«Не вірив, що Ворскла втратить професійний статус»: Ісенко – про чемпіонство в Румунії, ЛЧ та суперника Динамо

Університатя Крайова вперше з 1991 року стала чемпіоном Румунії, додавши до омріяного трофею перемогу в Кубку Румунії. Історичне досягнення для науковців з Олтенії не було б можливим без участі легіонерів з України.

Частиною золотого дубля Крайови стали голкіпер Павло Ісенко та центрбек Олександр Романчук, які допомогли команді Філіпе Коельйо закінчити сезон з двома внутрішніми трофеями. Тепер вони отримали нагоду спробувати власні сили у кваліфікації Ліги чемпіонів і розпочнуть свій шлях з першого раунду.

Журналіст сайту «Український футбол» Олександр Карпенко поспілкувався з голкіпером Університаті Крайова Павлом Ісенком, який поділився найяскравішими хайлайтами чемпіонського сезону.

 «Налаштовуємось на прохід у Лізі чемпіонів»

– Паша, ми з тобою спілкуємось після жеребкування кваліфікації Ліги чемпіонів. Як оціниш суперника Університаті – Вітебськ?

– Чесно кажучи, не знаю цю команду, але до кожного суперника варто серйозно поставитись. Коли збереться команда, будемо потихеньку готуватись до них і налаштовуватися на прохід далі.

– Чи потиснув би руку білоруським футболістам, якби був шанс вийти на поле?

– Ні.

– На що може розраховувати Крайова в ЛЧ після золотого дубля в Румунії?

– Це додає впевненості у своїх силах, що ми можемо більше. За рік у нас зібралася дуже сильна команда, яка може далеко зайти по кваліфікації. 

– Чи вдасться Університаті зберегти лідерів на час кваліфікації?

– В мене нема інформації, хто залишиться, а хто піде. Мені здається, що керівництво не захоче відпускати лідерів.

Павло Ісенко. Фото: Крайова

 «Зможу грати не раніше жовтня»

– Кінцівку сезону ти пропускав через серйозну травму. Як проходить реабілітація?

– Перший час було складно прийняти, що у вирішальний момент я травмувався, але ніхто від цього не застрахований. Якось переконав себе, що докладу максимум, аби повернутися кращим. Потрібно шукати у всьому позитив.

– Коли чекати тебе на полі?

– Не раніше жовтня.

– Які рекомендації давали лікарі в Іспанії та Румунії?

– Не форсувати, щоб уникнути рецидиву. Спокійно йдемо по програмі з реабілітологом. Ніхто поспішати не буде.

– Здається, що наступного сезону у тренерів буде головний біль, як розділити ігровий час між тобою і Лауренціу Попеску, чи не так?

– Класно, що є така конкуренція в команді, яка не дає тобі розслабитися. Тільки так ти зростаєш.

– Зважаючи на школу Долганського за плечима, приходиш до висновку, що з раннього віку тебе до цього готували?

– Так. Певною мірою мені пощастило пройти школу Сергія Миколайовича, адже у всі часи у Ворсклі були сильні воротарі. Подивіться, як Діма Різник два сезони поспіль набиває статистику на рівні ЛЧ. Поруч з такими хлопцями щось можеш взяти для себе в роботі і розвитку. Це тільки дає тобі буст.

«Невдача в Лізі конференцій послужила стимулом»

– Перед переходом в Університатю вірив, що трофеї прийдуть вже в дебютному сезоні?

– Я сюди їхав за титулами. Ми багато про це говорили з хлопцями. Всі були налаштовані повернути чемпіонство в Олтенію через 35 років. Те, що ми зробили золотий дубль – реально круте досягнення.

 – З появою в Університаті тебе і Саші Романчука дехто почав відкривати для себе футбол в Румунії. Суперліга стала для тебе особистим відкриттям?

– Чемпіонат сильно прогресує. Якщо брати наш клуб, то президент створив всі умови, щоб досягати таких результатів.

– Прихід в команду тренера Філіпе Коельйо можна назвати поворотним моментом для Університаті?

