«Міг перейти до Віторії ще взимку»: Лебеденко – про прогрес в Португалії, перспективи Трубіна і допінг Мудрика

Трубін більше не один у Прімейрі! У понеділок, 30 червня, український лівий захисник Орест Лебеденко перейшов до Віторії Гімарайнш, яка минулого сезону боролася за єврокубки в елітному дивізіоні Португалії. У попередній кампанії оборонець виступав за Візелу, з якою зупинився за крок до повернення в еліту. Самого ж Лебеденка визнали найкращим лівим захисником сезону 2024/25 у португальській Сегунді. Тому інтерес до українця з боку клубів Прімейри є цілком логічним.

Оглядач сайту «Український футбол» Владислав Лютостанський зв’язався з Орестом Лебеденком та поспілкувався з ним про перехід до Віторії Гімарайнш, феєричний попередній сезон у Візелі та багато іншого.

Коли з’явився варіант повернення в Прімейру та чому Лебеденко залишив Візелу? «Я хотів піти з Візели ще минулого літа, але …»

– Оресте, про твій трансфер до Віторії Гімаранйш писали ще задовго до офіційного оголошення. А коли ти сам вперше дізнався про можливість переходу в цей клуб?

– Я про це дізнався давно – ще взимку. Тоді були розмови, ми спілкувалися з Віторією, але перехід не відбувся. Досі не розумію чому. Але я розумів, якщо гратиму добре і надалі, то влітку цей варіант знову буде актуальним. Так і сталося, тому я дуже задоволений.

– А Візела намагалася тебе втримати?

– Як було: Візела хотіла, аби я провів у їхньому складі увесь сезон 2024/25, допоміг вийти до Прімейри. Хоча я хотів піти ще минулого літа, коли ми вилетіли з еліти. Я розмовляв з керівництвом, аби піти, у мене було досить багато варіантів. Але так склалося – і це добре – я лишився у Візелі до зими. 

Взимку думав, що ось зараз вже піду, бо я вже був наполовину вільний агент, міг підписувати попередній контракт. У Візелу різні клуби надсилали запити щодо мене, деякі команди взагалі були готові заплатити за мене, але тоді вже я вирішив лишитися. 

Чому? Ми набрали дуже хороший хід, у команді все було класно, чудовий тренерський штаб – не хотілося підводити їх і допрацювати контракт до завершення сезону. Тим паче, що тоді у мене зірвався варіант з Віторією Гімарайнш.

Орест Лебеденко, фото: ФК Віторія Гімарайнш

– Що найбільше запам’ятаєш зі свого періоду у Візелі?

– Найбільше мені в душу запало друге півріччя минулого сезону. Ми тоді набрали дуже хороший хід, не програвали 20 матчів поспіль. Та й загалом увесь період у Візелі дуже «класний» вийшов. Перший рік взагалі виявився фатальним – ми вилетіли з Прімейри до Сегунди. Колектив був не дуже, справи йшли не дуже добре. 

Початок сезону в Сегунді розпочали так само «класно», як завершили до того рік у Прімейрі. Все було дуже погано, голова весь час опущена. Але потім відбулися зміни, були введені певні корективи у клуб і ми вилізли з того всього і практично пробилися до Прімейри. Нам зовсім трохи не вистачило, посіли третє місце, але програли в плей-оф АФС (0:3, 2:2).

– А взагалі перед минулим сезоном перед Візелою ставили завдання повернутися до Прімейри?

– Так. Клуб відразу декларував, що будемо вибиратися із Сегунди. Проте не вийшло через деякі обставини, зокрема через невдалий початок сезону. 

Як Лебеденка прийняли в Віторії та чи має взаєморозуміння з португальцями?

– Твої думки, напевно, вже з новим клубом. Як прийняли та чого чекаєш від цього відрізку?

– Сьогодні провів перше тренування з Віторією (розмова відбувалася 1 липня – прим. «УФ»). Дуже сподобалося. Я приблизно розумію, що на мене очікує. Я вже жив у Гімайрайнші, розумію, що за клуб є Віторія. Знаю, що місцеві вболівальники дуже сильно підтримують саме Віторію. Бо, наприклад, в інших містах люди зазвичай підтримують когось з грандів – Бенфіка, Спортінг, Порту. А в Гімарайнші всі вболівають за Віторію, люблять цей клуб. 

