«Шахтар не продав мене Вітессу, я про це дізнався через рік»: відверте інтерв’ю топ-таланта «гірників» Гриня, який нині грає за Епіцентр

Сьогодні вже 29-річний Сергій Гринь є головною зіркою Епіцентра, який прагне вийти до УПЛ. Відносно не так давно вихованець Шахтаря вважався одним із найбільших талантів академії «гірників» та навіть зміг потрапити до зіркової команди Мірчі Луческу.

У великому інтерв’ю сайту «Український футбол» Гринь розповів про свій шлях у структурі Шахтаря, як конкурував з Едуардо та іншими топлегіонерами за місце в основі донеччан та чому не зміг закріпитися в команді Містера.

Також нападник пригадав дві пропозиції з-за кордону, які відхилив Шахтар, свої п’ять оренд до клубів УПЛ та легіонерський досвід у датському Вайле.

Отримав герой питання і про те, чому зазнав невдачі в Зорі Віктора Скрипника, й чи ходив скаржитися керівництву Олександрії на тренера Юрія Гуру?

Наостанок Гринь розповів про «свого Стівена Джеррарда» в юнацькій та молодіжній збірних України та поділився найближчими футбольними цілями.

«Епіцентр поки не є багатою командою»

– Сергію, сьогодні ви виступаєте за Епіцентр із Першої ліги. Як ви стали гравцем цієї команди?

– Я подзвонив головному тренеру Сергію Нагорняку. Ми поспілкувалися, і так я опинився тут.

– Ви раніше із цим спеціалістом десь працювали разом?

– Ні, ми були знайомі лише заочно. Проте зараз знайшли хороший контакт.

– Ви обрали не найбільш очевидний варіант продовження кар'єри. Чим вас зацікавив саме цей клуб?

– Сподобалося, що команда грає в хороший футбол. Також хотілося попрацювати із цим тренером. Про нього були хороші відгуки від моїх знайомих.

Сергій Нагорняк, фото: ФК Епіцентр

– Які завдання стоять перед Епіцентром у цьому сезоні?

– Боротися за потрапляння до десятки найкращих команд, а надалі вже намагатися вийти до УПЛ.

– Епіцентр – це багатий клуб?

– Поки що ні.

– Які зарплати в команді?

– Цифри називати не можу. Особисто я пішов на дуже значне пониження у порівнянні із попередніми місцями роботи. Сюди я прийшов не для того, аби заробляти кошти. Хочу повернутися у футбол та допомогти команді.

– Останній рік ви були без команди. Відомо, що ви отримали травму. Як для вас минув цей час?

– Так, у мене була травма гомілковостопного суглоба, мені зробили операцію. Я довго відновлювався. Потім індивідуально тренувався та займався із реабілітологом.

«Дядько у десять років привіз мене на перегляд до Шахтаря, а тренер не міг повірити, що я раніше ніде не займався»

– Сергію, пропоную зараз поспілкуватися про старт вашої ігрової кар'єри. Ви є вихованцем Шахтаря. Як та коли ви потрапили до академії цього клубу?

– Я сам родом з Волновахи. Пам'ятаю, як у десять років дядько відвіз мене до Донецька на перегляд до Шахтаря. 

Тренер тоді із здивуванням запитав: «А де він раніше грав?». Я ніде не займався до цього. Грав у дворі, брав участь у шкільних змаганнях, але не більше. Тренер був дуже вражений та не міг повірити, що я фактично прийшов з вулиці. Мене одразу взяли.

– Перша команда Шахтаря у ті часи була настільки топовою, що академія працювала практично вхолосту. Вливалися серйозні кошти у підготовку молодих гравців, проте пробитися в основу практично нікому не вдавалося. Чи вважаєте ви, що Шахтар був «золотою кліткою» для молоді?

