Лассіна Траоре: «Мої тато та мама грали за збірну Буркіна-Фасо. Я повторив мамине досягнення. Син вибере майбутнє сам»

В українській Прем’єр-Лізі він – один із найбільш статусних легіонерів. Лассіна Траоре двічі ставав чемпіоном України та Нідерландів, загалом чотири рази здобув кубкові наші та голландські трофеї. За Аякс у 31 матчах він оформив 24 результативних дії (по 12 голів і асистів), а за Шахтар – у 65 іграх уже 30-ть (19 голів, 11 асистів). У свої 23 роки Лассіна 22 матчі зіграв за національну збірну Буркіна-Фасо (9 голів). У кого ще є такі показники, тим більше, в такому віці?

І при цьому є відчуття недосказаності. Через відомі всім причини Траоре пропустив 518 днів, 83 матчі, за час дії свого контракту з Шахтарем. Але на цих літніх зборах буркінієць забив уже двічі, перебуває в хорошій формі та чудовому настрої. Саме з цього сайт «Український футбол» розпочав інтерв’ю з нападником Шахтаря. 

«Мені імпонує, що Пушич, як і я, працював у Нідерландах»

– Лассіна, і як ідуть для вас літні збори? Встигли відпочити, відновитися, щоб робота йшла в радість?

– Так, я дуже радий бачити хлопців. Працюю з великим задоволенням. Навпаки, так вийшло, що через травми я весь час пропускав літню паузу. Тож зараз у міжсезоння стараюся закласти цей фундамент, який настільки потрібен перед повним сезоном.

– Ви встигли забити Сараєво та Хайдуку. Форму свою оціните як бойову?

– Я дуже скучив за цим відчуттям: грати, забивати, отримувати повне задоволення. Тому так, наразі я на ходу, відчуття від форми та готовності дуже хороші. До того ж, суперники на зборах підібрані добре: тут є учасники єврокубків, базові команди своїх збірних. З ними цікаво грати. 

– Ви в Шахтарі застали Де Дзербі, Йовічевича, ван Леувена. Чим вам подобається, а чим – ні, Маріно Пушич у порівнянні зі своїми попередниками?

– Мені дуже імпонує, що містер Пушич також працював у Нідерландах. Він – у Фейєноорді, я – в Аяксі. Мені здається, ми, гравці Шахтаря, гарно зрозуміли ігрову філософію Маріно й стараємося відповідати їй у наших діях.

Лассіна Траоре, фото: ФК Шахтар Донецьк

– За амплуа ви – центрфорвард. Звісно, іншим тренерам буде важко рівнятися з Еріком тен Гаагом, при якому в 12 матчах за Аякс ви забили 12 м’ячів при двох асистах. І все ж, футбол Пушича сприяє реалізації ваших умінь? Вам зручно?

– Безперечно! Шахтар грає в дуже цікавий футбол, фахівці це бачать і в Україні, і в Європі. Я взагалі б не нарікав ні на що, якби тільки міг побільше матчів зіграти в попередніх сезонах. Саме тому ви зрозумієте мене, коли я говорю, як приємно ось так працювати на зборах, коли ніщо тобі не заважає грати в футбол.

– Шахтар здобув Кубок України й підвісив на нього золоті медалі УПЛ. І це незважаючи на дві зміни головних тренерів і конкуренцію зі сторони, в тому числі, «третьої сили» нашого футболу – Кривбасу та Полісся. Вам цікаво грати на нашій внутрішній арені?

– Так, тому що в УПЛ конкурентні змагання. Звісно, Шахтар здобув свої титули та трофеї, але це була важка боротьба. Фактично до пізніх турів чемпіонату і в цьому сезоні, і в попередньому. Та й не можна забувати, що дуже значні футболісти вийшли з українського чемпіонату в провідні світові клуби та ліги.

– Ви пропустили Лігу чемпіонів із Порту, Антверпеном і Барселоною, зігравши лише в двох матчах із Марселем у Лізі Європи. Як оціните виступ Шахтаря?