Сподіваюся, що на мене очікує цікавий та незабутній час, бо зараз важливий період у моїй кар’єрі. Я зроблю максимум, аби у нас з Віторією все вийшло добре.

– Нема проблем із взаєморозумінням із новими одноклубниками?

– Я англійською практично не спілкуюся, лише трохи починаю додавати в цій мові. Спілкуюся іспанською, а португальська дуже подібна до неї. Мені всі розуміють. Ті ж гравці з Кабо-Верде та Анголи вільно розмовляють португальською. Я теж потрохи говорю нею, але коли переходжу на іспанську, то не виникає жодних проблем, мене усі розуміють.

– А з ким з представників Віторії ти говорив перед своїм трансфером?

– Та ні з ким. Я розмовляв лише зі своїм агентом, який займався цим трансфером.

– Я чому питаю. У Віторії ж змінився головний тренер – замість Луїса Фрейре прийшов Луїс Пінту. Чи спілкувався з новим наставником команди?

– Пінту минулого сезону очолював Тонделу, з якою став переможцем Сегунди. Тому він прекрасно знає, хто я. Ми з ним сьогодні поспілкувалися, він справив враження приємної людини. Я відразу зрозумів, що Тондела та Алверка – це будуть команди, які серйозно боротимуться за перші місця Сегунди. Проти них було найважче грати.

Луїс Пінту, фото: ФК Віторія Гімарайнш

Саме в Тонделі була помітна тренерська робота. Вони чимало голів забивали наприкінці матчів, коли робилися правильні заміни, команда дотискала суперників, мало пропускала. Тому я знайомий з Пінту, його вимогами та баченням футболу. А далі буде видно, як воно складеться.

– У минулому сезоні Віторія відстала на три бали від п’ятого єврокубкового місця, не зумівши пробитися кваліфікації Ліги конференцій. Я так розумію, задача перед клубом на наступний сезон – все-таки посісти єврокубкову сходинку в Прімейрі? 

– Так. У минулому сезоні Віторії зовсім трохи не вистачило, вона програла в передостанньому турі Фаренсе (1:2). Трішки не поталанило команді в цьому матчі, я дивився ту гру. В останньому турі Віторія грала проти майбутнього переможця Прімейри, але там їй було важко перемогти, бо то була по-суті чемпіонська гра для Спортінга (2:0).

– Ти говорив, що в тебе раніше було чимало пропозицій з різних клубів. А чи телефонували тобі українські клуби?

– Так, багато клубів з України дзвонили. Не буду їх називати, але пропозицій вистачало. На той момент я не сильно думав про повернення до України, бо знав про інтерес з боку Віторії й не міг не скористатися таким шансом.

Завдяки чому українець став найкращим лівим оборонцем португальської Сегунди? «Всі нюанси співпали, я змінив підхід»

– Хочеться поговорити про твої виступи у минулому сезоні. Ти провів шикарну кампанію 2024/25, тебе визнали найкращим лівим захисником чемпіонату. В чому секрет успіху?

– Та не знаю:) Напевно, все в деталях зійшлося. Наприклад, я змінив підхід до харчування перед матчами, бутси змінив:) Взагалі багато таких нюансів, які у підсумку дійсно мені допомогли. Можливо, це і психологічний ефект від зміни підходу. З дієтологом поспілкувався, він мені певний раціон вибудував.

Є ще один важливий фактор. Останні роки перед початком чемпіонату я постійно травмувався, то в мене ключиця вийде зі строю, то п'ята плюснева кістка… Завжди я по два місяці пропускав, коли найважливіша частина сезону – збори і перші 4-5 турів чемпіонату. А там поки набереш форму, поки увійдеш в ігровий тонус – це все потребує часу і тобі важко себе реалізувати на всі 100%. Попередній сезон я провів чудово, бо повністю пройшов збори, був готовий до старту чемпіонату.

– В плані результативності в тебе теж дуже непоганий сезон вийшов – три голи, сім асистів. В одному з інтерв’ю «УФ» ти зізнавався, що в Депортіво тебе хотіли використовувати в ролі а-ля Зінченко в Арсеналі, чи змінилися вимоги до тебе у Візелі?

– Взагалі трохи курйозна історія. Тренер, який від мене вимагав так грати в Депортіво, – Рубен Де Ла Баррера, потім очолив Візелу (очолював клуб з грудня 2023 по листопад 2024 рр. – прим. «УФ»). Тому вимоги були такі самі. Якщо уважно подивитися на мої виступи, особливо другу частину сезону, то так все і лишилося в ігровому плані. Те, що від мене вимагалося на моїй позиції, я міг робити, тому і вийшло все супер.

