«Пономарьов і Дедишин звинувачували мене у втечі з Руху»: гравець молодіжної збірної України розповів про суд із клубом УПЛ
CAS минулого тижня поставив крапку у суперечці Руху проти свого вихованця. Клуб УПЛ намагався довести, що Варфоломєєв в односторонньому порядку розірвав контракт з клубом, вимагаючи від футболіста 100 тисяч доларів компенсації.
Суд в Лозанні підтвердив, що офіційні особи Руху маніпулювали ситуацією довкола гравця та неправдиво свідчили проти Варфоломєєва. Львівський клуб буде зобов'язаний виплатити футболісту 40 тисяч гривень заборгованості по зарплаті.
Сайт «Український футбол» поспілкувався з колишнім гравцем Руху Іваном Варфоломєєвим, який останні 2 сезони представляє ліберецький Слован, звідки почав запрошуватись до табору молодіжної збірної України. Граючи з 2022 року за Слован, він провів 46 матчів (чотири голи та два асисти) й досягнув статусу "залізного" основного, тож у цьому році Мельгоса використав Івана в чотирьох матчах за молодіжну збірну України.
«У Словані про українців тільки хороші спогади»
– Іване, ми пишемо з тобою інтерв'ю після вильоту Слована в Кубку Чехії від третьолігового Глучіна (0:1). Кубок не був пріоритетом для вас?
– У нас щільний графік, триває постійно ротація. Суперник вийшов на нас досить заряджений, а в кубку, як відомо, все вирішує один матч.
– Ти в Чехії вже 2 роки. Як оціниш рівень місцевого футболу?
– Всі команди намагаються грати в футбол. Дуже висока інтенсивність. Нема такого, щоб ти був упевненим, що 3 очки у тебе в кишені. За це можна поплатитися.
– Лідери сильно виділяються на фоні решти клубів?
– Кожен може обіграти кожного. Спарті, Славії, Вікторії потрібно кожен матч показувати свій рівень.
– Колись Слован був серед лідерів і виступав в єврокубках. Що собою являє клуб з Ліберця сьогодні?
– Змінилося керівництво. Прийшов досить амбітний власник, який хоче конкурувати з топами, запросивши колишню зірку клубу Тео Гебре-Селассіе. Прийшли хороші футболісти, за яких можуть мільйон євро заплатити, а не тільки вирощувати та продавати.
Ставимо перед собою високі цілі. Не все вдається, але ми намагатимемось потрапити в єврокубки.
Іван Варфоломєєв, фото: ФК Слован Ліберець
– Третина сезону позаду і Слован зараз в нижній половині таблиці. Складно буде повернутися в боротьбу за єврокубки?
– У нас нова команда. Треба трошки часу – і все налагодиться. Кілька матчів можна виграти – і турнірна ситуація кардинально змінюється.
– На початку 2010-х років у Слован приїжджала група гравців з системи Динамо і дехто непогано себе показував. Про наших часто згадують у Словані?
– Коли я прийшов до команди, про динамівців тільки хороше розповідали. До речі, в Чехії перетинався з українцями – Максимом Таловєровим у Словані і Тарасом Качарабою у матчах проти Славії.
Довідка сайту «УФ»
На початку 2010-х у складі Слована спробували свої сили Сергій Рибалка (2013-2014): 55 матчів, 11 голів, 5 асистів; Владислав Калитвинцев (2013): 25 матчів, 2 голи; Сергій Люлька (2012): 17 матчів, без результативних дій; Євген Морозенко (2012): 8 матчів, без результативних дій.
– З нового сезону Слован очолює колишня зірка збірної Чехії Радослав Ковач. Який футбол він хоче поставити команді?
– Він не хоче «шарашити» м'яч: все через пас, контроль, пресинг. В сучасний футбол хоче грати.
– Цього сезону ти вже встиг відзначитися голом проти Словацко (4:0). Полюбляєш підходити на стандарти?
– Тренер вимагає від опорника бути в зоні підбору, тому й відпрацьовую в цій зоні.
– Ти в команді вже 2 роки. Як тобі взагалі у Словані?
– Я тут багато чому навчився і бачу можливість подальшого зростання.
«Рух не хотів віддавати батькам копію контракту»
– Як взагалі виник варіант зі Слованом?
– Мій шлях тут розпочався в футбольній команді MSM. Я місяць тренувався з ними, а потім В'ячеслав Заховайло запропонував мені поїхати в Слован. Я пройшов перегляд. На той момент у мене залишалось кілька місяців діючого контракту з Рухом і з дозволу Віталія Юрійовича Пономарьова я тренувався з командою Б, а потім Слован поцікавився, чи є в мене в Україні контракт і далі клуби між собою це питання вирішували.
