«Повірте, Оболонь згадуватимуть лише хорошими словами»: інтерв’ю з новим тренером киян Олександром Антоненком
Наприкінці червня 2025 року Сергій Шищенко, який у минулому сезоні працював головним тренером Оболоні, очолив першолігову чернівецьку Буковину. Таким чином посада керманича «пивоварів» напередодні старту сезону УПЛ 2025/26 стала вакантною.
Керівництво столичного клубу вирішило довірити цю справу своїй людині, яка вже тривалий час працює в структурі клубу, призначивши виконувачем обов’язків головного тренера Оболоні Олександра Антоненка, який раніше був помічником у тренерському штабі Шищенка, а до цього допомагав іншим наставникам клубу.
Оглядач сайту «Український футбол» Владислав Лютостанський зв’язався з новим керманичем Оболоні Олександром Антоненком, обговоривши з ним такі теми:
- Наскільки несподіваним став відхід Шищенка з Оболоні;
- У якому режимі «пивовари» наразі готуються до нового сезону;
- Як сам Антоненко відреагував на власне підвищення і хто буде його помічниками;
- З ким із головних тренерів «пивоварів» свого часу йому найкомфортніше працювалося;
- Чи пропонувало керівництво Оболоні залишитися Рибці в структурі клубу;
- Де, крім Оболоні, працює Антоненко і як це вдається поєднувати з роботою в клубі УПЛ;
- Чи зможуть кияни виконати задачу на наступний сезон, яку поставив президент Олександр Слободян;
- Які нові гравців потрібні Оболоні в наступному сезоні;
- Чи дійсно Денис Марченко – майбутній воротар національної збірної України.
«Я не вважаю правильним у такий час їздити за кордон»
– Олександре Сергійовичу, згідно з графіком, 26-27 червня гравці Оболоні мали пройти медогляд. Все відбулося без неприємних сюрпризів?
– Так, усі пройшли медогляд. Все в порядку. Лікар зателефонував мені, сказавши, що у всіх все гаразд.
– Які плани на літнє міжсезоння? Як готуватиметься Оболонь до нового сезону в еліті?
– У нас заплановано чотири етапи підготовки до наступного сезону. На перший ми роздали завдання гравцям з 18 по 23 червня. Потім пройшов медогляд. А вже з 28 червня по 2 липня займатимемося на «Оболонь-Арені»: зранку буде тренажерний зал і бігова робота, а ввечері будемо їздити на нашу базу в Бучу, де більше працюватимемо на полі, з м’ячем.
Далі продовжимо працювати в Бучі в одноразовому режимі, а вже з 5 по 11 липня заїдемо на «CAMPA» (заміський комплекс у Бучі). Потім два дні вихідних, після чого розпочинається заключний етап підготовки. З 14 по 26 липня ми теж будемо готуватися в Бучі, поряд з нашою чудовою базою, у комплексі, де і проживатимемо.
– Варіант зі зборами за кордоном Оболонь не розглядала?
– Ні. У нас і так є чудові умови. Я не вважаю правильним у такий час їздити за кордон, коли є можливість працювати тут. Не думаю, що нам щось заважатиме. Можливо, й будуть певні нюанси, але це не критично. Нас це не лякає.
– Над чим зараз працює ваш тренерський штаб?
– Чесно скажу, над усім:) Ви ж знаєте, які у нас зміни відбулися. Трішки вони нас застали зненацька. Ми розуміємо, що зараз потрібно буде багато працювати.
Олександр Антоненко. Фото: ФК Оболонь
«Відхід Шищенка з Оболоні застав нас зненацька. Буквально за добу нам довелося готувати план дій»
– Тобто перехід Шищенка з Оболоні в Буковину став несподіваним для вас?
– Звичайно. Команда залишилася в УПЛ, Сергій Юрійович мав чинний контракт з Оболонню, однак захотів піти. Президент Олександр В’ячеславович Слободян і наше керівництво Олександр Іванович Різниченко (гендиректор) та Олег Миколайович Мазуренко (спортдиректор) вирішили, що не треба в клубі тримати людину, яка хоче піти.
– Яка розмова відбулася між вами та президентом клубу Олександром Слободяном, що у підсумку саме вам було довірено повести команду за собою в наступному сезоні?
– Мені про це повідомили, коли ще вирішувалося питання з Шищенком, або вже коли було ухвалене остаточне рішення. Точно не згадаю. Сказали, що треба готувати команду, готувати план підготовки до сезону. І ось за добу ми всі разом і розробили план дій. Звісно, трохи неочікувано було, ніхто не думав, що все вийде саме так.
