«Слава Богу, в збірній Азербайджану нема такої традиції, як в Україні:)»: Еміль Мустафаєв – про Сантуша та Полісся
Еміль Мустафаєв – півзахисник Полісся. Цей футболіст народився та виріс в Україні і має азербайджанське коріння. Асоціація футбольних федерацій Азербайджану використала можливість запросити футболіста до лав національної збірної. 22 березня 2024 року він зіграв проти збірної Монголії. Тепер він готується до матчів проти Швеції та Словаччини у Лізі Націй. Напередодні цих матчів сайт «Український Футбол» поговорив із Емілем про збірну Азербайджану та її особливості, Фернанду Сантуша, футболістів з УПЛ, які грають за Азербайджан, та багато іншого.
«Шведи зараз приїдуть злими на Азербайджан»
– Емілю, попереду матчі проти Швеції та Словаччини. Шведи не грали на Євро-2024, хоча ми усі звикли, що ця команда грає на великих турнірах. Які враження у тебе від прийдешніх суперників?
– Я вважаю, що ця збірна – дуже сильна. Вони дуже добре грають в пас. Ми розбирали їхню гру, у нас була теорія. Навіть по гравцях можна зрозуміти, що це збірна найвищого рівня. Ісак, Форсберг… Завдяки цим людям і збірна у них грає на високому рівні. Тому з ними буде важко. Хоча, минулий матч, коли Азербайджан грав з ними, то ми виграли 3:0. Виходить, що шведи зараз приїдуть злими.
– А як щодо Словаччини? Цю команду ми бачили нещодавно, у матчі проти України на Євро-2024…
– Теж хороша, кваліфікована збірна. Мають хороший контроль м’яча, футболісти з іменами… Команда ідентична Швеції, дуже сильна.
– А що ти можеш сказати про збірну Азербайджану, перебуваючи в середині? Ясна річ, в Україні мало що відомо про цю команду, і все ж, в чому її головна родзинка?
– А тут всі технічні. Я навіть здивувався, коли приїхав вперше. Плюс, колектив хороший. Я от приїхав на перший збір, пацани мене добре прийняли і мені було комфортно.
– До речі, відомо, що у збірній України є така традиція: новачки співають пісні на посвяченні. А у збірній Азербайджану таке практикують?
– О, ні, тут такого немає, слава Богу.
Еміль Мустафаєв, фото: Instagram
– А якби було, що б ти співав?
– Напевно… Монатіка, Вітамін D.
– А скільки гравців збірної Азербайджану володіють азербайджанською мовою?
– Ну, відсотків 90-95% говорять азербайджанською. Але вони можуть переходити на будь-яку іншу мову.
– А ти азербайджанською володієш?
– Ні, взагалі. Але, попри це, у мене немає проблем з комунікацією із партнерами.
– А у збірній Азербайджану знають наші матюки?
– Вже знають (сміється, - прим.Д.В.). Але більшість – ні, не висловлюються таким чином.
«Фернанду Сантуш одразу встановив свої правила»
– Збірну Азербайджану тренує Фернанду Сантуш. Як він тобі, як тренер? Відчуваєш, що це – глиба?
– Видно, що у нього великий досвід. Він з Португалією виграв Євро, про що ще тут говорити?
Але, коли він прийшов в команду, я розумів, як він діятиме. Був такий момент: у нас один футболіст на тренуванні приймає м’яч і може рухатися вліво, спокійно. Але замість цього, він вирішив зміщуватися праворуч. Тоді Сантуш зупинив тренування і пояснив, що у такому випадку треба віддавати ліворуч.
І це не поодинокий випадок: він часто зупиняє процес і пояснює, як треба робити.
– А Фернанду Сантуш близький до гравців? Він може після тренування когось попросити про індивідуальну розмову?
– Він одразу сказав: «Якщо щось незрозуміло, то підходьте, не соромтеся». Але мене особисто ще не викликав. Тому поки що у мене не було досвіду спілкування тет-а-тет із Фернанду Сантушем.
Фернанду Сантуш, фото: AFP/Getty Images
– Коли Хуанде Рамос тренував Дніпро, він прививав іспанські традиції. Наприклад, на обіді колектив мав не просто поїсти разом, а й посидіти, поспілкуватися. Фернанду Сантуш має схожі правила?
– У нас якраз із цього приводу була теорія. Містер Сантуш одразу встановив правила: на сніданок, обід або вечерю ми приходимо за 5 хвилин до її початку. Збираємося командою і разом заходимо. І поки він не скаже «Їсти», то ніхто не сідає.
– Я чув, що Олег Блохін любить згадати ЧС-2006. А у Сантуша немає такої особливості, пригадати Євро-2016, як приклад успіху?
– О, ні, поки містер Сантуш не згадував про це. Можливо, мине час і ми ще поговоримо про це.
– А є хтось у складі збірної Азербайджану, хто був би топом в УПЛ?
– Так, мені дуже імпонує наш капітан, півзахисник Нефтчі Емін Махмудов. Дуже сильний футболіст. Чесно кажучи, мало таких гравців в Україні. Своїм досвідом він додає впевненості команди. Але плюс - як він володіє м’ячем, як оцінює ситуацію, як шукає вільні зони у центрі.
Так, він вже не молодий за футбольними мірками, йому 32 роки, але у нього і моторика хороша і він постійно рухається та шукає вільні зони.
– Збірна Грузії на Євро-2024 не лише обіграла Португалію, а й в цілому, підкорила чимало вболівальницьких сердець. Чи стала ця команда прикладом для вас в тому контексті, що, не будучи фаворитом кваліфікаційних змагань, можна вийти у фінальну частину турніру і виступити ось так яскраво?
