«Певне розчарування, що Ротань пішов від нас, присутнє»: Мартинюк – про срібні медалі Олександрії та збірну

Наприкінці 2024 року, ми поспілкувались з лівим захисником Олександрії – Олександром Мартинюком, де перспективний гравець розповів про свою кар’єру, виклик до резервного списку збірної та свої сподівання на майбутнє. Зараз він уже буде працювати з командою під керівництвом Реброва на літньому зборі.

Сьогодні, менш ніж через пів року, Олександр у статусі срібного призера УПЛ, гравця збірної України та найкращого лівого захисника чемпіонату за версією Мирона Маркевича дав ексклюзивне інтерв’ю сайту «Український футбол»: 

• підбив підсумки сезону, 
• розповів про святкування срібла «містянами», 
• виклик до збірної України, 
• прощання з Русланом Ротанем 
• та плани на майбутнє.

«Показали всій Україні, що не тільки наші гранди можуть займати перші два місця»

‒ Олександре, що срібло Олександрії означає особисто для вас?

‒ Найбільше досягнення за мою кар'єру. Дуже щасливий, що потрапив в Олександрію. І досягли разом з цією командою, з цим тренером такої приємної події, як друге місце в УПЛ.

Можна сказати, написали історію для цього клубу, срібним призером ФК Олександрія ніколи в історії цього клубу не була. Дуже щасливий і радий. 

‒ Як оціните сезон для “містян”?

‒ Сезон дуже хороший, але мені здається, могли виступити навіть краще. До останнього туру боролися за перше місце. 

Ми показали гру, показали, що ми можемо боротися проти будь-якого суперника. Показали всій Україні, що не тільки наші “гранди” можуть займати перші два місця, інші клуби також можуть боротися за ці призові місця. Тому, я вважаю, цей сезон був дуже для нас вдалим.

Гравці Олександрії, фото: ФК Олександрія

‒ А як відчуваєте, на якому рівні провели сезон ви особисто?

‒ Можна ще покращитись. Як я вже казав, боролися за перше місце майже до кінця. Особисто для себе вважаю сезон хорошим, але завжди є куди рости. Планую працювати над помилками, рухатись далі та здобувати більше перемог.

«Саме цих очок нам не вистачило до чемпіонства»

‒ Які втрачені очки, вважаєте, були найбільш болючими в контексті боротьби за чемпіонство?

‒ Найбільш болючими втратами очок стали матчі проти Руху. По ходу матчів ми перемагали у двох, але у підсумку пропускали та зіграли дві нічиї. Саме цих очок нам не вистачило до чемпіонства.

‒ Розкажіть, що відбувалося в роздягальні після матчу з Вересом, коли команда офіційно оформила друге місце?

‒ Те саме, що і поза роздягальнею. Всі раділи, ми вже остаточно стали срібними призерами. Багато шампанського розливалось по роздягальні, ми раділи, кричали, співали пісні. Незабутня атмосфера.

‒ Більше за всіх тоді Саша Філіппов випив чи хтось інший?

‒ Я не знаю, хто найбільше випив, але Саша Філіппов тоді дуже був радий :)

Саша дуже сильно хвилювався в усіх матчах, це було помітно після Карпат, коли ми втратили очки. Я ту гру не грав, але знаходився в роздягальні після фінального свистка. Його розчаруванню після Карпат не було меж, тому я розумію його щастя після гри з Вересом.

«Зробили подвійне свято для Олександрії»

‒ Розкажіть детальніше про святкування та нагородження в Олександрії.

‒ Наше нагородження відбулось в день міста Олександрії. Зібралося дуже багато людей, і все було на найвищому рівні. Люди, які прийшли нас вітали та підтримували.

Нагородження Олександрії, фото: ФК Олександрія

Всі були дуже щасливі. Ми зробили, можна так сказати, подвійне свято до дня міста. Найбільшим здобутком Олександрії до цього стали бронзові медалі, а це срібло зробило свято особливим.

‒ А проти якого гравця було грати в цьому сезоні найважче?

‒ Можу відзначити Олексія Гуцуляка. Дуже хороший футболіст, гравець національної збірної України.

 З кожним гравцем по-своєму важко грати. Кожен гравець по-своєму має свої хороші якості. І до кожного треба підлаштовуватись, дивитися. Для цього нам скидають нарізки гравців. Ми переглядаємо, готуємося до цих гравців. Ми дивимося, що вони найбільше використовують в грі, під яку ногу прибирають м'яч. Тому до кожного гравця важко підлаштуватися. Треба в першу чергу звертати увагу на свою гру.

«Руслан Петрович підійшов до мене та сказав щодо виклику у збірну таке…»

‒ Як дізналися про виклик до збірної?

‒ Дізнався з соцмереж. Був дуже щасливий. Мріяв нарешті потрапити до національної збірної України після резервного списку минулого року. Сподівався, що дадуть мені шанс, так й сталося. Дуже дякую, що викликали.

Буду викладатися по повній. Старатися, щоб завжди потрапляти до основного списку збірної.

‒ Що сказав Руслан Петрович про ваш виклик?

‒ Після святкування в Олександрії на сцені він підійшов до мене. Сказав, що я дуже виріс з футбольної точки зору, особливо тактично. Він завжди мені говорив, що потрібно постійно працювати, стояти на своєму, викладатися як на тренуваннях, так і на іграх. Побажав мені вдачі у збірній, щоб я довів, що вся робота не даремно була проведена.

«Все залежить від того, чи будуть якісь пропозиції у трансферне вікно або ні»

‒ Які зараз розмови у колективі щодо того, що Ротань пішов з Олександрії?

‒ У колективі зараз всі поїхали у відпустку, тому зараз ніяких розмов немає. Всі все одно знають, що і як, читають ЗМІ. Всі тримаються колективу, ніяких хвилювань або побоювань немає.

Олександр Мартинюк, фото: ФК Олександрія

Звісно, певне розчарування, що Руслан Петрович пішов від нас, присутнє.

Ми всі одна команда, в нас хороший колектив. Незважаючи ні на що, будемо досягати нових цілей та виконувати поставлені завдання.

‒ Ви бачите своє майбутнє в Олександрії у наступному сезоні?

‒ У мене ще два роки чинний контракт з Олександрією. Тому залежить все від того, чи будуть якісь пропозиції у трансферне вікно або ні. Я ще нічого не знаю.

‒ Чи втомилось після сезону, чи сили на збірну все ж таки залишилося?

‒ Втомився, але сили на збірну завжди знайдуться. Будемо зі всіх резервів свого організму виймати сили й доводити на футбольному полі у складі національної збірної.