«Що сидіти в Діназі, якщо не платять гроші? Пацани мівіну їдять»: Бандура завершив кар’єру та назвав нове місце роботи

Відомий український воротар Олександр Бандура протягом свого багатого спортивного шляху ніколи не відзначався надто великою медійністю. Однак на сході ігрових років, раптом, став давати інфоприводи один за одним.

Протягом короткого проміжку часу ЗМІ спочатку повідомили, що Бандура, через фінансові труднощі у Діназі та неможливість за правилами УАФ вдруге змінити клубну прописку протягом одного сезону (починав голкіпер кампанію у Минаї), завершить кар’єру. А потім журналісти назвали і його потенційне нове місце роботи – тренер воротарів в команді ЮКСА.

Редакція сайту «Український футбол» напряму зв’язалася з Бандурою, аби поставити усі крапки над «і» стосовно вищезгаданих новин, а також обговорити останні події в його кар’єрі.

«Я вже закінчив кар’єру. Щільно спілкуюся з керівництвом ЮКСА»

– Олександре, у ЗМІ з’явилася інформація, що ви вже зараз можете завершити професійну ігрову кар’єру. Чи справді це так?

– Та я вже закінчив. Я ж зараз нікуди не можу заявитися, а пів року ніхто чекати не буде. В цьому році мені виповнюється 39, тому перспективи немає продовжувати далі.

– Тобто ви остаточно вирішили повісити рукавички на цвях?

– Ну, не я вирішив. Випадок, мабуть, за мене вирішив. Я б ще пограв та показав рівень. Пропозиції були.

– Також вас пов’язували з клубом ЮКСА, що ви станете там тренером воротарів.

– Ну, так. Щільно спілкуюся з керівництвом клубу. Обговорюємо цей варіант. Він не виключений.

– На якій стадії у вас перемовини?

– Ну, як матиму контракт, то розумітиму, що все. А так важко сказати. Футбол – це ж така штука, що ти можеш спілкуватися-спілкуватися на цю тему, а потім візьмуть іншого.

– Як виникла ця можливість?

– Та я сам як би спілкувався з ними та запитував. Потім набрав знайомий та запитав: «Хочеш тренером воротарів?». Я відповів, що не проти.

– Ви готові до цього виклику?

– Так. В мене й досвід є. Коли був у Минаї, то на базі клубу трохи розвивав свою воротарську школу.

– З ким працювали?

– І з підлітками, і з професіоналами. В мене півтора року займалися два голкіпери, які зараз виступають за ФК Ужгород, – Саня Постемський та Андрій Коцан. А так завжди в мене на тренуваннях було по вісім-десять воротарів.

Коли я це почав, то мені сподобалося, було дуже цікаво. Відчув, що можу дати знання та навчити, а не просто розповісти: «Роби ось так і ось так».

– У вас ліценція тренерська вже є?

– Є ліцензія С. У березні буду розпочинати навчання на загальну та воротарську В.

Олександр Бандура. Фото: ФК Минай

«Що сидіти в Діназі, якщо не платять гроші? Пацани мівіну їдять»

– Писали, що ви покидаєте Діназ через важке матеріальне становище клубу. Наскільки ситуація критична?

– Напевне, на цю тему більше треба з ними спілкуватися. Хлопці там хороші. Керівники як би… Ну, гроші платить одна людина. Якщо вона їх не хоче платити, або їх в неї немає, то ти тут нічого не зробиш. Тому…

– Наскільки перед вами великі заборгованості?

– Фух… Чесно, про це я не хочу говорити. Краще в них запитаєте, яка заборгованість.

– За першу частину сезону ви хоча б якісь гроші побачили від Діназу?

– Трішки побачив. Однак це не те, чого хотілося б. Не так я бажав завершити.

– В Діназі взагалі є якесь світло в кінці тунелю?

– Там, скоріше за все, будуть типу на мінімальних зарплатах догравати. Я просто себе та дітей за ці гроші не прогодую.

– Борги обіцяють погасити?

