«Менеджмент доніс, що Карраско не бачить мене в команді»: торішній лідер ЛНЗ Шестаков розповів, як опинився в U-19

Хавбек Сергій Шестаков виступає за ЛНЗ вже майже два роки. В другій частині сезону 2022/23 він допоміг команді вийти до УПЛ, а в минулій, історичній для черкасців, дебютній кампанії в еліті українського футболу взяв учать у 26 матчах (десять з яких в основі) та оформив 3+1 за системою гол+пас.

Однак вже у новому сезоні досвідчений футболіст виявився непотрібним іспанському тренеру Андресу Карраско та був переведений до команди U-19.

Редакція сайту «Український футбол» зв’язалася з Шестаковим, аби дізнатися причини такої ситуації, а також те, як зараз поживає гравець та що планує робити далі.

«Карраско не бачить мене в команді»

– Сергію, як поживаєте?

– У мене все добре, наразі перебуваю у Черкасах. Тренуюся з юнацькою командою ЛНЗ U-19.

– Чому ви виявилися непотрібним основі?

– Влітку прийшов новий тренер Андрес Карраско, почалися зміни в команді. Я пройшов усі збори, однак десь за тиждень-два до початку сезону генеральний директор клубу повідомив, що тренер не бачить мене в команді. Тобто я мав прийняти рішення: або покинути клуб або залишитися в U-19.

– Вам хтось пояснив причини такого рішення?

– Ні з головним тренером, ні з його помічниками я не розмовляв. Ніхто чітко мені нічого не пояснив. Може, не захотіли, може, на те були інші причини. Менеджмент тільки доніс, що Карраско не бачить мене в команді!

У футболі таке буває, що коли змінюється тренер, то наступають зміни. Я був у багатьох командах та часто переживав подібні моменти. Одні футболісти йдуть, а інші приходять на заміну. Я ж не можу подобатися усім підряд. В тренера є своє бачення команди, під яке він підбирає виконавців.

– Як у вас із Карраско взагалі відносини склалися?

– Він хороший тренер. Я усе розумів на тренуваннях, бо вільно говорю англійською. Робив від себе максимум.

Чесно кажучи, я не очікував на такий хід подій. Буває, коли приходить новий тренер, він одразу каже, хто йому потрібен, а хто ні. Тоді усім легше. А так я пройшов усі збори й готувався до старту чемпіонату, а мені сказали, що я не потрібен. Це якось дуже дивно було для мене. І я не знав, що робити, і вони чекали на гравців, які не пройшли збори. Ну, то таке.

Андрес Карраско. Фото: ФК ЛНЗ

– Ви намагалися влітку змінити клуб?

– Так, але вже було запізно, адже усі команди були укомплектовані. В мене чинний контракт з ЛНЗ до зими, і клуб також має переді мною певні зобов’язання. Не хотілося просто піти аби куди. В підсумку трансферне вікно зачинилося й мені вже нічого не залишалося, окрім як підтримувати форму з U-19 до зими.

– Зовсім ніяких варіантів не було?

– Були певні варіанти, але, зваживши усі плюси та мінуси, зрозумів, що краще мені поки залишитися на тому місці, де я є зараз. Умови пропонували в половину, а може навіть й на 70% менше, аніж я маю в ЛНЗ. А в мене – сім’я, діти тут ходять до садочка, усе налагоджено. Мені вже не 20 років, аби кинути все та поїхати за ігровою практикою (посміхається, – прим. Д.В.).

Тип більше, не було конкретики, щоб президент якогось клубу чи головний тренер зателефонували. Через це також виникали певні сумніви.

«Усі хочуть молодих та перспективних. На вікових футболістів ніхто не дивиться»

– ЛНЗ виконує перед вами контрактні зобов’язання?

– До клубу ніяких питань не маю. Зарплату мені виплачують регулярно.

– Не шкодуєте про свій прихід в ЛНЗ?

– Та ні. А чого шкодувати? Я вийшов з командою до УПЛ. У нас був хороший рік. В минулому сезоні я також грав, забив голи, асистував. Дуже хороший час. Гарний колектив був.

– Що думаєте робити далі?

– Тренувальний процес в мене, як в усіх. Однак наприкінці кожного тижневого циклу має бути іспит (мається на увазі офіційний матч, – прим. «УФ»). В мене цієї гри немає. Замінюю її роботою в тренажерному залі. Звичайно, це ніколи не замінить матчів у команді УПЛ. Роблю максимум, аби підтримувати себе в хорошій формі. А там буде видно. Може комусь згоджуся.

– Де самі себе бачите?

– Я не знаю. Зараз тенденція, що усі хочуть молодих та перспективних. На вікових футболістів ніхто не дивиться. Повторюся, я підтримую себе у хорошій формі. Час покаже, як воно буде далі.