– У футболі вистачає тренерів, які не проти всю свою кар’єру працювати на другому плані, допомагати головному тренеру. Водночас деякі фахівці прагнуть бути саме №1 в тренерському штабі. Як ви сприйняли своє підвищення?
– Я завжди на першу сторінку свого футбольного життя в будь-якій команді ставив інтереси клубу. Якщо так потрібно клубу, якщо так вирішило керівництво, то я працюватиму. Якби керівництво вчинило б інакше, то це не проблема.
Ми з нашим тренерським штабом не боїмося. Сказали працювати? Ну, значить, будемо працювати. У нас вже є досвід роботи з Оболонню в українській Прем’єр-лізі, нам все знайоме. А там час покаже.
– Хто наразі входить у ваш тренерський штаб?
– Зараз у нас працює Микола Михайлов (тренер-аналітик), Денис Шапошніков (тренер воротарів, останнім часом працював у U-19), Максим Покотилюк (тренер по фізпідготовці). І буквально днями ми розмовляли з Олександром Ковпаком, який увійшов до тренерського штабу Оболоні. Він у нас відповідатиме за атаку.
Взагалі усі ми працюватимемо на благо Оболоні, робитимемо все можливе для гравців, аби вони підтверджували свій клас на футбольному полі, прогресували та приносили результат команді.
– А тренер воротарів Оболоні Артем Кичак разом з Шищенком переїхав до Чернівців?
– Так, він пішов у Буковину разом з Сергієм Юрійовичем. Це його рішення. Людина сама обирає собі шлях. Кожен кує свою доля, як він бачить.
«Керівництво Оболоні пропонувало Рибці роботу в структурі клубу, але він обрав інший шлях»
– Взагалі структура Оболоні нагадує одну велику сім’ю, де всі вже тривалий час знають один одного і роблять ставку саме на своїх людей, які віддані клубу.
– Ви абсолютно праві. Ми завжди були колективом, родиною. Є родина вдома, а є родина на роботі. У нас в клубі справжня сім’я, де є свої старші, свої молодші та керівництво, яке усім цим опікується. Починаючи від робітника на заводі Оболонь, закінчуючи будь-яким працівником нашої бази – це все одна родина.
– А чи пропонувало керівництво Оболоні лишитися в структурі клубу Олександру Рибці, який завершив ігрову кар’єру, після чого став тренером воротарів у Чорноморці?
– Так, керівництво пропонувало йому працювати тренером U-19. Але Рибка обрав інший шлях, перейшов до Чорноморця. Ми подякували один одному і попрощалися. Знаю точно, що керівництво пропонувало йому роботу.
– Президент Оболоні зазначив, що ви працюватимете саме в ролі виконувача обов’язків головного тренера. Приставка «в.о.» вас не бентежить?
– Мені абсолютно все одно:) Це формальність. Якщо на таке звертати увагу… Мені сказали працювати, нашому тренерському штабу сказали працювати – ми це і робимо.
– Всю свою тренерську кар’єру ви провели в лавах Оболоні, були помічником Сергія Ковальця, Олега Мазуренка, Сергія Солдатова, Володимира П’ятенка, Валерія Іващенка та Сергія Шищенка. З ким з цих фахівців ви мали найкраще взаєморозуміння, з ким працювалося найкомфортніше?
– Я насправді допомагав Олегу Миколайовичу Мазуренку, Сергію Юрійовичу Шищенку та Валерію Володимировичу Іващенку. Все інше – це я у ті часи працював у другій команді, перетинався з цими фахівцями по дотичній.
Відповідаючи на ваше питання, то найкомфортніше мені працювалося з Мазуренком, оскільки ми знайомі з ним ще з часів Маріуполя (у сезонах 2005/06 та 2006/07 Антоненко та Мазуренко виступали за Іллічівець, – прим. «УФ»). Ми з ним досі підтримуємо тісно спілкуємося, він дуже допомагає – дякую йому.
А взагалі, якщо у людини є бажання розвиватися, то вона навчатиметься бодай чогось у кожного з тренерів. Навіть коли я працював у другій команді, яка на той момент називалася Оболонь-Бровар-2 (Буча), а першу команду Оболоні очолював Павло Олександрович Яковенко, то й на відстані я намагався навчатися у нього.
Від кожного з фахівців я щось взяв. Тренер, який скаже, що він не хоче навчатися, бо вже все знає – це вже його пік кар’єри, мабуть. Але мені таких зустрічати ще не доводилося:)
– Якщо повертатися до колишніх наставників Оболоні, то маємо Сергія Ковальця – доволі спокійного та виваженого фахівця – та Павла Яковенка, якого вважають прихильником суворої дисципліни та важких тренувань. До якого з таборів ви ближче?