– Звичайно, важко було заграти в Шахтарі в лінії атаки. Конкуренція була дуже високою. Це ні для кого не секрет. В нападі тоді грали бразильці, яких покупали за 10-15 мільйонів. Зрозуміло, що в пріоритеті були вони, а не вихованці.

Зараз ситуація, звичайно, змінилася. Набагато простіше потрапити до першої команди та заграти там футболісту лінії нападу.

– Чи не вважаєте ви, що у такій ситуації клубу треба було змінити свою стратегію щодо роботи із молоддю? Наприклад, продавати їх за невеликі кошти, прописуючи в угоді процент від наступного продажу? Бо безкінечні оренди в клуби УПЛ часто нічим не завершувалися.

– Звичайно, краще було б продати футболіста. Я це розумію. Проте керівництво на той час вважало інакше.

– Як особисто ваша ситуація склалася після випуску з академії?

– Мені запропонували підписати контракт із дублем.

– Чи сумнівалися ви тоді у доцільності підписувати контракт, враховуючи вищезгадані фактори?

– На той момент я не думав про це. Для мене вже великим досягненням було потрапити до другої команди Шахтаря.

– Які на той момент були зарплати в дублі?

– 700-800 доларів зарплата. Премії постійно були різними. 400 доларів платили за перемогу вдома і 600 доларів за перемогу на виїзді.

– Хто тоді найбільше виділявся у дублі?

– Слава Чурко, Олександр Караваєв, Владлен Юрченко, Макс Малишев в порядку був.

– Чи були поряд із вами гравці, у яких Шахтар спочатку не повірив, але потім вистрілили?

– Таких прикладів купа: Сергій Болбат, той же Малишев. У той чи інший період часу в Шахтарі їм казали, що вони непотрібні. У підсумку їх потім повертали, та люди опинялися у першій команді. Вони довели в інших колективах, що можуть добре грати, і підписали контракти із «гірниками».

«Тренер сказав мені: «Твоє завдання – не дати Срні зробити жодної передачі». У підсумку ми програли 2:5, а Даріо віддав чотири асисти»

– Коли ви виступали за дубль, то якось залучалися до першої команди?

– Було таке, що ми грали проти основи. Мірча Луческу тоді декілька разів про мене запитував у тренера дубля, але не більше.

Сергій Гринь і Мірча Луческу, фото: ФК Шахтар

– Що вам запам'яталося із тих матчів?

– Перед одним із матчів тренер сказав мені: «Проти тебе буде грати Даріо Срна. Мені байдуже, що ти будеш робити в атаці. Твоє завдання – не дати йому зробити ні одної флангової передачі». У підсумку ми програли 2:5, а Срна віддав чотири гольові передачі (сміється, – прим. Д.В.).

– Першим вашим дорослим клубом став ФК Маріуполь, до якого ви відправилися в оренду на старті сезону 2014/15. Як виник цей варіант?

– Ми грали у чемпіонаті молодіжних складів проти цієї команди. Я тоді вдало вийшов на заміну хвилин на 30. Встиг віддати дві гольові передачі та заробити пенальті. Після того матчу агент сказав мені, що мною зацікавився Микола Павлов, та хоче бачити у себе. Так я й опинився у Маріуполі.

– Як ваші відносини із Миколою Петровичем склалися? 

– Добре, я його дуже поважаю та вдячний, що він дав мені дорогу у великий футбол.

– Павлов славиться своїми важкими навантаженнями та строгою дисципліною. Чи витримували ви?

– Так, було важко на тренуваннях, але у чемпіонаті потім команда «літала» по полю.

Щодо дисципліни, то на базі усі боялися проходити біля його кімнати, аби не потрапити на очі. Міг гаркнути нормально. Його усі поважали та боялися по-хорошому.

– Маріуполь за підсумками того сезону вилетів з УПЛ. В чому були причини провалу?