– Я б так само відзначив роль Мірела Радоя (екстренер Університаті, який запрошував Ісенка в клуб, – прим «УФ»). Він та Філіпе дуже сильні спеціалісти. Завжди думають, як покращити щось в грі своєї команди.

– Крайова до останнього туру боролась за вихід в 1/8 фіналу Ліги конференцій, але пролетіла повз топ-24. Це могло вас підкосити ментально?

– Навпаки. Та невдача послужила хорошим стимулом і дала розуміння, що треба грати до кінця і вірити в свої можливості. Ми кинули всі сили на Суперлігу та Кубок Румунії. І хоча плей-оф чемпіонської групи ми розпочали невдало, та поразка від Арджеша (0:1) у першому турі нас добряче зачепила. Після цього команді вдалося видати хороший відрізок.

Павло Ісенко та Олександр Романчук. Фото: Крайова

– Чого не вистачило у Лізі конференцій?

– Досвіду, скоріш за все. Не так багато хлопців грали на такому рівні на груповому етапі. Ми багато пропускали на останній хвилині, притискаючись до власних воріт, коли треба було просто грати у свій футбол. Можливо, це створювало на нас додатковий тиск.

– Що змінилось в команді з приходом Коельйо?

– Йому вдалося об'єднати команду довкола своєї ідеї. Він завжди вмів доносити, чому це має працювати. Команда повірила в нього, і результат не змусив себе довго чекати. Вийшло так, що тренер знайшов свою команду, а клуб зробив правильний вибір.

«Вважаю Динамо фаворитом проти Клужа»

– Головним вашим конкурентом протягом сезону стала Університатя Клуж, очні протистояння з якою вирішили долю сезону. Ця суперечка тримала вас в тонусі до самого кінця?

– Думаю, так, оскільки ми програли в плейоф перший матч (0:4), який зробив їх лідерами. Декілька турів були в ролі наздоганяючого. Так склалося, що протягом одного тижня ми зіграли у фіналі Кубка та в Суперлізі, що вирішило долю сезону на користь Крайови.

– Що стало ключовим на цьому відрізку сезону для вас?

– Шалена мотивація довести, що той програш був випадковістю і на кону стояло все або нічого. Після перемоги в Кубку Румунії я зрозумів, що ми вже не віддамо Суперлігу.

– Особисто я зрозумів, що чемпіонство ваше після камбеку з 0:1 проти Динамо Бухарест.

– Я добре пам'ятаю цю гру, адже тільки-но повернувся після операції. Забили на останніх хвилинах, і це дозволило впевненіше почуватися.

– Університатя Клуж стане суперником Динамо у першому кваліфікаційному раунді Ліги Європи. Яку характеристику можеш дати супернику киян?

– Знаю, що їхній тренер (Крістіано Бергоді, – прим. «УФ») віддає перевагу грі другим номером. Їхня сильна сторона – це стрімкі переходи в контратаки завдяки швидкісним флангам. Окремо відзначу нападника Лукича, найкращого бомбардира Суперліги з 18 голами. На їхньому стадіоні панує шалена підтримка, але фаворитом у цій парі я вважаю Динамо 

«Романчук дуже сильно допоміг мені»

– Присутність в команді Саші Романчука стала вирішальною в плані твоєї адаптації?

– Я дуже зрадів, коли Саша перейшов в Університатю. Він дуже допоміг мені швидко влитися в колектив. Мовний бар'єр трохи давав про себе знати. Романчук багато для мене зробив, особливо коли я отримав травму.

Павло Ісенко та Олександр Романчук. Фото: Крайова

– З футболками вийшло прикольно, коли Саша тебе підтримав в соцмережах.

– Це було сильно і дуже зворушливо з його боку. Такі жести не зробиш фальшиво. Я це ціную і можу йому тільки подякувати.

– Успішна гра Романчука не залишилася поза увагою тренерів збірної України. Що скажеш про дебют одноклубника у команді Мальдери?