– Як познайомилися із Заховайлом?
– Він був тренером в MSM. Потім вже я дізнався, що він має агентські зв'язки в Чехії. Коли надійшла пропозиція поїхати в Слован – не вагався жодної секунди.
В'ячеслав Заховайло, фото: з відкритих джерел
– Раз ти вже підвів до цієї теми, давай пригадаємо, як почалася ваша суперечка з Рухом?
– Всі знають, що коли ти підписуєш контракт, то примірник залишається у футболіста. Мені не видали мій примірник, документи були в клубі. Оскільки я не був повнолітнім, то мама поїхала спочатку до Винників на академію, а потім до клубного офісу у Львові. Там прочекала 5 годин, намагаючись поговорити з керівництвом, проте охорона Козловського виставила її за двері. Я також звертався до Дедишина та Лапіцького віддати мій контракт, але мене не почули.
– Маючи незахищений контракт з Рухом, ти хотів підписати попередню угоду зі Слованом?
– Саме так. Після початку великої війни команда роз'їхалася хто-куди. Від сили тренувалися самостійно 5 чоловік. Ніхто не розумів, що буде далі, тому з батьками ми поїхали до Праги. Я одразу повідомив Віталія Юрійовича. Проживав в готелі Славії, яка надавала житло українським біженцям, оплачували харчування, за що я дуже вдячний.
– Рух вимагав від тебе повернутися, коли питання з відновлення футболу стало актуальним?
– Клуб ніяк цим не займався. Віталій Юрійович був постійно з нами на зв'язку.
«Пономарьов і Дедишин звинувачували мене у втечі з Руху»
– Влітку 2023 року Палата вирішення спорів УАФ розглянула скаргу проти тебе, визнавши твої дії неправомірними і вимагали 100 тис. доларів компенсації. Ти особисто брав участь у цих розбірках?
– Цим займалися Слован, В'ячеслав і юристи.
– Як проходили слухання в Палаті? Хто проти тебе давав свідчення?
– Проти мене свідчили Пономарьов і Дедишин. Вони звинувачували мене у втечі. Ніби я поїхав, нікому нічого не сказав, хоча всі в клубі знали про мої плани. Віталій Юрійович сам пропонував їхати в Польщу. Щодня ми з ним спілкувалися, а на слуханнях він сказав, що я не відповідав на дзвінки.
Віталій Пономарьов, фото: ФК Рух
– Це вибивало тебе з рівноваги?
– Так. Я приїхав в іншу країну, в українських медіа писали, що я кинув Рух. Тренування в Словані збігалися в часі з судовими засіданнями, на яких мав бути присутнім.
– А як у тебе з мовами? Побут?
– Англійською міг би щось сказати, проте доволі швидко опанував чеську і це полегшило мені адаптацію. М'яч, поле – більше нічого не треба. Не гуляти десь, а більше тренуватися і вірити в свої сили. Дуже сильно допомогли місцеві хлопці, завдяки яким та клубу я зміг відчути себе у власній тарілці.
– Якою була позиція Слована?
– Вони мене запевнили, що все буде гаразд. Тож я залишався сконцентрованим саме на футболі.
– Чому в українській Палаті не вдалося домогтись справедливого рішення?
– Складно відповісти. Головне, що зараз правда на моїй стороні. Наскільки мені відомо, Слован заплатив Руху 47 тисяч євро компенсації. Чи витратив на мене Рух за півтора року такі гроші? Я не знаю.
– Ти або юристи будуть судитися з Рухом? Образа на Пономарьова залишилась?
– Я не хочу на зло відповідати злом. Хочу про це вже забути і рухатись своїм шляхом.
«Мама попросила батька відвести мене на футбол»
– Ти родом з Криму. Як починався твій футбольний шлях на півострові?
– Мене батько привів. У мене старші брати з ним займалися, але у них не склалося. Батько спочатку не хотів мене брати, бо я зовсім малим був, а мама попросила батька відвести мене на перегляд в ДЮСШ Таврії і з того все почалося.
– Хто твої перші тренери?
– Андрій Черемисін, Віктор Орлов, Олексій Храмцов. Вони брали мене тренуватися з хлопцями на кілька років старших за мене.
– Скільки у тебе братів?
– 3.
– Батько був футболістом?
– Він ніде не грав, але в свої 69 він класно грає – повірте мені:) Він і зараз в задоволення може побігати.