У фазі побудови атаки я заходив усередину, хоча це залежить від суперника і того, де розташовується мій нападник. Проте в більшості випадків я дійсно зміщувався всередину і при атаці з глибини вривався у штрафний майданчик і тому виходило забивати, особливо головою, віддавати гольові передачі. У Сегунді команди дають більше простору, тому легше створювати. Якби реалізовувалися всі небезпечні моменти, то я мав би ще кращу статистику.

Орест Лебеденко, фото: ФК Віторія Гімарайнш

– Ну, минулий сезон у Зінченка в Арсеналі вийшов таким собі, зараз пишуть про його відхід з клубу. То, можливо, твоя наступна зупинка в кар’єрі після Віторії буде Лондон?

– Дай Боже:) Але спершу треба у Віторії себе реалізувати, а там буде видно.

– А чи вітали тебе у команді зі здобуттям звання найкращого лівого захисника португальської Сегунди?

– Та привітали, але нічого особливого не було. Тут загалом спокійно до такого ставляться, на це особливо уваги не звертають.

Як Лебеденко досягнув успіху за кордоном? «Португальська Сегунда – дуже конкуретна ліга, але вболівальників на матчах дуже мало»

– Зараз чимало говорять, що різниця між УПЛ та Першої ліги стає все меншою. А чи існує прірва між Прімейрою та Сегундою у Португалії?

– Мені здається, що так. Хоча сама Сегунда дуже конкурентна ліга, остання команда може обіграти лідера, таких качель вистачає. Але загалом рівень у Прімейрі набагато вище.

– Тому командам, які пробилися до Прімейри з Сегунди, так важко потім втриматися в еліті?

– Так. Хоча це теж залежить від клубу, їхнього проєкту. Але загалом так, ви правильно кажете. Зазвичай команди, що вийшли в Прімейру потім борються лише за те, аби не вилетіти назад до Сегунди.

– А як справи у Сегунді з відвідуваністю матчів? Вболівальники ходять на стадіон?

– На початку року взагалі дуже мало людей ходило. У Візелі там ще збиралися люди, бо команда ставила задачі, вболівальники підтримували команду. Проте, коли їдеш на виїзд, то зазвичай мало людей на трибунах. Бувало так, що на деяких виїзних матчах вболівальників Візели було навіть більше, ніж місцевих. Але, якщо ти граєш проти команд з топ-6 Сегунди, які боряться за підвищення в класі, то людей на трибунах зазвичай більше, ніж зазвичай.

– Особисто для себе, який матч минулого сезону, вважаєш найкращим?

– Мені дуже сподобалося, як ми зіграли з Тонделою (1:0) на виїзді. Класно зіграли з Лейрією вдома (1:0), з Шавішом на виїзді (2:1). Також запам’ятався домашній матч з Портімоненсе, коли ми програвали, але в підсумку перемогли 3:2, забивши на 90+6 хвилині. Хороша гра вийшла з Олівейренсе (1:0) на виїзді, коли я забив переможний гол. Взагалі дуже багато чудових матчів було.

– А чому так мало українців грає в Португалії, хоча в Прімейрі та Сегунді вистачає іноземців з інших країн?

– Чесно, не знаю. Я теж ставив собі подібне питання. Можливо, важко на початку звикнути до менталітету. Якби я напряму з України поїхав до Португалії, то мені було б важче, а так я до цього встиг пограти в Іспанії. У Португалії дійсно багато іноземців з різних країн, є мовний бар’єр для новачків. Мені ж було трохи легше, бо я вже знав іспанську. Хоча менталітет іспанців та португальців досить різний.

Орест Лебеденко, фото: ФК Візела

Я ж кажу, сам ставив собі питання: «Чому тут так мало українців?». Тут, що Сегунда, що Прімейра – це такі чемпіонати, які розкривають гравців. Жоден клуб не буде втримувати тебе, якщо є можливість тебе продати. Тут клуб заточені на те, аби заробляти на продажах футболістів. В Португалії шукають відомих класних гравців, яких можна підписати за невелику суму, або взагалі взяти вільним агентом, аби засвітити тебе і надалі заробити на продажі в інший клуб.

