«Маліновський нехай ще спробує мені забити»: футболістка Боклач – про трансфер до Марселя
19-річна українська голкіперка молодіжної збірної України Катерина Боклач підписала контракт із Марселем, що є одним із фаворитів другого французького дивізіону.
Раніше дівчина захищала кольори Буковинської Надії, Інвіктуса, Гурніка, Хайaси та Гренобля. Саме в складі останніх Боклач змогла добре показати себе у матчах проти Марселя та зацікавити тренерів «провансальців».
У презентації українки пресслужба Марселя відмічала її антропометрію (зріст гравчині – 181 см), класну реакцію та вмілу гру ногами.
В інтерв’ю сайту «Український футбол» Боклач поділилася подробицями свого трансферу до Марселя, оцінила рівень місцевого жіночого футболу, а також розповіла, як менеджмент клубу відгукується про українського хавбека чоловічої команди Руслана Маліновського.
«У матчі проти Марселя відіграла на нуль та мною зацікавилися тренери»
– Вітаємо вас із переходом до Марселя, Катерино! Які перші враження від трансферу?
– Дякую. Враження тільки позитивні. Я дуже рада, що в мене відбувся цей перехід. Марсель – іменитий клуб із хорошою інфраструктурою. Все на вищому рівні. Це новий етап розвитку у моїй кар’єрі.
– Як стався ваш перехід до Марселя? Хто вас придивився та запросив?
– Минулого року я потрапила вперше до чемпіонату Франції, виступала за Гренобль. Ця команда також виступає у другому дивізіоні. У нас були ігри проти Марселя, де я добре себе показала.
На мене звернули увагу тренери та зацікавилися мною. Марсель – це один з найсильніших колективів у другому французькому дивізіоні, проте ми стали першою командою в сезоні, яка змогла відібрати в них очки. До того ж я змогла залишити ворота «сухими». Значить, також допомогла команді.
– Якісь ще клуби вами цікавилися, окрім Марселя?
– Мала ще декілька хороших пропозицій із Франції. Це були команди другого дивізіону, а також колективи, які вийшли із другого дивізіону у перший. Був інтерес від команд й за межами Франції. Цікавилися зі Швейцарії, пропонували навіть повернутися до України. Я все ж таки вирішила доєднатися до Марселя.
– Чому ви обрали саме Марсель?
– Мене трохи насторожили пропозиції від команд, що вийшли у перший дивізіон, бо я не була впевнена, що зможу стабільно отримувати там ігрову практику. Мені лише 19 років, тому грати для мене дуже важливо. У цих командах я могла бути другим, або навіть третім воротарем. Не хотілося просто погубити себе.
Вважаю, що обрала для себе досить хороший варіант по рівню футболу, перспективам та шансами грати.
– Як у французькому жіночому футболі відбуваються трансфери? Чи платив Марсель за вас якусь компенсацію?
– Точно не знаю, але наскільки я чула, у Франції компенсації за гравчинь не платяться. Мій колишній клуб повинен написати офіційний документ, що він не претендує на грошову компенсацію за мене.
– На який термін ви підписали контракт із клубом?
– Контракт підписали за схемою 1+1. Тобто один рік я точно буду в команді, а другий активується у випадку, якщо Марсель підвищиться у класі. Якщо ми не вийдемо у перший дивізіон, то я буду мати можливість знайти для себе клуб з інакшою перспективою.
– Зараз ви маєте найкращі фінансові умови у порівнянні із періодами виступів за інші клуби?
– Так.
«Пробивалася у Європі через синці, розбиті коліна та потерті боки»
– Марсель став вже четвертим вашим закордонним клубом. Раніше ви вже грали за польський Гурнік, вірменську Хайасу та вищезгаданий Гренобль. Як взагалі дівчині з України потрапити до європейського клубу?
– Це було моєю мрією із самого дитинства. Проте я чомусь думала, що вона нездійсненна. В Україні жіночий футбол не дуже добре розвинений наразі, на жаль. Я думала, що неможливо переїхати з України до Європи та заграти у хорошому клубі.
Коли почалася війна в Україні, то умови змусили мене спробувати себе за кордоном. Це стало першим кроком для мене. Я змогла показати себе і мене залишили у Європі.
Все це стало реальним завдяки плідній праці над собою, мозолям, синцям, розбитим колінам та потертим бокам. Все заради результату.
– Яке місце у європейському рейтингу посідає жіночий чемпіонат Франції?
