«Шахтарю щодо мене надійшли пропозиції з Кіпру та Хорватії»: захисник Драмбаєв змінив Зюлте-Варегем на Осієк
Літо 2023 року – час змін для українського легіонера Драмбаєва. По-перше, 22-річний захисник закінчив з молодіжною збірною – здавалося, стабільний гравець основи обов’язково зіграє на фінальному турнірі чемпіонату Європи U-21, проте в заявці Олександра не знайшлося – напевно, штаб судив по наслідках травми, через яку Драмбаєв пропустив певний період минулого сезону.
По-друге, бельгійський Зюлте-Варегем, в якому Драмбаєв провів минулий сезон в оренді, не скористався опцією обов'язкового викупу українця, хоча Олександр провів 25 матчів (1 гол і 1 асист), в принципі, цілком відповідаючи рівню бельгійської першості.
В підсумку Шахтар отримав дві пропозиції на гравця з Кіпру (Аполлон) та Хорватії (Осієк). Сам футболіст зробив вибір на користь бронзового призера чемпіонату Хорватії. Сайт «Український футбол» зв'язався з Драмбаєвим, щоб дізнатися, чому на нього не розраховує Шахтар, які його перші враження від нового клубу та чому він не поїхав з молодіжною збірною України на Євро-2023.
«Осієк зробив найбільш конкретну пропозицію»
– Олександре, як ви особисто сприйняли рішення Зюлте-Варегема не платити Шахтарю компенсацію за ваш викуп?
– Сталося так, як сталося. Немає часу шкодувати, адже я знаходжуся в Осієку. Я дуже щасливий тут опинитися. Команда з амбіціями. Буду робити все, щоб тут краще проявити себе.
Олександр Драмбаєв. Фото: ФК Зюлте-Варегем
– Як виник варіант з переїздом в Хорватію?
– Коли бельгійці повідомили рішення, що я не залишуся, почали шукати новий клуб. Шахтарю щодо мене надійшли дві пропозиції з Кіпру та Хорватії відповідно. Вибір був зроблений на користь другої. Осієк зробив найбільш конкретну пропозицію, яка влаштувала мене та Шахтар.
– В Осієку після інциденту з Чеберком хрест на українцях не ставили?
– Як бачите, клуб проявив зацікавленість у мені, я з радістю прийняв пропозицію Осієка.
– Осієк – ваш другий клуб за кордоном. За рік перебування в Бельгії важко було адаптуватися в плані побуту, мови?
– Я не очікував, що так рано доведеться їхати через війну. Було тяжко, адже тобі потрібно швидко адаптуватися до нових реалій, коли ти з головою ти весь в новинах, переживаєш за родину, вчити мову, культура, інший менталітет.
За рік у Бельгії вже досить добре адаптувався. Коли ти розумієш 90% того, що тобі говорять, це додає тобі впевненості у своїй роботі.
– У попередньому інтерв'ю «УФ» ви зізнавалися, що виникали труднощі з тим, як запаркувати авто? Стало краще?
– Знадобився час, аби зрозуміти, всю систему, адже в кожному місті правила відрізняються. Ти думаєш, що знайшов безкоштовне місце, а потім бачиш, що тобі виписали штраф :) або розплачуєшся там, де не треба. Але місцеві дуже в цьому плані допомагали. Ти завжди можеш запитати і тобі не відмовлять.
– Бельгія дуже сильно підтримує Україну в протистоянні з агресором. Відчували на собі особливу увагу з боку місцевих?
– Я жив у невеликому містечку. Люди впізнавали мене, підходили. Цікавились, чи правду їм говорять по телевізору про Україну. Коли вже перевозив речі в Хорватію, то нам також дуже сильно допомагали. Нам дуже сильно йшли на зустріч коли ми не встигали до закриття з усім впоратись, хоча в Бельгії не прийнято працювати в режими екстра.
– На вашу думку, після Бельгії поїхати грати в Хорватію – крок назад?
– Я не думаю, що це крок назад – навпаки. Осієк минулого сезону фінішував третім та буде грати у кваліфікації Ліги конференцій. Я вважаю, що в мене досить непогані шанси добре себе зарекомендувати, щоб зробити наступний крок в кар'єрі.
«Навіть у сьогоднішньому Шахтарі я б не отримав шанс»
– Які у вас особисті сподівання від переїзду в новий клуб?
– Хочу добре себе проявити. Вигравати в кожній грі, не дивлячись на силу суперника та допомогти Осієку пробитися до групового етапу Ліги конференцій.
– У вас було уявлення про Хорватію в футбольному плані?
– Так. Я був у складі Шахтаря U-19, коли в Юнацькій лізі УЄФА грали із загребським Динамо (0:0, 0:1). Тоді я вже для себе дещо зрозумів про хорватський футбол. Побачимо, як все складатиметься на клубному рівні.