«Я би усім українським футболістам рекомендував їхати до Португалії, пробувати себе і прогресувати».

– Цікаво, а в чому все-таки українська ментальність відрізняється від португальської?

– Якраз українська ментальність до португальської трохи ближча. Португальці вони зазвичай більш працьовиті, а іспанці навпаки розслаблені. Треба час, аби трохи призвичаїтися.

Що Лебеденко думає про наших топ-легіонерів? «Перехід Трубіна в європейський топ-клуб – це питання часу»

– А що в Португалії говорять про Анатолія Трубіна? Нещодавно легенда Челсі Джон Обі Мікель закликав лондонський клуб підписати голкіпера збірної України, навіть попри помилку в очному матчі на Клубному чемпіонаті світу. Як гадаєш, Трубін потягне рівень топ-клубу АПЛ?

– Звичайно, потягне. Він дуже хороший сезон провів у Бенфіці, у Португалії дуже добре відгукуються про нього. Йому теж не було просто на початку кар’єри. Я з ним спілкувався після однієї з ігор і він зізнавався, що має проблеми з мовою. Хоча я бачив його нещодавні інтерв’ю й помітно, що він вже непогано розмовляє португальською. 

Думаю, перехід Трубіна в європейський топ-клуб – це питання часу. Можливо, це буде той самий Челсі, або й інший гранд. Тим паче, що він вже зараз грає у Бенфіці – це теж топ-клуб, не потрібно буде звикати до такого високого рівня. Впевнений, що незабаром він гратиме в одному з найкращих клубів Європи.

– А ви з Трубіним зустрічалися поза футбольним полем, проводили час разом?

– Ні. Мені далекувато до Лісабона – це по-перше. А по-друге, ми знайомі з ним ще по збірній, але ніколи не були прямо друзями, просто спілкувалися, коли грали один проти одного. Я взагалі в Лісабоні, напевно, жодного разу повноцінно не був:)

– Як ти взагалі проводиш вільний час? Можливо, у тебе є якесь цікаве хобі?

– Після тренувань зараз доволі спекотно. Нам недалеко до океану, тому я зі своїми близькими намагаємося туди їздити. Загалом я люблю гуляти по різних ТЦ, ходити на шопінг, вибирати продукти. Таким загалом і займаюся, нічого особливого. Можемо на каву сходити, тут вона дуже смачна, до речі. 

– А на комп’ютері в щось граєш? Чимало футболістів «зависають» в CS:GO, FIFA.

– Ні. Я придбав собі приставку і фактично не граю. Часу не так багато. Лише в Clash Royale граю на телефоні.

– Ти свого часу провів шість матчів за молодіжну збірну України. Мета одного разу зіграти за національну збірну в тебе присутня?

– Та це навіть не мета, це мрія. Звичайно, вона присутня. Дай Боже, що я можу сказати? Конкуренція дуже серйозна. Національна збірна зраз дуже хорошого рівня, це взагалі, напевно, те заради чого я граю у футбол. Я робитиму все, аби тренери збірної України звернули на мене увагу. Зараз найголовніше закріпитися у Віторії, провести хороші матчі, а там вже буде видно: отримаю виклик до збірної чи ні. Все залежить від мене.

– А хто, на твою думку, наразі найсильніший український лівий захисник?

– Без варіантів – Миколенко. Він грає в Евертоні, виступає в англійській Прем’єр-лізі вже стільки років. Тут навіть думати не треба.

Віталій Миколенко, фото: ФК Евертон

Лебеденко – про молодіжне Євро-2025 та Мудрика: «У мене не дуже хороші спогади лишилися з періоду виступів за молодіжну збірну України»

– Повертаючись до теми молодіжної збірної України. Стежив за виступами нинішньої молодіжки на Євро-2025?

– Авжеж стежив. Мені було так прикро, коли наші програли Данії (2:3) в першому матчі Ці останні два м’ячі – це взагалі… Звичайно, коли ти програєш в першому турі, то далі стає складніше вийти з групи. У другому матчі обіграли Фінляндію (2:0) – супер. Дивився й третю гру проти Нідерландів (0:2), але там було без шансів. Мені здається, що після першого пропущеного голу наші десь опустили руки. 

