«Мене випускали лише періодично»: Яцик — про відхід із Динамо, цілі Харкова та збірну України

Сім років у системі Динамо, капітанська пов’язка в юнацькій команді та дебют у Лізі чемпіонів проти Бенфіки — шлях Олександра Яцика в київському клубі мав яскраві моменти, але так і не привів до стабільного місця в основі. Тепер 23-річний півзахисник розпочинає новий етап у складі Харкова, де знову працює з Младеном Бартуловичем і разом із командою націлюється на єврокубки.

В ексклюзивному інтерв’ю журналісту сайту «Український футбол» Роману Придибі Яцик оцінив свої шанси в Динамо, пояснив, чому хотів цього переходу, та розповів про вимоги Бартуловича, відновлення після травми й амбіції Харкова. Також футболіст висловився про можливий виклик до збірної України і життя команди під час повітряних тривог.

«Бартулович мені дуже імпонує як тренер»

— Олександре, почнемо зі здоров’я. Клуб повідомляв про ваше пошкодження без конкретних подробиць. Що саме сталося та наскільки ви зараз готові повернутися на поле?

— На тренуванні потягнув привідний м’яз. Після обстеження лікарі сказали, що відновлення триватиме близько трьох тижнів. Зараз я повністю одужав, навіть встиг взяти участь у поєдинку проти Буковини. Тому почуваюся добре і вважаю, що до матчу з Чорноморцем готовий на всі сто.

— Поки ви лікувалися, Харків розгромив Оболонь із рахунком 5:0. Відчуваєте, що тепер доведеться заново доводити своє право на основу?

— Так, звісно. У нас дуже сильний підбір виконавців, а здорова конкуренція — це завжди в плюс. Тож потрібно наполегливо працювати, щоб повернути собі статус гравця стартового складу.

— Після переходу ви казали, що ще не обговорювали з Младеном Бартуловичем свою роль. Чого він зараз вимагає від вас на полі?

— Так. Він хоче, щоб я майже в кожному епізоді шукав продовження вперед, грав сміливіше й гостріше. Також багато уваги приділяє тому, щоб я був агресивнішим у завершальній фазі атак і частіше брав гру на себе.

Младен Бартулович. Фото: ФК Харків

— Ви працювали з Бартуловичем ще в Зорі. Говорили, що він допоміг вам адаптуватися до дорослого футболу. Наскільки змінився Младен як тренер відтоді? Чи став зараз вимогливішим особисто до вас?

— Він завжди був вимогливим. У нього все просто: керівництво вимагає результату від нього, а він — від нас. Тому жодних поблажок немає: на полі ти маєш доводити свою користь. І це нормальний процес у команді. Младен мені дуже імпонує як тренер. З його підходом я вже знайомий. Щодо змін можу сказати тільки те, що він спрогресував. Ви можете це бачити по грі команди.

— Якраз заговорили про турнірні цілі. Харків зараз іде п’ятим, має матч у запасі та перебуває зовсім поруч із лідерами. Яке завдання стоїть усередині колективу? Чи можете розкрити карти?

— Думаю, це вже не секрет: ми хочемо завершити сезон у зоні єврокубків. Зараз тримаємося поруч із лідерами, але попереду ще довгий чемпіонат. Щоб досягти мети, потрібно стабільно набирати очки й підтверджувати свої амбіції на полі, а не лише говорити про них.

— Ви грали проти Полісся та Шахтаря цього сезону, і обидва матчі Харків програв. Чого команді не вистачило саме в цих протистояннях?

— З Поліссям, мені здається, ми десь недопрацювали в плані емоційного настрою або просто не повірили у власні сили. Але після тієї поразки ми сіли разом із хлопцями та тренерським штабом і серйозно поговорили. Зробили правильні висновки, тому на Шахтар вийшли вже максимально зарядженими і показали зовсім інший футбол. Ми навіть домінували на полі в багатьох епізодах, і нам забракло зовсім трохи, аби відібрати очки в такого сильного суперника.

— У Кубку України вам випав Маяк, де граючим тренером є Владислав Кулач. Минулого сезону Харків уже боляче обпікся у півфіналі з Черніговом. Той матч зараз додатково нагадує, що недооцінювати такого суперника не можна?

— На момент матчу з Черніговом мене ще не було в команді, але я думаю, після нього всі зробили правильні висновки. Повторення подібного сценарію цього сезону допустити не можна. Маяк ми ще детально не розбирали, але ближче до гри добре підготуємося й вийдемо з максимальним настроєм.

«У Динамо на мене розраховуватимуть менше, ніж тут»

— Харків зацікавився вами ще два роки тому, і вам одразу сподобався цей варіант. Що тоді підштовхувало вас думати про відхід із Динамо?

— Тому що розумів: у Динамо на мене розраховуватимуть менше, ніж тут. Два роки тому я був ще зовсім молодим, і мені дуже хотілося грати, власне, як і зараз. У Харкові я побачив чудовий проєкт, де маю всі умови для розвитку та постійної ігрової практики. Це для мене дуже важливо, бо тільки через гру ти можеш прогресувати.

