швидкість прийняття рішень інша. Фізично сильніші суперники, розумніші.
– У яких аспектах потрібно додати тобі?
– Фізика. Василь Васильович каже, що треба додавати у відборі, тому що треба весь час намагатися відбирати м'ячі, бути жорсткішим на полі, не покладаючись тільки на інтелект, вигризати всі м'ячі. Тренер у приклад наводив Степаненка і Каземіро, на кого треба рівнятися.
– На кого рівняєшся з гравців свого амплуа?
– Бускетс. Мені тренера нарізки з Родрі показували, як він у відборі грає, як собака.
– Виграш Родрі Золотого м'яча реально показує те, наскільки ця позиція в сучасному футболі вирішує?
– Родрі провів фантастичний сезон. Він дуже розумний футболіст і по праву заслужив Золотого м'яча.
– А в дитинстві?
– Мессі.
Василь Кобін. Фото: ФК Минай
«В Динамо зіткнувся з дискримінацією ВПО»
– За даними Transfermarkt оренда в Інгульці закінчується наприкінці сезону. Влітку ти повертаєшся в Шахтар?
– Поки що так.
– Клуб не втрачає тебе з поля зору, поки ти в Інгульці?
– Є контакт. Тренери U-19 на зв'язку зі мною. Олексій Бєлік, Максим Малишев, який багато зі мною працював, щоб перехід із юнацького футболу до дорослого проходив без перепадів. Я пам'ятаю, як дитиною бачив його матчі, а потім уже вдалося з ним попрацювати у штабі Олексія Григоровича в U-19.
– Яким би ти хотів запам'ятати цей період в Інгульці?
– Добре показати себе в УПЛ, допомогти команді, повернутися до Шахтаря і з набутим досвідом боротися за місце в першій команді.
– Розкажи, як ти потрапив у Шахтар?
– У 7 років. Мене тато відвіз на перегляд у Металург (Донецьк). Після перегляду тренер сказав, що нас брати не будуть і ми повинні поїхати в Шахтар на перегляд. Приїхали туди, відбір проводили Дмитро Єфімов і Оскар Ратулутра. З цього все і почалося.
– Найбільш пам'ятний період в академії?
– З U-14 по U-18 наш рік виграв усе, що було можна, в ДЮФЛУ.
– Дитиною ти застав довоєнний Донецьк. Як переживалися всі ці буремні події у майбутньому?
– У 2014 році батьки прийняли рішення переїхати до Києва. З 2014 по 2016 рік я перебував у Динамо до моменту, поки Шахтар не перевіз академію в Щасливе під Києвом.
– Після Шахтаря контраст у Динамо був сильним?
– Щодня я їздив на тренування на Нивки або в Конча-Заспу. Не можу згадати якихось особливостей у плані футболу, але був момент, коли в Динамо U-12, U-13 хлопців на два склади з нашого віку поділили. На запитання тата, чому я не граю в першому складі, тренер Динамо пояснив це тим, що я з Донбасу і можу потім виїхати на окуповані території.
– Тобто, ти зіткнувся з дискримінацією переселенців?
– Так.
«По моїх рідних місцях прилітає постійно»
– Ти родом із Білозерського на Донеччині. У тебе там залишилися родичі?
– Бабусі з дідусями, батько зараз там живе.
– Ми всі читаємо новини і розуміємо, що лінія фронту дуже близько підійшла до твого міста. Що кажуть рідні?
– Просять не говорити на цю тему. Я знаю, що прилітає постійно. У Добропілля за 10 км від нас постійно насипають орки. Багато переселенців у Білозерському.
– Три роки поспіль ти грав з Шахтарем у Юнацькій лізі УЄФА. Спогади про матчі з найкращими академіями Європи залишаться на все життя?
– Насправді, спогади дуже хороші, незалежно від результату. Дуже великий досвід, тому що на тлі цих хлопців можна перевірити себе. Ігри завжди важкі, слабких команд немає. Наче ти в дорослому футболі за рівнем, атмосферою, насичений графік, постійні переїзди. Набагато відрізняється від чемпіонату U-19. На суперника не дивилися.
Основна наша проблема була в тому, що якщо хлопці з Європи на кожну гру виходять накручені, то нам після чемпіонату U-19 потрібно було перемикатися. За це Порту і Барселона карали нас дуже швидко, поки нам потрібно було розгойдуватися.
– Цікаво було протистояти Вінісіусу Тобіасу в матчах із Реалом?
– Віні – дуже хороший футболіст. Коли ми програли Шахтарю в нещодавній грі, він виходив і дуже сильно допомагав в атаці та обороні.
– Виліт від Хайдука в плей-офф найприкріший?
– У тій грі в нас зовсім нічого не клеїлося, нерви. Грали не так, як ми хотіли і грали. Хотіли пройти якомога далі, але поступилися майбутньому фіналісту того сезону.
– Як часто залучався до тренувань із першою командою Шахтаря? Ноги не трусилися розділити поле з хлопцям, яких бачив по телевізору?
– Їздив тренуватися в паузу на збірні. Завжди переживав. Багато досвіду отримуєш. Усі хочуть проявити себе. Старші хлопці, як Ракицький і Степаненко, класно підказували і в той же час напихати без упередженості. Хороша комунікація завжди йшла. Якщо пхали, то ти знав за що і чому.
– Видно, що мало шансів зараз є у молодих гравців пробитися в основу. У тебе є цьому пояснення.
– Можу процитувати Максима Васильовича [Малишева]: «Важка праця завжди оплачується».
– Чим захоплюєшся поза футболом?
– Відеоігри. Counter Strike, Call of Duty, Battlefield. Коли на базі є вільний час, дивлюся серіал «Втеча».