– Коли почалася війна, то команду покинули багато футболістів. Можна сказати, що відсотків 60. Залишилося небагато хлопців, які пройшли збори. Ми постійно грали новим складом, завжди приїздили нові футболісти на перегляд, і команда не мала кістяка.

– Особисто вам, на відміну від команди, все вдавалося. Ви забили сім голів за сезон та були важливим гравцем Маріуполя. Внаслідок чого це стало можливим?

– Необхідно віддати належне тренерам, які повірили в мене та не смикали, дали свободу дій. У певний момент я відчув себе лідером та впіймав впевненість.

– Що Павлов вам сказав після вашого хет-трику у ворота Олімпіка (4:1)? Якось проставлявся?

– То був останній тур, тому всі одразу поїхали по домах.

– Треба було вам у передостанньому турі забивати.

– Ну, так (сміється, – прим. Д.В.).

– У ті часи за Маріуполь виступав ще зовсім юний Микола Шапаренко, який робив перші кроки у дорослому футболі. Чи бачили ви вже тоді, якого калібру цей футболіст?

– Так, я пам'ятаю його. Коли Колю почали брати на тренування із першою командою, то він мені одразу сподобався. Було видно, що в нього дуже хороше майбутнє, якщо не почне дурня валяти.

– Як він себе у колективі поводив?

– Нормальний товариський скромний хлопець.

«Едуардо просто мав «сьоме чуття» на голи й міг не давати обсяг роботи»

– Після вдалого відрізка в Маріуполі вам дали пів року в першій команді Шахтаря. Як склалися ваші відносини із Луческу?

– Я із ним спілкувався лише декілька разів. 

Коли він мене залишив у першій команді після зборів, то в нас була розмова в літаку. Також ми говорили, коли я забив гол в Кубку київському Арсеналу (3:0) у своєму єдиному матчі за Шахтар. Він мені щось підказував по грі вже після поєдинку. І коли я був травмований, то Луческу також підходив аби поцікавитися, як проходить моє відновлення, та коли я буду у загальній групі. Більше ми не спілкувалися особливо.

– Як вам вдалося переконати Луческу залишити вас у команді?

– Непогано провів збори. Пам'ятаю, віддав пару гольових передач. Одна із них була у товариській грі проти Базеля.

– Хто вас найбільше вразив в першій команді «гірників»?

– На той час Шахтар складався виключно із топових виконавців. Звичайно, виділялися Срна, Марлос, Тайсон, Тейшейра, Едуардо.

– Наскільки важко вам було у тренувальному процесі?

– Спочатку були деякі проблеми в плані мислення, адже все було дуже швидко, проте потім я звик та адаптувався.

– Хто найбільше «пхав», а хто навпаки підтримував?

– Ніхто не «пхав», такого не було. Найбільше підтримували ми один одного із Малишевим. Ми разом прийшли до першої команди й здружилися. Він тоді повернувся з оренди із Зорі.

– Як зіркові легіонери ставилися до молодих українців?

– Все добре будо. Ті ж Марлос і Тайсон ‒ товариські доброзичливі хлопці чуйні хлопці. Ставилися із повагою.

– Хто на найбільш крутих авто приїздив на тренування?

– Мабуть, Даріо. В нього був Mercedes S-класу, Марлос приїздив на Bentley.

– Дивлячись на своїх конкурентів в групі атаки, ви брали собі щось на замітку?

– Запам'яталося, що Едуардо, коли повернувся до Шахтаря, не давав якогось великого обсягу роботи на полі, проте постійно опинявся у штрафній площі там, де треба. Він знав, де необхідно знаходитися, аби забити гол. Цьому навчитися неможливо. Просто у людини є якесь «сьоме чуття».

– Як ви оцінювали власні шанси грати у складі, конкуруючи із цими майстрами?

– У певний момент я відчував, що можу поборотися, але почав отримувати травми. Практично увесь період в Шахтарі я вам якісь пошкодження.

