«Нехай це залишиться між нами»: Ярослав Вишняк підсумував роботу в Колосі та прийняв Зорю U-19

Ярослав Вишняк закінчив свій 11-річний шлях у стані Колоса, а тепер попрощався з клубом, в якому був і гравцем, і головним тренером, і віцепрезидентом. 42-річний фахівець своїм відходом дав чіткий сигнал, що не готовий задовольнятися адміністративною роботою і повернутись в тренерську діяльність. Очоливши юнацький склад Зорі, Вишняк повернувся в клуб, у якому виступав ще в якості гравця. Для нас це – можливість підсумувати роботу Ярослава в ковалівській команді. 

Сайт «Український футбол» поспілкувався з екснаставником Колоса Ярославом Вишняком, який залишає Ковалівку в пошуках нового виклику. 

«Хочу далі розвиватися у тренерській діяльності»

– Ярославе Васильовичу, з важким серцем залишали Колос?

– Я хочу розвиватися в тренерстві. Мені подобається ця робота, багато років пропрацював в цій сфері. Останній час я присвятив роботі в академії Колоса, займаючись співпрацею між тренерами академії, U-19, вибудовуючи вертикаль в системі клубу. Це був цікавий досвід. Але я ловив себе часто на тому, що хочу далі розвиватися у тренерській діяльності. Юнацька команда Зорі – новий виклик для мене. Треба працювати, і це цікава робота.

– Тренерські амбіції перемогли у вас функціонера?

– Мені подобається бути в тренерському ритмі, робити аналіз, пошук чогось нового, підготовка до ігор та тренувань. Ми виконали хорошу роботу з Андрієм Михайловичем Костенком – допомогли вибудувати піраміду, по якій рухатимуться футболісти академії.  Це не була лише кабінетна робота. Я максимально був залучений в тренувальний процес з тренерами академії і міг своїм досвідом поділитися з юними гравцями. 

Згадуючи період роботи головним тренером я бачив, яких якостей бракує молодим гравцям, щоб заграти в першій команді Колоса. В моєму розумінні, ця молодь має бути готовою бути до вимог дорослого футболу. Як атакувати, захищатися, діяти в перехідних фазах. За допомогою Wyscout показую, як правильніше можна діяти, але якщо я не буду працювати, то за деякий час мені не буде чого дати нового, а на старому багажі ти далеко не поїдеш.

– На який стадії розвитку перебуває академія Колоса? 

– Багато чого будується і буде будуватися, виходячи з тих можливостей, які має Андрій Анатолійович. Побудовані поля в Ковалівці та Києві, де наші діти займаються. Звісно, що в сегменті дитячого футболу є шале на конкуренція, але всі хочуть робити ставку на своїх, але створити умови і побудувати на академію справа не одного дня. Щоб у дітей було, де навчатись, проживати, екіпірування, кваліфіковані тренери. В контексті Колоса, це не про сьогодні історія, а про завтра-післязавтра.

– Асистентської роботи не цураєтесь?

– Ні. Тренер, як і футболіст, має все для того, щоб бути кращим. Працюючи помічником в хорошого фахівця, є можливість по-іншому подивитись на футбол.

Ярослав Вишняк. Фото: Колос

– Як поставився до вашого рішення власник Колоса?

– Нехай це залишиться між нами. 

«Пропозицій не було. Сам їх не шукав»

– На ваших очах Колос із обласної команди дістався еліти та єврокубків. Яким запам'ятаєте цей період?

– Це був класний досвід, який потрібно примножувати. 

– Ваш відхід ніяк не пов'язаний з останніми перестановками в клубі, вірно?

– На той момент всіх звільнили. Залишились тільки гендиректор Євген Євсєєв та Андрій Костенко, який опікувався академією. Через деяких час клуб звертався з пропозицією продовжити роботу, коли емоції стихли. На цьому тлі я не хотів говорити публічно про відхід з клубу, а дочекався моменту, коли завдання було вирішене. 

– Після того, як ви залишили посаду тренера, до вас надходили пропозиції?

– Пропозицій не було. Сам їх не шукав, зосередившись на розбудові академії Колоса. 

– Принаймні, у вас був час закінчити навчання на про-ліцензію УЄФА.

– Так. 

– Які для себе висновки зробили, коли пішли з посади тренера?

– Певна недосказаність. Після зміни тренерського штабу в 2021 році ми стабілізувались, поправили турнірне становище і пішли на перерву восьмими. Прийшли класні гравці. Досить цікаво було б подивитись, якби не сталося те, що сталося. 

Влітку 2022 року склад змінився на 60%. Перші тури йшли в групі лідерів і на всю дистанцію нас просто не вистачило. Десь я не зумів примножити результати на дистанції. Треба було більше стояти на своєму себе.

Рік потому нас ще залишила група гравців: Волинець, Кравченко, Ісаєнко, Попов, Чоботенко, Кузик, Смирний. Закінчила з футболом група досвідчених гравців. Зайшла група футболістів, яка не була на перших ролях у свої командах. Згадайте, коли до Колоса грали в футбол Лучкевич, Бурда, Тотовицький, Рангел? Тільки Саша Демченко в Чорноморці отримував постійний час. 