— У медіа повідомляли, що Динамо зберегло за собою пріоритетне право викупити вас назад. Вам відомо, чи є така умова в трансферній угоді?

— Чесно кажучи, я зовсім не знаю таких тонкощів мого трансферу: чи є там якісь приховані бонуси, чи прописана подібна умова. Зараз я гравець Харкова і повністю зосереджений на виступах за цей клуб.

Олександр Яцик. Фото: ФК Динамо

«Я жодного разу не провів більше одного матчу поспіль у стартовому складі»

— Ви прийшли до Динамо у 2019 році, були капітаном юнацької команди, дебютували за основу в Лізі чемпіонів проти Бенфіки, але постійним гравцем стартового складу так і не стали. Якщо оцінювати відверто, у Києві вам надали повноцінний шанс чи це були лише епізодичні можливості?

— Я вважаю, що це були саме епізодичні шанси. Якщо не помиляюся, я жодного разу не провів більше одного матчу поспіль у стартовому складі — мене випускали лише періодично. Це дуже складно в психологічному та фізичному плані: ти можеш місяць сидіти без стабільної практики, а потім виходиш на одну гру і маєш одразу дати результат. У такому рваному ритмі надзвичайно важко розкритися та продемонструвати свої найкращі якості на полі. Але я не хочу, щоб ці слова сприймались в поганому сенсі. Я вихованець Динамо, мріяв дебютувати за першу команду й зіграти за неї не один матч.

— Ви провели в системі Динамо сім років. Хто першим зрозумів, що вам час іти: ви чи клуб?

— Думаю, насамперед я сам. У Динамо провів багато років, але бачив, що в Харкові матиму більше можливостей грати. Мені важливо було не стояти на місці, а розвиватися через постійну практику. Тому я й хотів цього переходу.

— Бартулович припускав, що в Динамо на вас тиснув статус клубу, а такої довіри, як у Зорі, не було. Він мав рацію?

— Згоден на сто відсотків. Я цілеспрямовано хотів перейти до Харкова, адже вже працював із Младеном і знаю, наскільки він вміє знаходити підхід до гравців. Це безцінна річ для футболіста, коли тренер розмовляє з тобою і щиро вірить у твій потенціал. Завдяки такій довірі грається набагато легше.

Олександр Яцик. Фото: ФК Харків

«Мені й самому інколи буває страшно перебувати в Києві»

— Перейдемо до важкої, але неминучої теми. Команда базується на Київщині, а столиця зараз постійно під ударами. Що ви відчуваєте в таких умовах? І як поводяться легіонери — чи немає в них страху та бажання поїхати з України?

— Чесно кажучи, я не знаю, як саме вони на це реагують, але можу сказати про себе: мені й самому інколи буває страшно перебувати в Києві, бо зараз лунає дуже багато тривог. Користуючись нагодою, хочу побажати всім українцям терпіння та витримки і подякувати нашим силам ППО за важку роботу, яку вони виконують, щоб захищати наші міста від атак. Дуже сподіваюся, що ця війна якнайшвидше закінчиться і все буде добре.

— Але все ж таки, можливо, ви помічали, як іноземці реагують на обстріли? Чи не виникали в роздягальні розмови про можливий від'їзд?

— Ні, подібних розмов узагалі не було. Звісно, вони теж живі люди, переживають за свою безпеку, під час небезпеки спускаються в укриття. Але потім приїжджають на базу і сумлінно працюють нарівні з усіма. Ніхто не панікує і ніхто не збирається нікуди тікати.

«Поза полем Крупський — дуже добра й щира людина»

— Ви грали за юнацькі та молодіжну збірні України, виступали на Євро U-21. Чи думаєте вже про виклик до національної команди?

— Звичайно, як і будь-який український футболіст, я мрію одягнути футболку збірної України. Але треба бути об'єктивним: наразі я провів ще не так багато матчів за Харків. Сподіваюся, що зможу постійно прогресувати, відзначатимуся результативними діями і згодом своєю грою заслужу цей виклик. Усе можливо. Головне — стабільно демонструвати високий рівень у клубі.

— Ваш одноклубник Ілля Крупський дебютував за збірну у старті проти Угорщини. Як вам його перша гра? Який Ілля поза полем?

— Він заслужив на цей виклик і вже в першому матчі добре себе проявив. Поза полем Ілля — дуже добра й щира людина, з великим серцем. Бажаю йому закріпитися у збірній, щоб його викликали на кожен збір. Знаю, що в нього все вийде.

Читайте також:

• «Я виганяв його з майданчика»: перший тренер Крупського — про дебют Іллі у збірній України та відмову Шахтарю.
• «Я ніколи не гнався за грошима»: Сапутін – про мету Зорі в УПЛ, інтерес Валенсії та мрію грати за Ліверпуль.
• «Здавалося, Україна вийшла грати на нічию»: Любенович виставив оцінки команді Мальдери за матч проти Грузії.