– Я не можу самого себе охарактеризувати. Це потрібно, аби люди давали оцінку. Чесно вам скажу, що для мене найголовніше – це футбольна родина. Тому я буду її відстоювати, можливо, навіть емоційно. Ви ж розумієте, коли ображають родину, то кожен, хто вважає себе чоловіком, за цю родину заступатиметься. А Оболонь для мене – це другий дім, я буду відстоювати кожного: від простого робітника на заводі, до гравця першої команди.
Сергій Шищенко. Фото: ФК Оболонь
«Паралельно з роботою в Оболоні я викладаю в одному з київських університетів. Ось від чого я кайфую у цій роботі»
– Кажуть, з великою силою приходить і велика відповідальність. Ви вже звикли побачити відмінності між роботою помічником головного тренера і безпосередньо наставником команди?
– Скажу так: я звик працювати. Увесь час, де б я не працював… Ось, наприклад, я викладаю в університеті – я теж звик там працювати, відповідально віддаватися справі. Якщо ти не можеш ставитися до своєї справи відповідально, то це завадить тобі робити корисні висновки з результату: будь-то перемога чи поразка.
В університеті я буквально кожен день спілкуюся з людьми, десь із викладачами, десь зі студентами (перший курс, третій, п’ятий). Я постійно в них чогось навчаюсь. Треба нести відповідальність за свою працю, а результат – це вже наслідок твоєї роботи. Якщо ти все робитимеш правильно, то буде і результат. Навіть відпочивати потрібно відповідально, особливо в наш час.
– Не знав, що ви викладаєте в університеті. А де саме працюєте?
– Київський столичний університет імені Бориса Грінченка. Я викладаю на кафедрі спорту та фітнесу дисципліну «Фізичне виховання». Працюю там вже десь 5-7 років, навіть точно не пригадаю.
– А як це вдається поєднувати з роботою в Оболоні?
– Я працюю в університеті за сумісництвом, основна моя робота – це Оболонь, це моє серце. Коли я йшов працювати в університет, то у мене запитували, чи маю я якісь побажання щодо графіку роботи. Я сказав, що якщо мені ставитимуть пару не на тренувальний час і зможуть підмінити, коли в Оболоні гра, то я готовий працювати. Так і сталося. Пари в мене проходять тоді, коли в Оболоні немає тренувань. В університеті у нас теж сімейна атмосфера склалася, тому якщо пара все-таки стоїть у день гри чи в тренувальний час, то мене можуть підмінити інші викладачі.
– Нетипова у вас історія, як для тренера клубу УПЛ. А від чого саме ви кайфуєте в університетській роботі?
– Від спілкування! Кожен день абсолютно нове спілкування. Кожна людина – це нові риси, новий характер, інше сприйняття життя. Це дуже цікаво. Коли ти спілкуєшся зі студентами, то важливо розуміти, як вони сприймають світ. Тим більше, у такий час, коли триває ця клята війна. На цих дітей воно все дуже впливає.
Хочеться їм допомогти в такий спосіб, у який ти можеш це зробити. Зараз у нас таке життя. Якщо ти не допомагатимеш молодшому поколінню, то далі нам усім буде дуже тяжко. Саме це мені й подобається: навчати студентів і навчатися у них.
«Люди, які тривалий час залишаються в клубі, заслуговують на повагу. Вони не кидаються з однією команди в іншу»
– Президент Оболоні заявив, що задача на сезон – це боротьба за місце не нижче сьомого. Як гадаєте чи є в клубі на сьогодні всі умови задля виконання завдання, враховуючи солідну конкуренцію в УПЛ наступного сезону?
– Абсолютно. Ми робитимемо все можливе, аби радувати наших вболівальників та президента. Гравці, які зараз у нас є в Оболоні, це ті хлопці, які дійсно готові віддаватися клубу, команді та справі на 200%. Я щодня розмовляю з гравцями, навіть перед вашим дзвінком встиг поговорити. Люди, які вже тривалий час лишаються в клубі, варті поваги. На такі речі потрібно звертати увагу. Вони не кидаються з одного клубу в інший, не змінюють команди, як рукавиці протягом двох-трьох років.