– Матч із Барселоною показав, який високий потенціал у команди. На жаль, на самому початку весняної частини сезону нам важко було з Марселем показати 100% своїх можливостей. Команда у них хороша, з нею було б цікаво зіграти, скажімо, в розпал весни.

«Найкращий матч за Аякс провів проти команди Малиновського»

– Ваш хайлайт у складі Аяксу – матч із Венло. 13:0, п'ять голів і три результативних передачі. Що за неймовірний показник? 

– Звісно, добре пам’ятаю цей матч. Була велика мотивація, хоч це й був матч чемпіонату між двома турами Ліги чемпіонів. Після мінімальної поразки від Ліверпуля Клоппа Аякс зібрав багато спортивної злості й завдали поразки Венло. Як виявилося, це було на благо, тому що далі ми здорово зіграли в єврокубках.

– Що ви відчували, коли читали пресу? Вам же тоді більшість статистичних порталів поставили 10,0 балів – це настільки рідко можна побачити, що могло «знести дах» молодому футболісту…

– Ні, я не з таких. Так, приємно було читати хороші оцінки моєї роботи, тим більше – заслужені. Проте нас, футболістів-професіоналів, учать, що про навіть найкращий матч треба забувати й думками готуватися до наступного. 

– А який матч найкращий для вас у Аяксі?

– От якраз після Венло ми в Бергамо грали з Аталантою. Дуже хороша команда, ваш Малиновський теж там був, класний гравець. І от ми дуже сильно зіграли, вели в два голи. Один з мого пасу забив Тадич, другий – я сам. Жаль, Сапата тоді відіграв два голи, проте нічия в гостях у команди Гасперіні – це був класний результат. Ми всі це розуміли.

– Якщо б зібрати ваших тодішніх одноклубників по Аяксу, така команда зараз би спокійно могла поборотися за єврокубок. А хто для вас був найбільшим топом?

– Погоджуся з вами, чудовий підбір гравців у Аяксу. Зараз багато із цих хлопців в АПЛ – як Онана, Мартінес та Антоні (МЮ), Гравенберх (Ліверпуль), Тімбер (Арсенал), Кудус (Вест Хем). Я навіть не знаю, кого можна одного відзначити. Ну от, Душан Тадич був трішки старшим за всіх нас, дуже класний футболіст. Ще на юнацькому рівні ми перетиналися з Каспером Дольбергом. Давід Нерес був дуже крутим у часи Аяксу.

– А в людському, товариському плані з ким у Аяксі ви дружили?

– Для мене було дуже важливим, особливо на перших порах, спілкування з Андре Онана. Він – єдиний на той момент у команді, хто теж говорив французькою мовою. Та й загалом Андре – чудовий хлопець. Надалі я вже прижився в Аяксі, почав зі всіма спілкуватися, налагоджувати моє володіння англійською мовою. Не можу поскаржитися, щоби в Аяксі чи Шахтарі в мене були якісь проблеми в спілкуванні з одноклубниками. 

– Уявляю, як це – конкурувати, наприклад, із Хунтеларом, Броббі, Дольбергом. Хороша школа життя та футболу?

– Вражаюча школа! Так, звичайно, з тими гравцями, які мені траплялися в Аяксі, навіть десь на тренуванні, у двосторонці, приємно було пограти. Чудові майстри. 

«Мій кузен лише один рік провів у Аяксі, та я знав, що його історія з цим клубом не завершена»

– Уявляю вашу зв’язку з Нересом у Шахтарі. Пригадую звістки зі зборів, там багато говорили про групу атаки Мудрик – Нерес – Траоре, яка вимальовувалася. 

– Що ж поробиш… Мені дуже жаль, що ми так і не пограли в такому вигляді в офіційних матчах. А додайте сюди Педріньо, а ще ж були Марлос, Тете, Соломон, Ісмаїлі, Алан Патрік, Додо… Це була дуже хороша команда, вона вимальовувалася як справді команда європейського високого класу. 

Лассіна Траоре, фото: ФК Шахтар Донецьк

Проте я прекрасно розумію, яке горе випало на долю українців, і футбол тут, на жаль, не єдиний постраждав. Людям дуже співчуваю. 