«Шахтар відхилив пропозицію Вітесса по мені. Я про це дізнався через рік»

– Після тих пів року в Шахтарі ви вдруге відправилися в оренду до Маріуполя. Чому це сталося?

– Мене тоді перед фактом поставили: або я йду в оренду до Маріуполя, або буду тренуватися із дублем. Не знаю, чому так сталося. 

На той момент в мене була пропозиція від кіпрської команди, вже точно не пам'ятаю від якої саме, також по оренді. Я хотів поїхати, але мене не відпустили.

Мало того, через деякий час я дізнався, що Шахтар отримував по мені пропозицію повноцінного трансфера від Вітесса.

Це було одразу після мого першого заходу до Маріуполя. Проте мені про це навіть не повідомили. Я дізнався про дану пропозицію десь через рік від одного з агентів. Наскільки мені відомо, Шахтар тоді навіть не розглядав якісь пропозиції від інших клубів щодо мене.

– Невже Шахтарю настільки було принципово вас віддати в оренду саме до Маріуполя, а не на Кіпр?

– Не знаю. Можливо, дуже хотів мене бачити Валерій Кривенцов у своїй команді у Першій лізі.

Валерій Кривенцов, фото: ФК Металіст 1925

– І як вам працювалося під керівництвом Кривенцова в Маріуполі?

– Я не хочу про нього розмовляти.

– Що сталося між вами? Ви ж наче раніше перетиналися у Шахтарі?

– Так, ми працювали в U-17. Тоді все було нормально. Однак, працюючи вже у дорослому футболі, він змінився.

– Сезон 2015/16 став останнім для Луческу у Шахтарі. Наскільки відомо, Паулу Фонсека, що змінив його, на передсезонних зборах переглядав майже всіх гравців, що були на контракті із Шахтарем та давав шанс. Ви були на тих зборах?

– Ні, мене не запрошували.

«Серіал «Футболіст» я не дивився. За Віртом у Вересі не помічав якоїсь жорстокості»

– Наступним клубом, до якого ви відправилися в оренду, став Олімпік. Хто вас запросив до команди?

– Я приїхав до Києва до свого друга Вовчика Дороніна. Він запросив мене поїхати на тренування Олімпіка із ним, просто подивитися. Після тренування тоді до мене підійшов головний тренер Роман Санжар та запитав, чи не хочу я до них. Я погодився.

– Саме у сезоні 2016/17 Олімпік посів четверте місце в УПЛ, що стало найвищим досягненням в історії клубу. Внаслідок чого це вдалося команді?

– Був хороший колектив, Санжар створив нормальну атмосферу.

– Президент клубу Владислав Гельзін тоді вже за команду не грав, проте, можливо, тренувався із вами?

– Так, бувало тренувався із командою.

– І як поводив себе?

– Він ніколи не апелював та не сперечався із приводу фолів, виходів м'яча чи інших моментів. Поводив себе як звичайний футболіст команди.

– Чому ви не залишилися в команді на наступний сезон? Невже не хотілося пограти в єврокубках?

– Після завершення тієї кампанії до мене підійшов Санжар та повідомив, що на мою позицію взяв когось іншого. Я знову повернувся в Шахтар, а потів відправився в оренду до Вереса.

– Цей варіант для вас знайшли «гірники», чи Верес сам на вас вийшов?

– Мені зателефонував головний тренер Юрій Вірта та запросив. Команда тоді тільки вийшла до УПЛ. Раніше ми не перетиналися, я знав його заочно.

Юрій Вірт, фото: НК Верес

– Наскільки відомо, у Рівному ви отримали важку травму. Що це було за пошкодження, та за яких обставин ви його отримали?

– Так, в одному з матчів наприкінці першого тайму оступився та розірвав хрестоподібні зв'язки та меніск.

– Ви дивилися серіал «Футболіст» Дмитра Поворознюка про Верес?

– Чесно кажучи, ні.