– Знаю точно, що минулого року французький чемпіонат посідав перше місце у європейському рейтингу. Ліон багато разів ставав переможцем Ліги чемпіонів, ПСЖ також дуже добре себе показував у єврокубках.
– Наскільки статусним клубом є жіночий Марсель?
– Важко сказати. Думаю, що більше завдяки чоловічому Марселю жіноча команда на слуху та має непоганий статус. Бо чоловіки посіли третю сходинку у Лізі 1 минулого сезону та дуже круто грають.
Проте варто зазначити, що й у жіночій команді хороший підбір гравців та високі задачі. Сподіваюся, ми їх досягнемо.
– Тобто можна сказати, що чоловічий Марсель зараз «тягне» жіночу команду в плані іміджу?
– Можливо, так. Водночас я багато спілкувалася із дівчатами у Франції й вони кажуть, що жіночий Марсель всі знають також. Тут дуже круті умови, відношення гравчинь, крута база де є все необхідне для тренування та відновлення. Все дуже професійно.
– Наскільки високим є вболівальницький інтерес до другого дивізіону жіночого чемпіонату Франції?
– Найбільше вболівальників мають команди першого-другого місця: Марсель, Сент-Етьєн, Лілль. Ці команди показують класні результати, тому люди цікавляться та підтримують їх.
Хоча, в Греноблі також в нас була хороша підтримка. На домашні матчі приходило багато людей. У нас був стадіон без трибун, проте люди навіть за парканом стояли та спостерігали.
«Менеджмент Марселя дуже задоволений Маліновським»
– Із Русланом Маліновським ви вже знайомі?
– Чесно кажучи, поки особисто із ним не знайома. Звичайно, слідкую за цим футболістом та його виступами у національній збірній України та Марселі.
Думаю, пройде трохи часу, і ми познайомимося. Жіноча команда разом із чоловічою завжди присутні на різноманітних відкритих заходах, зустрічах із керівництвом, банкетах із приводу відкриття та закриття сезону. Тому ми точно побачимося. Можливо, навіть вдасться сфотографуватися (сміється, – прим. Д.В.).
– Вже думали, що скажете йому при зустрічі?
– Ой, не думала. Вважаю, що готуватися наперед не варто. Як зустрінемося, то вже по ходу розберемося. Ми з однієї землі та в нас душі рідні. Знайдемо спільну мову без підготовки.
Руслан Маліновський, фото: ФК Марсель
– Ви сказали, що жіноча та чоловіча команда Марселя часто разом присутні на тих чи інших заходах. Можливо, практикуються й загальні тренування?
– Не бачила повноцінних загальних тренувань чоловічої та жіночої команди. Проте знаю, що чоловіків та жінок залучають до різноманітних челенджів та знімання якихось коротких відео, які потім публікуються у соцмережах команд.
– Як ви думаєте, штрафний удар від Маліновського відбили б?
– Звичайно! Маліновський нехай ще спробує мені забити (сміється, – прим. Д.В.).
– Що про нього кажуть в клубі взагалі? Які відгуки?
– Коли відбувалася моя офіційна презентація в Марселі, то спілкувалася із керівництвом клубу. Серед менеджерів були й люди, що займаються справами чоловічої команди. Вони добре відгукувалися про нього. Казали, що дуже ним задоволені та хотіли б, аби він і надалі залишався в команді та допомагав їй боротися за найвищі місця.
– Які особисто ви ставите перед собою цілі на цей сезон?
– Хочу довести, що гідна бути першим номером Марселя та грати у стартовому складі. Для цього необхідно демонструвати надійність та не пропускати голи. Також бажаю принести максимальну користь команді та досягти поставлених завдань.
Для мене важливо гідно представляти Україну у Франції та скласти хороше враження, аби наших гравчинь якомога більше запрошували до європейських клубів.
– Можливо, ви особисто вболіваєте за якийсь жіночий клуб та мрієте у ньому зіграти в майбутньому?
– Із французької ліги мені подобаються ПСЖ та Ліон. Це клуби з історією. Останнім часом дуже мені імпонує жіноча АПЛ. Можливо, у майбутньому хотіла б спробувати себе у Манчестер Сіті або Арсеналі. Також подобається іспанська Ла Ліга. Постійно слідкую за виступами жіночої Барселони в чемпіонаті та Лізі чемпіонів. Імпонує їхній стиль гри. Хотіла б там спробувати свої сили колись.