– Ваш кузен Бертран Траоре після Осера, Челсі, Вітасса, Ліону, Астон Вілли, Башакшехіра, Астон Вілли та Вільярреалу повернувся в Аякс. Ви за нього щасливий?

– Так, однозначно! Бертран всього лише один рік провів у Аяксі в оренді, проте я знав, що його історія з цим клубом не завершена (у 39 матчах сезону 2015/16 забив 13 м'ячів і віддав шість гольових передач, – прим. «УФ»). Він заслужив на успіх. Для нього цей перехід піде на користь. Ну, а я радий, що в Аяксі буде наше прізвище – Траоре.

– У вас взагалі неймовірна футбольна родина. Чув, що ваші батьки також грали, як і ви та кузен, за національну збірну Буркіна-Фасо?

– Так, я горджуся цим фактом. Моя мама грала на позиції півзахисника, була капітаном збірної. Пограла також у Екваторіальній Гвінеї, Франції. Мій тато грав у Бельгії та Алжирі, також виступав у національній команді. Він грав на позиції «дев’ятки», як і я. 

– Ви ще в 16 років дебютували в національній команді, в 22 матчах відзначилися 9 голами та кількома результативними передачами. Що відчували, коли в товариському матчі з Лівією в березні виводили на поле Буркіна-Фасо з капітанською пов’язкою?

– Це історія. Велика честь для мене, завжди приємно їхати в збірну, в мою рідну країну. Виходить, я повторив мамине досягнення.

– Влітку ви забили в обох матчах кваліфікації чемпіонату світу. У вас там Тапсоба з Байєра, одноклубник Забарного Уаттара з Борнмута. Не нудьгуєте?

– У нас хороша група – лідирує Єгипет, рівні шанси в боротьбі його переслідувачів, серед яких наша збірна. Я забивав Єгипту та Сьєрра-Леоне - це якраз наші конкуренти в боротьбі за путівку на чемпіонат світу.

«Шахтар кожен рік стає сильнішим»

– У вас було насичене літо. Тим не менш, за друзями із Шахтаря в збірній України стежили? Ваша думка про виступ нашої збірної на Євро-2024?

– Як і всі, я був засмучений вильотом України вже на груповому етапі. На мою думку, за підбором гравців, силою та класом, ваша збірна заслужила дійти, ну, наприклад, до чвертьфіналу. Я завжди підтримую наших – Тарас, Коля, Фіма, Судаков, усіх представників Шахтаря. 

– У нас як: спершу називали збірну «золотим поколінням», зараз багато критики, причому, дістається тим, хто вважається найбільшим талантом – як Мудрик, Судаков, наприклад. Розсудіть: хлопці справді талановиті чи це ми собі компліменти говорили просто?

– Дуже талановиті! Дуже! Я ж маю привілей бачити їх не лише в грі, а працюю з хлопцями щоденно на тренуваннях, знаю, про що говорю. І Міша, і Георгій – це дуже талановиті футболісти. Впевнений, на них чекає дуже сильна кар’єра на європейському рівні.

Георгій Судаков і Михайло Мудрик, фото: Getty Images

– Чому тоді в Мудрика проблеми в Челсі та АПЛ?

– Варто набратися терпіння всім сторонам. Щоб такого талановитого футболіста використовувати, треба й стабільність команди, й пильність тренерів. Мудрик – працездатний, має прекрасну швидкість, талант. У нього все вийде, і я в цьому не сумніваюся. 

– Як колектив сприймає чутки довкола Судакова?

– Ми раді, що Георгій – як один із гравців Шахтаря – викликає до себе увагу. Він дуже здорово прогресує. Я завжди радий з ним грати. 

– Шахтар підписав воротаря Фесюна, захисника Грама, півзахисника Франьїча. Повернув із оренди кількох гравців, включаючи Педріньо. Просте питання: ваша команда стала сильнішою?