– По цьому серіалу у глядачів могло скластися враження про Вірта, як досить брутального тренера, який у комунікації із гравцями часто міг бути занадто різким та емоційним. Він був таким вже коли ви грали під його керівництвом?

– Не знаю, мені було комфортно працювати із ним. Нічого такого я за ним не помічав. Спокійний нормальний тренер. Не відчував від нього якоїсь жорстокості або напруги. Звичайно, міг щось сказати в роздягальні після невдалого матчу, але нікого не прибивав.

«Чому Арсенал провалювався в УПЛ? Тому що я не грав»

– Наступною зупинкою у вашій кар'єрі став київський Арсенал. Знову оренда до команди Першої ліги. Спочатку ви грали небагато. З чим це було пов'язано?

– Так, коли Арсенал грав ще в Першій лізі, то я мало грав. Треба було набрати форму після травми, бо я пропустив сім місяців. Як раз я вже повністю оговтався перед виходом в УПЛ.

– Керівництво клубу тоді прийняло рішення замінити Сергія Литовченка на Фабріціо Раванеллі перед стартом сезону. Наскільки це був вірний крок на ваш погляд?

– Я вважаю, що керівництво вчинило некрасиво до тренера, який вивів команду в УПЛ. Хоча особисто в нас були «натягнуті відносини».

– Чому?

– Це особисті моменти.

– А вас до команди запрошував Литовченко?

– Ні. Мене запрошував спортивний директор Олександр Москаленко.

– Ви не думали про те, що це може негативно позначитися на ваших перспективах в команді?

– Вважав, що тренер собі не ворог, і буде ставити у склад сильнішого футболіста, попри особисті симпатії.

– Наскільки відомо, із Раванеллі ви добре спрацювалися.

– Так, в нас склалися хороші відносини, і я багато чому навчився в нього, як нападник.

– Що саме ви від нього почерпнули?

– Як правильно відкриватися у зонах завершення. Також він вчив, що на тренуваннях треба бути завжди сконцентрованим, бо все потім переноситься у гру. До кожного гольового моменту на заняттях необхідно ставитися із повною відповідальністю, ніби це офіційний поєдинок.

– Арсенал у тому сезоні не зміг втриматися в УПЛ, а старт із Раванеллі вийшов взагалі провальним. Якими були причини цих невдач?

– Я не грав у перших іграх. Коли почав грати, то результати пішли вгору.

– Тобто ви були важливим для цієї команди, як Ліонель Мессі для Барселони?

– Ну, не знаю (сміється, – прим. Д.В.). Це не мені вирішувати. 

– Але вас не вистачало команді, коли ви були травмовані?

– Команда була хороша, нормальний колектив. Просто спочатку воно не задалося, і потім пішло-поїхало.

– Наприкінці першої частини того сезону Арсенал намагався рятувати тренер В'ячеслав Грозний. Ви навіть у першій же грі під його керівництвом зробили дубль у матчі із Ворсклою (2:0).

– Я лише одну ту гру провів із ним. Потім знову травмувався. У мене було м'язове пошкодження, через яке я пропустив три чи чотири місяці.

В'ячеслав Грозний, фото: скріншот Megogo

«Після періоду в Зорі я зрозумів, що не треба переходити до команди без погодження із тренером»

– Наприкінці 2018 року завершився ваш контракт із Шахтарем, та скоро ви підписали контракт із датським Вайле. Хто вас запросив у цей клуб?

– Мій агент знайшов для мене цей варіант.

– Що собою являла ця команда?

– Це була найбільш інтернаціональна команда, у якій я грав. Були і бразильці, і фіни, і ми із Юрченком українці. Грали в нас також африканці та навіть футболісти із Фарерських Островів.

– Які особливості чемпіонату Данії?

– Це жорсткий чемпіонат. Судді там дають грати та практично не свистять фоли. Інтенсивність також була божевільною.

– Невже в Данії грають більш щільно, аніж в Україні?

