«Не можна клацнути пальцями і бути в топ-3»: Скрипник – про Зорю, Будківського і Геллера
Зоря розпочала підготовку до другої частини сезону УПЛ із чітким розумінням власних можливостей і викликів. Всередині клубу не приховують, що команда могла розраховувати на більше, однак нестача стабільності дала про себе знати в першій половині сезону.
Віктор Скрипник в інтерв'ю сайту «Український футбол» пояснив, чому не варто вимагати миттєвих результатів, як Зоря планує боротися за свої позиції в чемпіонаті та які виклики стоятимуть перед командою навесні.
«Коли капітан продовжує контракт – це сигнал, що проєкт рухається вперед»
– Пане Вікторе, позаду перший тиждень зборів. У якому настрої хлопці взялися до роботи?
– Усі на позитиві. Позитивні емоції всередині команди допомагають виконувати ту роботу, яку гравці не особливо люблять. Без якісної підготовки важко відповідати рівню, який Зоря хоче мати на футбольній карті України. Сподіваємося, що нікого не втратимо через травми і в хорошій формі підійдемо до відновлення УПЛ.
– Бюрократія не завадила зібратися в повному складі?
– Напередодні Джордан приєднався останнім. Це було обумовлено ще раніше. Всі на місцях.
– Зоря не давала нудьгувати під час відпустки. Для вас було принципово зберегти в команді Будківського, коли стало відомо про прихід Варлея?
– Ми раді, що Філ залишився з нами. Віддаю належне керівництву Зорі, яке змогло переконати його залишитись. Коли капітан продовжує контракт – це сигнал для інших хлопців, що проєкт рухатиметься вперед.
Пилип Будківський. Фото: Зоря
– З оренди в Мілсамі повернувся Нваезе. Яка по ньому ситуація на сьогодні?
– Все в його руках. Хороший гравець, який з невідомих мені причин відправився в Молдову. Там він отримав ігрову практику, набрався досвіду в Європі. Добре себе проявив у ці дні. Будемо далі дивитися.
– На перегляді у вас перебувають Максим Стрюков і Анісе Оура. Яке перше враження вони справили?
– Стрюков приїжджав до нас у паузу на збірні. Познайомилися з ним, і було ухвалено рішення взяти його на збори. По Анісе оцінюватимемо вже після перших контрольних матчів.
«Грати з Шахтарем чи Динамо так само важко, як з Епіцентром чи Полтавою»
– Як ви оціните виступ Зорі в першій половині УПЛ?
– Трохи недорахувалися очок. Дивлячись на турнірну таблицю, серія з 7 ігор без поразок дозволила нам залишатися в гонці за цікаві місця та набути впевненості. У тих матчах, де втрачали очки, м'яч просто не йшов у ворота, не реалізовували свої моменти. З таких дрібниць і складається результат. Ми не відбиваємось, намагаємося грати у футбол, відповідати вимогам УПЛ та бачити Зорю там, де вона по праву має бути.
Ми не можемо, клацнувши пальцями, почати боротись за топ-3. Команда намагається покращуватись. Підібрався склад із якісними виконавцями. Усі розуміють і хочуть досягати результату, але маємо те, що маємо. Мені дуже імпонує, що самі гравці гніваються на себе, розуміючи, що могли розраховувати на більше. Уся боротьба попереду. Ми намагатимемося бути конкурентними у другій половині УПЛ.
– Минулого сезону Зоря стала заручником ментального бар'єру. Як подолати цю «невидиму стелю»?
– Дивитись тільки на себе, а не шарахатись убік при виборі тактики. Одна справа, коли ти граєш із командами-лідерами, і зовсім інша — з клубами, що йдуть за ними. Потрібно поважати кожного суперника, дивитися на свою гру, а вже потім — на таблицю. Кожна гра – це новий виклик. Будь-яка команда може відібрати очки у кожного, чого нам хотілося б уникнути.
Віктор Скрипник. Фото: Зоря
– Зоря в першій половині сезону чудово виглядала в очних дуелях із претендентами на єврокубки, де багато емоцій. Це грало вам у мінус потім?
– Тут сукупність факторів: глибина складу, якість циклу підготовки. Коли суперник після єврокубків приїжджає грати в УПЛ, а ти тиждень готувався — відстрілявся та пішло-поїхало. Повірте, на папері можна бути фаворитом скільки завгодно, але грати з Шахтарем чи Динамо так само важко, як з Епіцентром чи Полтавою. Ми на це дивимося філософськи, розуміючи вболівальників, які чекають від Зорі крок уперед. Байдужих у моїй команді немає і не буде.
– Специфіка зимового передсезоння сильно відрізняється від роботи, яку ви виконували влітку?
– Влітку я тільки знайомився з новою для себе командою. З часом, сподіваюся, дізнався про кожного: хто чим дихає, як долає труднощі, які особливості характеру та ставлення до справи. Побачив гравців у різному настрої.
Зараз я вже розумію, як можу допомогти їм розкрити найкращі якості. Образно кажучи, після бійки заліковуємо рани та готуємось до бою😊 Усі команди у нашому чемпіонаті вирішують свої завдання. Зоря завжди славилася тим, що гравців називали «мужиками». Хочемо відповідати цьому прізвиську.
«Євген Борисович Геллер часто приходить на стадіон, приїжджає на базу. Як і має бути»
– З керівництвом Зорі швидко вдається вирішувати робочі питання?
– Ми знаємо один одного не перший день. Коли Євген Борисович [Геллер] запропонував вдруге очолити Зорю, ми за 5 хвилин ударили по руках. Я поважаю президента, а він знає мене як тренера. Сподіваюся, він запрошував мене не просто посидіти на лавці. З огляду на сьогоднішні реалії, ми хочемо підсилення, але брати абикого не хочеться. Шукатимемо якісних гравців, яких наш клуб спроможний запросити сьогодні.
– Після вашого відходу змінився підхід власника Зорі до управління клубом?
– Євген Борисович часто приходить на стадіон, приїжджає на базу. Як і має бути. Зрозуміло, що коли ми базувалися у Запоріжжі, дистанція впливала. Наш президент усі ці роки інтенсивно бере участь у житті клубу, усі питання закриваються швидко. Ми знаємо, що за нами стоїть «гора», яка не дасть образити. Навіть коли я йшов із клубу, ми підтримували контакт, незважаючи на те, що писали в наших медіа. Кожен член нашої сім'ї живе цим клубом і працює на його благо.
Євген Геллер. Фото: Зоря
– Перед Зорею поставлено конкретне завдання на сезон?
– Євген Борисович у футболі понад 20 років. Він президент клубу, який вилітав, двічі переїжджав, але команда продовжує існувати. Головне завдання — отримувати задоволення від гри та радувати вболівальників. А якщо щось не виходить – виправляти помилки та рухатися вперед. Його серце із Зорею.
Я радий, що знову отримав можливість працювати в Україні, бути поряд з нашими людьми, бути причетним до нашої спільної історії, хоч би як не було важко. Важливо розвивати наш футбол та передавати досвід, отриманий за кордоном, залишаючись фанатом своєї країни.