– Поки тихо. Я себе ніякими надіями не тішу. Не варто створювати собі хибні ілюзії. Дадуть – буде добре. Не дадуть – ну, нічого страшного. Не вперше не дають гроші.

– Подейкують, що взагалі більша частина команди взимку розійдеться.

– Так, а що там сидіти, якщо тобі не платять гроші? Не знаю, як хлопці грають в Діназі, в тому-таки ФСК Маріуполь? Важко. Про який футбол ти думаєш? Пацани ходять, мівіну їдять. Ну, це що, спортивне харчування? 

Футболіст повинен правильно харчуватися, правильно відпочивати… В тренера немає важелів, аби когось наказати фінансово. Запізнився там на тренування, чи непрофесійно ставиться… Це не професійний футбол. Це навіть не аматори, які зібралися зіграли матч й пивка попили. Це незрозуміло що. Ну, гаразд. То таке.

– Ви з Діназом вже офіційно розійшлися?

– Так, я угоду розірвав.

«Казали, що Десна буде відроджуватися. Однак щось пішло не так»

– На початку сезону взагалі здавалося, що в Діназі будується новий серйозний проєкт, адже команду очолив іменитий Олександр Рябоконь, було здійснено декілька класних підписань, включаючи вас.

– На словах усе повинно було бути добре. Однак по факту так не вийшло.

– Що зламалося?

– Я не знаю. Чесно, не знаю, що зламалося в людини, яка дає гроші. Нам ніхто про це не говорить. Ми ж робочий клас, як-то кажуть. Просто виконуємо свою роботу.

– Ходили чутки, що, начебто, на базі Діназу могла відродитися Десна.

– Так і казали, що Десна буде відроджуватися. Однак щось пішло не так.

– Також подейкували, що, можливо, фінансувати проєкт буде колишній президент Десни Олексій Чеботарьов. Вам щось про це відомо?

– Чесно, я не знаю, хто інвестор. Можливо, він повернеться. Зараз воєнний час, є багато нюансів. Багатьом не до футболу.

Олександр Рябоконь. Фото: ФК Шахтар

«Любенович своїми виразами втрачає авторитет»

– Ваш попередній клуб Минай з вами повністю розрахувався?

– Вони з усіма розраховуються. Бувають заминки, але чисто «виховного» характеру. Не більше. В цьому плані Минай – молодці, якщо чесно.

Не знаю, що там буде зараз. Схоже на те, що продають багатьох футболістів. Подивимося. Я завжди казав керівникам, що їм не можна втрачати цю команду. У західному регіоні повинен бути професійний клуб.

Можливо, через те, що вилетіли в Першу лігу, президенту якось стало не цікаво це все. Знову ж таки, усе йде від людини, яка дає гроші. Подобається йому футбол чи ні. А потім вже усі інші фактори. З усім тим умови для роботи там були, гроші, хоча й невеликі, платилися.

– Головний тренер Минаю Желько Любенович останні пів року в своїх інтерв’ю відверто розповідає, що не бачить перспектив у команді, йому усе набридло й він хоче піти. Ви розумієте, в чому річ?

– Чужа голова – сутінки. Ви ж знаєте. Я можу лише здогадуватися, чому так. Але не хочу озвучувати. Футбол – це ж така штука, що потім знову можна з людиною перетнутися. Що тут скажеш? Це вам потрібно з ним поспілкуватися, нехай він розповість, або зі спортивним директором.

– А як у вас відносини склалися з Любеновичем?

– Нормально, скажемо так (посміхається, – прим. Д.В.).

– А ось як команда реагує на те, коли її головний тренер кожен місяць виходить в пресу й каже, що хоче піти в інший клуб?

– Комусь однаково, а хтось… Коротко кажучи, такими виразами тренер втрачає авторитет. Це моя особиста думка. Не можна так робити. Ти якщо вже в санчата запрігся, то потрібно їхати. В нього ж була пропозиція в літнє міжсезоння (від Інгульця, – прим. Д.В.). Я не знаю нюансів, чому він не пішов.