– На мій погляд, так.

– Ви провели в Данії непогані півтора року. Чому не захотіли залишитися там на довше, або пограти в іншій європейській країні?

– Чесно кажучи, я вже трохи втомився. Хотів повернутися додому. Було важко психологічно без сім'ї та друзів. Починається депресія. Люди по-різному переживають це, але в мене було саме так.

– Повернувшись до України, ви стали гравцем Зорі. Як ви опинилися у цій команді?

– Мій агент займався.

– Хто на той момент вів ваші справи?

– Тоді я вже співпрацював із ProStar.

– Не секрет, що на той момент наставник Зорі Віктор Скрипник мав конфронтацію із керівництвом клубу у питанні комплектації складу. Він сам хотів запрошувати гравців, проте в один момент менеджмент вирішив довіритися Вадиму Шаблію у підборі футболістів. Ви мали якусь розмову зі Скрипником перед трансфером?

– Ні, в нас не було жодного спілкування.

– Можна було часто спостерігати ситуацію, коли гравці, яких до Зорі приводив саме Шаблій, отримували мало ігрового часу. Ви за сезон відіграли лише дев'ять матчів. Складалося враження, що ви або не надто підходили тренеру, або вас не ставили у склад через принципові моменти. Чи було щось подібне?

– Можливо, важко сказати.

– Ви підходили до Скрипника із питанням, чому ви не граєте?

– В нас було пару особистих розмов, які я не хочу переповідати.

– Ви зробили для себе якісь висновки після цього досвіду?

– Я вважаю, що в першу чергу необхідно із тренером розмовляти. Якщо він в тобі зацікавлений, то тоді є сенс переходити. Такий висновок я зробив після Зорі.

– Завершимо розмову про вашу клубну кар’єру Олександрією. Хто вас запросив до команди?

– Також через агента це вирішувалося. Потім ми телефоном поговорили із головним тренером Юрієм Гурою, і я перейшов до команди.

Сергій Гринь, фото: ФК Олександрія

– Якщо Гура сам дав добро на ваш трансфер, то тоді дивно, чому між вами виник конфлікт, про який ви розповідали в одному зі своїх інтерв’ю. У вас є здогадки, чому його ставлення до вас різко змінилося на негативне?

– Не знаю, так сталося. Не було якогось одного моменту, який став причиною цьому.

– Гура вже після своєї відставки з Олександрії казав ЗМІ, що гравці, які мало отримували ігрового часу, ходили до керівництва та скаржилися на нього. Ви можете підтвердити або спростувати це?

– Я не ходив скаржитися на нього. Можливо, одного разу було таке, що я прийшов до керівництва, та сказав щось типу: «Якщо я не граю, то відпустіть мене, або давайте щось вирішувати». Не більше.

«У молодіжці грав із Зінченком та Соболем, проте найкомфортніше було із Юрченком»

– Хотілося б поговорити й про ваш досвід виступів за юнацькі та молодіжні збірні України. Ви перетиналися там із багатьма зірками, зірками, такими як: Георгій Бущан, Олександр Зінченко, Артем Бєсєдін, Едуард Соболь та інші. Хто найбільше вразив своїми футбольними вміннями та із ким було найкомфортніше грати?

– Для мене в збірній найбільш пам’ятними є матчі разом із Юрченком. Ми разом з академії Шахтаря. В нас взаєморозуміння було дуже хорошим. Ми грали один на одного, і виходило досить вдало.

– Як зв’язка Стівен Джеррарда та Фернандо Торреса в Ліверпулі?

– Ну, типу такого (сміється, – прим. Д.В.).

– Наостанок хочу запитати про ваші найближчі футбольні цілі. Чого хочеться досягти?

– Зараз я хочу допомогти команді вийти до УПЛ та принести їй максимальну користь. А там – побачимо. Пов’язую себе на сьогодні з Епіцентром та сконцентрований на цьому клубі.