Іван Варфоломєєв з батьками, фото: особистий архів І.В.
– Війна змусила твою родину двічі починати все з нуля. Анексію Криму ти застав зовсім малим...
– Так. Мені було 10 років. Я нічого не розумів, що відбувається. Думав, що ми незабаром повернемось додому. Ми переїхали до Львова і до 2022 року жили там.
Батьки завжди мені говорили, що незалежно від обставин треба бути сильним і працювати наполегливо. Це мене змусило рано подорослішати.
– У тебе на окупованих територіях хтось залишився?
– Нікого. Всі родичі, знайомі, друзі виїхали.
«За Пономарьовим я був готовим піти в будь-який клуб»
– А як ти потрапив у Карпати?
– Пройшов перегляд, де мене помітив Віталій Юрійович Пономарьов та його помічник Михайло Юрійович Дячук-Ставицький. Про час в Карпатах можу сказати тільки хороше. Вдячний всім фахівцям, з ким перетинався в клубі: Роман Марич, Самсон Годвін (тренери ДЮСШ Карпати), Ігор Савицький (Директор ДЮСШ Карпати), Степан Юрчишин (Завуч ДЮСШ Карпати). За Віталієм Юрійовичем я був готовий піти в будь-яку команду.
– Чекай-чекай... Виходить, що ти зі школи знаєшся з тими пацанами, які зараз в Русі запалюють?
– Можна і так сказати.
– У Пономарьова ти з 10 років тренувався?
– Так. Коли ми з Криму переїхали, одразу ж потрапив в групу Віталія Юрійовича в Карпатах. Потім вже перейшли в академію Руха.
– Що ти пам'ятаєш з того періоду?
– Дедишин в офісі Руху збирав батьків, аби переконувати перейти в Рух. Він запевнив, що питання компенсації Карпатам буде вирішено. Як вони це вирішили, я не хочу говорити. Після цього я сказав собі, що відпрацюю контракт і покину команду.
Іван Варфоломєєв, фото: ФК Рух
– В чому саме це проявилося?
– У всьому. Проте наразі не хочу про минуле. У свої 20 я граю у вищому дивізіоні європейського чемпіонату.
– Ти дебютував на дорослому рівні в 16 років, коли Рух вийшов в УПЛ проти Шахтаря. Що тобі запам'яталося найбільше?
– Хочу подякувати Івану Федику за те, що дав мені шанс у 16 років дебютувати проти Шахтаря проти Марлоса і ще багатьох зірок.
– Опорника одразу грати почав?
– Так.
– Кимось захоплювався в дитинстві?
– Каземіро та Фернандінью. Улюблена команда була – Ман Сіті.
– Які труднощі в тебе були при переході в дорослий футбол?
– Він, по суті, почався у мене тільки в Чехії. За короткий період часу швидко адаптувався до тої інтенсивності, яку вимагають дорослі. Знаю, над чим потрібно ще попрацювати.
«Футбол зараз забирає практично весь вільний час»
– Цьогоріч ти зіграв кілька матчів за молодіжну збірну України. Які враження від виступів за команду під керівництвом Мельгоси?
– Я був дуже радий потрапити в молодіжку, отримати новий досвід, а також побачитися з хлопцями, яких дуже давно знаю (у складі збірної України U-21 грає досить багато вихованців Карпат і чинних гравців Руху, з якими перетинався Іван, – прим. «УФ»).
– Можна говорити, що достроковий вихід на Євро вплинув на результати програних матчів з Англією та Сербією?
– Весь час вигравати ти не можеш. До цього потрібно спокійно ставитись та рухатись вперед, зробивши висновки. Ми теж хотіли перемогти, але цього було недостатньо в підсумку.
Молодіжна збірна України, фото: УАФ
– В листопаді молодіжка проведе спаринги проти Португалії та Італії. Цікаво спробувати себе з такими командами?
– Я ще не знаю, чи буду викликаний. В теорії це дуже класна можливість себе перевірити на фоні потужних суперників.
– Як ти бачиш подальший розвиток кар'єри?
– Не хочу забігати наперед. Я буду наполегливо працювати і сподіваюсь, що це приведе мене до успіху.
– В якому з топ-чемпіонатів хотів би себе спробувати?
– АПЛ або Бундесліга. В Німеччині дуже багато чехів, які досить успішні.
– У тебе є захоплення поза футболом?
– Футбол зараз забирає практично весь вільний час. Навіть якщо є вільна хвилинка, то йду тренуватись в зал або на поле.