У часи виступів за Іллічівець, ще перед Оболонню, я розумів, що якщо ти приходиш у клуб на один рік – тобі буде дуже тяжко. Якщо ти дійсно хочеш віддати якусь частину себе клубові, то треба залишатися в ньому на тривалий час, аби надалі твою роботу поважали, а тебе самого пам’ятали. Я вдячний тим хлопцям, які лишаються з нами. Повірте, Оболонь згадуватимуть лише хорошими словами.
– Оболонь повідомляла про продовження контрактів з Русланом Черненком, Сергієм Сухановим та Ігорем Мединським. Можна сказати, що це гравці з кістяка вашої майбутньої команди?
– Наш кістяк – не лише три людини. Це Назарій Федорівський, Грисьо, Приймак, Дубко, Ломницький, Курко, Слободян, Мединський, Суханов, Черненко, Теслюк, Устименко, Блізниченко, Бичек, Прокопенко. Здається, я нікого не забув:) Це ті люди, які складають кістяк Оболоні. Навколо них і тримається наша команда. Вболівальники Оболоні розуміють, що це гравці, які віддаватимуться на благо нашої команди.
– Чи відомо вам на сьогодні, хто вже точно не залишиться в Оболоні з тих гравців, які виступали за команду минулого сезону? Повідомляли про перехід Османа в Чорноморець, писали про можливий відхід Таранухи. Також 30 червня 2025 року закінчуються контракти в Груші, Мороза та Карася.
– Я поки не говоритиму. Ці хлопці ще мають чинні контракти. Тарас Мороз отримав травму під час підготовки до останньої гри чемпіонату попереднього сезону. Він на рівному місці зазнав пошкодження, яка приблизно на пів року його вибила з футболу.
В нього завершився контракт, але керівництво, за що йому повага, продовжило з ним угоду ще на рік. Мороз буде відновлюватися, він ще допоможе нашій команді, я переконаний. Але наразі Тарас перебуває на реабілітації у Львові. Я з ним розмовляв, все йде добре.
– Тобто Оболонь може запропонувати продовжити контракти й іншим гравцям, у яких завершуються чинні угоди?
– Розмовлятимемо з ними тоді, коли почнемо працювати на зборах. На той час буде ясність щодо інших гравців.
– А що стосується Ільїна та Стасюка, які виступали за вас на правах оренди, – яка їхня подальша доля в Оболоні?
– Вони в Оболоні пробули пів року, тому повернуться в клуби, яким належать їхні контракти. Далі буде видно.
«Марченко – це майбутнє нашого футболу, а тим паче національної збірної України»
– А чи ведеться робота над пошуком новачків для Оболоні?
– Так, звичайно. Ви побачите це, коли ми розпочнемо працювати:) Нові гравці – свіжа кров, яка ніколи не завадить. Головне, аби це були якісні виконавці. Сподіваємося, що в нас усе буде добре в цьому плані.
– А які саме позиції ви хотіли б підсилити?
– У нас вже є дуже хороший кістяк. Підсилюватимемося ми лише тими гравцями, які матимуть бажання грати за наш клуб, які розумітимуть, що Оболонь стане для них домівкою та родиною. А щодо позицій, то з цим визначимося вже ближче до основної роботи на зборах. Зараз ми лише втягуємося у процес підготовки до сезону.
Після 1 липня до нас приїдуть гравці на перегляд, будемо спостерігати за ними. Також ми розраховуємо на хлопців з U-19, вже 28 червня вони починають роботу з першою командою Оболоні.
– Найбільш зірковий вихованець Оболоні зараз – це воротар Денис Марченко. Президент Оболоні говорив, що це майбутній голкіпер національної збірної України. Вже чимало пишуть про інтерес до Марченка з Європи. Чи дійсно Денис має такі величезні перспективи?
– Кожен гравець мріє виступати за національну збірну. Марченко – не виключення. Я погоджуюся з Олександром В’ячеславовичем, що Денис – це майбутнє нашого футболу, а тим паче збірної України. Сподіваюся, що в нього все буде добре і в Оболоні він лише прогресуватиме. Марченко зробив дуже великий крок вперед у своїй кар’єрі.
Денис Марченко. Фото: ФК Оболонь
– А чи є зараз у команді U-19 такі ж талановиті хлопці, як Марченко, які вже незабаром можуть посилити першу команду Оболоні?
– Не хочу називати прізвища, але 25 червня ми були на двосторонній грі U-19 і я вам так скажу: будь-який гравець звідти вже завтра може потрапити до першої команди. Ми не виключаємо того, що вони можуть допомогти Оболоні в УПЛ вже незабаром. Все залежить від них. Якщо не звертати увагу на молодих гравців, то вони почнуть тліти.