Олександр Драмбаєв. Фото: ФК Зюлте-Варегем
– Ви у новій команді перебуваєте кілька днів. З кимось вже встигли потоваришувати?
– З півзахисником Кікі, який гратиме зі мною на одному фланзі. В команді класні хлопці підібралися. Поки що все подобається.
– Як у вас складається діалог з Шахтарем? Вас не розглядали на підсилення після повернення з Бельгії.
– Давайте так відповім: навіть у сьогоднішньому Шахтарі я би не отримав шанс. Ми порадилися з агентом і вирішили, що на цей сезон я залишуся в Європі.
– Як сприйняли новину про те, що Шахтар розійшовся з Йовічевичем? Ви особисто не спілкувалися на рахунок вас?
– Я з ним разом не працював, але знаю від хлопців, що вони були ним задоволені та дякують йому за цей тяжкий рік. Молодь класно себе проявила, взяли чемпіонство. Всі казали, що Шахтар буде десь третім-четвертим, а в підсумку виграв УПЛ. Чому Йовічевича прибрали? Складно відповісти. Це вже не моя компетенція.
«Дуже хотілося б бути зараз з хлопцями на Євро»
– Минулого сезону у вас була травма, через яку багато пропустили та не поїхали на Євро-2023 в складі нашої молодіжки. Наскільки важким випробуванням стало перебування тривалий відрізок часу без футболу?
– Це не дуже приємно. Дуже хотілося б бути зараз з хлопцями, але це життя і тут вже змінити я нічого не можу. Можна ображатися тільки на себе. Якщо я буду зараз на цьому зациклюватись, буде тільки гірше для мене.
– Хто в збірній повідомив, що ви не їдете на Євро? Особисто Ротань? Які були аргументи?
– Руслан Петрович викликав мене на розмову. Ми переговорили, потиснули один одному руки. Кілька днів ще тренувався з хлопцями, зіграв у спарингу та поїхав. Деталі бесіди розкривати не буду, це залишиться між мною та тренером. Це суто ігрові причини.
– Як вам молодіжка на цьому Євро? Схоже на те, що підкріплення з дорослої збірної підсилило команду.
– Ті хлопці, які починали з Ротанем, знають його гру. Ті хлопці, які приєдналися пізніше, самі виявили бажання приїхати та допомогти команді, тому що це великий турнір. Багато критики було на адресу Руслана Петровича за час його роботи з молодіжкою. Пройшов час ‒ і команда дуже добре показує себе. Ніхто не очікував, що вдасться пройти без поразок аж до півфіналу. Таке мало хто собі міг уявити.
Руслан Ротань. Фото: УАФ
– Коли українські хлопці проти сильних суперників не б'ють м'яча просто так, а намагаються теж комбінувати – це можна назвати квінтесенцією такого явища, як «Ротаньбол?»
– Я вважаю, що наша збірна може грати з будь-яким суперником з позиції сили. Всі стараються проявити себе на максимумі грати в футбол. Завдання стоїть нав'язувати свою гру, а не підлаштовуватися під суперника. Самі хлопці отримують задоволення від такої гри.
«Хлопці, з якими ми тренувалися, грають в аматорах або вже закінчили з футболом»
– Остап Маркевич, під керівництвом якого ви дебютували в УПЛ у складі Маріуполя, повернувся до України ‒ не головним тренером, а став помічником батька в Карпатах. На ваш погляд, чому він відмовився від самостійної роботи?
– Якщо він так вирішив – це ок, на мою особисту думку. Ми з ним не спілкувалися на цю тему. Цікаво буде постежити за Карпатами у Першій лізі.
– Ви розпочинали свій футбольний шлях у ДЮСШ Металург (Запоріжжя), де ви перетиналися з Володимиром Бражком, котрий класно себе проявив за рік оренди в Зорі. Не закрадалася думка, що в сьогоднішній УПЛ і ви не загубитесь?
– З Володимиром ми грали разом в Запоріжжі, поки він не поїхав до Динамо. Ми досить добре спілкуємося. Він класно прогресував в Зорі, а я зараз тут. Цього року в мене вже не буде відмовок про адаптацію. Потрібно виходити на поле, показувати хороший футбол, проявити себе. В мене є всі можливості добре себе проявити тут.
– З тих хлопців, які були з вами у школі Металурга, хто грає на високому рівні?
– Олексій Сидоров (МФК Металург). Я вважаю, що він дуже хороший нападник. Низка хлопців, з якими ми тренувалися, грають в аматорах або вже закінчили з футболом. Дуже шкода, адже вони були хорошими гравцями. Комусь не пощастило, хтось зробив неправильний вибір.