– Так, і ми всі це відчуваємо. Шахтар кожен рік стає сильнішим – і коли є багато придбань, і коли вони точкові. Не забувайте: у нас багато молодих гравців, а вони з кожним сезоном стають все кращими. У нас стає більше досвіду, більше титулів. Я вдячний за інтерес до Шахтаря й сподіваюся, що цього сезону ми порадуємо фанів навіть більше.

– Ви згадали про двосторонки: вам, як форварду, з яким воротарем Шахтаря було найважче? Трубін? Пятов? Різник? Чи, може, похвалите новачка Фесюна?

– А мені всі воротарі Шахтаря подобаються! Наша команда в принципі славиться гарними показниками щодо пропущених м’ячів. Кожен сезон у нас голкіпери розвиваються, тож зараз я назву вам Різника. Навіть проти Барси він зіграв «на нуль»!

«Чи буде в збірній Буркіна-Фасо третє покоління Траоре, чи таке прізвище з’явиться в збірній України, – син Рахім прийматиме рішення сам»

– Шахтар зіграє в груповому етапі Ліги чемпіонів, за що спасибі, зокрема, Реалу, який переграв у фіналі дортмундську Борусію. Кого б хотіли в суперники, крім, звичайно, Аяксу?

– О, це точно – крім Аяксу, вони ж виступили не дуже вдало й не пробилися в Лігу чемпіонів, а ми в Лігу Європи до них не хочемо особливо поспішати:) Я вам чесно скажу, єврокубки – настільки цікаві, що я буду радий в принципі взяти участь у цих змаганнях, незалежно від групи. Тим більше, що Шахтар завжди прагне до кращого. Вже стільки хороших результатів у команди.

Гравці Шахтаря, фото: ФК Шахтар Донецьк

– Після початку повномасштабного вторгнення УПЛ покинуло дуже багато легіонерів. Ви залишилися. Не страшно?

– Страшно. Проте що таке наші страхи порівняно з тим, що відчувають люди в місцях, де йдуть бойові дії? Куди прилітають ракети? Я молюся, щоб війна швидше закінчилася, щоб Україна знову стала мирною державою зі щасливим життям, на яке заслужили люди. Мені неймовірно боляче чути новини про варварські обстріли, бомби, ракети… Як страждають невинні люди! Дивитися фото дітей, жінок, які зазнали травм, поранень, загинули… Бажаю Україні залишити це позаду й процвітати.

– Безперечно, футбол на фоні страждань і смертей на другому плані. Тим не менш, як вам грається в Україні в ці часи?

– Це, звісно, дуже незвичний досвід для футболіста: дуже складні виїзди, автобуси-поїзди-літаки. Сирени повітряної тривоги, які в кожен момент можуть перервати матч тут, в Україні. Але дійсно – це другорядне поряд із загрозою життя людей, яка відчувається кожен день.

– Що вас радує та займає ваш час поза полем?

– Я дуже люблю музику – можна сказати, за дорученням команди стараюся виконувати роль діджея в роздягальні та автобусі. Дуже люблю кіно, серіали, цікаві сюжети книг. Звісно, іноді дозволяю собі пограти в PlayStation – моя улюблена гра Call of Duty. 

– О, то вам не чужий кіберспорт? Ви за NaVi чи Monte?

– Ні, от якраз в Контру я не дуже граю. Але чув, що Україна успішна в цьому виді кіберспорту. Молодці!

– Як складається ваше особисте життя?

– Цього року моє життя назавжди змінила поява сина – Рахіма. Я кожен день учуся бути батьком, учуся разом із ним. Це чотири місяці неймовірного досвіду, який ні з чим не порівняти. 

– Чекайте… Рахім народився в часи, коли ви вже грали за Шахтар. Отже, років через 17 збірним України можна буде поборотися за перспективного футболіста Траоре-молодшого?

– А чому ні?:)

– Ви дозволите Рахіму грати за Україну?

– О, якби син доріс до рівня, коли ним би цікавилися збірні такого рівня, це було б щастя для батька! Я б, звісно, хотів, щоб третє покоління Траоре грало за збірну Буркіна-Фасо, проте в своєму житті Рахім буде приймати рішення сам. Все може бути:)