– Я дуже радий, що він отримав це запрошення. Сашко довго йшов до цього. Великий молодець. Для збірної класно мати в обоймі захисника, який добре обороняється і багато забиває.

– Що для тебе було викликом в процесі адаптації в Румунії?

– Було непросто, адже все життя я провів поруч із домом. Але я не з тих людей, хто любить бути в зоні комфорту.

– Ти б не зміг, як Чеснаков, провести всю кар'єру у Ворсклі?

– Напевно, ні (посміхається). Хочеться постійно нових викликів та можливостей зростати.

– Зараз тобі 22. Які зміни ти помітив за собою з того часу, коли ще у 16 років ти дебютував на дорослому рівні?

– Можу згадати слова Долганського, який постійно повторював, що помилки є постійною частиною воротарської роботи. Головне, – як ти з них виходиш. Ми розбирали з Миколайовичем кожен матч, окремо ігрові ситуації. Він – дуже сильний психолог. Я за своєю натурою максималіст і не опускатиму руки за першої ж невдачі.

– Що вдалося відкрити для себе в роботі з іноземними тренерами?

– Я багато в чому спрогресував. Зокрема, почав впевненіше грати ногами. Збоку мені себе оцінити важко, але внутрішньо відчуваю, що став надійніше діяти в різних ігрових епізодах 

«Єдине, чого б мені точно не хотілося, – це побачити в найближчому майбутньому якийсь новий клуб під назвою Ворскла-1955»

– Останні новини про майбутнє Ворскли стали для тебе сюрпризом?

– Я до останнього не вірив, що Ворскла втратить професійний статус. Думав, що знайдеться можливість утримувати команду на мінімальному рівні. Хоча все до того йшло. Ще минулого літа нам повідомило керівництво, що фінансування не буде. Кожен з гравців мав право обирати свою долю. Ми хотіли залишити команду в УПЛ, але футбол не обдуриш.

– Як залишатись професіоналом, коли майже рік постійні проблеми з фінансами?

– Від себе можу сказати, що ми до останнього віддавались на полі, попри те, що перед стиками з Кудрівкою на заміні сиділи три людини. Витягнути сезон 15 гравцями зовсім непросто.

– Мені здавалося, що компенсація за тебе, Крупського, Павлюка мала б дещо виправити ситуацію...

– Важко щось відповісти. Єдине, чого б мені точно не хотілося, – це побачити в найближчому майбутньому якийсь новий клуб під назвою Ворскла-1955. Нам нічого не залишається, окрім як вірити, що нинішня Ворскла зуміє зберегти свій бренд, власну історію та успішно перезапуститися.

Гравці Ворскли. Фото: Ворскла

«Різниця між УПЛ та Суперлігою? В Україні більш силовий футбол»

– Вдається слідкувати за УПЛ, як грають твої друзі або ексодноклубники?

– Іноді дивлюсь огляди та моніторю турнірну таблицю, щоб дізнатися, як там зіграли пацани з Ворскли.

– В чому основна відмінність між УПЛ та Суперлігою, відкинувши фактор війни?

– В Суперлізі команди, що перебувають у верхній частині таблиці, хочуть грати з м'ячем, а в УПЛ більш силовий футбол.

– Де більше тиснуть на голкіпера?

– Завжди маєш клопіт, де б ти не грав. Зараз я вже спокійніше можу оцінити ситуацію і обрати правильний варіант.

– Урок легендарного білдапу в Рівному вивчив?

– Можна і так сказати (посміхається)

– Що допомагає тобі переключатись з футболу?

– Потрібно вміти аналізувати свою гру, але також знаходити якісь розваги, щоб відволікатися. Завжди можна щось придумати, адже ментально відновлюватися після матчів – це надзвичайно важливо

– За кого вболіваєш на ЧС-2026?

– Вболіваю за Португалію. Дуже хочеться побачити Кріштіану з Кубком світу в руках. Усі матчі підряд я особливо не дивлюся, стежу переважно лише за цією збірною. У них зараз зібралося дуже класне покоління, за яким справді цікаво спостерігати.