І знову тут проявився брак досвіду управління командою на дистанції. Є люди, навколо яких можна будувати команду, але все впирається в час і кредит довіри від президента.

– Ви могли розраховувати на якісне підсилення зовні?

– Я багатьох гравців переглядав, але я бачу, що вони нічим не виділялися за тих виконавців, які були на нашому ринку. 

– Як ви ставитесь до повернення чемпіонату U-21?

– Після U-19 футболіст підходить до першої команди не повністю сформованим. Може бути так, що дорослий хлопець ще не готовий до дорослого футболу і йому потрібна практика, як ми бачимо з появою двійок у  Другій лізі. Він тренується з основою і добирає ігрові хвилини з дорослими мужиками. 

Чемпіонат U-21 – це плюс, але я прихильник того, щоб мати резервну команду і пошвидше виходити із зони комфорту в конкурентному середовищі. З іншого боку, чим більше команд в структурі клубу, тим менше шансів пропустити крізь пальці обдарованого хлопця, який у майбутньому стане твоїм активом. У топ-чемпіонатах є турніри U-23, бо вони вірять до останнього, що хтось може пізно розкритися.

– У чому перевага – грати не в U-21, а в Другій лізі з дорослими?

– Можна навчити працювати з м'ячем, виходити від своїх воріт, але є ще суперник і те, як вправно ти це робиш під тиском. Я ж починав підпускати Велетня, Гусола до першої команди з U-19 і ця проблема переходу їх зачепила. Я брав їх на збори, мали практику в контрольних матчах, повертались в U-19 і, коли це було доречно, я давав їм ігровий час у дорослому футболі, бодай мінімальний. 

На цьому етапі не можна необстріляного хлопця кидати під танк, образно кажучи. Це може мати вплив на психологію. Хлопець закриється і засумнівається, що з нього вийде якісний гравець. Або через велике бажання проявити себе – допускатися помилок в неочевидних ситуаціях. 

Молодь потрібно вводити поступово, коли навколо них є досвідчені хлопці, які в моменті можуть щось підказати, підстрахувати, відпрацювати за тебе в разі невдалої дії на полі. 

– Як показала практика цього сезону Другої ліги, величезний розрив між двома колами точно не сприяє розвитку молодих талантів, чи я помиляюсь?

– По-футбольному це неправильно, але варто зважати на час, в який ми живемо. Власники клубів Другої ліги намагаються утримувати команди, виходячи зі своїх можливостей. За інших обставин, концепт другої команди в нижчих лігах приноситиме більше дивідендів.

– Вам не здається, що у Колоса немає чіткого бачення шляху, яким йде перша команда? 

– Не зовсім коректно буде відповідати, коли я вже не в клубі.

– Поясню. Був результат, хочеться красивої гри –  змінюється вектор. Проходить короткий період, з грою не вийшло – вертаємось назад.

– Керівництву видніше, яким шляхом розвиватиметься Колос. 

«Стеля можливостей Велетня невідома нікому»

– Ви відкрили для УПЛ вінгера Велетня, який проводить свій найбільш яскравий сезон і виступає в молодіжній збірній на Євро-2025. Як оціните його гру в цьому чемпіонаті?

– Влад може грати ще краще – і набагато. В цьому і проявляється клас футболіста, здатність до навчання. Він непоганий хлопець, але моментами ображався, що я десь не ставив його. Багато пояснювали, розмовляли з ним.

Я нагадаю, Велетень прийшов в Колос без ігрової практики на дорослому рівні, після травми. Хлопець обдарований, але ніде не грав на дорослому рівні. Знадобився час, аби Владу зрозуміти, як відкриватись правильно, шукати простір, відчувати ритм гри. Він може не погоджуватись одразу, але вміє слухати і розуміє, що тренери бажають йому кращого. 

Якщо Влад на цьому зупиниться, це буде плювок в обличчя футболу. Стеля можливостей Велетня невідома нікому, крім самого Влада. 

Посередні гравці залежать від тренера. Великого футболіста визначає якість у всіх аспектах гри. 

– Через ваші руки пройшов так само Єгор Твердохліб, який зумів таки стати ключовим футболістом Кривбасу. Як вам його перформанс?

– Єгор – приклад талановитого гравця з непохитним характером. Він пройшов крізь всі ліги, перш ніж  змусив про себе голосно говорити. Знаючи його працездатність і характер, це лише маленька частина того, що Єгор показав на полі.  Пригадую, коли я ставив його проти на кілька років старших хлопців – він міг самотужки обіграти всю команду і вирішити в потрібний момент. 

Єгор Твердохліб. Фото: Кривбас

– Так само ви не побоялися довіритися воротареві Фесюну, який став рекордним продажем в історії Колоса. Що сприяло стрімкому сходженню Кирила аж до Шахтаря та олімпійської збірної?

– Його риси характеру. Плюс у нас повністю перебудувався захист, перейшли на схему з трьома центрбеками. Десь Кирило відчув впевненість у тому, що він може грати на цьому рівні. Допомогла робота В'ячеслава Кернозенка, який багато працював. В Полтаві він школу Долганського пройшов. Це дуже крута наука для молодого воротаря. 

Коли втрачаєш основного голкіпера, потрібно думати стратегічно, ким замінити. Саме так повинна працювати клубна система, покладаючись на внутрішні резерви.