Але нічого, вони молодці. Взагалі не так часто Україна грає на молодіжному Євро. Це Руслан Ротань зумів вивести команду на фінальний турнір у 2023 році, й зараз Унаї Мельгоса. А скільки до того не вдавалося пробитися на Євро? Пам’ятаю, що нам самим свого часу було дуже важко вийти до фінальної частини. Хлопці молодці, думаю, в них все ще попереду.

У нинішній молодіжні збірній зібралися дуже хороші гравці. Мені особисто дуже сподобався Вівчаренко з Динамо, Очеретько з Карпат, Велетень з Колоса. Думаю, їм просто не пощастило. Я впевнений, що в матчі з Данією Україна не заслуговувала на поразку.

– А які в тебе спогади лишилися про виступи в молодіжній збірній України? Найяскравіший.

– Та я мало зіграв за молодіжку. Я на той момент практично не грав у клубі, тому пробитися туди було складно. Коли вже показав себе в донецькому Олімпіку, то було вже пізно, відбірковий цикл завершувався. Тому не маю прямо яких яскравих спогадів – я мало грав, а збірна не кваліфікувалася на Євро-2021. Не дуже хороші спогади.

– Але ж ти з багатьма нині дуже відомим гравцями перетнувся в молодіжці – Мудрик, Шапаренко, Бондаренко, Конопля, Сікан, Батагов, Різник, Попов. А хто найбільше тебе вражав у той час?

– Був такий – Різник мене тоді сильно вразив, хоча він теж не дуже багато матчів провів за молодіжку. Він тоді дуже класно грав у воротах, не даремно з часом він перейшов з Ворскли у Шахтар, де став основним голкіпером. А Мудрик – це саме собою.

– А до Мудрика не було претензій від партнерів по збірній, чи тренерського штабу, що він занадто перетягує ковдру на себе?

– Та ні. Які претензії? Він все правильно робив. Якби я так само вмів, як Мудрик, то діяв би ідентично:) У Михайла талант, хто що міг сказати? В молодіжці ніхто нічого йому не говорив за це. Людина літає по полю ніби літак, що тут сказати? Тренери навпаки йому говорили: «Обігруй». Вже тоді було помітно, що Мудрик – це топ.

– Що думаєш з приводу допінг-скандалу Мудрика?

– Я впевнений на 100%, що він свідомо не вживав заборонені речовини. Якщо Мудрик відкрив пробу «Б», значить він точно не робив це навмисно, він був впевнений у своїй правоті.

Михайло Мудрик, фото: Getty Images

– Зараз йому загрожує чотирирічна дискваліфікація, а це дуже серйозно може вдарити по його подальшій кар’єрі.

– Звичайно це серйозний удар, але ви ж знаєте Мудрика. Він 100% тренується, працює над собою. Я вважаю, Мудрик в змозі повернутися на свій попередній рівень після дискваліфікації. Думаю, Мудрик навіть у цей момент може бути в тренажерному залі. Але дуже прикро за нього, бо це такий талант… Це велика втрата для українського футболу.

Що Лебеденко думає про Карпати в УПЛ? «Якщо скажу, що не хотів би ще одного разу зіграти за Карпати – збрешу»

– Ти львів’янин, починав свою кар’єру в Карпатах. Стежив за виступами команди Владислава Лупашка в минулому сезоні?

– Саме матчі Карпат я не дивився. Слідкував за турнірною таблицею, бачив, що вони ведуть боротьбу за єврокубки. Трохи їм не вистачило в матчі останнього туру проти Зорі (1:3). Самі ж не скористалися своїм шансом, але я їх чудово розумію. У нас з Візелою була схожа історія минулого сезону, коли ми теж в останній момент не зуміли виконати задачу. На ті самі граблі наступили.

– Взагалі думав над тим, аби одного разу повернутися в Карпати, грати за Львів, захищати зелено-білі кольори?

– Та звичайно хотілося б додому. Якщо скажу ні – збрешу. Авжеж хочеться повернутися додому, до Львова, грати за Карпати і бути щасливим. Час покаже. Зараз я підписав трирічний контракт з Віторією, тому наразі думаю лише про свою кар’єру в Гімарайнші.

– Коли востаннє був в Україні?

– Не був з того моменту, як переїхав до Іспанії, повернувшись у Луго після оренди в Олімпіку – це літо 2021 року. Відтоді я не повертався. Дім мені сниться вже ледве не кожен день. Взагалі капець. Мій тато досі не бачив мою донечку наживо вже 2,5 року. Це дуже важко, але таке життя.