– Загалом, я дивлюсь, як у команді реагують на старт Ліги Націй. І от ніхто зараз взагалі не говорить, проти якої команди ми стартуємо, слабка, сильна, неважливо. Шведи, словаки, естонці – не має значення.
Ми тренуємося, настає час матчу і ми граємо, навіть не думаючи про результат. Це поки моє враження, ніхто не переживає. Немає хвилювання, усі живуть сьогоднішнім днем.
«В Азербайджані на матчах чемпіонату на трибунах сидить 200 людей»
– Ти не єдиний азербайджанський футболіст, хто у футбольному сенсі виховувався в Україні. Ще були такі люди, як Анатолій Нурієв, Рустам Ахмедзаде, Антон Кривоцюк. Є думка, що це не добре, коли футболісти виховувалися в українській системі, а УАФ не отримала жодних грошей за фактично підготовку гравців для іншої національної збірної. Як ти ставишся до цієї ситуації?
– Ну дивіться: якщо ці люди, яких ви назвали, не потрібні збірній України і у них є азербайджанське коріння, то чому вони не можуть грати за збірну Азербайджану? Якщо Україна не хоче цих футболістів? Можна подивитися з цього боку.
І тим більше, у збірній Азербайджану, будемо відверті, конкуренція за потрапляння до складу нижча, аніж у збірній України.
– А з цими хлопцями, Нурієв, Ахмедзаде, Кривоцюк, ви у яких взаєминах? Чи спілкуєтеся поза збірною?
– З Нурієвим не спілкувалися, а з Ахмедзаде нещодавно почали. Коли мене вперше покликали до збірної, він мене навіть привітав. Періодично списуємося із ним. Згадуємо наші легендарні матчі, коли я був в Олександрії, а він грав за Минай.
Рустам Ахмедзаде, фото: ФК Минай
– До Азербайджану знову поїхав Олексій Кащук. А от якщо він повторить твою долю і також стане натуралізованим, він посилив би збірну Азербайджану?
– Звичайно, підсилив би, це дуже сильний футболіст. Але ж тут питання в тому, що просто так не можна стати гравцем збірної Азербайджану, треба мати якесь коріння. А так, Олексій перейшов до Карабаху, це хороша команда, грає в єврокубках. Тим паче, в Шахтарі Кащук не грав. Тому, для нього це великий плюс.
– А наскільки складно прилаштуватися до місцевого чемпіонату? Якщо людина приїздить з України, скільки часу потрібно на акліматизацію?
– Я спілкувався з Ахмедзаде і він каже, що чемпіонати схожі. Але в Україні футбол більш медійний. Через те, що в Азербайджані цей компонент страждає, на матчі мало людей ходить. А у нас війна в країні, і все одно люди приходять, навіть з обмеженнями по кількості вболівальників на трибунах. В Азербайджані ж на матч може прийти людей 100-200.
– До Азербайджану у це міжсезоння поїхав Роман Григорчук, який очолив Нефтчі. Чи слідкуєш ти за ним?
– Якщо чесно, то ні. За чемпіонатом Азербайджану взагалі не стежу. Хіба коли азербайджанські клуби грають в єврокубках, Зіра або Карабах. А чемпіонат – ні.
«Преміальні з Шахтарем – не рекордні у моїй кар’єрі»
– І трохи про чемпіонат України. Минуло п’ять стартових турів, вже можна зробити перші висновки. Наскільки ти задоволений стартом сезону для Полісся?
– Якщо брати з єврокубками, то я не скажу, що ми прямо їх провалили, але виступили зовсім не так, як хотіли. У нас з’явилося багато нових людей, новий тренерський штаб, інші вимоги. Нам потрібно було трошки більше часу, тоді б протистояння із Олімпією вийшло зовсім іншим.
Навіть після цих матчів було видно, що ми почали набирати хід у чемпіонаті. У першій грі із Шахтарем, я вважаю, що ми майже нічого не дали їм створити. Ми добре зіграли в обороні. Через це нам вдалося виграти цей матч.
Далі була гра проти Інгульця, ми добре грали і мали перемагати. У першому таймі гра була рівною, а у другому ми їх повністю переграли, просто не використали свої моменти. А потім ми виграли дві поспіль гри. Тому я задоволений тим, як ми зараз йдемо.
– Матч проти Шахтаря – яскрава подія не лише для Полісся, а й загалом для УПЛ. Після матчу до роздягальні зайшов Геннадій Буткевич та пообіцяв п’ятикратні преміальні. Чи отримав ти вже ці кошти?
– Звичайно. Не прямо одразу, а десь за 2-3 дні.
Еміль Мустафаєв, фото: ФК Полісся
– Це рекордні преміальні у твоїй кар’єрі.
– Ні. Не скажу коли, але було й більше.
– Після матчу із Шахтарем я говорив із Імадом Ашуром, він досить неординарний фахівець. Що цікавого він приніс до тренувального процесу?
– Він постійно вимагає від нас більшого. І він ніколи до кінця нами незадоволений, він постійно вимагає більшого. Це великий плюс, ми прогресуємо таким чином.
– Імад ззовні дуже спокійна, врівноважена людина. Але у деяких матчах на початку сезону він давав волю емоціям і прямо виходив з себе. У роздягальні він швидко відходить після подій на поле?
– Зазвичай, наш тренер після матчу у роздягальні говорить якусь невелику промову, дякує нам за роботу і на цьому все. Потім ми усі сідаємо в автобус, Імад попереду сидить, а ми ззаду. Я думаю, що після Шахтаря усі були на емоціях. Важка гра була, в тому числі і з емоціональної точки зору.